Про проєкт:

Як відомо, в Україні існує проблема з  виплатами роялті та використанням авторських прав. Діяльність та підзвітність перед правовласниками та користувачами  організацій колективного управління (ОКУ) викликає питання. 

 Поки в Україні ОКУ як посередники між споживачем та автором намагаються поділити акредитації і ринок, прогресивний та діджитальний світ розвивається.  Автори в усьому світі навчилися отримувати винагороду за свою працю напряму від споживача через стримінгові сервіси та інтернет-канали типу Youtube.

 До прикладу, в 2019 році стримінгові сервіси, такі як Spotify, Apple Music, Pandora, принесли 79% всіх доходів музичної індустрії  США. Десять років тому, у  2009 році, стримінг складав лише 5% доходів.

 В Україні ж діє система зборів через ОКУ-посередника, побудована ще за часів Януковича. Недосконалість української системи збору ​за приватне копіювання полягає у тому, що вона монополістична (чужим ОКУ сюди важко добитися та стати розпорядником коштів для авторів), непрозора (існують скриті інтереси груп впливу, немає доступу громадськості до звітів ОКУ) та неефективна (немає чіткої системи нарахування та розподілу зібраних коштів). А український споживач авторського контенту, який вже навчився напряму сплачувати авторам за контент за допомогою  стримінгових сервісів, сплачує за цей самий контент вдруге, коли купує смартфон, в ціну якого також закладено збір за приватне копіювання. Що це, як не прихований податок, яким обкладено усю легально ввезено в Україну техніку?

Парадокс ситуації у тому, що в Україні збором за можливе скачування авторського контенту за допомогою гаджетів обкладають навіть ту техніку, яка  має систему управління цифровими правами DRM - digital rights management, тобто унеможливлює скачування неавторизованого контенту споживачем. 

Яка ситуація в Україні і як зробити систему ОКУ прозорою та підзвітною, читайте у спецпроєкті "Економічної правди" та European Business Association.