Хто утримуватиме українську ГТС з 2025 року і скільки це коштуватиме?

По-перше, сербська компанія Srbijagas та угорська FGSZ завершили будівництво лінійної частини газопроводу-перемички між двома країнами. Це значить, що Угорщина зможе отримувати російський газ через газопровід "Турецький потік". Постачання газу в Угорщину почнеться 1 жовтня 2021 року.

По-друге, швидкими темпами йде добудова другої нитки газогону "Північний потік-2". Завершення будівництва заплановане до кінця серпня, а постачання газу "Газпром" хоче почати до кінця 2021 року.

По-третє, пройшли перемовини між США та Німеччиною щодо "Північного потоку-2" та України.

За результатами переговорів американці погодилися не блокувати добудову газопроводу, а Німеччина пообіцяла використовувати всі важелі для сприяння продовженню на десять років угоди про транзит газу з Росії в Україну.

Також Німеччина дасть трохи грошей на розвиток проблемної в Україні альтернативної енергетики.

Навіть голова правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко визнав, що "бій за "Північний потік-2" програно".

Наразі ситуація виглядає так: у 2021 році Росія добудовує і запускає "Північний потік-2", а з 1 жовтня 2021 року запрацює газопровід Болгарія-Сербія-Угорщина як продовження газопроводу "Турецький потік".

Можливо, у 2021 році "газове кільце" навколо України замкнеться, і росіяни зможуть постачати будь-які обсяги газу в будь-яку країну. Це означає, що українська ГТС втратить стратегічну роль, навіть якщо транзитний контракт буде виконуватися до 2024 року.

2025 рік багато що змінить на ринку газу для ТОВ "Оператор ГТС України". Якщо раніше основним клієнтом компанії був російський "Газпром", то вже через три роки замовниками стануть внутрішні споживачі: видобувні компанії, промисловість, трейдери.

Це стане моментом істини для Оператора ГТС. Адже якщо раніше транзитна виручка "Газпрому" закривала всі питання щодо оперативних та капітальних витрат, то у 2025 році ці кошти необхідно буде збирати лише з внутрішнього споживача газу.

Тому постане питання про ефективність роботи Оператора ГТС. Порівняно із закордонними фірмами українська компанія неефективна.

Наприклад, італійська SNAM використовує на технологічні цілі 534 млн куб м газу, тоді як український Оператор ГТС – 894 млн куб м. Це майже на 70% більше. Зараз цей газ коштує 18-20 млрд грн, не враховуючи інші оперативні витрати.

Ці кошти з 2025 року має сплачувати тільки внутрішній споживач газу. Для порівняння: поточна річна виручка всіх операторів ГРМ у країні становить 26 млрд грн.

Тому не виключено, що вартість транспортування газу через ГТС у 2025 році зрівняється за розміром з розподілом через локальні мережі в абсолютних цифрах і становитиме 0,8-1 грн за куб м.

Зменшення обсягів транзиту або його відсутність з 2025 року розкриє величезну проблему незатребуваних надлишкових потужностей газотранспортної системи. Їх утримання буде перекладене на внутрішнього споживача.

Транзит та оптимізація

Що буде після 2024 року – невідомо. Консалтингова компанія Tetra Tech ES, Inc. в рамках програми USAID щодо проєктів енергетичної безпеки розробила три сценарії транзиту природного газу.

Сценарій транзиту 1: 2025-2029 роки = 0 млрд куб м.

Сценарій транзиту 2: 2021-2029 роки = 40 млрд куб м.

Сценарій транзиту 3: 2025-2029 роки = 65 млрд куб м.

За останні роки транзит газу через Україну обвалився. Україна втрачає не тільки плату за транзит газу, транзитні потужності ГТС використовуються тільки на третину – 40 млрд куб м з можливих 146 млрд куб м на рік. Після 2024 року цей показник може бути ще нижчим.

"Без гарантій постійного використання системи на достатньому рівні ми будемо змушені оптимізувати 80% компресорних станцій і не зможемо прокачувати нинішні обсяги газу", – заявив гендиректор ОГТСУ Сергій Макогон.

Тому ОГТСУ підготувала, а Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг 5 травня 2021 року затвердила постановою №806 "План розвитку ГТС Оператора газотранспортної системи ТОВ "ОГТСУ" на 2021-2030 роки". У документі обсягом 132 сторінки детально описані основні заходи, які заплановано провести за десять років.

В ОГТСУ запланували витратити на "розвиток" ГТС протягом десятиріччя аж 37,3 млрд грн (тут і далі всі суми вказані без ПДВ). Причому 27,9 млрд грн або 72% коштів планують витратити у 2022-2023 роках.

Хоча 6 липня відбулося обговорення змін до "Плану розвитку ГТС", які передбачають деяке корегування інвестицій. Зокрема пропонується збільшити інвестиції на 712 млн грн у 2021 році. При цьому загальна сума інвестицій, передбачених "Планом розвитку ГТС", залишиться незмінною – 37,3 млрд грн.

Грандіозна перебудова ГТС за три роки, що залишилися до завершення транзитного контракту з "Газпромом". Наскільки реально виконати плани ОГТСУ?

Чи, можливо, "План розвитку ГТС" чекає доля мегапроєкту "Програма 20/20" із збільшення видобутку, коли п'ять років і десятки мільярдів гривень інвестицій витрачені безповоротно, а результат виявився негативним?

Досвід модернізації

"Газпром" шантажував Україну зупинкою транзиту і раніше. На початку 2006 року було припинене постачання газу для українських споживачів. Правда, Україна відбирала транзитний газ.

Росія припиняла постачання газу і в січні 2009 року. Тоді українські газовики здійснили невеликий подвиг: розвернули роботу ГТС із Заходу на Схід і забезпечили газом центральні, східні та південні області, чи неприємно здивували росіян.

З того часу стала очевидною необхідність докорінної перебудови ГТС, і "Укртрансгаз" (пізніше її спадкоємець Оператор газотранспортної системи України) методично займається трансформацією ГТС.

Ключову роль у реконструкції ГТС відіграє модернізація десяти компресорних станцій (КС) та виведення з експлуатації ДК, реконструкція ГРС, діагностика, ремонт та будівництво газопроводів.

Один з найбільших інвестиційних проєктів у рамках реконструкції ГТС, який вдалося реалізувати (ще не введено в експлуатацію), – реконструкція компресорної станції "Бар". Проєктна вартість реконструкції становить 80 млн євро, з яких 26 млн євро – кредит німецького Deutsche Bank AG, решта – власні кошти "Укртрансгазу"/ОГТСУ.

Фото Freepik

Робота над проєктом почалася ще у 2011 році, активна фаза робіт на об'єкті – у лютому 2018 року. Завершити роботи планували у 2019 році, потім – у 2020 році. Тепер довгобуд планують здати у жовтні 2021 року.

Реальний строк реалізації проєкту – десять років, і це при гарантованому фінансуванні провідного європейського банку!

КС "Бар" посідає центральне місце в українській ГТС, бо стоїть на місці перетину трьох магістральних газопроводів: "Союз", "Уренгой-Помари-Ужгород" (УПУ) та "Прогрес". Тобто там працюють три компресорні цехи на одній площадці.

Цехи оснащені газотурбінними приводами та електроприводами. Ця станція ключова при фізичному реверсі газу з ЄС в Україну, як було у 2009 році. Газ з ПСГ піднімався і транспортувався на Південь та Схід України, а також в Молдову.

Наступна в черзі – КС "Яготин". Загалом Оператор ГТСУ запланував реконструювати десять компресорних станцій. Крім згаданих, планується реконструкція "Диканьки", "Олександрівки" та ще двох. Інші чотири – під час другої хвилі.

У "Плані розвитку ГТС" передбачено, що в роботі залишаться 267 ГПА, з яких 72 як основні, що постійно качатимуть газ. Ще 15 ГПА будуть використовуватися при змінах обсягів транзиту. Тобто ОГТСУ хоче тримати 180 ГПА в резерві.

Усі основні роботи планується провести у 2021-2023 роках, до закінчення дії транзитного договору.

Також ОГТСУ оперує 1 389 газорозподільчих станцій (ГРС) загальною потужністю 1,3 млрд куб м на добу (перевищують будь-яке пікове споживання України в кілька разів). З них 1 282 ГРС завантажені менш ніж на 50% проєктної потужності.

Більшість обладнання ОГТСУ застаріла: 427 ГРС блочного типу мають термін експлуатації понад 35 років, 158 ГРС – понад 45 років.

Уся ця інфраструктура ОГТСУ має бути модернізована за короткий час. Якщо Оператори ГРМ упродовж останніх трьох років активно здійснюють пілотні проєкти з редизайну газорозподільних мереж, накопичують досвід і шукають інвестиції, то в Операторі ГТС про це здебільшого тільки міркують.

Навпаки – необхідність зменшення транзитних потужностей використовується як позиція для перемовин щодо альтернативних маршрутів транзиту. Паралельно йде активне освоєння 26 млрд грн за затвердженою інвестиційною програмою без розуміння обсягів транзиту і перспектив системи.

І головне. Модернізація газотранспортної системи повинна відбуватися в тісній співпраці з іншими гравцями внутрішнього ринку: видобувними компаніями і регіональними операторами газових мереж – "облгазами" і трейдерами.

Незабаром, після втрати транзиту, основною роботою ОГТСУ стане транспортування газу видобувних компаній у регіони для передавання "облгазам", аби ті постачали його споживачам.

Внутрішній ринок – це 30 млрд куб м щороку, за цим показником Україна входить в п'ятірку найбільших споживачів газу в Європі. Україні доведеться за короткий термін створити ефективну і надійну газотранспортну систему.