Бізнес родини депутата Сергія Рибалки, з якого фінансуються радикали, і сам задіює офшорні юрисдикції, направляючи за кордон частину виручки, зібраної з українців.

Про це йдеться у розслідуванні "Схем".

Народний депутат Рибалка обраний у Раду за списком Радикальної партії Олега Ляшка. І офіційно називається одним із її спонсорів, пише видання.

У родини Рибалки – великий бізнес. Завод у Дніпрі, що виробляє промислові товари для дому – серветки, мило, сміттєві пакети, товари для прибирання. А ще такі впізнавані для українців снеки – це і горішки, і сухарики, і соняшникове насіння.

Корпорація називається "S Group". Голова її наглядової ради – брат народного депутата Дмитро Рибалка.

Снеками в корпорації займається ТОВ "Снек-Експорт", власник якого – батько депутата Віктор Рибалка.

Сам депутат Рибалка до обрання у Верховну Раду офіційно був радником гендиректора з юридичних питань. А в промисловій групі його відкрито називали співзасновником.

Частину доходів корпорація родини Рибалки перераховує на кіпрські фірми. Бо на них формально оформили фактично усі торговельні марки компанії. До цього доклав руку і сам народний депутат.

На сайті Державної служби з інтелектуальної власності будь-хто може подивитися, хто, де, та коли реєстрував торгові марки в Україні. Нас зацікавили дві торгові марки, під брендом яких випускають популярну лінійку смаженого насіння, – ТМ "СЕМКИ" та ТМ "SEMKI". Заявник – Сергій Рибалка у 2006 році власноруч зареєстрував їх на кіпрську фірму – Lagrion Limited.

 "Це означає, що спочатку ця фізична особа-заявник на себе подала заявку, а потім передала права на торгову марку іншій особі, тобто фактично ця особа і буде приймати роялті від інших осіб", – пояснює експерт з інтелектуальної власності Марія Ортинська.

Щонайменше до 2015 року ця кіпрська фірма збирала роялті за використання бренду "СЕМКИ". Більше того – ще близько трьох десятків торгових марок українських снеків завели на цей офшор, а також на декілька інших, споріднених. Це і фісташки "Мачо", "Red pistachio" та чіпси "КартоФан".

Загалом же, наприклад, у 2014 році концерн Рибалок, за даними редакції, відзвітував у податкову, що сплатив щонайменше 25 мільйонів гривень роялті за користування своїми ж брендами.

У 2015 році суми менші: наприклад, кіпрський власник брендів Lagrion Limited отримав трохи менше від мільйона гривень винагороди, але основний звіт фірма не подавала, тому повні суми не пораховані.

У минулому році чи не всі бренди компанії перекинуті на новий офшор – Dianatus Management Limited, споріднений із попередніми.

Компанія Dianatus Management Limited зареєстрована у столиці Кіпру Нікосії у бізнес-центрі Тлаіс Тауер в офісі 301. Саме ця адреса засвітилася у базі Офшорлікс як місце масової реєстрації десятків компаній. А єдина власниця і директор компанії – Єліна Крістодолу – "професійний" засновник таких фірм-прокладок. У мережі інтернет легко можна знайти інформацію про неї.

Фірма Lagrion Limited, яка "тримала марку" для Рибалок всі роки до 2015-го і акумулювала профіт – теж має всі ознаки секретарської, зареєстрована у тому самому офісі, що й нова "оболонка" Dianatus Management Limited.

Тобто про реальну господарську діяльність у цьому випадку найімовірніше не йдеться і це просто прослідковується.

Це схоже на типову схему: коли компанії виводять гроші у вигляді роялті за кордон на свій же офшор, звітуючи про це в податкову як про здійснені витрати; це автоматично зменшує прибутки компанії, а отже, і платити з них податків у бюджет України треба менше.

У відповіді на письмовий запит Рибалка визнав, що згадані торгові марки йому належали, утім, зараз про їхню долю він не знає.