Ахметов хазяйнує на території Коломойського

Ринат Ахметов зміцнює свої позиції у залізорудній галузі. До вже наявних у його активі ГЗК (Північного та Центрального) донецький олігарх, судячи з усього, приплюсував ще один великий об’єкт – ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (КЗРК), який донедавна входив в орбіту групи "Приват".

На початку грудня в Дніпропетровську на загальних зборах акціонерів ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" власники підприємства провели ряд кадрових перестановок у керівних і контролюючих органах компанії. Так, зі складу наглядової ради (НР) підприємства були виведені представники структур групи "Приват", а замість них у раду ввійшли чотири оффшорні компанії: Polmar Management Limited (у якості голови НР), August Holdings LLC, Jassen Enterprises Corp та Medco Services Limited.

Останні дві оффшорки аналітики відносять до бізнес-імперії Ахметова – Jassen Enterprises донедавна була акціонером таких підприємств, що входять до сфери впливу Рината Леонідовича, як Харцизський трубний завод та "Запоріжкокс", а Medco Services була власником великого пакету акцій коксохімічного заводу "Макрохім".

За деякими даними, Коломойський продав Ахметову біля 50% акцій КЗРК мало не за ціною їх придбання, а в обмін отримав таку ж долю у трьох інших підприємствах, що належать донеччанину, – у "Кривбасвибухпромі", Новотроїцькому рудоуправлінні та Докучаєвському флюсо-доломітному комбінаті.

Нагадаємо, що у серпні 2004 р. "Солайм" придбав 93,02% акцій комбінату за 689,4 млн грн (біля 130 млн доларів). На думку експертів, КЗРК коштує не менше 500 млн доларів, а реальні прибутки підприємства оцінюються на рівні 60 млн доларів на рік, що, відповідно, дозволяє окупити таку угоду за два роки.

Для довідки: КЗРК – правонаступник виробничого об’єднання "Кривбасруда" – є одним з найбільших підприємств України з видобування руд підземним способом, що забезпечує річний видобуток більше 6 млн тонн залізорудної сировини. Його доля на вітчизняному ринку аглоруди складає більше 40%. Більше половини продукції комбінат експортує, в основному, у країни Східної Європи.

Дохід від реалізації продукції за 2005 рік склав 931,6 млн грн (за 2004 рік – 765,3 млн грн), чистий прибуток – 47,7 млн грн (у 2004 р – 36,3 млн грн).

Наразі акціонери залишили на посаді Голови правління КЗРК Федора Караманіца, однак у правління підприємства уже ввійшли представники ахметівської "Сістем кепітал менеджмент". Зокрема, посаду фінансового директора комбінату обійняв Юрій Марковцев, який не заперечує того, що представляє інтереси СКМ.

Втім, у самій донецькій компанії факт купівлі контрольного пакета акцій КЗРК поки не підтверджують, але визнають, що з початку 2006 року СКМ опосередковано володіє міноритарним пакетом, який складає менше 10% акцій підприємства. Однак все говорить про те, що Ахметов знайшов вагомі аргументи для пана Коломойського, аби переконати останнього поступитися контролем на комбінаті.

Хоча, співвласник "Приватбанку" і до цього був далеко не повноправним господарем становища на КЗРК. Кажуть, що коли комбінат входив до складу ДАК "Укррудпром" і формально знаходився у держвласності, контроль над усіма товарно-фінансовими потоками здійснювала компанія "Рудпостач", що належить криворізькому бізнесмену Едуарду Самоткалу.

Сприяли йому у цьому, нібито, керівник "Укррудпрому" Валерій Колосов, дехто з представників місцевої криворізької влади, місцеві правоохоронні органи та двійко-трійко високопоставлених київських чиновників.

"Приват" свою присутність чи цікавість до КЗРК в той час не особливо проявляв – вистачало контролю над "Сухою Балкою" (ще одне підприємство з підземного видобутку залізної руди, розташоване у криворізькому басейні) та ПГЗК.

У свій час, коли в 2004-му йшла приватизація підприємств, що входять до ДАК "Укррудпром", на відміну від інших об'єктів цього промислового об'єднання, що були продані фактично за стартовою та явно заниженою ціною, за КЗРК йшла хоч якась конкурентна боротьба. У підсумку, за стартової ціни в 242,6 млн грн, 93%-й пакет акцій підприємства було продано за 689,4 млн грн.

Незабаром з'ясувалося, що покупець цього пакету представляв інтереси не стільки "Привату" та Коломойського, скільки Пінчука та його "Інтерпайпу". Принаймні, через якийсь час у пресі з'явилася інформація про те, що корпорація "Науково-виробнича інвестиційна група (НВІГ) "Інтерпайп" (Дніпропетровськ) через промислово-фінансовий консорціум "Придніпров'я" купує у групи "Приват" Криворізький залізорудний комбінат.

Це мало кого здивувало, тому що до того моменту на підприємстві вже було цілком замінено менеджмент (посаду Голови правління зайняв інтерпайповець Олександр Пак), а ексклюзивним дистрибьютором продукції КЗРК стала швейцарська компанія Steelex, що була дочірньою структурою металотрейдера Allied Steel S.A. (Швейцарія), що належить "Інтерпайпу".

Коли ж відбулася "революція" та прем'єром була призначена Юлія Тимошенко, Коломойський вирішив позбавити Пінчука контролю над належним формально йому підприємством.

В принципі, нічого не заважало приватівцю провести збори акціонерів та в спокійній обстановці здійснити зміну менеджменту. Але на це мало піти мінімум півтора місяця, а чекати не хотілося, тому було вирішено прискорити процес виселення людей Пінчука з комбінату. Відбулося типове рейдерське захоплення. Ексклюзивним трейдером з реалізації продукції комбінату знову став "Рудпостач".

Пінчук після цього дечому навчився і наступного разу, у випадку з Нікопольським заводом феросплавів, підготував оборону належним чином.

Після формування нового Кабміну почався широкомасштабний наступ по усіх фронтах на бізнес "Привату".

З КЗРК Коломойському, напевно, розставатися легше за все, – все-таки там доводилося ділитися прибутком з багатьма відомими та невідомими. Якщо хто і опинився в програші, так це криворізький бізнес, що з приходом Ахметова на комбінат втратив контроль над останнім великим гірничо-металургійним активом у місті.

Адже, з огляду на нелюбов "донецьких" до роботи з "неспорідненими" посередницькими
структурами на своїх підприємствах, варто очікувати, що компанія Самоткала, як мінімум, втратить свою ексклюзивність у реалізації продукції КЗРК, а як максимум – остаточно буде виведена зі списків партнерів підприємства. І сперечатися тут даремно: Ахметов – це не Пінчук. У нього аргументи вагоміше будуть.

А взагалі, історія з КЗРК виходить за рамки звичайної угоди злиття та поглинання. Крім економічного, вона несе в собі ще і політичний аспект. Те, що "донецькі" обзавелися ще одним гірничорудним активом, – звичайно, добре. Але куди важливіший для них ефект демонстрації сили. По суті, це сигнал усім тим, хто робить або збирається робити фінансову та матеріальну підтримку опозиційним політичним силам: мовляв, дивіться хлопці – ризикуєте наразитись на неприємності.