Still alive: 6 років, як Україна більше не купує російський газ

Хоча в недалекому минулому це здавалося неможливим. За шість років Україна пройшла шлях трансформації власного газового ринку і переорієнтувалася на ЄС.

Як нам вдалося зіскочити з "газової голки" Кремля і що маємо робити далі – у спеціальному проєкті "Економічної правди" та Федерації роботодавців нафтогазової галузі.

Хроніки перекриття вентиля

25 листопада виповнилося шість років, відколи Україна імпортувала останні обсяги російського газу. "Укртрансгаз" у той день створив сайт-лічильник з промовистою назвою лінку – still-alive.

Він нарахував: без блакитного палива від ворожого сусіда ми живемо вже 2 194 дні. За цей час Україна почала трансформацію власного газового ринку, відбулися реформи в "Нафтогазі", а сама державна компанія вперше за довгий час перестала бути збитковою.

До 2014 року Україна щороку імпортувала з Росії 30-55 млрд куб м природного газу на рік і сплачувала за них величезні кошти – у середньому на 5 млрд дол більше, ніж отримувала за транзит. До того ж, діяв принцип "бери або плати".

Росія створювала кабальні умови співпраці, вигідні лише їй. Коли у 2015 році "Газпром" перервав поставки в Україну, Кремль очікував швидкої капітуляції, згадує голова правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко.

"Ми маємо пам’ятати, що в нас була критична залежність від поставок російського газу. Вони дійсно могли розраховувати на те, що це змусить Україну ставати на коліна. Тому що взимку не буде вистачати газу для опалення, у першу чергу, домівок населення.

Тоді мало хто вірив, що Україна зможе забезпечити всі свої потреби в імпортованому газі з європейського ринку, але нам це вдалося", – розповідає Юрій Вітренко.

Розуміння, що в обмін на газ Росія шантажуватиме Україну і вимагатиме поступок у питаннях суверенітету і незалежності, спонукало до пошуків альтернативних джерел постачання блакитного палива.

Уперше питання про можливий реверс газу з країн ЄС почали обговорювати ще під час українсько-російського газового конфлікту у 2009 році. У 2015 році найбільшим напрямком стала Словаччина.

Також Україна імпортує газ із Польщі та Угорщини.

"Це було питання не тільки безпеки, а й економічної доцільності. Україна вперше в історії почала отримувати газ за ринковими цінами. Вони були нижчі за ті, що пропонував "Газпром", – зазначає співзасновниця Фонду сталого розвитку, народна депутатка VIII скликання Наталія Кацер-Бучковська.

Зараз ми споживаємо близько 30 млрд куб м природного газу на рік. З них власний видобуток становить близько 20 млрд куб м, а імпортуємо близько 10 млрд куб м, тобто лише третину від загальних потреб.

Якщо порівняти з 2013 роком – цифри менші у кілька разів. Тоді ми споживали понад 50 млрд куб м газу і майже 30 млрд куб м імпортували з Росії!

Ставка на реформи та енергоефективність

Диверсифікація джерел постачання та можливість відмовитися від купівлі газу в Російської Федерації стали базою для подальших успіхів. Україна створює повноцінний ринок газу, провела реформи і демонополізацію.

Відбувся анбандлінг – процес відокремлення газотранспортної системи України в управління незалежного оператора, як і передбачають європейські стандарти, зокрема третій енергетичний пакет ЄС.

Відокремлення газопостачальних і газорозподільчих компаній були змушені почати й облгази. На ринку з’явилися десятки нових постачальників газу. Це привело до появи конкуренції за споживача, який може обрати найкращі ціни.

Важливу роль в енергетичній трансформації також відіграє підвищення рівня енергоефективності промисловості та житлово-комунального господарства. У цьому питанні ми досягнули прогресу, однак ще є до чого прагнути.

"Споживання 30 мільярдів кубометрів газу на рік, враховуючи розмір ВВП України, є занадто великим. До прикладу, у Польщі ВВП в чотири рази вищий, а споживання газу в 1,5 разу менше, ніж у нас", – порівнює президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

До того ж, економне споживання – це питання не лише економічної вигоди, а й порятунку планети.

На останньому кліматичному саміті ООН Україна разом з цивілізованим світом зобов'язалася до 2030 року скоротити рівень викидів парникових газів на 40%.

"Нині гостро постало питання зменшення забруднення навколишнього середовища, тому ЄС і США шукають більш чисті, альтернативні джерела енергії: водень, сонячна, вітрова генерація, біопаливо.

Якщо Україна запровадить ці технології, переформатує власний ринок і буде рухатися в ногу з цивілізованим світом, це піде їй на користь. Для цього потрібно пройти певний шлях. Потрібна правильна стратегія", – зауважує співзасновниця Фонду сталого розвитку, народна депутатка VIII скликання Наталія Кацер-Бучковська.

Під час переходу на відновлювальні джерела енергії багато країн, зокрема Німеччина, розглядають газ як екологічнішу транзитну технологію порівняно з вугіллям. Україна здатна покрити свої потреби власним газом, переконують фахівці.

"Нам потрібно нарощувати видобуток власного газу. Це завдання не одного року, але без цього ми будемо вразливими. Потрібно закрити наш газовий баланс власним газом. З одного боку – наростити його видобуток, з іншого – скоротити його споживання", – додає Михайло Гончар.

Для підвищення обсягу видобутку Україна має перспективні ділянки на сході країни та на чорноморському шельфі. Вони можуть збільшити кількість українського газу в найближчі 10-15 років.

У надрах України достатньо запасів вуглеводнів. Йдеться про сотні мільярдів кубометрів запасів, які можуть послужити ще не одному поколінню українців. Лише один чорноморський шельф за сприятливих умов у перспективі здатен давати близько 10 млрд кубометрів газу на рік, коли вийде на пік своєї потужності. Вистачає запасів газу й на суходолі.

Сподіваюся, всі ці нові родовища в середньостроковій перспективі дозволять перезавантажити вітчизняний видобуток і перетворити Україну з імпортера на експортера газу", - наголошує голова Федерації роботодавців нафтогазової галузі Віталій Щербенко.

Росія проти

Звичайно, енергетичний розвиток України і її незалежність усі шість років не влаштовують Росію, яка прагне повернути нас у свою геополітичну орбіту. Кремль націлився зупинити транзит українською ГТС за допомогою обхідних газогонів.

Усіма доступними засобами Росія намагається прискорити сертифікацію добудованого трубопроводу "Північний потік 2" і вдається до свого улюбленого і перевіреного методу – шантажу.

За літній період Росія "осушила" європейські сховища і створила дефіцит блакитного палива на ринку. Відновити повноцінні поставки вона готова в обмін на запуск "Північного потоку 2".

Через російські маніпуляції ціни на європейських хабах восени побили рекордні позначки. Уряди в Європі вживають надзвичайних заходів, аби стримати зростання цін на енергоносії для населення.

Україна в цьому плані впоралася навіть краще. У наших підземних сховищах достатньо газу – понад 16,5 млрд куб м (23 листопада). Цього вистачить для проходження зимового опалювального сезону.

Проте шантаж Росії, імовірно, досягне піку взимку. Україні важливо, аби ЄС встояв перед цим натиском і не робив винятків для "Північного потоку 2" під час процесу сертифікації.

Газогін – не економічний проєкт, а геополітична зброя Кремля. Якщо він запрацює, Росія зробить усе, щоб припинити транзит газу територією України.

"Якщо немає газу, що йде через Україну до ЄС, Росії легше почати повномасштабну військову операцію проти нашої країни. Російські потоки не постраждають, Кремль продовжить отримувати гроші з європейського ринку, та й самі жителі ЄС не відчують негайного ефекту від такої війни: постачання газу до їхніх домівок не припиниться", – зауважує Юрій Вітренко.

"Північний потік 2" не відповідає енергетичним критеріям ЄС. Сертифікація Nord Stream 2 AG як незалежного оператора суперечить правилам третього енергопакета Євросоюзу і підриває основи конкуренції на ринку.

Аби контролювати можливі порушення на етапі сертифікації, "Нафтогаз" та Оператор ГТС України подали заявку на участь у сертифікації газогону, яку німецький регулятор – Федеральне мережеве агентство Німеччини – задовольнив.

Це дасть змогу протягом найближчого часу подати BNetzA свої аргументи проти сертифікації заявника. Регулятор зобов’язаний розглянути ці аргументи.

Як зберегти стратегічність ГТС

У найближчому майбутньому головне завдання України – зберегти транзит через свою ГТС, адже вона є запорукою безпеки країни.

Кремль уже розганяє фейки про поганий технічний стан нашої газотранспортної системи, аби мати аргументи для припинення транзиту.

Києву доводиться рішуче спростовувати брехню Кремля і на цьому фронті гібридної війни. Українська ГТС роками безперебійно постачає газ до ЄС, є оптимальним і значно дешевшим маршрутом для багатьох країн Європи.

"Україна може запропонувати вдвічі більші потужності, ніж "Північний потік 2". Наша ГТС готова прокачувати до 146 мільярдів кубометрів за конкурентними тарифами", – констатує генеральний директор Оператора ГТС України Сергій Макогон.

"Газпром" не збирається забезпечувати нашу ГТС такими обсягами газу. Це могли б зробити інші незалежні постачальники, зокрема країни Середньої Азії.

Для цього Росія має розблокувати нашу ГТС зі свого боку на українсько-російському кордоні. Поки ж можливість прокачувати газ Україною з російської території може лише "Газпром".

Не менш важливо остаточно інтегрувати українську ГТС із системою ЄС і зацікавити країни Євросоюзу зберігати свої резерви в українських ПСГ.

У 2020 році західні компанії закачали до українських сховищ рекордні 10 млрд куб м палива для зберігання.

"Важливе завдання української енергетичної дипломатії – стимулювати Брюссель не піддатися на газовий шантаж з боку Росії, який вона намагається проводити в останні місяці.

Слід наполягати на збереженні транзитної ролі ГТС хоча би в нинішніх об’ємах, апелюючи до того, що ми є частиною газового ринку ЄС і маємо угоду про асоціацію, яка передбачає інтеграцію", – наполягає Михайло Гончар.

А от про повернення до купівлі газу напряму з Росії не може бути й мови, переконані фахівці. У той час, коли російські війська проводять незрозумілі маневри поблизу наших східних кордонів, такий крок став би політичним самогубством.

Ми маємо брати приклад з таких країн, як Польща, яким вдалося досягнути своєї енергетичної незалежності. Тим більше, що за шість років ми створили для цього всі передумови.