Ярослав Холодов,

"Українські Інфосистеми"

– про безпекові рішення, ШІ, альтернативну енергетику та рух уперед під час війни

Спецпроєкт

28 вересня 2026

Повномасштабна війна докорінно змінила пріоритети українського IT-сектору. На перше місце вийшли безпека і стійкість критичної інфраструктури. Ті, хто впроваджував IT-рішення в школах й садочках, створював інноваційні системи паркування та білінгу, думав про інклюзивність і зручність у парках та просторах, зараз забезпечують енергонезалежним зв’язком дітей в укриттях і створюють рішення на основі ШІ для захисту критичної інфраструктури.

Компанія "Українські Інфосистеми" не зупиняла роботу ні на день. З перших днів вторгнення допомагала військовим, комунальним і державним підприємствам країни.

Про складні інженерні рішення, розбудову розумних і "безпечних міст" та розвиток попри все в умовах воєнного часу – в інтерв’ю із засновником компанії "Українські Інформсистеми" Ярославом Холодовим.

"Ми максимально перейшли в безпекову історію". Про захист підприємств та інтернет у шкільних укриттях

– Ярославе, ваша компанія з 2014 року займається складними інженерними проєктами. Як змінилися запити клієнтів з початку великої війни? Що зараз у пріоритеті: безпека, енергонезалежність чи автоматизація?

– Раніше, ще в мирний час, ми займалися будівництвом IT-рішень для садочків і шкіл, впроваджували системи фіксації спортивних досягнень, створювали системи відображення лазерних 3D-шоу. Ми пишалися державними школами зі своїм радіомовленням, сучасними актовими залами, лінгафонними кабінетами та просунутими, зручними комп’ютерними класами. Раділи, коли довели в державній експертизі необхідність інтерактивного дисплея в кожному класі.

Ми жили у державі, яка крок за кроком покращувала життя й добробут її громадян. Так, і тоді були питання безпеки. У школах, садочках, парках на вимогу місцевої влади ми будували системи відеоспостереження та контролю доступу відвідувачів, але тоді це було далеко не першочергове питання.

Але з початком повномасштабної війни ми були змушені докорінно змінити напрями роботи – максимально перейшли в безпекову історію.

Тепер ставимо відеокамери й турнікети, забезпечуємо протипожежний захист і системи раннього виявлення вторгнення в периметр під охороною, розробляємо програмне забезпечення для виявлення потенційних загроз, а головне – проєктуємо все так, щоб воно годинами працювало без електроенергії в мережі, з мінімальним втручанням інженерів. Так що ви перелічили все правильно – безпека, енергонезалежність та автоматизація. Правильний навіть порядок потреб.

– Ви працюєте зі світовими гігантами (Bosch, Panasonic, Dell, HP та ін.). Як вдається підтримувати ланцюжки постачання обладнання в умовах війни та закритих кордонів?

– З логістикою погано, все їде дуже довго. Терміни постачання, як і ціни, на тлі проблем із чипами стали завеликими ще до початку вторгнення. На додачу ще й ризики війни змусили закордонні компанії бути дуже обережними із запитами з нашої країни – вимагати передоплату. А часті перекриття кордонів з боку наших партнерів і мобілізація водіїв фур робили кожну поставку лотереєю.

До війни ми ніколи не користувалися кредитними грошима – а тепер без цього вести бізнес стало неможливим, що зробило його набагато ризикованішим і менш дохідним.

– Розкажіть про початок повномасштабного вторгнення для вашої компанії?

– На старті війни ми прийняли рішення, що залишаємось тут – працювати й підтримувати свою країну. Далось воно легко, бо інші варіанти не розглядались ніколи. Ми тоді роздали більше ніж половину свого складу техніки. Допомагали військовим і структурам, які забезпечували захист і функціонування держави, часом допомагали людям, яких взагалі не знали. Якщо бачили, що з чимось проблема, а в нас то є – просто віддавали.

Перші три місяці ми працювали без надходжень грошей, адже старі проєкти завмерли за один день, а про нові замовлення тоді не йшлося. Витратили все. Але навіть в той час ми продовжували наймати людей. Проводили співбесіди в укриттях, не уявляючи, де ми візьмемо гроші на зарплату, але віра в державу і стійкість наших людей спрацювала, ми все ще стоїмо і навіть зараз зростаємо і розвиваємось.

Про вплив кадровий голод внаслідок війни, розвиток соціальних проєктів і співпрацю з державою

– Інженерія – це професія, де важливий "фізичний" досвід. Наскільки гостро ви відчуваєте брак кадрів зараз і як розв’язуєте цю проблему?

– Брак кадрів є. Не вистачає взагалі будь-яких спеціалістів. Але ми постійно шукаємо нових людей. Інколи беремо спеціалістів, яким ще завтра не готові дати конкретне завдання, але бачимо, що фахівця варто забрати, а потім під нього знаходиться завдання.

– Чи співпрацюєте вже або, можливо, плануєте співпрацювати з профільними університетами чи технікумами, загалом із навчальними закладами?

– Ми співпрацюємо з Київським національним університетом будівництва і архітектури. У нас багато молодих спеціалістів і з інших закладів освіти, дехто з них впевнено зростає – стає інженерами, керівниками напрямів. У компанії достатньо розвинений як горизонтальний перехід, так і вертикальне зростання.

– Ви згадували про навчання майбутніх співробітників. Розкажіть детальніше: ви готуєте фахівців під свої потреби? Які навички зараз найкритичніші для молодого інженера та у скільки компанії обходиться підготовка одного фахівця "з нуля"?

– Затрати на навчання – це дуже велика частина інвестицій, які наша компанія робить весь час, причому в різних напрямах. Наприклад, зараз п’ятеро співробітників учаться на MBA в Києво-Могилянській академії. Багато працівників паралельно з роботою здобуває вищу освіту, проходить технічні курси підвищення кваліфікації. Людей треба вчити, бо знайти готових спеціалістів на ринку майже неможливо.

Проблема ця нікуди не подінеться до кінця війни та й після теж. Людям треба зрозуміти, що поки триває війна, то роботи буде більше, і ви як фахівець маєте встигати більше. Роботодавці, до речі, теж мають чути своїх співробітників. Якщо людина звільниться, то вона собі легше знайде роботу, ніж роботодавець – нового працівника.

– Це стосується не тільки технічних спеціальностей?

– Це стосується всіх спеціальностей без винятку. І всіх вертикалей будь-якої компанії – від найнижчої до найвищої ланки.

– Ви маєте великий портфель соціальних та інфраструктурних проєктів (школи, Київський велотрек, Бабин Яр). Назвіть один знаковий об’єкт і розкажіть детально: завдання – рішення – результат.

– Є великий соціальний проєкт, у розвитку якого ми саме зараз беремо участь. Це розбудова локальної бездротової мережі у школах Києва і в укриттях.

Школи необхідно забезпечити безпровідним інтернетом, який працюватиме під час блекаутів і швидко заряджатиметься, щоб навчальний процес не зупинявся. Цей же проєкт забезпечує покриття в бомбосховищах у школах, в дитячих садочках і подібних соціальних установах бездротовим Wi-Fi, який приймається будь-яким пристроєм, щоб люди залишалися на зв’язку.

– А як на ваші робочі процеси вплинули блекаути?

– Оскільки наша компанія є провайдером, генератори у нас були ще до повномасштабного вторгнення. З початком відключень світла під’єднали до них офіси, встановили сонячні панелі. Це не тільки питання подолання блекаутів, а й робота на перспективу. Адже це суттєва економія, яка вже окупилася.

Навіть після війни це буде частиною нашого життя. Певною мірою блекаути змусили нас пришвидшувати розвиток у цьому напрямі. Це вже одна з наших конкурентних переваг. Причому зараз я кажу не про нашу компанію, а про суспільство, яке вже навчилось економно використовувати енергетичний ресурс, відчуло стійкість і економію від децентралізованих джерел відновлюваної енергетики.

Енергонезалежність – це те, що життєво необхідно нам всім. Це не просто екологічно, це вкладення, яке вимірюється й окупається.

З бізнесового погляду це теж мало на нас суттєвий вплив. Ми достатньо сильно змістили фокус уваги в бік альтернативної енергетики. Наразі займаємось сонячними панелями, інверторами, джерелами безперебійного живлення нарівні з іншими напрямами. Ніколи не робили цього раніше, але останні пару років активно розвиваємо цей напрям. Ми розробили й активно впроваджуємо програмне забезпечення, яке керує подібними системами та моніторить їх без залучення закордонних хмарних рішень.

Про необхідність цього нещодавно в себе у фейсбуці розповідав Флеш (Сергій "Флеш" Бескрестнов – військовий експерт з радіотехнологій, РЕБ та дронів, позаштатний радник Президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони. – Ред.). Він казав, що багато об’єктів альтернативної енергетики підключені до китайських хмар. А така залежність критичної для нас сфери є дуже небезпечною в межах усієї держави. Тут згодні й працюємо на виправлення.

– А чи став, до речі, державний сектор вашим головним замовником у питаннях критичної інфраструктури? Чи приватний бізнес продовжує інвестувати у складні системи, попри ризики обстрілів?

– Є забудовники й бізнесмени, які працюють і будують під час війни, тому в нас є і комерційні проєкти, але зараз їх набагато менше, ніж раніше – не всі наважуються інвестувати під ракетними обстрілами. Зараз більшість проєктів прямо або опосередковано пов’язані з війною, а це прерогатива держави, так що останні п’ять років державні й силові структури є основними замовниками у всіх інтеграторів країни.

– У 2023 році компанія здійснила неймовірний ривок, потроївши дохід. Це був результат одного мегаконтракту чи ви масштабували бізнес-модель? Чи замовники відійшли від шоку і бізнес запрацював?

– Це комплекс чинників. Але вони всі стосуються нашого бачення розвитку. Ми сімейна компанія – тут працює мій батько, моя дружина, починає працювати мій син. Ми маємо спільні цінності й шукаємо людей, які поділяють наше бачення світу.

Пам’ятаю, як в перші дні повномасштабного вторгнення брали на роботу айтівця в напівоточеному Києві. Співбесіда відбувалася тут, за цим столом в офісі. На столі й навколо все було завалене бронежилетами та іншим військовим приладдям, бо ми їздили по всій області, і йдалеко не всюди було безпечно. Але тоді це мало буденний вигляд, ніби інакше не може й бути.

І ми весь цей час зростали. Попри війну ми увесь час шукали роботу. Коли приїхали в офіс у перший день вторгнення, усі попередні завдання стали вже неактуальними, а нових ще не було. Проте до 10-ї ранку ми вже знали, що робити. Вже було, кому допомагати, куди бігти та як діяти. Так і з’являлись зовсім нові для нас напрями.

Мабуть, найбільш позитивна історія тих днів пов’язана з дзвінком мені нашого співробітника рано-вранці. Наш виконроб жив біля Василькова. Дуже відповідальна особа. Він дзвонить, а на тому кінці чути вибухи. Він мені: "Ярік, тут в нас таке! Вертольоти, постріли. Вибачаюся, не знаю, як буде транспорт ходити, може трішки запізнююся". І, до речі, треба відзначити, він приїхав вчасно. Це про особисту відповідальність людей.

Отже, секрет зростання – це злагоджена робота команди, спільні цілі, відповідальність і постійне зростання. Це має працювати майже завжди.

– Повернуся до фінансів – ваш виторг минулого року збільшився суттєво. Проте чистий прибуток скоротився вдвічі. З чим це пов’язано? Ви масово інвестували у власну школу кадрів, релокацію чи, можливо, це результат допомоги ЗСУ, яку ви заклали у витрати?

– Війна завжди зменшує прибутки. Значна кількість наших співробітників зараз на фронті, хоч компанія і має статус критичності. Всі вони отримують повну зарплату, й вона у них зростає так само, як і в інших співробітників. У нашому розумінні вони у довгостроковому відрядженні, і ми чекаємо їх назад.

Ми багато допомагаємо Силам оборони. Ну і плюс зараз усе ж таки проєкти стали менш прибутковими. Багато грошей в державі йде на війну. Це об’єктивно – замовники намагаються витратити менше коштів. Купується лише те, що вкрай потрібно. Тому прибутки скоротилися, але ми виросли в кількості людей, у кількості проєктів та в кількості напрямів компанії. Активно розвиваємо софтверний напрям створення програмних продуктів, що теж недешево.

Про попит на системи безпеки у світі та переваги над західними конкурентами

– Які напрями зараз найрентабельніші: сонячна енергетика, системи безпеки чи будівництво мереж?

– У нас зараз дуже великий попит на системи безпеки. Найрентабельнішим поки що він не є, адже потребує великих затрат на розробку рішень, але ми сподіваємося, що найближчим часом стане. Дві розроблені нами інтеграційні платформи точно мають такий потенціал, як і соціальну важливість.

Gleit – це інцидентальна система для інтеграції різноманітних безпекових систем в єдину платформу для заводів, підприємств та офісних центрів.

Другий наш програмний продукт С.Т.А.Н. – це інцидентальна система для "розумних" міст і держав, яку ми їдемо представляти на міжнародній арені, на виставці Smart City Expo, що пройде в Барселоні 3–6 листопада.

cитуаційна обізнаність

Трафік-контроль

Аналітика

Нормалізація

Енергетика для нас напрям новий, але теж дуже перспективний. Ви ще й, до речі, про ШІ не згадали, а це зараз мейнстрим, трішки переоцінений у ЗМІ, але все ж дуже потужний інструмент, який ми теж впроваджуємо у своїх продуктах для аналітики й виявлення потенційних загроз.

– Розкажіть детальніше про вашу участь у цій виставці. Що це буде за подія, які формати має?

– Щороку у світі проводиться низка виставок, присвячених "розумним" містам і різноманітним безпековим смартрішенням. Вони проходять у різних куточках світу протягом року: Латинська Америка, Азія, Сполучені Штати, Європа. І завершальною виставкою якраз є Smart City Expo Barcelona.

Сподіваємося, що це буде вдалий вихід саме продуктового програмного продукту з України на світовий ринок. Шкода, що не бачимо від держави допомоги українським брендам у просуванні своєї продукції на світовому ринку. Багато наших іноземних конкурентів зазнає набагато менших витрат для свого представлення, їхні країни компенсують їм більшу частину вартості подібних заходів з надією на податки наступних періодів. Хоча зараз, під час війни й страшенної нестачі бюджету, жалітись на це, мабуть, не варто.

– Різноманітні представники українських виробників (наприклад, дронів) приїздили на профільні виставки в Європі й після цього відзначали дещо меншу гнучкість західних виробників, тоді як в Україні компанії швидко перелаштовуються до потреб фронту та суспільства. Звісно, у нас війна, ми змушені адаптовуватися. А як в цій галузі, про яку ви говорите?

– Тут точно так само. Ми вважаємо, що це буде основною нашою конкурентною перевагою. Ми знаємо наших умовних конкурентів і знаємо їхні продукти. Цей клас програм називається PSIM-системи (Physical Security Information Management. – Ред.), він відповідає за інтеграцію різноманітних безпекових систем – відеоспостереження, контролю доступу, охоронної та пожежної сигналізації, GPS-трекерів, різноманітних датчиків, сенсорів, систем керування дорожнім рухом тощо – і створює єдину систему прийняття рішень. Ситуаційний центр.

Physical

Security

Information

Management

Більшість наших закордонних конкурентів не готові гнучко коригувати свій продукт під потреби кожного конкретного клієнта. Ми ж, навпаки, дивимося на цей продукт як на конструктор і намагаємося зробити надзручний інструмент для наших клієнтів.

"Ми повертаємо на ринок українські контролери". Про власну розробку та безпеку Києва

– Можете розповісти детальніше, що це за розробка та як вона може скласти конкуренцію західним продуктам?

– Наш основний флагманський продукт – С.Т.А.Н. Ми прийшли до розробки цього продукту з логіки, що оскільки будь-яке місто опікується багатьма аспектами забезпечення життєдіяльності мешканців, які впливають один на одного, то інтеграція їх в єдину систему є важливою й надасть містам обізнаність та інструменти швидкого прийняття оптимальних рішень – як під час стабільного розвитку, так і в моменти криз та надзвичайних ситуацій.

Розвиваючи цей напрям, торік ми відкрили для себе ще одну нішу – викупили права на українські світлофорні контролери від ТОВ "Росток Елеком". З цього року ми вже виробляємо свої контролери й почали повертати українську продукцію на ринок.

Це насправді великі гроші. Київ та інші міста останнім часом купували вже не українські рішення, замінюючи вітчизняні контролери на закордонні. Ми, навпаки, потроху повертаємо український товар – почали його просувати тут і в інших державах, поки що ближнього закордоння. Хочемо повернути в гру не тільки українські софтверні, а вже і хардверні рішення.

С.Т.А.Н. при інтеграції з іншими системами може використовуватись для покращення багатьох аспектів життя містян: мінімізації заторів, системи виявлення злочинців і гарантування безпеки в місті. Відеоаналітика дозволяє легко знаходити, наприклад, машини на "чужих" номерах або автівки, які дублюють інші автомобілі. Це дозволить швидко знаходити порушників та диверсантів не перегляданням купи записів із камер, а аналітичним "мозком" системи.

– На завершення – яка головна мета "Українських інфосистем" на найближчі два роки? Багато компаній кажуть, що мати стратегію і візію на майбутнє під час війни складно.

– Ми не відмовляємося ні від маленьких проєктів, ні від великих. Брати на себе максимум відповідальності, максимум роботи, яку можна зробити, і робити її якісно. Будемо розвивати наявні напрями й відкривати нові, диверсифікуючи ризики, – це наша базова стратегія.

За два роки плануємо розвити напрям продуктового програмування і хардверних продуктів, створювати якісний український складний продукт із високою доданою вартістю. Продавати його не тільки всередині держави, а й назовні.

Виходити на закордонні ринки для популяризації українського продукту. Це зараз потрібно нашій країні, а отже, це і є ціль. Адже наша візія – це створення соціально корисної та високоприбуткової інноваційної компанії для розвитку нашої держави.

© 2005-2026, Економічна правда

‍Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".

Матеріали з плашкою PROMOTED, НОВИНИ КОМПАНІЙ та ПОЗИЦІЯ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах. Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Cубєкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02163.

‍ТОВ "УП Медіа Плюс"

‍Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А

Телефон: +380 95 641 22 07