Як в Україні продають зброю: легально та нелегально

Рівно чотири роки Україна живе в умовах великої війни з Російською Федерацією. Ці умови підживлюють попит на засоби самооборони, за яким "тягнеться" й ринок зброї: великий, різноманітний і далеко не завжди контрольований.

Ринок особистої зброї складається з двох частин. Перша – зарегульована і легальна. Друга – швидка, тіньова і "без гарантій".

ЕП дослідила, як працюють легальний і нелегальний продаж зброї, які моделі пропонують, скільки це коштує, як виглядають канали "доставки", і де в цій історії спливають поштові сервіси та "послуги" з оформлення документів.

Редакція також поспілкувалася з тіньовими продавцями, представившись звичайним клієнтом, аби зрозуміти, що саме вони обіцяють і на чому заробляють.

За незаконне придбання, зберігання чи збут зброї українське законодавство передбачає кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 263 ККУ) від 3 до 7 років позбавлення волі. Будь-які "обхідні" пропозиції можуть коштувати значно дорожче, ніж може здатися.

Перші кроки до зброї

Найпоширеніший легальний варіант для цивільного володіння – це мисливська гладкоствольна або нарізна зброя. Гладкоствольну рушницю можуть купувати українці, яким виповнився 21 рік, а нарізну (зокрема напівавтоматичну) – 25 років.

Віком справа не обмежується, і перед походом до магазину доведеться пройти бюрократичне "пекло" отримання дозволу на зброю, який видає Національна поліція. Спершу потрібна довідка про вивчення матеріальної частини зброї та правил безпечного поводження з нею. Довідку формують у навчальних та стрілецьких майданчиках, що мають відповідний дозвіл. Після заліку дані вносять в Єдиний реєстр зброї (ЄРЗ).

Далі потрібно підтвердити стан здоров'я та отримати медичну довідку. Для цього треба пройти чотирьох спеціалістів, здати аналізи, а також надати результати наркологічного огляду й підтвердження того, що людина не перебуває на обліку у психіатра. Зазвичай така довідка дійсна три роки з дати видачі.

До цих двох документів потрібно додати заяву до Нацполіції з проханням видати дозвіл на володіння зброєю, документ про місце проживання, копію паспорта, фотографію та квитанцію про оплату адміністративної послуги.

Заяву з усіма документами подають через сайт МВС. Рішення (і сам документ) зазвичай з'являється протягом 10-30 днів. Після цього дозвіл вносять до реєстру, і він відображається в "Дії". Після оформлення права володіння зброєю власник має мати чинний договір страхування відповідальності.

Якщо людина має адміністративні або кримінальні правопорушення, дозвіл можуть не видати, залежно від проступку.

Де продають та купують легальну зброю

Якщо після проходження паперового марафону бажання мати зброю не зникло, придбати її можна в магазинах, що мають ліцензію МВС. Такий магазин перевіряє наявність і чинність дозволу та оформлює продаж так, щоб він відобразився у відповідному реєстрі.

Станом на лютий 2025 року відповідні ліцензії на торгівлю мали 306 суб'єктів господарювання. Такі продавці працюють і через інтернет-сторінки, і через фізичні магазини. За 9 місяців минулого року лише три найбільші ліцензовані компанії отримати виторг у розмірі 1 млрд грн.

Окремо в інтернеті існує вторинний ринок із купівлі-продажу вживаної вогнепальної зброї. Формально такі платформи не є організаторами угод і виступають радше як майданчики-посередники. У кожному оголошенні зазвичай пишуть, що для володіння зброєю потрібні дозволи, але в реальності контроль за цим може бути лише "на словах" – і це не дає жодних гарантій ні законності, ні безпеки купівлі там зброї.

Подібні "дошки" оголошень є і в месенджері Telegram. Там можна натрапити не лише на пропозиції зброї, а й на запчастини до неї та боєприпаси. На таких каналах фактичний контроль з боку закону мінімальний або відсутній, а обмеження часто зводяться до "правил" самих продавців.

У багатьох повідомленнях прямо вказують, що оформлення угоди відбуватиметься "через дозвільну" – підрозділ Нацполіції, який обліковує дозвільні документи на зброю. У такому разі мова йде про переоформлення зброї на іншу людину за офіційною процедурою.

Після того як рушниця опиняється "на руках", покупцю зазвичай називають "дедлайн" – до 10 днів, щоб знову звернутися до поліції й отримати дозвіл на зберігання та носіння, а також реєстрацію (залежно від виду зброї та процедури). Зберігати її необхідно у спеціальних сейфах, а брати з собою лише за призначенням (наприклад, на полювання чи в тир) і з дотриманням правил транспортування.

Окремо існує режим нагородної вогнепальної зброї, яка оформлюється за окремою процедурою. Водночас автоматичну зброю "просто купити" легально не можна, а за її перероблення в автоматичну закон передбачає кримінальну відповідальність.

Як наслідок, аби пересічному українцю зробити все "як треба", потрібно закласти щонайменше місяць часу і близько 30-35 тис. грн на базовий комплект, який включає сейф, бюджетну гладкоствольну рушницю та мінімальний набір набоїв, "плюс" витрати на супутні довідки й збори.

Нелегальний ринок

Не всіх влаштовує перспектива витрачати стільки часу та ресурсів. ЕП знайшла щонайменше два неверифіковані "магазини", які здійснюють нелегальний продаж вогнепальної зброї. Один з них працює в Telegram, в іншому процес купівлі відбувається через анонімну пошту, хоча магазин має окремий сайт з "асортиментом".

Важливо уточнити, що редакція не змогла підтвердити, чи справді ці майданчики продають те, що заявляють. Не можна виключати й варіант "скаму", коли гроші беруть, а товару немає.

До першого "магазину" журналіст ЕП звернувся як цивільний у пошуках засобу для самооборони. Продавець запропонував бойовий пістолет "Макарова" (ПМ), дві обойми й 50 патронів. Якщо замовляти одразу, обіцяли "бонус" у вигляді ще 25 патронів.

На питання про те, чи потрібен спеціальний дозвіл для купівлі пістолета, продавець відповів, що ні. Водночас він додав, що, за бажанням, цей документ нібито можна зробити "під ключ" із внесенням даних до реєстру МВС. І обіцяв "організувати" довідки та рекомендації від добровольчих формувань, а також сертифікат про навчання зі стрільби й безпечного поводження зі зброєю.

За його словами, документи подаються до МВС без особистої присутності, копії надсилають у процесі. Вартість послуги – 15 тис. грн, а закінчити "оформлення" документів обіцяють за приблизно 14 днів, якщо немає судимості чи особа не стоїть на обліку в нарколога або психіатра.

Окремо продавець запропонував дорожчий варіант для "бойової" зброї. Для її отримання він ніби то може формально оформити покупця до одного з добровольчих формувань, що, за його словами, дає законні підстави для носіння і зберігання. Ціна такої "послуги" вища – до 35 тис. грн.

Другий "магазин" порадив автоматичний карабін М4А1 калібру 5,56 мм. За словами продавця, це армійська, а не цивільна версія: стріляє чергами й має посилений ствол. У комплекті ручка для перенесення, чотири магазини, ремінь і 60 набоїв. Також він надіслав відповідні фото, а за дозвіл нічого не питав.

Асортимент

На відміну від магазинів з ліцензією, тіньові маркети відрізняються широким асортиментом товарів. В обох магазинах ЕП нарахувала щонайменше 19 видів автоматів та 17 видів пістолетів. Ціни ліберальні: з "класики" – 320 дол. за бойовий "Макаров" та 390 дол. за Glock 17. У легальних магазинах ціни на них починаються від 615 дол. та 1110 дол. відповідно.

Ціни на автоматичні карабіни стартують від 450 дол. – це здебільшого різні модифікації АК-74. Є і варіанти "преміум" – армійський М4А1 з магазинами та набоями за 1200 дол.

Окрема рідкісна категорія – снайперські гвинтівки. Напівавтоматичну самозарядну гвинтівку українського походження UAR-10 можна придбати за 1070 дол., в той час, як її легальний варіант – Z-10 – коштує 2500 дол.

Перелік замикає вибухівка і набої. Гранату Ф-1 нелегальні продавці пропонують віддати за 130 дол. за штуку. Набої різних калібрів продають партіями, ціна за штуку – 17 грн. Крім того, у наявності фігурували гранатомети РПГ-7 – по 880 дол. кожний, а також фугасні снаряди до них, вартість яких ідентифікувати не вдалося.

Доставка та оплата

Асортимент нелегальних магазинів різноманітний, проте як його доставити зброю покупцям? Один з продавців стверджує, що діє доставка "Новою поштою". За його словами, негабаритні пістолети розбирають на запчастини, які розкладають у різні посилки й пакують разом з іншими деталями. Так ніби то вдається пройти перевірки. Потім зброю збирають на місці.

На уточнююче запитання продавець каже, що якщо є дозвіл на зброю (який можуть оформити), то пересилати її "Новою поштою" можна, хоча в правилах поштового оператора прямо вказано, що це заборонено за будь-яких обставин.

Інший продавець, навпаки, стверджує, що доставка поштою – типова ознака шахрайства або провокації з боку правоохоронців. "Продаж товару є нелегальним і його передача здійснюється винятково "скарбом" – закопуванням коробки в лісі або в інших безлюдних місцях. Ніякої пошти і ніяких кур'єрів. Ті, хто вам пропонують передачу вогнепальної зброї шляхом посилок або кур'єрів – скам або співробітники органів", – йдеться у повідомленні продавця.

Якщо пропонують передачу зброї методом "скарбу", то після оплати покупець нібито отримує координати та "викопує" пакунок. Стверджується, що кожен "скарб" обладнаний GPS-трекером для відстеження пакувань. Оплата усіх замовлень здійснюється у криптовалюті або через гаранта – сервіс, або людину, яка приймає оплату, утримує її до виконання замовлення та передає кошти продавцю після підтвердження.

Звідки нелегальні продавці беруть зброю? Частина в асортименті "трофейна", тобто вивезена в тил із поля бою. Прямо про це говорять не завжди, але описують схему "перепродажу трофеїв": майданчик розміщує у себе оголошення власника зброї, продає її і стягує комісію з суми угоди.

Тих, хто доставляє зброю покупцеві або закопує "скарб", називають "кур'єрами" і їх наймають на стороні. За цю роботу пропонують 75 тис. грн на місяць.

Де шахрайство?

Один з військовослужбовців, до якого звернулася редакція, пояснив, що здебільшого у ЗСУ купують зброю у легальних магазинах за особистими дозволами. Водночас він не спостерігав тих, хто нелегально продає зброю на системній основі.

"Продажем з рук в руки займаються через гарних знайомих. Якщо комусь треба автоматичний карабін, то він буде шукати через друзів", – пояснив військовий.

Водночас, на його думку, нелегальні магазини цілком можуть існувати. Достовірно невідомо, чи справді ці магазини продають зброю, оскільки журналістський експеримент завершився на етапі до переходу межі кримінальної відповідальності.

ЕП опитала сімох людей, які фігурували у каналі з відгуками одного з магазинів, і робили купівлю: п'ятеро повідомили, що отримали замовлення без проблем. Один із них стверджує, що купував зброю в цьому "магазині" двічі.

"Не раз там брав. Один раз кур'єр затримався на два дні, в іншому – всім задоволений. Брав кілька одиниць, патрони. Спочатку через гаранта, потім без нього", – розповів один із клієнтів.

Майже всі опитані приховали фото або номер телефону, чи то з міркувань конспірації, чи то тому, що акаунти можуть бути фейковими. Додає підозр і ціна: вона надто низька для "магазину", який нібито торгує таким складнодоступним товаром і ще й обіцяє "легальний" дозвіл як преміальну опцію.

Що далі

За даними Консультативної місії ЄС, яка підтримує реформи у сфері цивільної безпеки, в Україні на руках у населення може бути до 5 мільйонів одиниць незареєстрованої вогнепальної зброї, – це втричі більше, ніж до великої війни.

Ринок фактично існує у легальному і тіньовому полі. Проблема не в самій наявності зброї – вона вже є – а в тій частці, яку держава не бачить, і в надто складних правилах, які створюють спокусу їх обходити.

Ще у 2022 році більшість учасників опитування в "Дії" підтримала ідею цивільного обігу короткоствольної зброї в тій чи іншій формі, але далі суспільного сигналу система майже не поїхала – відповідний законопроєкт вже чотири роки чекає розгляду у другому читанні.

Коли зброя має власника й історію, поліція працює швидше й точніше. Коли ж зброя нічия, зростає ціна помилки і безпекові ризики. І доки правила залишатимуться фрагментованими та складними в реалізації, а контроль не закриватиме тіньові канали, країна й надалі житиме в моделі, де чорний сегмент заробляє на попиті на безпеку і недієвості системи.

ЕП звернулася з запитом за коментарями до МВС та Нацполіції, але на момент виходу матеріалу не отримала відповіді.