Як зменшити наслідки від російських обстрілів. Інтерв’ю з експертом

спецпроєкт

04 серпня 2025

Російські атаки на українські міста та об’єкти критичної інфраструктури не лише не припиняються – вони стають дедалі жорстокішими. Великою проблемою є не лише сам факт прильоту і руйнування приміщень, але й пожежі, що спалахують на місці атаки.

В питаннях безпеки велика відповідальність покладається на системи ППО, які захищають небо. Та що можуть зробити самі підприємства, щоб зменшити наслідки нальотів? Що саме для цього потрібно зробити і який досвід уже сьогодні можна використати для вирішення частини проблем? Чи готові бізнеси вживати цих заходів?

Про це "Економічна правда" поспілкувалася з Денисом Любченком, керівником ТОВ "ІПВК "Спецзахист" – компанії з 15-річним досвідом, що спеціалізується на впровадженні систем протипожежного захисту, охоронних систем, а також комплексних рішень у сфері техногенної безпеки та цивільного захисту. Компанія співпрацює з такими енергетичними гігантами, як НЕК "Енергоатом", ПАТ "Центренерго", ПрАТ "Укргідроенерго", НЕК "Укренерго", а також з великими промисловими підприємствами Запоріжжя, де розташований центральний офіс "Спецзахисту".

У розмові експерт виклав своє бачення недоліків, які існують у сфері протипожежного захисту, а також розповів про новітні технології, які можуть суттєво змінити ситуацію й мінімізувати руйнування, що стаються під час атак.

Найкращий протипожежний захист реалізований в атомній енергетиці

– Ви працюєте з критичною інфраструктурою і, відповідно, бачите готовність об’єктів до викликів, спричинених атаками країни-агресора. За вашою оцінкою, чи готові підприємства до таких загроз?

– Війна почалася не у 2022-му, а ще у 2014-му. Уже тоді на Донбасі були прецеденти обстрілів об’єктів критичної інфраструктури з відповідними наслідками. Але системного аналізу та змін у підходах до безпеки за вісім років не відбулося.

Зміни почалися уже після повномасштабного вторгнення, яке показало, що загалом наш підхід до протипожежного захисту не підходить для умов воєнного часу.

У нас все було глобалізоване, пріоритет надавався системам активного захисту. А перші прильоти по об’єктах критичної інфраструктури продемонстрували, що системи автоматичного пожежогасіння не працюють, тому що ракетні обстріли призводять до пошкодження систем електрозабезпечення, після чого без електрики вже не працює жодна система. На моє переконання, без прив’язки до війни, пріоритет має надаватися саме пасивним системам протипожежного захисту.

Найбільш підготовленою до ризиків війни виявилася атомна енергетика, тому що після аварії на японській АЕС "Фукусіма-1", коли станція стала на нуль і всі відповідні системи захисту і безпеки перестали працювати, наші АЕС здійснили певні заходи, щоб підготуватися до такого сценарію.

"Постфукусімські" заходи передбачають, що пріоритет надається пасивному захисту і резервним джерелам живлення. Отже, станом на 22-й рік це вже було в НАЕК "Енергоатом", але цього не було на жодному іншому об’єкті критичної інфраструктури.

Я постійно кажу, що стільки уваги, скільки приділяє протипожежному захисту НАЕК "Енергоатом", не приділяє жодна енергетична компанія України. У них дуже високо розвинена культура охорони праці та протипожежного захисту. Це було завжди, і без примусу. У них постійно проводяться внутрішні семінари, обмін досвідом між працівниками різних станцій, вивчення інновацій. Тому, я думаю, що вони у топі компаній, які приділяють постійну увагу протипожежному захисту.

– А інші сектори критичної інфраструктури? Можемо сказати, що якраз атомна енергетика поки що страждає від російських атак порівняно найменше?

– В інших енергетичних компаніях до війни фінансування протипожежних заходів часто було за залишковим принципом. Тобто, якщо щось залишалося у бюджеті компанії, то вже потім воно витрачалося на протипожежні заходи.

Війна змінила ставлення до протипожежного захисту. Зараз можна сказати, що всі компанії критичної інфраструктури почали між собою змагатися за те, хто зробить краще та більш інноваційно.

Але є і негативні приклади, коли певні заходи виконуються формально – для звітності, без реального впливу на безпеку. У таких випадках часто користуються недосконалими нормативно-правовими актами, які не переглядалися за весь час повномасштабної війни. Пожежна безпека об’єктів будівництва, зокрема критичної інфраструктури, і досі не є пріоритетом на рівні регуляторних змін. Це дозволяє використовувати матеріали, які не відповідають сучасним стандартам або мають сумнівну сертифікацію. Поширеним аргументом є так званий перехідний період, який, попри воєнний стан, не може тривати нескінченно.

Насправді для керівників підприємств критичної інфраструктури одним із суттєвих стимулів є необхідність взаємодіяти з нашими іноземними партнерами задля залучення коштів.

Коли партнери приїжджають до нас в країну і хочуть подивитися, в якому стані зараз перебувають захисні споруди та різні об’єкти критичної інфраструктури, які піддавалися масованим атакам, а потім на них були витрачені кошти на відбудову, реконструкцію або посилений захист, то вони дуже велику увагу приділяють саме системам протипожежного захисту. Ми ще до цього не прийшли, а в Європі об’єкт ні в якому разі не може працювати без систем протипожежного захисту.

– У нас, на жаль, є приклад Запорізької АЕС, яка постійно страждає від дій окупантів, але, зважаючи на наявні умови, лишається у досить непоганому стані. Чи можемо ми на її прикладі розібрати, як впровадження грамотного підходу до систем протипожежного захисту може спрацювати на зменшення наслідків ворожих атак?

– Справді, оцінити можливості систем пасивного захисту можна тільки тоді, коли ти своїми очима побачив, як воно працює в реальному часі, в умовах реальних загроз. І був певний час, коли ми ще могли спілкуватися з персоналом станції, який залишився на окупованій території, а тому міг переказати, що і як спрацювало.

Запорізька станція буквально за рік до війни повністю модернізувала систему розподільчого пристрою ВРП-750. Там повністю була запроваджена система пасивного захисту німецького виробництва, компанії svt Products GmbH, повноважним представником якої є "Спецзахист". Це дуже якісна продукція, німці – це флагман пасивного захисту в Європі, у світі. Так от, станом на той час повністю вся кабельна провідникова продукція, зовнішні траси були забезпечені пасивним захистом svt Products GmbH.

І от, коли ми спілкувалися з персоналом, який залишався на ЗАЕС, вони сказали просто: "Якби ми разом з вами не зробили систему пасивного захисту, то, маючи той об'єм обстрілів та руйнувань, станція була б суттєво пошкоджена та не змогла б продовжити свою роботу". На жаль, вислати фото чи відео вони не могли, бо це великий ризик. Але ефект побачили на власні очі.

До слова, на момент окупації на території станції лишалися деякі співробітники "Спецзахисту". Завдяки увазі до нас і до НАЕК "Енергоатом", наші німецькі партнери посприяли евакуації цих людей, їх сімей і частини обладнання. Представники svt Products GmbH робили звернення до МАГАТЕ, щоб ті забезпечили можливість такої евакуації. Забрати все обладнання нам не дозволили, але головне – це люди, їх вдалося евакуювати повністю.

Рішення для всіх задач, які є в Україні, вже існують. Їх треба просто знайти

– Які новітні рішення у сфері протипожежного захисту варті уваги?

– Після початку повномасштабної війни ми на власні очі побачили недоліки систем активного захисту: коли електропостачання припиняється, ці системи стають недієздатними. Як компанія, що спеціалізується на протипожежному захисті та працює у прифронтовому Запоріжжі, ми чітко усвідомлювали потреби України в надійних системах пасивного захисту та автономного пожежогасіння. Залишалося лише знайти відповідне рішення. На щастя, ми живемо в такий час, що відповіді на будь-які питання вже існують, й іноді вони – очевидні.

Можна сказати, що рішення саме "знайшло" мене на виставці в Ессені (Німеччина. – Ред.), куди нашу компанію запросили партнери з svt Products GmbH. Це була велика виставка, присвячена безпеці загалом. Там не тільки протипожежний захист, але й, наприклад, антидроновий, ну і багато інших систем безпеки. Коли я тільки зайшов в павільйон, то вже при вході зліва побачив те, що мені було потрібно.

Це був стенд компанії BlazeCut зі Словаччини. Вони пропонували технологію, яка є водночас дешевою та ефективною. Система складається з термочутливої трубки, заповненої вогнезахисним газом. Ця трубка виготовлена зі спеціально розробленого полімерного матеріалу, який при температурі 105°C втрачає щільність, з неї виходить стиснений газ і тушить вогонь. Все!

Дивитися решту виставки особисто мені було вже нецікаво. Я побачив дуже велику перспективу саме в цій системі для забезпечення захисту об’єкта критичної інфраструктури в Україні. І поки мої колеги оглядали виставку далі, я розпитував BlazeCut, як і де їх можна використовувати. Ми спілкувалися безпосередньо з власником цього бізнесу, він багато розповів про можливості своїх систем. Те, що мене цікавило – це об’єкти критичної енергетичної сфери, сільгосптехніка, захист військової техніки, броньованої техніки, військових кораблів, ІТ-системи тощо.

У них були рішення щодо всіх цих питань. Їх продукція сертифікована відповідно до всіх стандартів, зокрема і стандартів НАТО, вони допущені до всіх об’єктів в Євросоюзі. І, звісно, нам все це дуже підходило. Потрібно було лише пройти процес сертифікації в Україні.

– Це вимагає якихось нестандартних зусиль?

– Європейці не розуміють, навіщо в Україні треба заново проходити сертифікацію. Ми ж не в іншому світі знаходимося. Довелося пояснювати, що так, наш закон вимагає спеціальної сертифікації.

Разом з українським науковим інститутом пожежної безпеки ми провели натурні випробування. 10 зразків системи BlazeCut відпрацювали на всі 100%, не було жодних помилок. Ми відстежили той факт, що повністю мінімізується ризик повторного розповсюдження і розвитку пожежі. В Україні є багато систем автономного пожежогасіння, але ці системи мають ризики повторного відновлення пожежі. Тут цих ризиків немає.

За результатами випробувань ми отримали сертифікат, а зараз проходимо погодження для використання на об’єктах критичної інфраструктури. За нашими очікуваннями, цей процес займе ще 1,5-2 місяці.

– Чи можете навести приклад, де такі системи можуть бути корисними для об’єктів критичної інфраструктури?

– Наприклад, враховуючи наш воєнний стан, це може дуже якісно розв’язати питання з тероризмом на "Укрзалізниці". Представники спецслужб ворога знаходять виконавців на території України – і ті за малі гроші підпалюють релейні шафки, за допомогою яких перемикаються залізничні колії. Дуже багато шаф уже пошкодили. Вони віддалені від місць постійного розміщення технічного персоналу, тому з цим є проблеми. Тож, на нашу думку, "Укрзалізниця" може зацікавитися даною системою.

– Чи зможе BlazeCut забезпечити відповідні обсяги постачання під наші потреби?

– Вони вже на сьогодні виконують дуже великі обсяги постачання для своїх клієнтів. І коли ми ставили такі питання, щоб підписати договори чи меморандуми, то вони сказали, їх система настільки проста, що вони зможуть покрити будь-які наші потреби.

Для розуміння: даною системою Сінгапур повністю забезпечив весь свій військовий флот. І це було зроблено протягом року.

"Я залишився у Запоріжжі, тому мені вдалося зберегти бізнес"

– Що дивує європейців у тому, як український бізнес продовжує працювати?

– Якщо казати про наших партнерів, вони задають нам одні й ті ж питання: як ви можете розвиватися і працювати у стані війни? Як вам вдається збільшувати свій колектив, коли місто постійно під обстрілами?

Я їм відповідаю, що зберегти бізнес вдалося завдяки тому, що я залишився у Запоріжжі. І не лише зберегти, компанія виросла за ці три роки. Під час війни зі "Спецзахисту" не пішла жодна людина, ба більше, додалися нові фахівці.

Так сталося тому, що ми зайшли на ті сегменти захисту і бізнесу, на яких ми раніше не працювали. А люди якось згуртувалися. Спочатку було дуже тяжко тримати моральний дух. Перший тиждень усі були деморалізовані. А потім, крок за кроком, люди почали якось так перелаштовуватися. На другий тиждень ми вже вийшли волонтерити.

– Які у вас є побажання до держави щодо розвитку бізнесу?

– Найголовніше побажання, щоб ринок України працював в рівних умовах. Ми не просимо допомоги, але просимо, щоб нам не заважали працювати. І щоб держава повернулася обличчям до підприємств і до підприємців, які залучені у сфері захисту держави.

"Запорізька АЕС досі не зазнала критичних пошкоджень завдяки грамотному підходу українських атомників до заходів безпеки"