"Довічно підозрюваний?" Чому статус PEP не прокляття

Теща-мільярдерка, мама з автопарком дорогих авто, донька-студентка, на яку записано цілу бізнес-імперію – все це реальні приклади з життя скоробагатьків: посадовців, нардепів, суддів, які не можуть пояснити походження своїх статків.

Для того, щоб створити умови справедливого контролю для посадовців та здійснювати фінансовий моніторинг, який міг би вчасно виявляти спроби вивести за межі країни або легалізувати "нацарьоване" в Україні запровадили законодавство, яке вже існує в багатьох країнах з низьким рівнем корупції. З 2020 року почала діяти нова система фінансового моніторингу для осіб зі статусом публічно значущих (РЕР).

РЕР – це особа, яка виконує або виконувала важливі функції у державному управлінні. Такий статус отримує посадовець, який обіймав чи обіймає високу державну посаду, має значний вплив на ухвалення важливих рішень, а відтак автоматично зараховується до кола осіб з можливим високим ризиком корупції або відмивання коштів. РЕРів та осіб пов'язаних з ними сімейними чи діловими зв'язками – до 200 тисяч.

Статус РЕР не тавро корупціонера, але підстава для більш пильного контролю за його фінансовими операціями. В Україні закон визначає обов'язкові для моніторингу порогові операції на суму від 400 тис. грн для всіх клієнтів банку. В той час, як для осіб із статусом РЕР перевірки можуть застосовуватись у разі транзакцій на менші суми, якщо банк має обґрунтовані підозри щодо чистоти такої операції.

Корупційні гроші живуть довго

Після впровадження цієї норми у 2020 році, активісти "руху за корупцію" домоглись тимчасового повернення обмеженого в часі статусу РЕР трьома роками. Це привело до скандалу й дзвінків від партнерів з вимогою повернути безстроковий статус, бо за впровадження всього антилегалізаційного законодавства і РЕР-статусу уряд взяв півмільярда доларів, які на той час уже "проїли".

Тож у жовтні 2023 року, за наполяганням міжнародних партнерів – ЄС і МВФ, в Україні відновили норму закону про безстроковий статус РЕР для посадовців. Це все відбувалось на фоні антикорупційних скандалів.

Відтоді не вщухають публічні суперечки про те, чи варто людину "карати" поглибленим ризик-орієнтованим підходом через багато років після того, як вона залишила посаду? Чи не занадто жорстоко, коли банк блокує картку чи призупиняє платіж комусь із родичів посадовця, які не підозрюють, чому опинились під дією обмежень? Та чи захоче порядна людина йти на державну посаду, знаючи, який клопіт вона отримає аж до кінця життя?

І тут потрібні пояснення. Так, життя складне, тим паче коли РЕРи самі його ускладнюють. Лише за поточні два роки РЕРи здійснили підозрілих операцій з готівкою на суму більше 6 млрд грн. Тому суспільству, яке прагне здолати корупцію, доводиться застосовувати запобіжники, хай вони і здатні іноді спричиняти незручності деяким топ-посадовцям чи пов'язаним з ними особам.

Чому деяким? Тому що у 2025 році Держфінмоніторинг отримав 35,121 тис. повідомлення про операції РЕРів, майже 32 тис. – про операції членів їхніх сімей та майже 21 тис. – про операції від осіб, пов'язаних з РЕРами діловими чи соціальними зв'язками. І, лише 7 разів РЕРам відмовили в проведенні операцій, "завернули" 11 операцій від членів сімей РЕРів, 6 відмов отримали інші пов'язані з РЕРами особи. Це лише 0,027% відмов в здійсненні операцій від загальної кількості.

Що стосується відмов у встановленні чи підтриманні ділових зв'язків, то тут схожа статистика: 315 РЕРам відмовили в онбордінгу чи продовженні ділових відносин, з 415 членами сімей розірвали ділові відносини або відмовили в співпраці, 192 відмови для інших пов'язаних з РЕРами осіб. Тобто з 200 тисяч РЕР та осіб з ними пов'язаних, лише 922 відмовили в обслуговуванні. Це 0,4% від загальної кількості.

При цьому довічний статус PEP не означає "довічно підозрюваний". Він означає "завжди потенційно видимий для системи фінмоніторингу". І хоча сам статус РЕР за чинною нормою закону зберігається до кінця життя і переходить у спадок дітям (іноді з незаконно набутим майном), рівень контролю насправді залежить від реального ризику.

Але чому все-таки важливо не обмежувати цей статус одним роком чи трьома після того, як людина залишає посаду? Бо ті, хто вміє наживати великі гроші корупцією, так само добре розуміються на тому, як їх сховати. Відстежувати та виявляти багатошарові, складні схеми – це непроста робота, яка триває роками.

Доводиться розшукувати активи, заморожувати рахунки, взаємодіяти з іноземними юрисдикціями, долати спротив адвокатів та "сліпих трастів", щоб зібрати докази незаконного походження коштів. Це все потребує багато часу, зусиль та енергії. Трапляється і таке, що корупційний спадок переживає свого господаря, і продовжувати цю роботу необхідно вже після його смерті, маючи справу із спадкоємцями. Які зазвичай також не горять бажанням прощатись з багатствами, які вважають своїми.

2014 року після втечі Януковича всі побачили кадри з камер, де було видно, як він поспіхом намагався запхати у вантажівки цінності, які вивіз разом із собою. У ці ж дні з України втекла більшість його урядовців, голова Верховної Ради, дехто з народних депутатів Партії Регіонів, головний податківець та ще багато тих, хто складав, здавалось, нездоланну корупційну вертикаль. Після тієї втечі на єдиному казначейському рахунку залишилось 108 тис. грн.

Пограбування цілої країни стало точкою неповернення, коли ми всі зрозуміли, що доведеться не лише роками переслідувати грабіжників та повертати вкрадене, а й крок за кроком будувати нову систему сигналізації. Основою основ цієї системи і є фінансовий моніторинг РЕР-осіб.

Гроші лишають слід

Україна далеко не перша країна, де застосовується така практика. Сама абревіатура РЕР англійською дає підказку, що це – частина усталеного міжнародного законодавства. Країни, де діє такий контроль щодо посадовців, домовились співпрацювати, щоби ускладнити відмивання незаконно набутих коштів не лише всередині своїх кордонів, а й поза ними.

Скажімо, чинний або колишній український міністр має статус національного РЕР в Україні, та водночас він є іноземним РЕР в країнах ЄС, США, Канаді, Сінгапурі, ОАЕ і так далі, які так само мають здійснювати контроль щодо його фінансових і майнових операцій на своїй території. Тож купівля вілли в Іспанії – привід поцікавитись походженням грошей.

І хоча існує чимало прикладів, коли такий контроль чиновникам все-таки вдавалось обійти, він усе одно, по-перше, ускладнює оборудку, а по-друге, навіть формальний моніторинг лишає слід, за яким потім легше її викрити. Якщо з особи знято статус РЕР у рідній країні, вона залишається під контролем в інших юрисдикціях, де й далі вважатиметься іноземним РЕР. Тож навіть, якщо Україна знову обмежить внутрішній PEP-статус через певний строк, іноземний банк може продовжувати застосовувати посилену перевірку клієнта на підставі власної оцінки ризику.

Регламент ЄС 2024/1624 уже закріпив підхід, коли фінмоніторинг щодо РЕР-посадовців здійснюється обов'язково впродовж року після звільнення, а далі – залежно від оцінки ризику. Таким чином ЄС і Україна прагнуть застосувати підхід, спираючись на рекомендації FATF – міжнародної організації, яка бореться з відмиванням брудних грошей.

Зокрема, у FATF критикували занадто м'який підхід Франції і Румунії, які автоматично знімали статус РЕР через 12 місяців після звільнення посадовця. Це було визнано порушенням міжнародного стандарту, який надалі став універсальним для всіх країн ЄС.

Франція та Румунія вже виправили цей недолік. Зокрема, у Франції, посилений моніторинг РЕР може тривати до 36 місяців, а далі – залежно від ризику особи. В Україні та в інших країнах ЄС – 12 місяців після звільнення, а далі залежно від ризику особи. Якщо не було підозрілих операцій впродовж всього періоду — ризик стає низьким.

Ризики для України від послаблення контролю РЕР

Ігнорувати рекомендації FATF Україні вкрай небажано. Будь-яке послаблення в цій царині з метою спростити життя посадовцям, у підсумку може легко спричинити потрапляння країни до сірого списку FATF. А це спровокує чимало катастрофічних наслідків в умовах війни та залежності від зовнішнього фінансування – від хронічних затримок рутинних платежів і аж до призупинення іноземної допомоги.

Днями мала зустріч з представниками Європейської Комісії та Делегації ЄС в Україні, де говорили про ризики послаблення законодавства у сфері фінансового моніторингу РЕР. Представники ЄС наголосили: чинна модель фінансового моніторингу PEP, ухвалена у 2023 році, є частиною наших євроінтеграційних зобов'язань та одним з елементів, який дозволив країні отримати статус кандидата на членство в Євросоюзі.

Коли обговорювали зареєстровані у Верховній Раді законодавчі ініціативи щодо зміни підходів до PEP, представники Єврокомісії прямо заявили: будь-які спроби послаблення контролю можуть бути сприйняті як відкат від взятих зобов'язань.

А надто чутливим є саме нинішній момент, коли Рада ЄС готується розглядати питання формального відкриття переговорних кластерів щодо вступу України. А надто – на тлі резонансних антикорупційних розслідувань, які знову дали поживу для розмов недоброзичливців та скептиків щодо "нездоланної корупції". Сигнал від Єврокомісії звучить просто: Україна не може одночасно очікувати відкриття переговорних кластерів і паралельно демонтувати антикорупційні запобіжники у сфері боротьби з відмиванням коштів, які сама ж взяла на себе, як частину зобов'язань в процесі євроінтеграції.

Тож кого насамперед має відштовхнути від державних посад статус РЕР: чесну людину, яка маючи офіційні й прозорі джерела доходу, може ніколи і не відчути на собі "тягар РЕРства" чи таку, яка йде на державну службу саме заради корупційного збагачення? Або йде служити з чистими намірами, але не може позбавитись спокус в процесі?

Зрештою фінансовий моніторинг РЕРів запрацював лише з 2020 року. Чи багато доброчесних людей йшли на державні посади до того? На це питання ви й самі знаєте відповідь.