Яку роль ветерани відіграють у громадах

Повернення ветеранів і ветеранок до цивільного життя стає одним із ключових викликів для українського суспільства. Разом із цим постає питання: яку роль вони відіграють у громадах і яку роль самі хочуть відігравати?

Відповіді на ці питання частково містяться у дослідженнях, проведених, зокрема, IREX (аналізує бар'єри доступу ветеранів до сервісів та послуг), а також серію звітів UNDP – Returning Home, UNDP – Adapting to Civilian Life, UNDP – Review of International Practice in the Reintegration of Veterans. Останні охоплюють широкий спектр питань реінтеграції від доступу до сервісів і зайнятості до участі у житті громад та міжнародних підходів до підтримки ветеранів.

Загальна картина, що простежується у дослідженнях, свідчить про високу готовність ветеранів до повернення в активне суспільне життя, зокрема через участь в економічних ініціативах, громадській діяльності та підприємництві. Водночас окремо наголошується на низці інституційних бар'єрів, зокрема щодо доступу до сервісів, працевлаштування та інструментів підтримки процесу реінтеграції.

У цьому контексті також підкреслюється потреба у створенні більш сприятливих умов для участі ветеранів у житті громад та взаємодії з ними. Все це вказує на важливий розрив між потенціалом участі ветеранів і реальними можливостями його реалізації.

Це частково визнається і на рівні державної політики. У стратегічних документах зазначається, що попередня модель підтримки ветеранів була орієнтована переважно на надання пільг, а не на реальні потреби та довгострокову інтеграцію. Водночас перехід до нової моделі ще не завершений. Це створює ситуацію коли з одного боку, ветеран у політиках розглядається як отримувач послуг, а з іншого декларується необхідність його активної участі у житті громади.

Отже, це визначає потребу в нових підходах до участі ветеранів. Сучасні форми участі мають виходити за межі пасивної ролі та передбачати реальне включення у процеси прийняття рішень і розвитку громад. Це означає на практиці, що ветеранам необхідно входити до складу консультативних органів та громадських рад, брати участь у контролі за бюджетними коштами та якістю надання послуг, а також долучатися до розробки місцевих програм та проєктів. У таких форматах ветеран стає активним членом громади та співрозробником рішень.

Водночас важливо розуміти, що такі підходи поки що не є системними. У більшості громад участь ветеранів залишається обмеженою або ситуативною і часто залежить або від особистої проактивності самих ветеранів, або від прямого запиту з боку влади. На сьогодні, система ще не створює умов для їхнього повноцінного включення.

У цьому контексті громадські організації можуть відігравати роль платформи взаємодії, де формується комунікація між ветеранами, місцевою владою та іншими учасниками громади. Сьогодні вони переважно виконують функцію надання окремих послуг, однак саме вони мають потенціал змінювати підхід, а саме переходити до створення умов для активної участі ветеранів у житті громад.

Йдеться не лише про передачу знань і навичок, хоча це необхідна основа. Громадські організації спроможні створювати умови, які надають ветеранам необхідні інструменти для активної участі. Це і розуміння процесів прийняття рішень, і практичні навички взаємодії з владою, робота з проєктами та контроль за ресурсами.

Окремі практики вже показують, що такий підхід працює. У правильно організованих форматах ветерани не лише долучаються до процесів, а й ініціюють власні проєкти, об'єднуються навколо спільних ідей і впливають на рішення на локальному рівні. Проте ці приклади поки що залишаються точковими і не формують системного підходу.

Саме тому мова має йти не про окремі ініціативи, а про зміну ролі громадських організацій, від сервісних провайдерів до тих, хто формує інфраструктуру участі. Така інфраструктура передбачає поєднання навчання, супроводу, практичних інструментів та платформ для взаємодії, дозволяючи ветеранам перейти від ролі "отримувачів" до ролі активних учасників і співтворців рішень.

Перехід до моделі "ветеран як співтворець рішень" стає ключовим для розвитку громад. Це не лише питання інтеграції ветеранів, а й ефективного використання людського потенціалу в умовах відновлення країни. Розрив між готовністю ветеранів долучатися до життя громад і реальними можливостями впливати на рішення є досить значним.

Саме цей розрив і визначає наступний крок – це створення умов, за яких участь ветеранів у житті громад стане реальною, впливовою і системною.