Чому відкладаються "хімічні" правила ЄС

Уряд недавно виніс на обговорення проєкт, що зсуває старт українських "дзеркал" євросоюзівських правил для хімічної продукції: CLP пропонують перенести на 15 травня 2026 року, "український REACH" – на 26 липня 2026 року.

Зміни до відповідних постанов №539 і №847 – це коротке вікно, аби довести документи і процеси до якісного рівня. Це не канікули, а чіткий дедлайн.

Що сталося і чому це важливо

В Україні готуються до запуску правил, які роблять обіг хімічних товарів прозорим і безпечним за євросоюзівською моделлю. Для економіки це питання конкурентоспроможності: без коректних паспортів безпеки, зрозумілих етикеток і чесної інформації про склад продукту бізнес може зіткнутися із зупинками поставок, поверненнями товарів і зачиненими дверима ритейлу та експорту.

Коли вимоги однакові для всіх і виконуються системно, зменшується "сіра зона", зростає довіра партнерів і кредиторів, легше залучати фінансування та виходити на нові ринки. Для людей це так само відчутно: правильна етикетка на фарбі чи мийному засобі – не бюрократія, а безпека для працівників, кур'єрів, споживачів.

Паспорт безпеки підказує, як зберігати, змішувати, перевозити продукцію та що робити у випадку розливу. Інформація про небезпечні речовини у виробах дає право знати, що саме ми приносимо додому. Менше інцидентів – менше лікарняних, простоїв і зайвих витрат для бізнесу та держави.

Це стосується імпортерів, виробників, дистриб'юторів, продавців та логістів. Хто проігнорує правила, той зіткнеться з такою практикою: мережі та маркетплейси не прийматимуть партії з "кривими" етикетками, митниця й контролери ставитимуть питання, постачальники та покупці зупинятимуть відвантаження, договори передбачатимуть штрафи, а репутаційні історії потраплять у публічний простір.

Для виробів додасться окрема відповідальність за відповіді на запити щодо вмісту SVHC впродовж встановленого строку: немає даних – немає продажів. У підсумку "зекономлені" при оформленні документів години обернуться втраченими тижнями на складах, поверненнями партій і прямими грошима на форс-переробку.

Чому пропонують відтермінування

Скептичне "знову відтермінування" звучить прогнозовано, адже вимоги відомі не перший рік. Ми наступили на ті самі граблі: розірвані ланцюги постачання і релокації, старі паспорти безпеки, невитребувані розширені SDS (паспорти безпеки) з експозиційними сценаріями в імпортерів, відсутність відповідей на запити щодо SVHC у виробах, контент ритейлу без звірки з класифікацією.

Війна лише підсилила ці слабкості: обстріли й блекаути, мобілізація і плинність кадрів, нестабільна логістика, стиснуті бюджети на "непрямі" завдання та брак фахівців, які вміють звести документи в систему, а не просто скласти їх у папку. Відтермінування – це спроба уникнути хаотичного старту, який боляче вдарить по безпеці й продажах. Це страховий поліс для економіки та людей.

Що таке CLP і REACH

Перша логіка – про безпеку і прозорість. Кожна банка фарби, каністра розчинника чи мішок реагенту мають етикетку з піктограмами небезпеки, сигнальними словами "Увага" або "Небезпека", стандартними фразами про ризики і заходи. Усе це має точно відповідати класифікації, яку ви декларуєте в паспорті безпеки. Якщо на етикетці одне, а в документі інше, то проблеми починаються на складі або під час приймання в мережі. Це сфера CLP: правильний стікер – квиток товару на полицю.

Друга логіка – про чесну комунікацію вздовж усього ланцюга постачання. Тут працює REACH: для речовин і сумішей потрібні актуальні паспорти безпеки за оновленим євросоюзівським шаблоном з 16 розділів, а для виробів діє правило "право знати": якщо компонент містить речовини зі списку SVHC понад 0,1% маси, то клієнт чи споживач мають отримати інформацію безкоштовно і вчасно.

Найчастіше підводить "вчасно". Закон відводить до 45-ти днів, і якщо немає централізованих декларацій постачальників та відповіді – годинник невблаганний.

Як це виправити без драми

Найвразливіше місце – розрив між документами та реальністю.

Паспорт безпеки в актуальному форматі – це не "євробланк", а спосіб передати критичні умови безпеки. Розширені SDS із сценаріями експозиції описують, які концентрації і температурні режими вважаються допустимими.

Якщо цех працює інакше, треба або підтягнути умови до документа, або офіційно запросити коригування в постачальника, або задокументувати власну оцінку. Інакше це "тиха невідповідність", яка перша спливе під час аудиту.

Ті самі закономірності – у ритейлі та маркетплейсах: картка товару без коректних безпекових елементів перетворюється на репутаційний ризик і джерело претензій, а старі етикетки на складі – на причину відмов у прийманні.

Рішення приземлене: звірити те, що в паспорті, з тим, що на етикетці, централізувати бібліотеку SDS у правильному форматі, оновити угоди з обов'язком постачальника швидко надсилати оновлення і повідомляти про зміну класифікації, поставити процес відповіді на SVHC-запити, щоб 45 днів не були пасткою.

Що зробити зараз

Завдання просте, якщо говорити мовою менеджменту та фінансів.

Компанія повинна точно знати, що саме вона продає і в яких умовах це безпечно використовувати. У точці продажу та на складі має бути відображена та сама інформація, що і в документах. На типові запити покупців і контрольних органів має існувати стандартна відповідь з відповідальними і термінами.

Постачальники повинні бути зобов'язані оновлювати документи в чіткі строки. Головне – узяти вибірку продукції і пройти шлях інспектора від паспорта безпеки й етикетки до місця зберігання та готовності відповісти на запит щодо SVHC.

Фінальний акцент

Пів року – небагато, але достатньо, щоб перевести тему "європейських вимог" з площини політики в площину керованих процедур. Можна чекати до травня і гасити пожежі у 2026-му, а можна використати це вікно як страховий поліс: перевірити документи, відпрацювати відповіді, укласти угоди, навчити людей.

У першому сценарії витрати будуть раптовими і нервовими, у другому – запланованими й контрольованими. Різниця лише в тому, зустрінете ви нові правила як проблему чи як нормальну процедуру зрілої компанії.