"У мене був ноут …":

історії засновників Fractal, "Біобалансу" та Laba Group, що надихають почати власну справу
Спецпроєкт
31 жовтня 2025
У кожного бізнесу – своя маленька історія. У когось вона починалась з офісу в гаражі. А у когось – з ноутбука та великої віри в себе.
Разом із технологічною компанією Lenovo у проєкті "У мене був ноут …" ЕП записала три історії, в яких поговорила з українськими підприємцями про їхній старт – неідеальний, хаотичний, інколи відверто відчайдушний; про рішення, що спрацювали, про помилки, які боліли, і про те, яким був шлях до масштабування.

Артем Бородатюк

Засновник компанії Fractal
Як усе почалося
У 2006 році студент одеського політеху Артем Бородатюк не планував ставати підприємцем. Він писав огляди відеоігор для місцевого журналу й випадково натрапив на спільноту фанатів Civilization IV. Щоб допомогти просунути сайт спільноти, він почав розбиратися в пошуковій оптимізації – і з цього фактично почалася історія Netpeak.
Свій перший досвід Бородатюк вирішив описати в статті того ж журналу. І хоч тематика матеріалу не зовсім відповідала стилю статті, редактори погодили тему. "Поки я писав статтю про SEO, сам у ньому розібрався", – жартує Бородатюк.
Згодом знайомі почали звертатися до нього за порадами: як підняти сайт у пошуку, як залучити клієнтів. Так він перетворився з автора ігорних текстів на консультанта з інтернет-маркетингу. Замовлень ставало все більше, і Артем зрозумів, що сам не справляється. Довелося наймати людей, щоб банально делегувати роботу.
Перші кроки в бізнесі
Свій перший офіс агенція інтернет-маркетингу отримала тільки для того, щоб її засновник міг бачити, як працює команда. За словами Бородатюка, під час дистанційного формату було складно контролювати роботу команди. Так і зʼявився офіс у центрі Одеси – мансардна кімната на 12 кв. м із дешевими меблями та одним вікном на стелі.
Перші три роки Netpeak радше нагадував невелику групу ентузіастів, аніж компанію. Бізнесом Бородатюк почав вважати свою діяльність лише згодом, коли з’явилися процеси, відділи та чіткий менеджмент.
У перші роки Артем навіть не знав, скільки мають коштувати його послуги. Як він сам пригадує, тоді клієнти частіше самі називали суму. Та, попри це, агенція швидко зростала. Одним із перших великих замовників стала компанія Slando, сьогодні відома як OLX. Тоді вони платили Netpeak близько 400 доларів на місяць за просування, але співпраця переросла у партнерство, яке триває вже майже два десятиліття. Сьогодні під OLX працює окрема команда в межах агенції.
Як з’явилася велика мета
Зі збільшенням клієнтів Netpeak розширився на київський ринок, де вперше зіштовхнувся з реальною конкуренцією. Це стало поштовхом для структурних змін: створення відділів, процесів, внутрішньої ієрархії.
"Я надихався прикладом Сінгапуру, який із третього світу став першим. Україна може зробити те саме через підприємництво", – пояснює Артем. Власне, так і народилась глобальна мета підприємця створити серію бізнесів, щоб отримати 1% українського ВВП, або 3 млрд доларів виторгу на рік.
Так довкола агенції почали створюватись нові проєкти. Проте благородна мета була не єдиним мотивом для запуску нових бізнесів. Одного разу клієнт заявив, що просування його сайту не працює, бо ніхто не дзвонить. Щоб перевірити це, команда створила внутрішній інструмент відстеження дзвінків. Так народилася компанія Ringostat – ШІ-платформа для телефонії, колтрекінгу та аналітики дзвінків, яка сьогодні обслуговує понад 2000 бізнесів.
Уроки підприємництва
З часом Netpeak виріс у Fractal Group (раніше Netpeak Group) – об’єднання бізнесів у digital, аналітиці, SaaS‐компанії, розробці мобільних застосунків, організації івентів, онлайн-університету та благодійних проєктів. Серед найуспішніших – Kiss My Apps, платформа мобільних застосунків, яка вже працює автономно й приймає власні стратегічні рішення.
Бородатюк переконаний, що засновник має пройти всі ролі в компанії. Він робив продажі, писав тексти, комунікував із клієнтами й сам налаштовував SEO. Його підхід – це дисципліна й стратегічне мислення. "Якщо ти здатен наполегливо працювати над однією справою, результат обов’язково буде", – каже він.
Мета Fractal – створювати бізнеси, які з часом стають самостійними. "Ми не просто запускаємо компанії заради прибутку. Ми створюємо середовище, в якому росте ринок", – пояснює Артем.
Він визнає, що підприємництво – це постійні сумніви, помилки й навчання. "Не бійся питати поради. Досвід інших допомагає не повторювати чужих помилок", – додає він. Якби починав сьогодні, створив би ШІ-компанію – ту, що допомагає людям краще розуміти себе через технології. Бо саме в цьому Артем бачить наступну велику можливість для українського бізнесу.

Любов Лисенко – "Біобаланс"

Все почалося не з ідеї, а з потреби
"Біобаланс" – це про технології в агро, але почалося все не з технологій. І не з бізнес-плану. І навіть не з ідеї. Це історія людини, яка дуже хотіла мати своє житло. Любов Лисенко народилася в селі Березова Лука на Полтавщині.
"У мене дуже рано не стало батьків, і з того моменту я зрозуміла: за своє життя відповідаєш тільки ти", – каже Любов. З дев’ятого класу вона жила без батьківської підтримки, вчилася в медичному коледжі в Полтаві та постійно підробляла, де могла. Усе, щоб мати хоча б мінімальний фінансовий запас і колись купити власне житло. "Коли ти орендуєш квартиру, ти завжди живеш із відчуттям, що завтра тебе попросять з’їхати. Дуже хотілося мати свій простір і базове відчуття захисту", – згадує Любов.
Перша іскра: трихограма і холодні дзвінки
Поворот у бік агро стався у 2010 році, коли Любов випадково дізналася про трихограму – крихітну паразитичну осу, яка відкладає яйця в яйця шкідників і таким способом зупиняє розвиток гусені. За її словами, слово "трихограма" її зацікавило і вона почала читати, шукати інформацію, питати агрономів.
Ринок на той момент практично не існував. Колишні міжколгоспні лабораторії в Україні ще вирощували корисних комах, але систему застосування було розвалено. "Агрономи тоді перетворились на менеджерів у полі. Вони приймали паливо, запчастини, організовували логістику техніки. У них не було часу шукати когось, хто привезе біоматеріал, організує літак, розсипле по полю", – пригадує Любов.
Молода підприємиця вирішила подивитися, чи вона може закрити оцю "останню милю": не просто виростити комаху, а організувати весь процес від розведення до внесення. Вона отримала список господарств Полтавської області, сіла з телефоном і за день обдзвонила близько 300 потенційних клієнтів. "Багато хто просто відправляв мене в три букви. Але одна людина сказала: «Приїдьте. Покажете шкідника – будемо працювати»", – розповідає Любов.
На той момент у неї не було ані машини, ані лабораторії, ані комах, ані розуміння, як це технічно робиться. Була лише підвищена стипендія – приблизно 1500 грн – і знайомий, який погодився відвезти її на поле.
Вони приїхали в одне з господарств Миргородського району. Любов до того часу вже встигла в аграрній академії законспектувати, як виглядає шкідник у різні фази. "Ми ходили по полю й шукали його. Знайшли. Директор сказав: «Добре. Коли ви приїдете вносити?». Я стою і думаю: а коли ми приїдемо? У мене не було ні трихограми, ні пілотів, ні ФОПа", – розповідає вона. Але після цього відступати було пізно.
Разом із партнером Олександром Галаганом вони позичили 100 тис. грн, дістали трихограму з держлабораторії, оформили ФОП, знайшли льотчиків і о четвертій ранку вийшли в поле. Це був перший клієнт і перші гроші. Так з’явився "Біобаланс".
Суть бізнесу лишилась такою ж і зараз: компанія вирощує корисних комах і за допомогою безпілотних літальних апаратів розселяє їх на полях клієнтів. Комаха паразитує на яйцях шкідника – і проблеми для врожаю не виникає.
Як технології змінили гру
Перші роки пішли на те, щоб зробити процес керованим. "Я дуже швидко зрозуміла три речі. Перше – ти маєш виростити якісну комаху. Друге – вгадати момент внесення. Третє – внести правильно. На побудову цих трьох етапів пішло сім років: власна лабораторія, власні запатентовані світлові пастки, і окрема історія – внесення", – ділиться Любов.
Спочатку "Біобаланс" працював через підрядників з малої авіації. Поки в критичний момент один із них не зірвав великий проєкт, просто погодившись на суму більшу в 50 копійок від іншого замовника. "Я три дні плакала. І зрозуміла: поки ми залежимо від когось, ми не контролюємо результат, а відповідальність перед клієнтом – на нас", – пригадує Любов.
Саме тоді компанія почала будувати свій флот. Спочатку це були буквально іграшкові пінопластові літачки за 1500 доларів, які команда власноруч переробляла під розсіювання трихограми. У 2024 році компанія Любові взяла участь у навчально-грантовій програмі Think On. Ukraine від компанії Lenovo, де посіла друге місце та отримала грант. Ці кошти пішли на купівлю й переобладнання дронів Mavic, які команда адаптувала для роботи там, де через РЕБ важко літати на звичайних бортах. Сьогодні "Біобаланс" має власні БПЛА і навіть готується продавати ці рішення іншим агрокомпаніям, не лише в Україні.
"Біобаланс" працює з найбільшими агрохолдингами країни та вже обробила близько 10 млн гектарів полів. 75% клієнтів повертаються щороку. Найскладніші регіони роботи – Полтавська, Сумська, Чернігівська, Харківська області, зокрема прифронтові. "Біометод там критично важливий. Він дешевший за хімію і дозволяє тримати собівартість у складних умовах", – каже Любов.
Уроки та принципи
У компанії всього близько 25 людей. "Кожен сезон – це як олімпіада. У нас є шість тижнів, коли треба зробити максимум. Ти не можеш вийти в сезон з людьми, яким не довіряєш", – пояснює вона. Найважливіший критерій найму – не досвід, а людські якості, оскільки навичкам можна навчити.
В історії Любові були й болючі уроки. Найдорожча помилка коштувала пів мільйона гривень. Робота без договору для великого холдингу, який потім не заплатив. "Тепер тільки так: спочатку договір, потім поле", – наголошує вона.
Попри масштаби, Любов не вважає, що компанія досягла піка. "Ми тільки на початку. У нас є досвід і технологія. А от справжнє масштабування ми ще навіть не починали", – переконано стверджує вона.
Її принцип, що допомагає приймати складні рішення, звучить просто: "Якщо вже зробила перший крок – не шукай причину зупинитися. Шукай спосіб зробити наступний".

Андрій Гайдут – Laba Group

Початок ідеї
"За десять років ми випустили стільки людей, що якби зібрали всіх на один випускний, довелося б орендувати стадіон «Вемблі»", – сміється співзасновник Laba Group Андрій Гайдут. Точну цифру в компанії не рахували, оскільки перші роки це були ще офлайн-лекції без чіткої CRM, але йдеться про понад 100 тисяч студентів у різних країнах.
За словами Андрія, момент прозріння стався, коли він сам спробував викладати маркетинг в одній зі шкіл: "Я побачив, що це, по-перше, про гроші. А по-друге, це дуже екологічна історія. Люди виходять з новими інсайтами, і в них буквально змінюється життя. Це впливає на економіку, на ринок праці. Освіта – це дуже сильний інструмент впливу".
Історія Laba починалася у 2015 році з простого формату: короткі офлайн-лекції про бізнес та лайфстайл. "Ми тестували взагалі все. У нас були навіть лекції про старіння з Олександром Колядою. Але поступово стало очевидно, що найбільший попит – це бізнес-знання, які можна застосувати завтра", – згадує Гайдут.
Від лекцій до школи
Зрештою команда відмовилася від разових офлайн-подій і перейшла до інтенсивних курсів тривалістю місяць-півтора. Цільовою аудиторією були люди, яким треба швидко підвищити кваліфікацію або змінити професію. Пізніше з’явилися довші програми на пів року / рік, але саме короткі інтенсиви лишилися базовим продуктом.
Одним з ключових поворотів для Laba був остаточний перехід в онлайн. У той момент це було нетипово для українського ринку, адже більшість освітніх продуктів залишалися в аудиторіях. "Ми, можливо, були першими, хто перевів курси в онлайн на такому рівні. Це давало масштабованість: ти міг навчати не 30 людей у залі, а сотні", – згадує він.
Зростання й дані
Саме тоді з’явився великий потік студентів і почалося реальне зростання. Остаточне оформлення бізнес-моделі компанії стало наслідком того, що у Laba навчилися не тільки створювати курси, а й відтестовувати попит, дистрибутувати продукт і продавати його. Однією з речей, яка відрізняє Laba Group від типових курсів, є продуктова логіка. Команда постійно тестує теми, ринки, позиціонування. Перед запуском нового напряму, від OSINT до стендапу, спочатку перевіряють попит, зокрема в окремих країнах.
"Ми дуже рано стали компанією, яка рахує цифри. У нас усе в метриках, у дашбордах. Якщо ти не рахуєш цифри, твій бізнес помре", – говорить Андрій. Це дозволило робити наступний крок – виходити за межі однієї школи.
Сьогодні під дахом Laba Group кілька окремих брендів. Власне Laba позиціонується як бізнес-школа. Skvot – онлайн-школа креативу та попкультури. "Ми свідомо відокремили креативний напрям, оскільки бачили, що це сильно різні аудиторії. У них інший тон спілкування, інша мова, інша енергія", – пояснює Гайдут. Також окремо існує robot_dreams – ІТ-школа, і Vocabulaba – школа бізнес-англійської.
Так компанія перейшла у стан "групи" – Laba Group. Умовно, це був момент, коли внутрішня структура перестала бути просто освітнім стартапом і стала схожа на міжнародного провайдера професійного навчання.
Виклики й нова хвиля
Наступний перелом прийшов зовні. Пандемія коронавірусу зробила онлайн-навчання масовим, а потім ринок почав швидко наповнюватися конкурентами. Якщо до того, зізнається Гайдут, Laba фактично працювала у "блакитному океані", то після ковіду в ніші з’явилися гравці, зокрема й колишні офлайн-школи.
У цей самий період компанія активно вийшла за межі України. Сьогодні Laba Group працює в Україні, Польщі, Угорщині, Румунії, Чехії, Туреччині, Великій Британії та США. У кожного ринку – свій запит.
Так, у Великій Британії багато охочих пройти курс із ювелірного 3D-моделювання, а у США дуже популярний спортивний менеджмент зі спікерами з NBA. "У якийсь момент наш маркетолог зайшов у ліфт у Будапешті й побачив жінку, яка прям у ліфті дивиться наш курс. Оце був момент, коли я зрозумів: ми вийшли за межі нашої бульбашки", – розповідає Андрій.
Майбутнє з ШІ
Зараз компанія заходить у ще одну фазу – інтеграцію ШІ в операційні процеси. За словами Гайдута, штучний інтелект для них – це не заміна викладача, а третій учасник навчання. "Раніше було: є студент і викладач. Тепер: студент, викладач і, умовно, ChatGPT. ШІ не забирає роботу. Він забирає рутину", – пояснює Андрій.
Попри масштаб компанії, Гайдут говорить дуже просто про власну роль. Каже, що головний виклик засновника – не вигорати й не втрачати контакт із людьми. Він регулярно працює з психологом і називає це необхідністю, а не модою.
Що б він порадив собі десятирічної давнини, у 2015 році? Спочатку жартує: "купи біток", а потім додає серйозно: "Працюй над лідерськими навичками. Налагоджуй якісні стосунки з командою. Цьому майже ніхто не вчить, але без цього компанія не масштабується".
Ці три історії проєкту "У мене був ноут …" доводять: масштабний бізнес не завжди починається з великих грошей та стратегій. Інколи він починається з підробітку за юнацтва, незнайомого ринку продукту чи шаленої авантюри, яка випробовує на міцність. А в когось – лише з нотатки на ноутбуці чи чернетки першого листа партнерам у Word. 
Саме так маркетингова мінікоманда перетворюється на групу компаній, агротехнологічна ідея – на сервіс із власними дронами, а кілька вечірніх лекцій – на міжнародну освітню екосистему.
Lenovo переконані, що іноді не вистачає лише сміливості, щоби власна справа перестала бути планом "на потім". І надійним помічником у цьому є технології, що супроводжують підприємців з перших кроків: допомагають масштабуватися, працювати швидше, ефективніше, створюючи розумне майбутнє для кожної великої та маленької компанії.
Дистрибʼютор товарів ТМ Lenovo – ТОВ "МТІ".
© 2005-2025, Економічна правда.

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".

"Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна". Назва агентства "Інтерфакс-Україна" при цьому має бути оформлена як гіперпосилання.

Матеріали з плашкою PROMOTED та НОВИНИ КОМПАНІЙ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.