Сім'ї, які заробляють 5 тисяч, витрачають на харчі менше половини

Менше половини сукупного доходу на продукти харчування витрачають сім'ї, сукупний дохід яких перевищує 5000 гривень.

Про це свідчать дані опитування, проведеного IVOX Ukraine, пишуть "Экономические известия".

Дослідження було проведено методом онлайн-інтерв'ю з використанням панелі IVOX. Вибірка становить 1000 анкет. Структура вибірки відповідає складу інтернет-користувачів України за віком, статтю та регіоном проживання. Статистична похибка не перевищує 3%.

У порівнянні з розвиненими країнами результати опитування виглядають вражаюче і не на користь України.

Наприклад, показник в 25% для країн ЄС вже сигналізує про проблеми в економіці. Але необхідно робити поправку на те, що наша економіка належить до країн, що розвиваються.

Як вважають аналітики, дана проблема не є унікальною для України, і чим менше дохід на душу населення, тим більша частина сімейного бюджету витрачається на першочергові витрати.

Частка витрат на продовольчі товари в найближчій перспективі навряд чи продемонструє зростання.

По-перше, тому що вона і так достатньо велика. По-друге, при збільшенні вартості основних продуктів споживачі схильні заощаджувати, змінюючи пріоритети на користь більш доступних товарів.

При цьому "середній клас" постраждає істотніше в порівнянні з менш заможними співгромадянами за рахунок зростання вартості послуг, не пов'язаних зі споживанням безпосередньо.

Дані перспективи будуть тяжіти над попитом на інші товари і послуги, тому що збільшення витрат на першочергові потреби буде залишати українцям все менше ресурсів на придбання предметів не першої необхідності.

Тому динаміка ринків товарів тривалого користування буде прямо залежати від нарощування обсягів кредитування. Видимих ​​причин для скорочення кредитування населення немає, але, очевидно, так триватиме до тих пір, поки у банків не з'явиться більш привабливої ​​альтернативи для використання накопичуваних ресурсів.

Як бачимо, ситуація на продуктових і непродуктових ринках залишається досить неоднозначною.

З одного боку, виробники та продовольчі мережі обурюються з приводу активного регулювання рівнів граничної рентабельності по широкому спектру товарів. З іншого, мережі, які реалізують товари тривалого вжитку, залишаються побічно "залежні" від обсягів вливання кредитних ресурсів.