Транзит газу як геополітична зброя: Росія не приховує загроз, які "Північний потік-2" принесе Європі

Нині проєкт готовий на понад 95%. Проте Україна та міжнародні партнери ще мають шанси зупинити одіозний газогін. Боротьба навколо "Північного потоку-2" триває, наголошують експерти. Хто та як може остаточно вивести з гри обхідний трубопровід Кремля – розповідаємо у спецпроєкті Федерації роботодавців нафтогазової галузі (ФРНГ) та "Економічної правди".

Геополітична загроза для всього світу

Україна, ЄС і США мають чимало аргументів на користь зупинки будівництва сумнозвісного обхідного трубопроводу Росії.

Від добудови "Північного потоку-2" найбільше постраждає Україна, яка за рік втратить близько 1,5 млрд дол доходів від транзиту й опиниться під ризиком ескалації російської агресії.

Так само хитке безпекове становище може загрожувати всій Європі.

На думку фахівців, Росія використовуватиме цивільну інфраструктуру новозбудованого газопроводу не лише за прямим призначенням, а й для нарощування військового домінування.

"Ми, українці, добре це знаємо на прикладі Чорного моря, де Росія продовжує мілітаризацію. Один з її аргументів – необхідність захищати інфраструктуру, у тому числі, "Турецький потік", від "недружніх країн". Маються на увазі країни НАТО та Україна. Те саме ми спостерігаємо в регіоні Балтійського моря", – зазначає президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

"Північний потік-2" – це елемент енергетичної політики, який вписується в стратегію гібридної агресії Росії проти демократичного світу загалом, не лише проти України, відзначає радниця очільника "Нафтогазу" Світлана Заліщук.

"Спочатку війна в Грузії, потім війна проти України – анексія Криму й окупація Донбасу, участь у війні в Сирії, втручання у вибори багатьох демократичних країн, збиття літака MH17, атаки на стратегічну інфраструктуру низки держав, дезінформаційні кампанії по всьому світу.

Це єдиний синонімічний ряд кремлівської геополітики поруч з ПП2. Наше завдання – мобілізувати всіх стейкхолдерів у Європі та США, які розуміють потенційну загрозу цієї труби", – зазначає вона.

Зупинка геополітичного проєкту Росії – це національне завдання України, від чого виграє і Євросоюз.

"Північний потік-2" – це загроза не тільки для України, а й для Європи, для всього цивілізованого світу. Саме в цьому ми переконуємо міжнародних партнерів", – розповідає голова правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко.

"Північний потік-2" vs ГТС України

Спираючись на газову угоду 2019 року, Росія обіцяє залишити транзит територією України незалежно від експлуатації "Північного потоку-2". Однак експерти вважають, що жодних гарантій для реалізації такого сценарію немає.

"У німців та росіян завжди був аргумент: у нас є угода і ми гарантуємо певний рівень транзиту для України, навіть якщо "Північний потік-2" буде завершений. Але хто збирається гарантувати, що росіяни дотримуватимуться цієї угоди?

Німці, здається, дуже впевнені, що можуть вимагати від росіян транзиту на рівні 40 млрд кубометрів газу навіть із добудованим потоком. Але ми завжди стверджували, що це неможливо буде зробити", – зазначає президент Yorktown Solutions, LLC, США, Деніел Вайдич.

Михайло Гончар вважає, що від Росії з високою ймовірністю можна очікувати неординарних кроків, спрямованих на припинення транзиту українською ГТС. Такі варіанти РФ уже "відтестувала" на нафтопроводі "Росія-Литва" у 2006 році та на газопроводі, що транспортував блакитне паливо з Туркменістану.

"На території Росії може трапитися "випадкова" аварія на трасі "Уренгой-Помари-Ужгород" з технічним висновком експертизи, що газопровід не підлягає подальшій експлуатації. Тоді транзит через Україну переривається автоматично", – наводить можливий сценарій Михайло Гончар.

Президент DiXi Group Олена Павленко має більш оптимістичні погляди на ситуацію. На її думку, Стокгольмський арбітраж, за рішенням якого Росія вже заплатила 2,9 млрд дол, став уроком для північного сусіда. Проте, переконана експертка, після закінчення дії чинної угоди на продовження транзиту розраховувати не варто.

"Імовірно, Стокгольмський арбітраж їх чогось навчив. Навряд чи вони будуть прямо порушувати умови транспортування, але точно будуть спроби повільно переорієнтовувати транзит.

Українською ГТС буде транспортуватися рівно стільки, скільки законтрактовано. У цей час Росія переконуватиме, що прокачувати "Північним потоком-2" дешевше. Цей аргумент може бути вагомим для європейського бізнесу", – вважає Олена Павленко.

Санкційна пауза

Неочікувана вибірковість санкцій США проти проєкту Кремля неабияк засмутила противників "Північного потоку-2". Утім, це зовсім не означає скасування самих обмежень проти будівництва морських російських трубопроводів.

Теоретично Вашингтон здатен розширити перелік компаній, проти яких застосують санкції. Фахівці сподіваються, що США ще можуть допомогти Україні в боротьбі проти обхідних потоків Росії й на практиці.

"США можуть повторно накласти санкції на "Північний потік-2", на компанію, що проводить будівельні роботи та є власником трубопроводу, а також на компанії, які можуть сертифікувати трубу. Українська влада бореться, щоб це стало можливо", – відзначає Світлана Заліщук.

Михайло Гончар вважає, що посилення санкційного режиму залежатиме від поведінки Росії.

"Американська протидія була системною та послідовною. Сподіваюся, вона такою і залишиться. Мені здається, що після певного етапу "софт варіанта" санкційного режиму може настати більш жорсткий період залежно від поведінки Росії. Можливо, на це і робиться ставка", – припускає він.

Юрій Вітренко не виключає, що сценарій повернення жорстких санкцій буде можливим, якщо Україна змінить підходи до перемовин зі США.

На його думку, щоб надати цьому процесу нової динаміки, потрібно підсилити переговорну команду, зокрема "Нафтогазу". Голова НАК додає, що робота з експертами – це постійний процес, який не має припинятися ні на хвилину.

"Сподіваємося, що з новими підходами, які ми плануємо застосовувати, а також з новою командою "Нафтогазу", яку ми посилили, вдасться досягти застосування санкцій. Сподіваємося, не буде запізно", – додає Юрій Вітренко.

Крім того, свою роль у посиленні санкційного режиму ще може зіграти Конгрес, адже і республіканці, і демократи дуже не задоволені рішенням адміністрації.

"І республіканці, і демократи бачать у цьому те, що Сполучені Штати намагаються захистити російський геополітичний проєкт.

Демократи не схвалюють пом'якшення для "Північного потоку-2", оскільки це суперечить підходу адміністрації Байдена до клімату та "зеленої" енергетики. Зупинка цього трубопроводу стала б кроком, який би відповідав цій політиці.

Республіканці дивляться на проєкт з геополітичної точки зору та крізь призму внутрішньої політики.

Адміністрація Байдена скасувала внутрішній трубопровід Keystone XL, тому республіканці кажуть: "Чому так легко відмовитися від внутрішнього трубопроводу, але так складно санкціонувати трубопровід, який на 100% геополітичний і на 100% належить росіянам?" – пояснює Деніел Вайдич.

Потрібно поглибити співпрацю з Німеччиною

У питанні "Північного потоку-2" дуже важливо задіяти не лише санкції від США, а й підтримку інших міжнародних партнерів. Саме час активізувати діалог з Німеччиною, де восени пройдуть парламентські вибори, кажуть експерти.

Очікується, що великий вплив отримає партія "Зелених", яка заявляє про зупинку російського газопроводу.

"Дуже важливо, щоб ця партія почала дивитися на "Північний потік-2" з екологічної точки зору.

Російські газові родовища розташовані в заповідних зонах. Це не просто великі викиди. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), Росія посідає перше місце в рейтингу з неефективності в частині викидів метану.

Вона викидає більше метану, ніж будь-яка країна у світі, – 19% від загальної кількості. Більша частина цих викидів припадає на видобуток і транспортування газу.

Німеччина робить свій внесок у збільшення викидів на території Росії, у подальше знищення природних зон на півночі РФ.

Це не відповідає екологічним заявам німецьких політиків. Виникає питання, наскільки вони послідовні в дотриманні екологічних цілей", – розповідає президент DiXi Group.

Михайло Гончар наголошує: питання неекологічності потоку досі в тіні. Тимчасом Росія на міжнародній арені захищає тезу, що її газові потоки – це сприяння Європі в досягненні цілей декарбонізації та кліматичного нейтралітету.

"На перший погляд, газ має меншу агресивність порівняно з іншими енергоресурсами, але тут не враховується фактор емісії метану в зоні видобутку на Ямалі в арктичних умовах.

Плюс відстань транспортування ямальського газу до Європи – це майже 5 тис км. Емісія СО2 та метану значна, оскільки численні газокомпресорні станції спалюють газ.

Потенційний позитивний ефект у вигляді зменшення емісії СО2 в Німеччині буде з'їдатися негативним ефектом підвищеної емісії метану на Ямалі і на трасі газопроводу "Ямал-центр Європи", тому екологічний аргумент є нонсенсом", – коментує експерт.

Чи можливо буде зупинити добудований "Північний потік-2"?

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба недавно запевнив, що Україна до останнього не припинятиме боротьбу проти "Північного потоку-2". Наше першочергове завдання – не дати Росії добудувати трубопровід.

"Ніщо не завершене, поки воно не завершене на 100%. До речі, я про це говорив державному секретарю США Ентоні Блінкену під час нашої зустрічі. І друге: ніщо не програно, поки гра не закінчилася...

Безумовно, тепер у будівельників "Північного потоку-2" набагато більше шансів добудувати цей проєкт, але моє правило в житті – завжди боротися до кінця за національні інтереси України. І до тих пір, поки газ не потік по Nord Stream-2", – сказав Кулеба.

Навіть якщо потік добудують, буде чимало можливостей для його зупинки на стадії отримання дозвільних документів, адже Росія досі не вирішила питання, пов'язані із сертифікацією газопроводу.

"Якщо уявити, що "Північний потік-2" буде добудований у контексті укладання всіх труб на дно моря, це не означає, що він запрацює наступного дня.

Питання сертифікації ще не вирішені. Компанія-сертифікатор вийшла з проєкту, так само відійшла страхова компанія. Труднощів буде чимало.

Як би лояльно не ставилися до проєкту в Німеччині, німецькі регуляторні органи та органи технічного нагляду не будуть заплющувати очі на ці речі.

Політика окремо, а технічні та регуляторні аспекти окремо, тому я не думаю, що настав час для паніки і констатацій на зразок "усе пропало". Зовсім ні", – пояснює Михайло Гончар.

Світлана Заліщук звертає увагу на те, що "Північний потік-2" і "Газпром" порушують норми анбандлінгу, а отже – Третього енергетичного пакета.

"На нашу думку, "Північний потік-2" не відповідає цьому енергопакету, правилам, які діють на території ЄС. Ми повинні працювати з європейською владою, щоб вона використала свої інструменти і механізми для зупиники роботи потоку з аргументом, що це не відповідає європейському законодавству", – вказує радниця голови "Нафтогазу".

Деніел Вайдич додає: навіть якщо всі дозвільні процедури будуть пройдені, зупинити проєкт можна буде навіть тоді. Як? Достатньо буде накласти санкції на тих, хто зібрався отримувати газ російським трубопроводом.

"Ми повинні бути чесними і сказати: якби адміністрація схвалила і застосувала санкції в лютому, трубопровід був би вже зупинений. Але будівництво триває. Та разом з ним триває і боротьба.

Пункт, який ми додали, коли ухвалювали санкційні закони, змушує адміністрацію застосовувати санкції проти сертифікації трубопроводу.

Отже, навіть якщо трубопровід буде завершений, йому потрібно буде пройти сертифікацію. Він повинен бути сертифікований на рівні окремих країн-членів ЄС, а потім – на рівні ЄС. Це непросто. Навіть російські чиновники визнали, що це буде складне завдання.

Навіть якщо проєкт буде завершений, і газ почне транспортуватися, залежно від поведінки Росії, під санкціями можуть опинитися покупці газу", – каже Деніел Вайдич.

Американський фахівець наголошує: боротьба ще не закінчена, і шанси зупинити одіозний проєкт Кремля є. Уміння використовувати свої шанси Україна вже довела. Зрештою, завдяки цим зусиллям "Північний потік-2" не запрацював ще 1,5 року тому.