Дотримання принципів сталого розвитку під час війни– це взагалі єдиний спосіб зберегти найцінніші активи – людей

Юлія Берещенко має понад 20 років досвіду у фінансовому секторі, а з діяльністю Астарти знайома уже впродовж 18 років. У 2005-2006 роках фахівець допомагала компанії підготуватися до публічного розміщення акцій (ІРО) на Варшавській фондовій, працюючи в ING банку. А 4 роки тому Юлія приєдналася до команди Астарти у якості директора із сталого розвитку бізнесу та зв’язків з інвесторами.

Наразі Юлія Берещенко працює над реалізацію програм зі сталого розвитку у сфері енергоефективності, охорони навколишнього середовища, соціальних питань та корпоративного управління. На її думку, актуальність цих тем не зменшилася, а навпаки зросла під час війни. Тож завдання Астарти – знайти нові можливості для розвитку в сучасних умовах з урахуванням трендів сталості і зробити бізнес максимально дружнім для усіх стейкхолдерів компанії.

— Що таке "сталий розвиток бізнесу" та для чого він потрібен компаніям? 

— Сталий розвиток у бізнесі - це стратегія і дії компанії, спрямовані на зменшення негативного впливу на навколишнє середовище і одночасно збільшення позитивного впливу на розвиток суспільства.

Щоб оцінити, як компанія впливає на довкілля та стейкхолдерів, а також зворотній процес, - як довкілля і стейкхолдери впливають на бізнес компанії, існують міжнародні стандарти.

Один з таких - Global Reporting Initiative (GRI), в рамках якого бізнес-практики компаній аналізуються на основі екологічних, соціальних та управлінських показників (ESG). Ця система оцінки бізнесу основана на концепті double materiality. Це означає, що компанія повинна звітувати, як питання сталого розвитку впливають на її бізнес ("ззовні всередину"), і як її діяльність впливає на суспільство та навколишнє середовище ("зсередини назовні").

Ця концепція виникла після усвідомлення того, що бізнес не може функціонувати у відриві від навколишнього середовища та суспільства. Тому компанії, розглядаючи власні інтереси, повинні також вивчати, як їхні дії впливають на ресурси та людей, від яких вони залежать у своєму функціонуванні, тим самим допомагаючи кожній компанії отримати більш повне уявлення про організацію, її діяльність та її роль у ширшому контексті.

— Це обов’язкова умова для всіх компаній?

— Попри те, що ця система з’явилася порівняно недавно, ряд стандартів, які спочатку були добровільними, тепер поступово стають обов’язковими у Європі та інших регіонах. Зокрема, з 2024 року звітність в аспектах сталого розвитку стає обов’язковою для ще більшої кількості європейських компаній. Отже розглядатиметься вплив на довкілля та розвиток суспільства навіть відносно невеликих європейських компаній.

Оскільки Астарта - публічна компанія, ми ухвалили рішення взяти на себе зобов’язання проводити оцінювання за стандартами GRI, не чекаючи, поки це стане певним трендом в Україні чи обов’язковим у Європі. Тож звітність, яка для європейських компаній стане обов’язковою з наступного року, для нас уже звична. Фактично для нас нічого нового. Але ми вітаємо, що на цей шлях стануть й інші українські компанії – насамперед ті, якими володіють бізнеси, зареєстровані в ЄС.

Насправді, ми очікуємо, що ця тема стане актуальною для дуже багатьох компаній в Україні. Наприклад, якщо ви берете кредит в українському банку, який є частиною європейської чи міжнародної фінансової групи, вам треба буде готувати звіт зі сталого розвитку. Якщо ви є постачальником для міжнародної компанії або компанії, яка вже звітує, як наша, вас також оцінюватимуть за цими критеріями.

— Ви згадали, що звітування у рамках сталого розвитку є звичним для Астарти. Як довго компанія веде таке оцінювання?

— Ця практика була впроваджена задовго до мого призначення. З 2008 року Астарта публічно звітує про свої зусилля у напрямку сталого розвитку, з 2017 року – готує звіти за стандартами GRI, а з 2021 року ми також розкриваємо інформацію і про викиди парникових газів - Carbon Disclosure Project – за ініціативою, що об’єднує 18 тисяч найбільших компаній світу.

Існують також спеціальні міжнародні агентства, які складають ESG ризик-рейтинг. У 2020 році наші ризики оцінювало агентство Sustainalytics. І ми потрапили у топ-3 агробізнесів світу, які проходили їх оцінювання! А у червні 2022 року, під час Саміту лідерів Глобального договору ООН у Нью-Йорку, Віктор Іванчик, СЕО та засновник Астарти, був оголошений переможцем у номінації 2022 SDG Pioneer for Sustainable Business Strategy за досягнення у просуванні Цілей сталого розвитку. До речі, Україна була представлена на цьому міжнародному конкурсі вперше. Це досягнення, якими ми дуже пишаємося.

Наразі ми переглядаємо наші показники ESG з такою самою періодичністю, як і наші фінансові – тобто, раз на квартал. Це забезпечує гнучкість в управлінні сферами, результати яких лягають в основу річного звіту зі сталого розвитку. Забезпечення вимірюваності є першим кроком до управління.

— Чи вдається компанії дотримуватися принципів сталого розвитку під час війни?

— Мені здається, що під час війни дотримання цих принципів – це взагалі єдиний спосіб зберегти найцінніші активи – людей.

— Серед усіх складових – довкілля, соціальна сфера, управління – яка, на вашу думку, найбільше постраждала за останній рік ?

— В Україні під час війни, очевидно, найбільш вразливою стала соціальна складова ESG. Мільйони людей були змушені змінити місце проживання, втратили житло, роботу, а багато, на превеликий жаль, і близьких. Для Астарти люди завжди були в центрі уваги, але з лютого 2022 року компанія значно посилила зусилля у цих питаннях і соціальна сфера стала пріоритетною для нас. Та діяльність, яку компанія проводить у соціальній сфері зараз, максимально направлена на збереження життів і здоров’я людей. Мова і про внутрішньо переміщених осіб, і про сім’ї наших співробітників, які були змушені покинути свої домівки, і про тих, хто став до лав ЗСУ. Ми вважаємо, що турбота не лише про наших співробітників, але й про їх сім’ї, є природнім процесом, тим більше під час війни.

У березні 2022 року, спільно з благодійним фондом родини Віктора та Ірини Іванчиків "Повір у себе" ми заснували гуманітарний проєкт Common Help UA. Більше 1000 працівників нашої компанії на волонтерських умовах приєдналися до ініціативи. За рік роботи партнерами проєкту стали більше 30 українських та міжнародних компаній і організацій – посольство Швейцарії в Україні, KFW DEG, Vodafone, Ukrainian Refugees UAPT, Федерація Роботодавців України, БФ "Омріяна країна" та багато інших.

Ми сфокусувалися на трьох напрямках: гуманітарному – допомога українцям, які постраждали внаслідок російської агресії – її вже отримали більше 831 тисяч людей і 500 медичних та соціальних закладів; допомозі Збройним силам України та розвитку малого і середнього бізнесу, які після Перемоги України зможуть, спільно з великими бізнесами, стати основою економічного відновлення України.

Гуманітарна допомога українським громадам в рамках співпраці Астарти з Посольством Швейцарії в Україні

Окрім того минулого року Астарта розпочала співпрацю з Всесвітньою продовольчою програмою ООН, і всього за рік стала одним з її ключових постачальників продовольства для гуманітарних цілей в Україні. У подальшому ми плануємо розширювати це співробітництво, щоб допомагати долати голод у світі  –  залучати нових українських виробників, збільшувати обсяги та номенклатуру товарів і виробляти нові види товарів для забезпечення запитів Всесвітньої продовольчої програми ООН.

— А як щодо екологічної складової? Мабуть, вона також дуже страждає у нинішніх умовах…

— Парадоксально, але логістичні труднощі, які виникли через війну, суттєво ускладнили фінансову складову агросектору, але одночасно позитивно вплинули на його екологічну складову. Брак добрив, засобів захисту рослин, пального спонукали фермерів переходити на більш бережні способи землеробства. Ця тенденція стосується не лише українських фермерів.

Через газову кризу у світі та зменшення виробництва добрив, багато агрохолдингів почали переходити на відновлювальне землеробство (regenerative farming). Тепер фермери, не маючи доступу до дешевих добрив, не можуть вносити їх за звичайною практикою. Через економію вони змушені дбати про те, щоб цінний ресурс був доставлений безпосередньо рослині для досягнення планової врожайності.

— Давайте тоді згадаємо і останню складову – управління. Що відбувається з нею під час війни?

— Я думаю, ми маємо дещо поляризовану картину. Там, де землі були чи перебувають в окупації, нам доведеться роками працювати, щоб знову налагодити управління цими об’єктами та повернути їх у користування.

Але там, де окупації не було, з точки зору міжнародних стандартів, ми бачимо навіть покращення. Всі відчувають відповідальність за те, щоб економіка працювала, наповнювала бюджет, щоб у нас був ресурс продовжувати боротьбу. Бізнеси мають не лише фінансову, але й моральну мотивацію.

Крім того, з початком війни Україна стала вести тіснішу торгівлю з Європою. Раніше ми, як виробник цукру, не могли постачати свою продукцію на ринки ЄС через високі тарифи і обмеження. А тепер, коли Україна була включена в Угоду про вільну торгівлю, ми можемо вільно продавати нашу продукцію, за винятком дій окремих країн щодо заборони ввезення сільгосппродукції з України. Відповідно, це означає вихід на найбільш вимогливий ринок з точки зору якості та безпеки продуктів. Отже, ми маємо постійно підвищувати свої стандарти.

Інтегруючись у європейське середовище, Україна буде змушена дбати про зменшення впливу на довкілля

— Як саме можна управляти впливом на довкілля?

— Кожна компанія у процесі своєї діяльності використовує природні ресурси, це ні для кого не секрет. За деякі з них треба платити, за інші – на перший погляд, ні. Візьмемо, для прикладу, прісну воду, 70% запасів якої використовує саме сектор сільського господарства. Так от, використання прісної води не повністю враховане у тій ціні, яку за неї платить агросектор, адже у нас є "безкоштовний ресурс" у вигляді дощів та природних водоймищ. Але якщо ресурс умовно безкоштовний, це не означає, що ним можна користуватися марнотратно. Тому компаніям важливо точно вимірювати такі речі та публічно звітувати про це.

Отже, наступним кроком стає професійне управління. А кінцевий наслідок – компанія досягає кращих фінансових показників. Чим менше ресурсів було використано на одиницю продукції, тим меншою є собівартість.

Давайте також розглянемо приклад зі сфери раціонального використання земельних ресурсів. В Україні – чудові чорноземи. Але що буде, якщо рік за роком вдаватися до традиційних методів обробки землі? Звичний для більшості прийом обробітку землі – оранка – насправді призводить до зменшення продуктивності землі, до ерозії ґрунтів, до погіршення здоров’я  ґрунтів.

Щоб зберегти цінний чорнозем, на заміну традиційним методам мають приходити сучасні підходи до обробки землі. У світі глобально переходять до застосування conservation farming (зберігаючого землеробства, - ред.). Сенс цих методів полягає у тому, щоб не орати землю, не перевертати шари ґрунтів, зберігати в землі вуглець. А разом із накопиченням органічного вуглецю, накопичуються й інші корисні речовини та волога.

— А якщо говорити про ці практики на рівні всієї країни? Які кроки необхідні, щоб покращувати вплив на довкілля глобально?

— Можливо, під час дії воєнного стану пріоритети країни трохи інші, але, інтегруючись у європейське середовище, Україна так чи інакше братиме на себе відповідні зобов’язання щодо захисту довкілля. У кожної країни може бути свій шлях для досягнення мети. А Європа, своєю чергою, може допомогти нам через певні фінансові інструменти – наприклад, надаючи кошти під проєкти, пов’язані зі сталим розвитком.

Що стосується сільського господарства, чи отримуватиме воно такі кошти, залежатиме від подальшої політики ЄС. Наприклад, сучасна європейська система торгівлі парниковими газами покриває виробництво електроенергії, сектор металургії тощо. А от агросектор туди не включений. Тоді як у Новій Зеландії, де сільське господарство дуже сильно розвинений, агросектор також намагаються стимулювати до декарбонізації.

— Чи впливає компанія на поширення сталих практик серед інших українських компаній?

— Перші кроки у сфері сталого розвитку ми зробили завдяки вивченню досвіду наших ключових клієнтів – глобальних компаній, таких як Nestle, Coca Cola, Mondelez – міжнародні бізнес-практики, які фокусують свою увагу не лише на прибутковості, але й на впливі на суспільство та навколишнє середовище. Кожна з них проєктує свої цінності на глобальному рівні, встановлюючи високі стандарти сталого розвитку для місцевих постачальників на додаток до стандартних специфікацій продукції. Наприклад, ці глобальні компанії оголосили про цілі декарбонізації в рамках пом'якшення наслідків зміни клімату. І таких цілей можна досягти лише шляхом декарбонізації всього ланцюга постачання, що охоплює, серед інших країн, і Україну (викиди Scope3). Скорочуючи викиди парникових газів у процесі діяльності Астарти, ми не лише робимо наш бізнес більш стійким, але й допомагаємо нашим клієнтам досягти їхніх кліматичних цілей. Аналогічним чином ми поширюємо практики сталого ведення бізнесу і серед наших місцевих постачальників, щоб спільно розвивати екологічно та соціально відповідальний бізнес на благо українського суспільства, економіки та довкілля.

— Експерти говорять, що Україна може суттєво знизити вплив агросектору на довкілля, розвиваючи напрям біогазу. Наскільки значним є наш потенціал у даному напрямку?

— Україна справді має дуже багато сировини, яку можна було б використовувати для виробництва біогазу. Більша частина побічної продукції та відходів сільського господарства – і рослинництва, і тваринництва – могла б бути використана для виробництва біогазу і біоелектроенергії.

Для розуміння я наводитиму приклад не лише Астарти, але й європейських країн. У нас наразі один біоенергетичний комплекс, але ми встигли ознайомитися з роботою багатьох таких об’єктів у світі. У Європі біогазові установки можуть працювати на різній сировині. Наприклад, є заводи, що спеціалізуються виключно на переробці рослинних відходів. Це може бути зерно, зіпсоване пліснявою, або силосна кукурудза, яку легко ферментувати. Але, на нашу думку, кращі результати дають установки, де використовують мікс з відходів рослинництва і тваринництва. Так можна отримати стабільніший технологічний процес для виробництва біогазу. А ще – одразу отримати добриво. Часто у якості добрива використовують відходи тваринництва. Якщо вони проходять обробку у результаті виробництва біогазу, то їх властивості покращуються. Тож ми бачимо, що у Європі біогазові установки можуть отримувати дохід одразу за кількома напрямками діяльності: виробництво газу, виробництво електроенергії, виробництво добрив.

Біоенергетичний комплекс Астарти

Що цікаво, у Європі виробництво добрив іноді є навіть більш пріоритетним напрямком, оскільки це дозволяє суттєво знизити викиди метану, продукованого тваринництвом.

Єдиний нюанс, на якому варто наголосити: якщо ми рахуємо економіку потенційних біогазових проєктів, треба звертати увагу на вартість доставки такої сировини на біогазові установки. Логістика дуже впливатиме на кінцеву ціну продукції. Досвід ЄС показує, що між точкою збору сировини і самою установкою має бути не більшим за 50 км.

Загалом потенціал України буде легше розкрити, якщо інвестори отримають відповідну фінансову мотивацію через тарифи. Але знову ж таки, під час воєнного стану пріоритети уряду можуть бути іншими.

— А як функціонує біоенергетичний завод Астарти, про який ви згадали?

— Цікавим є не лише сам по собі біоенергетичний комплекс, але й загалом той унікальний кластер активів, до якого входить підприємство. У цьому кластері ще є агрофірма, цукровий та соєпереробний заводи. Біогазовий комплекс в якості сировини використовує буряковий жом – побічний продукт виробництва цукру, гній з молочних ферм та відходи від інших виробництв компанії. Але цукровий завод працює всього лише 2-3 місяці на рік, коли є сезон. Було б недоцільно мати актив, який виробляє газ лише один квартал на рік. Тому в сезон переробки цукрового буряку комплекс забезпечує цукровий завод. В інші періоди підприємство працює на потреби соєпереробного заводу.

— Перспективи?

— Робота біогазового комплексу дуже вигідна для Астарти. Ми економимо споживання природного газу і маємо відповідний фінансовий результат. Тож йдемо шляхом збільшення завантаження установки – зокрема, пробуємо інші типи сировини.

Потужність комплексу – 60 млн кубометрів біогазу на рік. Цих обсягів виробництва біогазу вистачає, щоб забезпечити потреби соєпереробного заводу, а також частину потреб цукрового заводу впродовж переробного сезону.

Ми дивимося в сторону подальшої трансформації газу у електроенергію. Це, як ми бачимо, той шлях, яким йдуть біогазові установки у Європі. Там, залежно від тарифу на електроенергію у різний час доби, газ може як застосовуватися для виробництва електроенергії, так і використовуватися безпосередньо. Ми зацікавлені продавати і газ, і електроенергію, якщо регуляторне середовище в Україні йтиме європейським шляхом.