Як і чому українські жінки інвестують у майбутнє: історія трьох інвесторок

В українському суспільстві досі живе стереотип, що інвестиції – це чоловіча сфера. Проте сучасні українські жінки не просто ламають ці міфи, а й стають все більшою частиною інвестиційного ринку, особливо в умовах великої війни, коли їхня роль в економіці країни зросла в рази.

Саме з цієї ідеї починається розмова про жінок, гроші та інвестиції між communication lead в одній із провідних телеком-компаній України Ольгою Коцерубою, інвесторкою та підприємицею з багаторічним досвідом Іриною Поліщук та CEO програми лояльності Fishka Ольгою Семчук.

Сьогодні вони мають успішні кар’єри, досвід самореалізації та власне бачення того, як працювати з грошима. За їхніми плечима інвестиції в нерухомість, цінні папери, різні активи й пошук власної стратегії: як заощаджувати, куди вкладати, як оцінювати ризики та не відкладати фінансове майбутнє на потім.

Водночас усіх героїнь об’єднує інтерес до інвестицій у прибуткову нерухомість як одного з найбільш зрозумілих і довгострокових активів. Саме тому свого часу вони стали інвесторками в готельну нерухомість курорту GORO Mountain Resort – флагманського проєкту компанії GORO Development, партнера цього матеріалу.

У цій розмові ми зібрали їхній особистий досвід, щоб показати, як жінки приходять до усвідомленого інвестування, що допомагає їм зробити перший крок, які бар’єри доводиться долати й чому інвестиції дедалі частіше стають способом будувати фінансову стійкість не лише для себе сьогодні, а й на десятиліття вперед для родини та наступних поколінь.

Для багатьох першим кроком до інвестицій стає фінансова дисципліна на початку кар’єри. Коли базове розуміння, що частина доходу має працювати на майбутнє, закладається з перших зароблених коштів.

Ольга Коцеруба згадує, що звичка заощаджувати з’явилася в неї дуже рано. Переїхавши до Києва і почавши самостійно заробляти, вона відкладала частину першої зарплати. "Коли я отримувала першу зарплату 600–700 доларів, я стабільно відкладала її шосту частину. Це дало мені відчуття фінансової сили, якою я могла вільно розпоряджатися", – пригадує вона.

Дехто починає цей шлях ще раніше завдяки професійній діяльності у підлітковому віці, де спорт чи перші підробітки формують навичку фінансового планування. Так, Ірина Поліщук почала заробляти з 13 років завдяки спорту і тоді ж навчилася відкладати. Свій перший капітал після університету вона спрямувала в нерухомість і саме тоді зрозуміла, що інвестиції можуть бути не абстрактною ідеєю, а цілком практичним інструментом.

Для Ольги Семчук інвестиції стали усвідомленою темою, коли вона вже почала керувати компанією.

У своїх історіях героїні розмови часто повертаються до досвіду своїх батьків і покоління 90-х. Для багатьох українців саме він став першим уроком про гроші, які могли роками лежати "на чорний день", але зрештою втрачали цінність.

Схожий досвід був і в Ольги Семчук. В її родині теж були приклади заощаджень, які через інфляцію та зміну економічної реальності фактично перетворилися на ніщо. "З грошима це не один дорівнює одному. Це мінус інфляція кожного року. Якщо вони просто лежать, то з часом відбувається девальвація валюти – і не лише гривні", – пояснює вона.

Одним зі стереотипів є те, що чоловіки традиційно більше говорять про гроші, шукають можливості для примноження капіталу й легше заходять у ризиковані рішення.

На думку героїнь, одна з головних причин, чому інвестиції досі не стали звичною темою для широкого кола жінок, – брак доступної та зрозумілої інформації. Інвестування часто подають складною мовою, ніби це сфера лише для людей з економічною освітою або великим капіталом.

Крім того, в українському суспільстві досі поширена установка, що про власні інвестиції, доходи чи фінансові рішення не варто говорити відкрито. Але саме через це багатьом людям, особливо жінкам, бракує живих прикладів і нормальних розмов про інвестування.

Героїні погоджуються, що говорити про гроші важливо. Не обов’язково називати конкретні суми чи розкривати особисті фінансові деталі. Але можна обговорювати інструменти, підходи, ризики, прибутковість, досвід і помилки. 

Відповідно починати варто не з ідеального знання, а з інтересу, цілі та маленького першого кроку. Це може бути розмова з подругами, пошук інформації, аналіз кількох інструментів, консультація або навіть робота зі штучним інтелектом, який допоможе порівняти різні варіанти. Але фінальне рішення все одно має залишатися за людиною.

Загалом почати інвестувати варто не з вибору конкретного активу, а з власної цілі. Для багатьох жінок такою ціллю може стати потреба у фінансовій незалежності. Це насамперед можливість не бути заручницею обставин, чужих рішень чи сімейних ролей. 

У цьому сенсі фінансова незалежність не обов’язково означає відокремленість від чоловіка чи сім’ї. Радше йдеться про право мати власний голос, власну опору і можливість ухвалювати рішення без страху. 

Для Ольги Семчук ця тема з часом і різними етапами життя стала ще ширшою. "Спочатку незалежність була про мене: власне житло, власні рішення, власні спроби в бізнесі. Потім – про партнерство з чоловіком. А після народження дитини – про майбутнє сім’ї та створення бази для наступного покоління", – пояснює Ольга.

Ірина Поліщук, навпаки, згадує, що її з дитинства вчили бути незалежною. Навіть якщо родина має спільний бюджет, жінка має відчувати, що вона не залежить від дозволу на кожне своє рішення.

У цій логіці інвестиції виходять далеко за межі холодного розрахунку чи питання про прибутковість. Це про здатність жінки бачити себе авторкою власного фінансового майбутнього: особистого, сімейного і професійного. Саме з цього, а не з великого капіталу, починається справжній вхід в інвестиції.

Часто свій перший крок в інвестиціях багато людей відкладають роками, думаючи, що спочатку потрібно "накопичити достатньо" грошей. Учасниці дискусії з цим не погоджуються. На їхню думку, маленькі інвестиції не завжди дають відчутний дохід, але вони дають значно важливіше на старті – досвід і розуміння процесу.

На її думку, малі інвестиції радше допомагають побачити, як працює система, навчитися контролювати процес, відстежувати результати й не боятися першого рішення. Це спосіб "помацати" інвестиції на практиці, а не лише в теорії.

Ольга Семчук додає ще одну важливу деталь: помилки в інвестиціях неминучі. Вони можуть бути болючими, особливо на початку, коли ще немає досвіду. Але саме через ці помилки формується розуміння ризиків і власних меж. Головне – не зупинятися після першого негативного досвіду.

Ольга Коцеруба згадує, що одна з її перших інвестицій коштувала 60 доларів. Це не була сума, яка могла змінити життя або суттєво вплинути на фінансовий стан. Але вона дала практичне розуміння, як працює інструмент, як змінюється ціна, як людина реагує на ризик і що відчуває, коли її гроші вже не просто лежать, а працюють у певному активі.

Так маленька інвестиція стає не стільки способом заробити, скільки способом навчитися. Це своєрідна плата за досвід, який неможливо отримати лише з книжок, відео чи порад інших людей. І саме це в майбутньому дозволяє приймати більш зважені рішення і працювати вже з більшими сумами впевненіше.

Коли мова заходить про вибір активу, перше, на що зазвичай дивляться інвестори, – це дохідність. Високі відсотки виглядають привабливо і часто стають головним аргументом "за". Але важливо розуміти, що дохідність не може існувати окремо від інших критеріїв. Високий відсоток не має сенсу, якщо за ним немає надійності, прозорої команди, зрозумілої бізнес-моделі та репутації.

Йдеться про баланс, коли інвестиція має бути не лише потенційно прибутковою, а й зрозумілою. Інвестор повинен розуміти, звідки береться цей дохід, які ризики стоять за ним і що може піти не так.

Окремий критерій – довіра та відгук. Для Ольги Коцеруби це стало важливим у рішенні інвестувати в проєкт у Карпатах. Родина Ольги любить кататись на лижах, і той факт, що діти зможуть робити це тут, у рідних Карпатах, був для неї і її чоловіка вирішальним. Серед різних пропозицій Ольга обрала GORO завдяки репутації компанії, масштабу проєкту, зрозумілості моделі та захищеності інвестора.

Такий підхід дозволяє інвестору відчувати більшу впевненість у своєму рішенні. Коли є не лише цифри, а й довіра до команди, розуміння продукту і внутрішнє відчуття правильності вибору, інвестиція сприймається не як ризикована ставка, а як усвідомлений крок.

Для багатьох українців нерухомість досі залишається найбільш зрозумілою інвестицією.

Семчук називає це "намацальністю" – відчуттям, що інвестицію можна побачити, перевірити, буквально доторкнутися до неї. Водночас вона застерігає про те, що фізична зрозумілість активу не робить його автоматично безпечним.

Популярність нерухомості як інвестиційного інструменту підкріплюється ще й історичним досвідом. У певні періоди це справді був дуже вигідний варіант для вкладання коштів. Втім, саме на цьому ринку було багато й негативних історій – від недобросовісних забудовників до проєктів, які так і не були завершені. Водночас варто зазначити, що сучасні бізнес-моделі відрізняються від тих, що були багато років тому. Зокрема, така модель інвестицій, як дохідна нерухомість, є новою на ринку й вважається "безпроблемною". Така нерухомість від початку будується під майбутню здачу в оренду. І головною її перевагою для інвесторів є те, що керувати всіма процесами та розв’язувати проблеми, які виникатимуть в процесі здачі в оренду, буде не інвестор, а фахівці керуючої компанії. Тобто, інвестуючи в дохідну нерухомість, ви купуєте частку налагодженого бізнесу, який вже працює, з командою спеціалістів.