Іноземці в селі: яким вони бачать майбутнє України
Підприємства з французькими та американськими інвестиціями працюють в Україні з середини 2000-х. Вони принесли сучасні агротехнології, платять податки, інвестують в інфраструктуру. Чи готові вони до земельної реформи в Україні?
Клеман Кусан, директор сільгосппідприємства з французькими інвестиціями "Агро КМР":
— Я приїхав з Франції в Україну у 2013 році та почав працювати в агрокомпанії з іноземними інвестиціями. Зараз "Агро КМР" орендує 15,5 тис га землі на Дніпропетровщині.
У Франції мої батьки ніколи не займалися фермерством, але мене завжди цікавило сільське господарство. Моя мама завжди казала, що якщо я хочу бути фермером, то маю їхати в Україну. Усі французькі фермери знають, що тут потужна аграрна галузь.
Для власників "Агро КМР" своєрідним поштовхом, після якого вони зацікавилися багатим сільськогосподарським потенціалом України, стали події 2004 року, зокрема Помаранчева революція.
Саме тоді французькі фермери Жан-Поль Кім, Жан-Лу Мішель, брати Алан та Ренар Флоран стали вивчати економічну ситуацію, готували бізнес-план, не раз відвідували Україну в пошуках місця для заснування майбутнього підприємства.
У Франції вони також мають компанію із земельним банком 1 950 га, де вирощують органічні культури. В Україні вони бувають щомісяця, а в серпні проводять відпустку з сім'єю у селі Троїцьке. Найважче їм приїжджати взимку, суворі морози трохи незвичні для французів.
У 2006 році за підтримки місцевих селян, які погодилися віддати в оренду власні паї, була створена компанія "Агро КМР". У створення підприємства було інвестовано 2,2 млн євро.
Перший рік був найважчим, адже потрібно було підготувати під посіви 2,2 тис га землі, яка була цілиною. Бур'яни досягали двометрової висоти. Земля не оброблялася шість років. Без сучасної техніки, яку інвестори привезли в Троїцьке, успіх був би неможливий.
Зараз ми вирощуємо шість основних культур: пшеницю, ріпак, соняшник, сорго, кукурудзу, ячмінь. Ми б хотіли вирощувати овочі, але це дорогі інвестиції у системи зрошення, які стартують від 1 тис дол на га. Без зрошення у нашому регіоні працювати важко через спекотне літо.
Про інвестиції в зрошення поки говорити рано, бо в Україні не вирішене питання земельної реформи. Ми не можемо планувати власні капіталовкладення без розуміння, хто зможе придбати землю.
Так, ми маємо підписані договори оренди з 2 800 пайовиками. Переважна більшість з них підписані на 15 років. Ми вчасно і прозоро платимо орендну плату, яка становить 4,5 тис грн за га.
Ми інвестували 18 млн євро і в 2021 році планували будувати елеватор, проте поки у нас нема розуміння ситуації. Будемо працювати за будь-яким сценарієм земельної реформи. Питання лише в прозорості правил гри та захисті права власності.
Якщо іноземцям заборонять купувати землю, то я не знаю, що відповідати бабусям, які підписали з нами договори оренди, але схочуть продати свій пай. Є кілька сценаріїв: я можу знайти українця, якому довіряю, і попросити його викупити цей пай.
Я можу створити українську компанію з українськими власниками, щоб вони могли купувавати землю і чекати рішення референдуму щодо іноземців, або допрацювати 15 років, доки діятиме термін договорів оренди, і далі вирішувати з власниками, що робити в умовах, коли землю купувати не можна.
Політики часто кажуть, що іноземці зможуть отримувати в ЄС дешеві кредити і направляти їх на купівлю землі в Україні, але це нереально. Для французького банкіра Україна — країна з високими ризиками, де досі триває війна і панує корупція.
Ми зможемо купувати землю лише з обігових коштів української компанії.
В Україні нема закону, який би захищав фермера, що орендує землю. Фермери не відчувають, що вони господарі землі, хоча можуть обробляти її понад десять років.
У 2017 році на нас була вчинена рейдерська атака, незрозумілі люди переуклали наші договори оренди на себе. Ми витратили багато зусиль, щоб вирішити ситуацію, бо працюємо чесно і прозоро.
У "Агро КМР" нема цілі купувати землю, ми готові її орендувати, але гарантуйте нам захист наших інвестицій та права власності. Ми як інвестор маємо бути спокійні, що завтра нас не викинуть з ринку.
У нас є договори оренди на 15 років, ми не виводимо дивіденди з України, а інвестуємо в розвиток. Тільки на соціальні проєкти в селі виділили 4 млн грн. Вони пішли на освітлення вулиць, дорогу в селі, будівництво тенісного корту, підтримку дитячого садочка.
Якщо проаналізувати підтриманий Верховною Радою у першому читанні законопроєкт про обіг землі, то він виглядає недопрацьованим.
У Франції діють суворі правила щодо контролю операцій з купівлі-продажу земель. Контролем займається спеціальний орган — Sociétés d’Aménagement Foncier et d’Etablissement Rural (SAFER). Мінімальний термін оренди — дев'ять років.
Україна теж має виробити свої запобіжники для контролю обігу землі, проте правила мусять бути прозорими і не впроваджуватися на післязавтра.
Тетяна Федоренко, генеральний директор компанії "Біо Лат":
— Я очолюю компанію "Біо Лат", що працює на Сумщині понад десять років. Вирощуємо пшеницю, кукурудзу, соняшник, ріпак, сою на 10 тис га, які орендуємо у власників паїв. Маємо іноземного інвестора — групу компаній "Агропросперіс", проте я і вся моя команда українці.
Усі, хто працюють на землі, по-справжньому люблять свою справу, землю, народ, країну та ніколи їх не зрадять. Різні припущення щодо продажу землі іноземцям ми вважаємо "страшилками" для легковірних. Усією своєю працею ми стверджуємо протилежне!
Я працюю у сільському господарстві все життя. Маю дві спеціальності: вчений агроном та технолог з первинної переробки винограду. Після інституту повернулася в радгосп "Таврида" в рідній Алушті.
Відпрацювала там рік агрономом, вийшла заміж і переїхала до чоловіка в Джанкойський район, де працювала старшим технологом на винзаводі при радгосп-заводі "Ізумрудний".
Потім при радгоспі відкрили профтехучилище і мене перевели викладачем. Тут я працювала 18 років. Спочатку заступником директора з навчальної роботи, потім — з навчально-виробничої.
У 2002-2007 роках я була директором "Селянсько-промислової артілі", куди згодом прийшов новий інвестор.
У 2007 році була створена компанія "Лобанове-агро", і до 2014 року я працювала генеральним директором у групі компаній "Агропросперіс".
У лютому 2014 року я переїхала до Вінницької області та прийняла в управління компанію "Курланд" з понад 10 тис га землі.
Переїзд за 1 тис км дався мені нелегко. Приїхати в незнайоме місце, бути далеко від рідних, починати все з нуля... Але завдяки підтримці великої команди, інвестора та колег тепер цей період згадую з легким смутком.
Наступним місцем роботи стала компанія "Біо Лат" на Сумщині, де знову довелося починати все спочатку.
Зараз, коли влада має намір перекрити кисень компаніям з іноземним капіталом для подальшої роботи в країні, мені що — перекреслити все моє життя? Вдруге починати все з нуля я не готова.
У моєму розумінні професійний аграрій передусім керується правильними розрахунками і віртуозно обирає технології, які є оптимальними за тих погодних умов, що складаються.
Ми розраховуємо кожен крок нашої виробничої діяльності. Через програму "Агрономіст" я з планшета бачу врожайність і точку беззбитковості підприємств. Разом з головним агрономом дивимося на кращих колег і бачимо чіткий напрям розвитку.
У нас вітається ініціатива, обмін досвідом у вигляді семінарів, робочі поїздки для вивчення напрацювань провідних компаній. Планування виробничого циклу проходить в абсолютно новому форматі командної роботи з планшета, коли за три хвилини ми проживаємо аграрний місяць. Це цікаво, азартно, захоплююче!
Чотири роки тому інвестор запропонував унікальну партнерську програму для команди виробничого ядра — від директора та агрономів до механізаторів. Я і моя команда вклали свої кошти в компанію. Це теж відповідальність.
Кожен з нас розуміє: потрібно так спрацювати, щоб повернути назад вкладене і заробити. Якщо я приходжу до інвестора з пропозицією, значить, я ризикую і своїми грошима. Інвестор це бачить і розуміє, тому на роботу йдеш із задоволенням.
Ми допомагаємо громадам за соціальними угодами та просто за зверненнями пайовиків: грошима, технікою, матеріалами для ремонту чи будівництва.
За роки роботи в регіоні бачимо, що громади планують свої бюджети, покладаючись на находження від податків, які ми сплачуємо. Нас обурює, коли під час обговорення земельної реформи кажуть: "Ні" продажу землі іноземцям".
Усі 12 років ми були тут більш ніж бажаними! Ми знаємо, що люди у селах, де ми працюємо, хотіли б самі вирішувати, що робити із своєю власністю, коли, кому і за скільки її продавати.
Людям зблизька краще видно, хто і як господарює на землі. Часто наші орендодавці приходять та пропонують продати нам свої ділянки. У нас є випадок, коли одна власниця паю заповіла його нам у вдячність за надану допомогу.
Слушними є наміри уряду не допустити до ринку нових іноземців, що можуть купувати землю з намірами потім її перепродати за вищими цінами або є новачками в рослинництві та невідомо як господарюватимуть.
Про це йдеться і в урядовому законопроєкті. Він передбачає можливість купувати землю іноземним агрокомпаніям, які довго працюють в Україні, показали свою відповідальність, уміння працювати та заробляти на землі.
Приблизно чверть наших працівників, їхніх родин і друзів є власниками паїв, які ми орендуємо. Вони підтримують відкриття ринку землі та урядовий курс реформ, тому що бачать: на цій землі працюватимуть саме вони.
Уже зараз інвестор дав нам таку можливість в рамках партнерської програми і з кожним роком наша участь в управлінні бізнесом тільки збільшується.
Після себе завжди потрібно залишити значимий слід. Моя мрія — виховати із своїх фахівців майбутніх керівників агрокомпаній. Ось тоді можна розчерком пера підсумувати: "Я зробила все!".