Спецпроєкт "Історії зі сталі"
"Я теж хотів разом з хлопцями творити історію"
"Я теж хотів разом з хлопцями творити історію"
Історія ветерана та майстра комбінату "АрселорМіттал Кривий Ріг"
Спецпроєкт "Історії зі сталі"
"Я теж хотів разом з хлопцями творити історію".
Історія ветерана та майстра металургійного гіганта "АрселорМіттал Кривий Ріг"
За підтримки "АрселорМіттал Кривий Ріг"
6 грудня 2024
Повномасштабна війна до непізнаваності змінила життя Кривого Рогу. Ледь не щодня в місті гримить від обстрілів, прильотами ворожих ракет і дронів зруйновані будинки, містяни живуть в умовах постійних повітряних тривог і частих блекаутів.
Найбільше гірничо-металургійне підприємство країни "АрселорМіттал Кривий Ріг" продовжує працювати, підтримуючи майже 20-тисячний колектив, підприємства підрядників. До лав Збройних сил України призвано три тисячі працівників металургійного комбінату. З війни вже повернулись 270.
Кожного захисника заводська родина зустріла з глибокою вдячністю, надаючи широку підтримку та доступ до програм реабілітації.
На фронті мав позивний Майстер
Змінний майстер ремонтно-монтажного цеху № 3 ливарно-механічного заводу 39-річний Сергій Лаєвський на російсько-українській війні втратив ногу. Після повернення з фронту продовжив роботу у своєму рідному ремонтно-монтажному цеху, що допомагає забезпечити безперебійну роботу всього виробничого процесу. Цех виконує планово-попереджувальні ремонти, аварійні ремонти, а також займається модернізацією наявних систем і установок. Окрім того, тут виконується монтаж нових виробничих ліній та обладнання.
"
"Ремонтуємо навіть ливарні ковші – все металургійне обладнання, яке є на підприємстві. Маємо токарний парк, наплавочну дільницю, є ручне зварювання, автоматичне", – розповідає чоловік.
На виробничій ділянці в пана Сергія 8 підлеглих, до повномасштабної війни було 15. Наразі низка посад – вакантні.
Сергій Лаєвський на виробництві "АрселорМіттал Кривий Ріг"
"
"Мій головний обов'язок – ефективно організувати процес, поставити людям задачу, розподілити виконання робіт таким чином, щоб кожен був на своєму місці й робив те, в чому він найбільш сильний. Зараз переважно моя робота – це кабінет, журнал. Але якщо я бачу, що в моїх хлопців щось не виходить, я надягаю рукавиці та іду в цех", – каже пан Сергій.
Металург, який на фронті мав позивний Майстер, народився в Кривому Розі. Одразу після закінчення металургійного технікуму пішов працювати на "АрселорМіттал Кривий Ріг". Починав слюсарем-розрядником, підняв розряд до четвертого, а згодом до шостого, став майстром дільниці.
Виробництво "АрселорМіттал Кривий Ріг"
Працюючи на підприємстві, заочно закінчив виш у Кривому Розі, отримав спеціалізацію інженера-механіка. Каже, що вже тоді розумів – хоче зв’язати майбутнє з металургією, розвиватись, рости.
Зізнається, що іншого шляху, окрім металургії, не бачив, оскільки на "АрселорМіттал Кривий Ріг" працює його батько. Він вже на пенсії, яка в працівників важких виробництв наступає раніше, але з заводу не пішов.
"
"«Арселор» – це стабільність: гарна робота, спецодяг, біла зарплата, соцпакет, гарантована відпустка, путівки в санаторій. Я бачив це з дитинства, зростав з цим усвідомленням. Хотів, як і мій батько, щодня бути впевненим в наступному дні", – розповів пан Сергій.
Родина пана Сергія – дружина і двоє дітей. З дружиною познайомились, коли пан Сергій прийшов робити нову зачіску до Криворізького салону краси.
"Вона в мене – працівник сфери краси. Прийшов підстригтись. Познайомились. Став постійно ходити, потім запросив на каву і стали зустрічатись. Влітку 2010-го повіз її в Крим – відпочивали недалеко від Судака. Класні спогади. З фото куми зробили колаж і подарували. Багато років він висить на стіні в холі нашого будинку", – розповів пан Сергій.
Весілля відгуляли гучно – хотіли по-тихому, але батьки наполягли, щоб "по людські" – запросили кумів, друзів, колег з заводу – набралось сорок осіб. За рік в подружжя народився син. Жили у квартирі, в якій пан Сергій своїми руками зробив ремонт. А у 2015-му придбали маленький будинок в приватному секторі й чоловік заходився будувати дім своєї мрії. Майже все зробив своїми руками. У 2020 році народилась друга дитина – донька.
"
"Так вийшло, що у мене в один день – захист диплома і син народився. А до всього це ще й День міста був. Святкували все разом", – згадує Майстер.
Син пана Сергія відвідує в Кривому Розі приватну школу з IT-нахилом, чотирирічна донька ходить в приватний садок, вивчає англійську мову.
Війна забрала ногу, але не зламала дух
"
"Визнаю, на початку повномасштабного вторгнення я не пішов добровольцем, як мої друзі. Не міг лишити дружину одну з двома дітьми – доньці ще двох рочків не виповнилось. Їй була потрібна допомога. Були обстріли. Переніс для родини в льох диван, топив, як спускались з дітьми, «буржуйку». На початку війни сталось влучання в Криворізьку дамбу і почалось затоплення вулиць – вода підступала до нашого будинку. Не дійшла", – каже пан Сергій.
Зізнається, що коли спілкувався з друзями в ЗСУ, з мобілізованими працівниками підприємства, серце нило.
"Мене розривало – з одного боку родина, а з другого – от, думаю, скоро перемога, мої хлопці на параді йтимуть горді, гарні, а я стоятиму обабіч. Я теж хотів разом з хлопцями творити історію, яку Україна творить просто зараз. І от під Новий рік у 2022-му мені прийшла повістка", – згадує пан Сергій.
Він поїхав в навчальний центр. Пройшов курс базової підготовки, а також закінчив сержантські курси. Потрапив у піхоту 93-ї бригади "Холодний яр".
"Тої самої, яка на Донецькому напрямку робила надзвичайне", – каже пан Сергій.
93-тя окрема механізована бригада "Холодний Яр" воює з девізом "Ніколи назад". Це один із найвидатніших підрозділів Збройних сил України. Воїни "Холодного яру" виконували завдання в найгарячіших точках: Піски, Донецький аеропорт. Під час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році бригада захищала Харківщину, звільнила низку міст і сіл. Брала участь у боях на Бахмутському напрямку, що вважається одним із найскладніших на її бойовому шляху.
Сергій Лаєвський на фронті
Пана Сергія направили в село Іванківське неподалік від Бахмуту. Протистояли окупантам в складних умовах багнюки й холодів, під шаленим вогнем.
"
"З побратимами мені дуже пощастило. Більшість хлопців прийшли не по повістці, а на контракт – були дуже вмотивовані. Нам дозволили: самі сформуйте відділення, хто з ким хоче бути. Ми стали, як родина. Досі щодня спілкуємось. Наше відділення називали «спортики». Командир жартував: «У мене два відділення – одні "лижні" (не проти в чарку зазирнути), а другі – "спортики"». Ми гарно порядкували – поставили кухню, душ на вулиці організували. Я знайшов зварювальний апарат, хлопцям штангу зварив, поробив лавочки. Металургія мене і в армії не залишала", – розповідає пан Сергій.
У перервах між бойовими завданнями качались, били грушу, пускались пограти в футбол.
"Дружина там завжди зі мною була на зв’язку, знала все, що я відчуваю, багато з нею говорив. Знаєте, на фронті підтримка родини надзвичайно важлива. Я оце слухаю про інших хлопців – в одного дружина поїхала за кордон, в другого, покинули їх. Думаю в такі моменти, як мені пощастило", – каже пан Сергій.
За жорстокою іронією поранення Майстер отримав на річницю весілля. Вдень привітав кохану з важливою для обох датою, а вночі вийшов на бойове завдання, на якому наступив на протипіхотну міну, якою відірвало стопу. Побратим з позивним Чудік наклав турнікет.
Пізніше Ігор Чудний (Чудік) загинув, героїчно закривши тілом пораненого товариша. Його батьки втратили на війні обох синів – Ігоря та його брата. Вони створили петицію і просять посмертно присвоїти звання Героя України мужньому воїну. Без батька лишились двоє дочок.
"Хлопці мене тягнули, а артилерія гатила. Санітарний транспорт не міг під’їхати й вивезти поранених. Ворожі дрони зверху скидали вибухівку. Я скинув бронежилет, каску, щоб хлопцям легше було мене тягнути. Був у свідомості – просив в них палку, щоб на одній нозі дошкутильгати. Вони відмовились, підібрали тачку, у ній далі везли", – згадує пан Сергій.
На медичну евакуацію йому довелось чекати майже сім годин. Тримався.
"
"На фронті мусиш триматись, адже молоді дивились на старших. Я розумів, що ніхто не має побачити в моїх очах страху чи відчаю. Пам’ятаю, у нас хлопець був – 24 роки. Одного разу він сказав: Майстер, якщо ти ідеш, я за тобою теж піду", – розповідає він.
Через турнікетний синдром лікарям довелось ампутувати ногу пана Сергія вище коліна.
"Пам’ятаю, привезли в Дружківку. Маску с наркозом одягли. Після операції прокидаюсь – щось не так. Дивлюсь – ноги вище коліна нема. Я так психував! Лікар каже: вибору не було, могло б піти зараження крові, ти дуже довго лежав. Я, каже, ногу в тебе забрав, але врятував життя", – згадує він.
Пан Сергій зізнається, що складно було зізнатись дружині: "Ввечері вже (після операції) вийшов з нею на зв’язок. Кажу: таке трапилось. Я поранення отримав і вже не такий, як раніше. А вона: «Головне, що ти живий! Ти наш герой. Ми любимо тебе»".
Дружина і батьки примчали одразу, як дозволили лікарі. Пан Сергій згадує, що був ще без протеза – пересувався на милицях. До протеза звикав довго – той муляв, натирав. Зараз Майстер пишається тим, що більшість людей навіть не помічають, що він з протезом.
Після ампутації пірнув в басейн і пішов на дно – вдруге вчився плавати
Повернення до мирного життя не було простим. Довелось здолати депресію. Пан Сергій згадує, як важко йому було бачити на вулицях, в парку безтурботних хлопців, які навіть не думали про війну.
"
"Я досі в парк не можу виходити, так важко бачити ці обличчя, яким байдуже, що хлопці гинуть, що там наші б’ються на смерть, захищають мирне життя. Я хочу вийти з дружиною, з дітьми, але боюсь, що можу когось вдарити. Тому не ходжу", – зізнається він.
В адаптації в мирному житті пану Сергію допомагає ветеранська спільнота "Нескорені", відома активною участю в організації спортивних заходів для ветеранів та їхніх сімей.
Щороку "Нескорені" проводять змагання VETERANS FAMILY GAMES, що охоплюють різноманітні спортивні змагання для ветеранів, військовослужбовців та їхніх родин. У 2023 році в межах ігор у Кривому Розі відбулися змагання з плавання, веслування на тренажерах, дартсу та настільного тенісу, а також волейболу для команд, до складу яких входять як дорослі, так і діти.
Сергій Лаєвський на змаганнях VETERANS FAMILY GAMES
Спільнота підтримує ветеранів через надання можливостей для занять спортом та участі в змаганнях на міському рівні. Ветерани можуть безоплатно займатися плаванням у комунальних басейнах Кривого Рогу, що також сприяє їхній реабілітації та підтримці фізичної форми.
"До війни я плавав в річці, морі. Професійно плаванням не займався, але плавати міг. А от як прийшов в басейн без протеза – і як топор упав на дно. Тренер пірнув за мною – витяг. Виявляється, це не так просто – плавати без кінцівки. Довелось вчитись наново", – розповів пан Сергій.
На змаганнях пан Сергій зайняв перше місце в запливі на 50 метрів вільним стилем.
За його словами, на підприємстві завжди відпускають на змагання.
"У мене змінні графіки два по два. Два дні роблю по 12 годин. Два дні – вдома, отака зміна. І от, якщо попадають змагання на робочу зміну, я подаю лист від міської ради на керівника. День участі в змаганні оплачується, як робочий", – розповів пан Сергій.
У змаганнях беруть участь навіть дружина і син Майстра.
"
"Син, йому 12 років, зайняв перше місце в кульовій стрільбі з пістолета. За два тижні стрільби з гвинтівки – ба-бах, він знову на першому місці. Я сам посів друге місце в змаганнях з греблі. У нас 18 дисциплін на весь рік. У футбол граємо – я на воротах стою", – каже він.
Пан Сергій брав участь у соціально-освітньому проєкті для ветеранів під назвою "ТитаниUA" у Дніпрі, який проводить Дніпропетровська обласна військова адміністрація. Основні заходи в межах проєкту охоплюють психологічну підтримку, професійне навчання, спортивні змагання та інші форми соціальної реабілітації.
Сергій Лаєвський взяв участь у презентації нової форми ФК "Кривбас". Фото: ФК "Кривбас"
У складі команди їздив на змагання "Київ Незламний" – проводяться за підтримки Василя Вірастюка. Змагання охоплюють різні дисципліни, адаптовані для ветеранів з різними видами поранень: кросфіт, жим лежачи та веслування. Мета – сприяти фізичній та психологічній реабілітації ветеранів, надаючи їм можливість проявити свої спортивні здібності та підтримувати один одного.
"Я звільнився зі служби в середині літа й одразу поїхав до себе на підприємство, до керівництва. Направили на медичний огляд. Звісно, переживав! Далеко не всі підприємства важкої промисловості погоджуються брати назад ветеранів. Я чув, що на інших виробництвах хлопцям відмовляли через проблеми зі слухом. Мовляв, не почуєш, як на тебе наїде якийсь механізм, тому не можеш працювати на ділянці. Пропонували їм іти на легші роботи, але там і оплата праці відповідна. Уявіть, як хлопцеві, який отримував 16 тис. грн на місяць перейти на 8 тис. грн чи менше?", – обурюється пан Сергій.
В "АрселорМіттал Кривий Ріг" ставлення до ветеранів відрізняється – демобілізованих працівників зустрічають з повагою і глибокою вдячністю.
Сергій Лаєвський
Пан Сергій згадує, як в його кабінет поставили зручний диван. Пропонували йому інший кабінет на першому поверсі, щоб не доводилось підійматися східцями – відмовився.
"Наразі відчуваю, що мій поклик – допомога іншим ветеранам. Хлопцям потрібна підтримка, супровід. Я зараз свій організм гартую фізично, щоб хлопці, які в такій же ситуації, як я, бачили – після важких поранень не треба опускати руки або хапатись за чарку. Я не п’ю, не курю, дотримуємось з родиною здорового харчування", – розповів пан Сергій.
На питання, про що мріє, пан Сергій каже, що хоче, аби Україна повернула Крим – і тоді поїде з дружиною і дітьми відпочивати на узбережжі.
Турбота та увага до кожного демобілізованого захисника
В "АрселорМіттал Кривий Ріг" створено координаційний центр для мобілізованих ветеранів. Головною метою координаторів, які працюють в "Єдиному вікні", є надання консультативної допомоги ветеранам та спрямування їх до фахівців різних напрямів, розв’язання всіх важливих питань. Поза увагою не залишається жоден демобілізований захисник.
Фахівці надають інформаційну, психологічну підтримку, юридичну допомогу, інформують демобілізованих щодо пільг, які можуть отримати ветерани підприємства. Працівників скеровують до медичних закладів для реабілітації та лікування.
Реабілітація демобілізованих працівників
За словами фахівця-координатора по роботі з ветеранами Центру надання послуг "Єдине вікно" Юлії Канаєвої, основні напрями, які хвилюють захисників – це питання реабілітації, медичної, психологічної, юридичної допомоги та інформування щодо пільг та умов їх отримання на підприємстві, в місті та на державному рівні. Серед найпопулярніших – питання реабілітації, відновлення фізичного та психологічного стану.
Ветерани російсько-української війни – працівники підприємств – крім основної програми медстрахування, максимальна сума якої складає 100 тис. грн, можуть скористатися додатковими програмами, які дають можливість обстеження та консультацій з лікарем-спеціалістом, встановлення реабілітаційного діагнозу та складання індивідуального плану лікування. Страховка покриває весь спектр діагностичних заходів за призначенням лікаря: лабораторну, рентгенологічну, ендоскопічну, ультразвукову, функціональну діагностику.
Демобілізовані можуть отримати 10 сеансів-консультацій психолога офлайн.
Фахівці підприємства підтримують зв’язок з родинами загиблих колег, інформують про доступні їм послуги, запрошують на заходи (зокрема й для діток загиблих).
Захід від "АрселорМіттал Кривий Ріг"
Другий рік поспіль до Дня захисників і захисниць на "АрселорМіттал Кривий Ріг" проводиться турнір з мініфутболу серед цехових команд, на які запрошують родини загиблих, щоб вшанувати пам’ять.
На війні колектив підприємства втратив 188 працівників. Вони загинули. Понад п’ятдесят вважаються зниклими безвісти. Четверо – у полоні.