Від зрізаних дерев до перебудови інфраструктури:
які перешкоди стоять на шляху до теплої зими
Спецпроєкт
25 травня 2026
Зима 2025–2026 років наочно продемонструвала масштаб перебудови системи теплопостачання, яку необхідно провести, готуючись до наступного опалювального сезону в умовах бойових дій, що тривають, і націленості ворога на критичну інфраструктуру та системи життєзабезпечення. Вже на початку березня були затверджені плани стійкості для кожного українського регіону та обласного центру. А у травні президент України Володимир Зеленський особисто поставив завдання реалізувати всі плани до початку опалювального сезону.
Попри швидкість ухвалення рішень, практика перетворення ідей на реальні рішення є непростим завданням.
У спецпроєкті "Економічної правди" та "Колві" розповідаємо про стан підготовки до наступної зими, проблеми, які постають перед регіонами, та пропозиції галузі, які можуть врятувати під час аварійних ситуацій.
Від великих ТЕЦ до маленьких котелень
Централізоване теплопостачання є спадком, який дістався Україні з радянських часів. З початком повномасштабної війни такий підхід став проблемою, адже великі об’єкти теплогенерації стали одними з пріоритетних мішеней ворога.
"Потрібно замість однієї великої ТЕЦ зробити багато маленьких, які можуть у різних районах міста забезпечити тепло", – каже головний інженер проєктів Володимир Шарапов.
Плюсів тут безліч. Встановлюється сучасне обладнання, націлене на вироблення теплової енергії з ККД не нижче 96% і високим ступенем безпеки для довкілля та зі зменшеними втратами температури теплоносія при доставці споживачам.
На фото: Олександр Крошка, член правління компанії-виробника теплогенеруючого обладнання "Колві"
На фото: Микола Коваль, провідний інженер-електрик, демонструє сучасний обʼєкт в Миколаєві
"У нас є котельня, яка була доставлена на об’єкт з 7 модулів. На виробництві все монтується, потім вона розкручується, приїжджає, а на місці збирається. Електромонтаж йде по місцю. У цій котельні три котли, тобто три пальники. Вони можуть працювати як по черзі, так і всі три одночасно. Якщо на вулиці великі морози, то працюють усі три котли. Якщо достатньо одного котла, то працює один. Так ми й газ економимо, і електроенергію. Котельня підтримує температуру автоматично, залежно від температури на вулиці. Стає холодніше – вона збільшує потужність", – розповідає провідний інженер-електрик Микола Коваль.
Але в реальному житті, щоб реалізувати хоча б один такий проєкт, необхідно розв’язати цілу купу супутніх задач із залученням фахівців.
Ще до стадії виготовлення, доставки й монтажу котельні потрібно визначити місце розміщення, підготувати всю необхідну інфраструктуру: газові, теплові та електричні мережі, водопостачання, каналізацію тощо.
На фото: Олександр Крошка, член правління компанії-виробника теплогенеруючого обладнання "Колві"
На фото: Микола Коваль демонструє сучасний обʼєкт у Миколаєві
"Ми зіштовхуємось з ситуацією, коли на місці є велике енергетичне навантаження, але немає можливості встановити котельню – адже у містах уже є забудова. Тож необхідно знайти такі рішення, щоб у цій щільній забудові прокласти мережі або зробити врізки, перепідключення інших об’єктів. Щоб розташувати блочно-модульну котельню, доводиться іноді зрізати дерева, прибирати гаражі, домовлятися з людьми", – пояснює Володимир Шарапов.
Проєкт – це база для будь-якого плану
Більшість наявних питань, пов’язаних зі встановленням котельні, необхідно вирішити ще до етапу її виробництва. Базою в такому випадку є етап проєктування, яке є основою для виконання регіональних планів енергетичної стійкості.
"Від керівництва держави надійшло завдання до теплопостачальних організацій скласти план стійкості. Всі почули це завдання, хочуть якнайшвидше його виконати. Але не буває так, що завдання надійшло – його одразу виконали. Потрібно почати із залучення на договірних засадах проєктної організації, яка, виїжджаючи на місце, вивчає потребу, схеми мереж та забудови, дивиться, яке обладнання вже є, що потрібно замінити тощо. Цей договір укладає саме замовник. Дуже важливо, щоб надалі відбувалася співпраця проєктувальника із виробником, адже запроєктувати можна що завгодно, а по факту виявиться, що виготовити таке просто неможливо", – розповідає керівник ТОВ "ЄВРОТЕРМ ТЕХНОЛОДЖІ" Олег Вайсбурд.
Крім цього, на шляху до вирішення завдання може стояти чимало перешкод: неможливість розмістити об’єкт через надмірну близькість до житлового фонду чи інших споруд, обмеження газових, електричних і теплових мереж тощо. Тож без первинного проєкту, який враховував би ці моменти, просто неможливо рухатися далі – і це час, якого зараз обмаль.
В умовах, коли потрібна велика продуктивність, а вільного простору бракує, гарним рішенням стало встановлення прибудованих котелень. Такі об’єкти розміщують поруч з уже наявними центральними тепловими пунктами. Хоча це потребує розв’язання додаткових задач, пов’язаних із необхідністю продумати розміщення обладнання, можливості для маневрування. "Колві" може постачати блочно-модульні котельні потужністю від 1 до 24 МВт, які можна збирати в різноманітних конфігураціях.
На фото: Олександр Крошка, член правління компанії-виробника теплогенеруючого обладнання "Колві"
На фото: Микола Коваль демонструє сучасний обʼєкт у Миколаєві
Але що робити, коли проєкти, включно зі складними, необхідно розробляти не для одного міста, а для всіх регіонів України? Чи вистачить для цього можливостей?
"Спеціалістів-проєктувальників стає все менше – це пов’язано з обставинами воєнного стану. А кількість проєктів, яка потребує спеціалістів, наразі величезна. І задовольнити всіх дуже важко, адже потрібно всім і одразу", – наголошує Володимир Шарапов.
Чи вдасться виконати заплановане
Завдання від держави – впровадити плани енергостійкості вже до зими. Фактично є лише 3–4 місяці, протягом яких необхідно встигнути зробити й проєкт, і самі роботи.
Лише для того щоб запустити процес, необхідно провести тендери, знайти підрядників, укласти із ними угоди, знайти фінансування. І тільки після цього, за словами Олега Вайсбурда, починається процес замовлення й виготовлення обладнання.
"Чи можливо все зробити за 3 або 4 місяці? Теоретично можливо, якщо все вже готово і необхідно лише виконувати роботи на місцях. Але вибір підрядника, фінансування, замовлення обладнання, збір усього в контейнері, доставка контейнера, під’єднання до наявних комунікацій, якщо вони вже є і їх не потрібно прокладати, – реалістично це пів року як мінімум. Завдання стосується території всієї країни, для кожної місцевості будуть різні потреби, всі котельні, відповідно, також будуть різні", – каже Олег Вайсбурд.
За словами головного інженера Максима Чікінєєва, близько 70% блочно-модульної котельні – це імпортні комплектуючі. Закупити таке обладнання наперед об’єктивно неможливо через величезну його варіативність та індивідуальні потреби кожного замовника і його проєкту.
"Умовно, тих же пальників може бути мільйон найменувань. А ми не знаємо, яку саме котельню будемо робити через місяць чи через три місяці. Як вгадати, що саме буде потрібно? Жоден постачальник, особливо в умовах війни, не триматиме обладнання на складі", – відзначає Максим Чікінєєв.
На фото: Олександр Крошка, член правління компанії-виробника теплогенеруючого обладнання "Колві"
На фото: готовий модуль
Сценарії на випадок аварійних ситуацій пропонуються. Найпростішим може стати уніфікація та взаємозамінність модулів котелень, принаймні в межах одного регіону. Який, у випадку ситуацій, що мали місце минулої зими, тимчасово можна демонтувати в одному місці й протягом кількох годин встановити в іншому.
"Котельня складається із конструктора з однакових блоків. І якщо відбувається руйнування чи вихід котельні із ладу, повинна бути можливість замінити обладнання впродовж кількох годин. Це наша ініціатива, про яку ми говоримо. У такому разі міста можуть виручати одне одного. Наприклад, якщо Київ бачить, що в них є ненавантажена котельня, то він може зняти свої блоки й дати іншому місту, в якого аварійна ситуація, поки йде процес виготовлення обладнання. Котел потужністю 4 МВт є еталоном об’єкта, який може бути транспортований, і збірки в котельні більшої потужності, яка буде кратна чотирьом, 8, 12, 16 і так далі", – відзначає Олександр Крошка, член правління компанії-виробника теплогенеруючого обладнання "Колві".
Якщо технічно обладнання буде взаємозамінним, то далі питання вже в адмініструванні процесу і в тому, в чиїй власності перебувають модулі.
"Для прикладу, котельні можуть знаходитися на території певного теплокомуненерго, але питання – хто власник? Хто дає команду ці модулі перекидати? Коли все обладнання перебуває в державній власності, то достатньо однієї команди з міністерства чи відомства, щоб перекинути кудись, то взяли й перекинули. Тож так, дуже важливо, хто господар", – каже Максим Чікінєєв.
На фото: Олександр Крошка, член правління компанії-виробника теплогенеруючого обладнання "Колві"
На фото: процес транспортування
Головний інженер проєктів Володимир Шарапов також звертає увагу на технічні обмеження, що можуть виникнути в процесі реалізації проєктів.
"Блочно-модульні котельні – це реальна енергетична незалежність. Якщо трапиться якась несподіванка, треба все-таки мати можливість приєднатися до тепла, мати вибір з кількох різних джерел. Але ось на що хочу звернути увагу: такі великі міста, як Київ чи Миколаїв, потребують вільного місця для розташування енергетичної споруди. Мало поставити блочно-модульну котельню. Це потрібно враховувати в щільній забудові. По-друге, потрібно враховувати доступ до мереж, які потрібно під’єднати. На досвіді Миколаєва, довжина цих мереж може бути кілька кілометрів до місця, де можна приєднатися. Тож перш ніж планувати проєкт, дуже важливо розуміти, чи можливе взагалі встановлення енергетичного об’єкта так, щоб це відповідало всім вимогам", – каже Володимир Шарапов.
© 2005-2026, Економічна правда.
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".
"Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна". Назва агентства "Інтерфакс-Україна" при цьому має бути оформлена як гіперпосилання.
Матеріали з плашкою PROMOTED та НОВИНИ КОМПАНІЙ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".
"Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна". Назва агентства "Інтерфакс-Україна" при цьому має бути оформлена як гіперпосилання.
Матеріали з плашкою PROMOTED та НОВИНИ КОМПАНІЙ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.