Бізнес без актів виконаних робіт

В Україні є "податок" на бізнес, якого немає в ЄС. Його не сплачують у бюджет, його сплачують часом, зарплатами бухгалтерів і витратами на зайві підписи. Ідеться про обов'язкові акти виконаних робіт. Законопроєкт №14023 прибрає цей бюрократичний податок і робить акти необов'язковими за домовленістю сторін.

Проєкт не забороняє акти і не "прибирає контроль". Він лише прибирає обов'язковість двосторонньої форми там, де бізнес здатен домовитися сам. За домовленістю сторін операцію можна оформити інвойсом, підписаним виконавцем, а прийняття (акцепт) підтвердити оплатою або іншим способом.

За оцінками громадської організації "CASE Україна", втрати економіки від "актової" бюрократії сягають 34 млрд грн на рік (≈0,6% ВВП в цінах 2021 року). Це гроші, які можна залишити бізнесу, а не спалювати на папір та паперову тяганину.

Опоненти реформи часто кажуть: без двостороннього акта бухгалтер "не зрозуміє", чи була операція, а відповідальність перекладається на бухгалтерію.

Насправді акт не створює факт виконання. Факт виконання створює результат: надана і спожита послуга (звіт переданий, доступи відкриті, продукт працює; у випадку оренди – працівники орендаря продовжують працювати в приміщенні). Акт – лише один із способів оформлення, який став обов'язковим "за звичкою".

Цей підхід узгоджується з логікою міжнародної звітності: МСФЗ виходять із принципу "сутність важливіша за форму" та принципу нарахування.

Показова й судова практика: Верховний Суд не раз наголошував, що формальні первинні документи самі по собі не є беззаперечним доказом реальності господарської операції. Оцінюються фактичні обставини та докази в сукупності.

Другий аргумент критиків – ризик "фейкових інвойсів". Утім, фіктивні документи можливі і з актами: два підписи не роблять операцію реальною. "Лівий інвойс" нічого не дає. Якщо замовник не визнає рахунок, то він його і не оплачує. Якщо замовник свідомо "малює" витрати, то це шахрайство, яке має підтверджуватися доказами реальності/нереальності операції, а не наявністю "правильного папірця".

Ще один факт, який часто губиться в дискусії: при експорті послуг з України інвойс уже працює як документ, що підтверджує надання послуг. Це відображено в статті 6 закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" та підтверджено позицією податкових органів у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДПС. Аналогічний висновок міститься і в матеріалах територіальних органів ДПС.

Акт №14023 прибирає не контроль, а зайву обов'язковість там, де бізнес нормально працює, тому законопроєкт варто підтримати в другому читанні.