СПЕЦПРОЄКТ "Її власний капітал"

Як і чому українські жінки інвестують у майбутнє: історія трьох інвесторок

Учасниця
Ольга Коцеруба
Communication Lead в одній із провідних телеком-компаній України
Учасниця
Ірина Поліщук
Інвесторка та підприємиця з багаторічним досвідом
Учасниця
Ольга Семчук
CEO програми лояльності Fishka
СПЕЦПРОЄКТ
07 липня 2026
В українському суспільстві досі живе стереотип, що інвестиції – це чоловіча сфера. Проте сучасні українські жінки не просто ламають ці міфи, а й стають все більшою частиною інвестиційного ринку, особливо в умовах великої війни, коли їхня роль в економіці країни зросла в рази.
Саме з цієї ідеї починається розмова про жінок, гроші та інвестиції між communication lead в одній із провідних телеком-компаній України Ольгою Коцерубою, інвесторкою та підприємицею з багаторічним досвідом Іриною Поліщук та CEO програми лояльності Fishka Ольгою Семчук.
Сьогодні вони мають успішні кар’єри, досвід самореалізації та власне бачення того, як працювати з грошима. За їхніми плечима інвестиції в нерухомість, цінні папери, різні активи й пошук власної стратегії: як заощаджувати, куди вкладати, як оцінювати ризики та не відкладати фінансове майбутнє на потім.
Водночас усіх героїнь об’єднує інтерес до інвестицій у прибуткову нерухомість як одного з найбільш зрозумілих і довгострокових активів. Саме тому свого часу вони стали інвесторками в готельну нерухомість курорту GORO Mountain Resort – флагманського проєкту компанії GORO Development, партнера цього матеріалу.
У цій розмові ми зібрали їхній особистий досвід, щоб показати, як жінки приходять до усвідомленого інвестування, що допомагає їм зробити перший крок, які бар’єри доводиться долати й чому інвестиції дедалі частіше стають способом будувати фінансову стійкість не лише для себе сьогодні, а й на десятиліття вперед для родини та наступних поколінь.

Інвестиції починаються з відчуття, що гроші можуть працювати

Для багатьох першим кроком до інвестицій стає фінансова дисципліна на початку кар’єри. Коли базове розуміння, що частина доходу має працювати на майбутнє, закладається з перших зароблених коштів.
Ольга Коцеруба згадує, що звичка заощаджувати з’явилася в неї дуже рано. Переїхавши до Києва і почавши самостійно заробляти, вона відкладала частину першої зарплати. "Коли я отримувала першу зарплату 600–700 доларів, я стабільно відкладала її шосту частину. Це дало мені відчуття фінансової сили, якою я могла вільно розпоряджатися", – пригадує вона.
Ольга Коцеруба
Дехто починає цей шлях ще раніше завдяки професійній діяльності у підлітковому віці, де спорт чи перші підробітки формують навичку фінансового планування. Так, Ірина Поліщук почала заробляти з 13 років завдяки спорту і тоді ж навчилася відкладати. Свій перший капітал після університету вона спрямувала в нерухомість і саме тоді зрозуміла, що інвестиції можуть бути не абстрактною ідеєю, а цілком практичним інструментом.
Ірина Поліщук
"Батьки мене завжди вчили: ти повинна мати відкладені кошти на чорний день. Але згодом зрозуміла, що будь-які заощадження знецінюються, і гроші повинні робити гроші", – говорить Поліщук.
Для Ольги Семчук інвестиції стали усвідомленою темою, коли вона вже почала керувати компанією.
"Спершу це було бажання стати незалежною від батьків, купити власне житло і мати фінансовий резерв. Але потім помітила парадокс: у бізнесі я ухвалюю складні рішення, розумію ризики, але власне фінансове майбутнє було менш системно сплановане. З’явилося питання, яким буде життя моєї родини через 5, 10, 20 років? Тоді інвестування стало необхідним", – розповідає Семчук.
Ольга Семчук
У своїх історіях героїні розмови часто повертаються до досвіду своїх батьків і покоління 90-х. Для багатьох українців саме він став першим уроком про гроші, які могли роками лежати "на чорний день", але зрештою втрачали цінність.
"Для мене приклад моїх батьків показав, як не треба робити. Вони заробили тисячу доларів, заховали їх у шухляду, і за 10–15 років ці гроші настільки знецінилися, що з великої суми перетворилися на дрібну покупку", – згадує Коцеруба.
Схожий досвід був і в Ольги Семчук. В її родині теж були приклади заощаджень, які через інфляцію та зміну економічної реальності фактично перетворилися на ніщо. "З грошима це не один дорівнює одному. Це мінус інфляція кожного року. Якщо вони просто лежать, то з часом відбувається девальвація валюти – і не лише гривні", – пояснює вона.

Жінкам бракує не здібностей, а простого входу в тему

Одним зі стереотипів є те, що чоловіки традиційно більше говорять про гроші, шукають можливості для примноження капіталу й легше заходять у ризиковані рішення.
На думку героїнь, одна з головних причин, чому інвестиції досі не стали звичною темою для широкого кола жінок, – брак доступної та зрозумілої інформації. Інвестування часто подають складною мовою, ніби це сфера лише для людей з економічною освітою або великим капіталом.
"Жінка сьогодні взяла на себе стільки зобов’язань, що думати ще й про те, як заробити більше, здається великою рідкістю. Але війна показала, що жінка спроможна це зробити", – говорить Поліщук.
Крім того, в українському суспільстві досі поширена установка, що про власні інвестиції, доходи чи фінансові рішення не варто говорити відкрито. Але саме через це багатьом людям, особливо жінкам, бракує живих прикладів і нормальних розмов про інвестування.
Героїні погоджуються, що говорити про гроші важливо. Не обов’язково називати конкретні суми чи розкривати особисті фінансові деталі. Але можна обговорювати інструменти, підходи, ризики, прибутковість, досвід і помилки. 
Відповідно починати варто не з ідеального знання, а з інтересу, цілі та маленького першого кроку. Це може бути розмова з подругами, пошук інформації, аналіз кількох інструментів, консультація або навіть робота зі штучним інтелектом, який допоможе порівняти різні варіанти. Але фінальне рішення все одно має залишатися за людиною.

Незалежність як фінансова опора

Загалом почати інвестувати варто не з вибору конкретного активу, а з власної цілі. Для багатьох жінок такою ціллю може стати потреба у фінансовій незалежності. Це насамперед можливість не бути заручницею обставин, чужих рішень чи сімейних ролей. 
"Я виростала в сім’ї, де критерієм успіху жінки було успішно вийти заміж і бути «при чоловікові». Але це викликало в мені протест і я хотіла бути самозарадною", – каже Ольга Коцеруба.
У цьому сенсі фінансова незалежність не обов’язково означає відокремленість від чоловіка чи сім’ї. Радше йдеться про право мати власний голос, власну опору і можливість ухвалювати рішення без страху. 
Для Ольги Семчук ця тема з часом і різними етапами життя стала ще ширшою. "Спочатку незалежність була про мене: власне житло, власні рішення, власні спроби в бізнесі. Потім – про партнерство з чоловіком. А після народження дитини – про майбутнє сім’ї та створення бази для наступного покоління", – пояснює Ольга.
Ірина Поліщук, навпаки, згадує, що її з дитинства вчили бути незалежною. Навіть якщо родина має спільний бюджет, жінка має відчувати, що вона не залежить від дозволу на кожне своє рішення.
"Мене з дитинства вчили: ти будеш мамою, дружиною, але маєш бути незалежною. Мама навіть казала, що на такі прості речі, як сходити на манікюр, ти маєш мати свої кошти й ти не повинна просити їх в чоловіка", – говорить Поліщук.
У цій логіці інвестиції виходять далеко за межі холодного розрахунку чи питання про прибутковість. Це про здатність жінки бачити себе авторкою власного фінансового майбутнього: особистого, сімейного і професійного. Саме з цього, а не з великого капіталу, починається справжній вхід в інвестиції.

Для інвестицій не обов’язково чекати великого капіталу

Часто свій перший крок в інвестиціях багато людей відкладають роками, думаючи, що спочатку потрібно "накопичити достатньо" грошей. Учасниці дискусії з цим не погоджуються. На їхню думку, маленькі інвестиції не завжди дають відчутний дохід, але вони дають значно важливіше на старті – досвід і розуміння процесу.
"Якщо ми говоримо про маленький захід, то треба просто спробувати. І контролювати, і не боятися", – говорить Ірина Поліщук.
На її думку, малі інвестиції радше допомагають побачити, як працює система, навчитися контролювати процес, відстежувати результати й не боятися першого рішення. Це спосіб "помацати" інвестиції на практиці, а не лише в теорії.
Ольга Семчук додає ще одну важливу деталь: помилки в інвестиціях неминучі. Вони можуть бути болючими, особливо на початку, коли ще немає досвіду. Але саме через ці помилки формується розуміння ризиків і власних меж. Головне – не зупинятися після першого негативного досвіду.
Ольга Коцеруба згадує, що одна з її перших інвестицій коштувала 60 доларів. Це не була сума, яка могла змінити життя або суттєво вплинути на фінансовий стан. Але вона дала практичне розуміння, як працює інструмент, як змінюється ціна, як людина реагує на ризик і що відчуває, коли її гроші вже не просто лежать, а працюють у певному активі.
Так маленька інвестиція стає не стільки способом заробити, скільки способом навчитися. Це своєрідна плата за досвід, який неможливо отримати лише з книжок, відео чи порад інших людей. І саме це в майбутньому дозволяє приймати більш зважені рішення і працювати вже з більшими сумами впевненіше.

Що важливіше за дохідність

Коли мова заходить про вибір активу, перше, на що зазвичай дивляться інвестори, – це дохідність. Високі відсотки виглядають привабливо і часто стають головним аргументом "за". Але важливо розуміти, що дохідність не може існувати окремо від інших критеріїв. Високий відсоток не має сенсу, якщо за ним немає надійності, прозорої команди, зрозумілої бізнес-моделі та репутації.
Йдеться про баланс, коли інвестиція має бути не лише потенційно прибутковою, а й зрозумілою. Інвестор повинен розуміти, звідки береться цей дохід, які ризики стоять за ним і що може піти не так.
"Я дивлюся, яка компанія стоїть за активом, яка команда, наскільки прозора її репутація і чи доводить вона до кінця те, що робить", – говорить Семчук.
Окремий критерій – довіра та відгук. Для Ольги Коцеруби це стало важливим у рішенні інвестувати в проєкт у Карпатах. Родина Ольги любить кататись на лижах, і той факт, що діти зможуть робити це тут, у рідних Карпатах, був для неї і її чоловіка вирішальним. Серед різних пропозицій Ольга обрала GORO завдяки репутації компанії, масштабу проєкту, зрозумілості моделі та захищеності інвестора.
"Для мене важлива не лише дохідність. Важливий ціннісний компонент, щоб мені відгукувалося те, що створює девелопер чи компанія", – каже вона.
Такий підхід дозволяє інвестору відчувати більшу впевненість у своєму рішенні. Коли є не лише цифри, а й довіра до команди, розуміння продукту і внутрішнє відчуття правильності вибору, інвестиція сприймається не як ризикована ставка, а як усвідомлений крок.
Для багатьох українців нерухомість досі залишається найбільш зрозумілою інвестицією.
"Нерухомість ми фізично бачимо. А інвестиції в цінні папери – ні. Тому нерухомість здається зрозумілішою", – каже Ірина Поліщук.
Семчук називає це "намацальністю" – відчуттям, що інвестицію можна побачити, перевірити, буквально доторкнутися до неї. Водночас вона застерігає про те, що фізична зрозумілість активу не робить його автоматично безпечним.
Популярність нерухомості як інвестиційного інструменту підкріплюється ще й історичним досвідом. У певні періоди це справді був дуже вигідний варіант для вкладання коштів. Втім, саме на цьому ринку було багато й негативних історій – від недобросовісних забудовників до проєктів, які так і не були завершені. Водночас варто зазначити, що сучасні бізнес-моделі відрізняються від тих, що були багато років тому. Зокрема, така модель інвестицій, як дохідна нерухомість, є новою на ринку й вважається "безпроблемною". Така нерухомість від початку будується під майбутню здачу в оренду. І головною її перевагою для інвесторів є те, що керувати всіма процесами та розв’язувати проблеми, які виникатимуть в процесі здачі в оренду, буде не інвестор, а фахівці керуючої компанії. Тобто, інвестуючи в дохідну нерухомість, ви купуєте частку налагодженого бізнесу, який вже працює, з командою спеціалістів.

Інвестиція в GORO: не лише про дохідність, а про причетність

Нині дохідна нерухомість стає дедалі популярнішим інвестиційним інструментом. Для частини інвесторів це вже не лише квартира в Києві чи Львові, яку можна перепродати або здати в оренду. Це можуть бути туристичні апартаменти, об’єкти під управлінням керуючої компанії, інвестиції в рекреаційну інфраструктуру чи проєкти, які поєднують фінансову дохідність із бажанням бути причетним до розвитку країни.
У розмові учасниці пояснюють, що для них інвестиція у всесезонний курорт GORO – це про участь у створенні інфраструктури, якої, на їхню думку, Україні давно бракувало.
"Такого роду інвестиція – це інвестиція не лише в актив, а й у країну, в якій живу я і в якій житимуть наші діти. Україна сьогодні потребує не тільки підтримки, а й довіри. Коли ми інвестуємо в українські проєкти, ми допомагаємо створювати робочі місця, розвивати економіку та формувати майбутнє. Для мене це про відповідальність і віру в країну, частиною якої я хочу залишатися", – каже Ольга Семчук.
Ольга також говорить про GORO як про "правильний інфраструктурний об’єкт". Її приваблює не просто факт, що в Карпатах щось будується. Навпаки, вона проводить межу між хаотичною забудовою, яку часто бачить у туристичних місцях, і комплексним курортом, де є логіка, масштаб і всесезонність.
"Для мене це правильний, ціннісний інфраструктурний об’єкт. Це не тільки про гірськолижний курорт. Це всесезонний курорт, куди я можу приїхати влітку", – каже Семчук.
Цю логіку підтримує Ірина Поліщук. Її зв’язок із Карпатами, так само як і в Ольги Коцеруби, почався з особистої історії. В житті Ірини гори були присутні з дитинства – через дідуся, маму і сімейну традицію. Тому рішення інвестувати в GORO для Ірини, як і для Ольги, мало не лише фінансовий, а й емоційний вимір.
"Я з самого дитинства ходжу в гори. Ця любов до Карпат була привита мені з дитинства. Коли я вперше побачила цей проєкт, то відразу сказала, що хочу долучитись, тому що це гори", – говорить Поліщук.
Для Ольги Коцеруби, крім емоційно складової, ключовим став принцип "екосистеми". Вона бачить у GORO ідею створити повноцінний простір, який може працювати цілий рік і змінювати не лише конкретну локацію, а й регіон довкола.
"Мене привабила саме екосистема. Там усе продумано, і це покращує життя людям, які там живуть, бо вони теж матимуть вигоду від притоку туристів", – каже Коцеруба.
Для всіх трьох спікерок важливим було не лише те, що саме будується, а й масштаб того, що вони побачили. На противагу маленьким локальним проєктам, GORO для них – це довгострокова історія з багатьма елементами, інвесторами та складною моделлю реалізації.
"Я була на горі «Захар Беркут» ще до розбудови міжнародного курорту GORO і бачила інфраструктуру, яка була до цього. Коли побачила сам проєкт, масштаб мене справді дуже сильно вразив", – каже Поліщук.
У цій логіці масштаб не лякає, а, навпаки, створює відчуття серйозності. Коли інвестор бачить не просто картинку в презентації, а реальну локацію, будівництво, дороги, техніку, плани й поступовий рух, коли все відбувається строго за планом –  це стає додатковим аргументом довіри.
Попри сильну емоційну й ціннісну складову, учасниці не зводять інвестицію в GORO лише до "віри в красивий проєкт". Фінансова логіка для них також важлива.
Ольга Семчук додає, що важливо дивитися не лише на операційну дохідність після запуску, а й на капіталізацію активу ще до завершення проєкту. За її словами, актив, в який вона заходила за однією ціною, вже значно подорожчав.
"Ми заходили, коли актив коштував X, а сьогодні він коштує 1,5 X і продовжує дорожчати. Проте якщо я раптом захочу вийти, я можу продати трохи дешевше, ніж сьогодні продає GORO, і легко вийти з інвестиції", – пояснює Семчук.
Важливим для такого формату є і сам спосіб входу в інвестицію. Інвестор може заходити не всією сумою одразу, а частинами, розподіляючи платежі на кілька років. На відміну від класичного кредиту, така модель не створює відчуття фінансової кабали. Навпаки, вона може давати більше гнучкості: за умови зростання вартості активу інвестор має можливість вийти з проєкту й потенційно заробити на цьому. 
8–10%
річних у доларах - прогнозована дохідність
1,5×
зростання вартості активу з моменту входу

Інвестиція – це дисципліна, час і довгострокове мислення

Наприкінці розмови кожна зі спікерок формулює власну інвестиційну філософію. Для Ірини Поліщук ключове слово – дисципліна.
"Дисципліна дає результат", – говорить Поліщук, підкреслюючи, що саме системність і послідовність у діях дозволяють досягати стабільних результатів навіть у складних умовах.
Для Ольги Семчук інвестиції – це поєднання цілі, дослідження, перевірки та довгого горизонту. Вона не вірить у швидкий результат "на завтра", бо справжня інвестиція потребує часу. "Не боятися, досліджувати, ставити цілі, перевіряти, пробувати й грати вдовгу", – формулює Семчук і підкреслює, що для інвестування не варто чекати ідеального моменту, адже його, певно, не існує.
"Дуже часто можна почути: «Зараз не час інвестувати», «Потрібно дочекатися кращих часів», «У нас війна». Але, якщо чесно, ідеальних часів, мабуть, не буває. Сьогодні турбулентність є не лише в Україні – увесь світ живе в умовах постійної невизначеності та змін", – каже Ольга Семчук.
Про цінність не впустити момент говорить і Ольга Коцеруба. Для неї головний актив – це час. Його неможливо купити чи повернути. Тому найкращий момент почати – зараз. Не тоді, коли з’явиться великий капітал, а коли людина готова зробити хоча б маленький крок.
"Найцінніший актив, який ми маємо, – це час. Чим раніше ми почнемо інвестувати, тим довше гроші працюватимуть для нашого майбутнього", – каже Коцеруба.
Ця стаття має пізнавальний характер та не є юридичною консультацією. Для прийняття рішення щодо інвестування в будь-який об’єкт, слід оцінювати всі нюанси конкретного проєкту спільно з вашим юристом. Будьте відповідальними та обізнаними у своїх рішеннях.