Навіщо нам податок на нерухомість

В Україні давно існує проблема неефективного використання державного та комунального майна. Тисячі будівель роками простоюють або використовуються формально, але все одно потребують коштів на утримання. Команда EU-LEAP розробила зміни, на основі яких був зареєстрований проєкт закону №13498 щодо розвитку податку на нерухоме майно. Він має створити простий економічний стимул, що змусить переглянути підходи до управління такими об'єктами.

Україна намагається зробити управління державним і комунальним майном більш ефективним. У 2025 році у власності держави перебувало 268 тис. будівель. Їх загальна площа перевищує 160 млн кв. м. Утримання цієї нерухомості потребує значних бюджетних витрат. Щороку на комунальні послуги, обслуговування та охорону спрямовуються мільйони гривень. Ідеться про майно, яке не виконує жодної функції, або про корисне майно, яке не розкрило свого потенціалу.

Динаміка передавання цього майна на приватизацію слабка. За останні чотири роки було продано 2,241 млн. кв. м або 0,35% державного фонду щороку. Причина очевидна: органи державної влади та місцевого самоврядування не мають економічних мотивів позбавлятися активів, які не використовуються. Більшість таких будівель не створюють прямих витрат для балансоутримувачів, а отже, не створюють і стимулів для ефективного управління ними чи їхнього продажу.

Запропонований законопроєкт покликаний змінити цей статус-кво через скасування пільги із сплати податку на нерухоме майно для державного і комунального майна. Ідеться не про "розпродаж державного майна". В умовах перехідної економіки важливо розуміти, що приватизація – це не самоціль, а інструмент, який дозволяє сфокусувати державні ресурси на основних функціях і вибудувати довгострокову стійку модель управління активами.

Це важлива реформа, яка не має на меті посилення тиску заради самого податку. Вона спрямована на зміну логіки управління державним та комунальним майном і створення зрозумілих та справедливих правил для всіх типів об'єктів.

Реформа пропонує збалансований підхід: від оподаткування звільняються об'єкти, що не підлягають приватизації, а також ті, щодо яких рішення про приватизацію ухвалене не більше ніж рік тому. У першому випадку йдеться, зокрема, про об'єкти загальнодержавного значення, пов'язані із забезпеченням безпеки й оборони, природні ресурси, пам'ятки історії та культури, об'єкти культурної спадщини, що мають особливу цінність, інші об'єкти, визначені законом "Про приватизацію державного і комунального майна" як такі, що не підлягають приватизації.

Уся інша нерухомість має оподатковуватися на загальних підставах. Такий підхід одночасно розширює податкову базу місцевих бюджетів і створює для державних органів прямий фінансовий стимул переглядати власні активи, позбавлятися надлишкового майна та ухвалювати управлінські рішення, які роками відкладалися. За попередніми оцінками, реалізація цієї реформи може дати місцевим бюджетам до 8 млрд грн податку на нерухомість.

Окремий ефект стосується приватизації: запровадження податку стимулюватиме органи влади активніше продавати невикористовувану нерухомість. Це зменшить навантаження на бюджет і може принести 43 млрд грн доходу від приватизації.

Запропоновані зміни можуть стати першим кроком до відповідального управління державним та комунальним майном, оптимізації бюджетних витрат і реального посилення дохідної бази місцевого самоврядування.