Харків: Кров і рейдери у білих рукавчиках

Криза місцевих властей в Україні набирає обертів. Технології боротьби в умовах вакууму влади в країні перетікають з економічної в політичну сферу і навпаки.

На прикладі конфлікту, що склався навколо земельних ділянок в центрі Харкова, можна бачити, як рейдерські технології вже застосовує безпосередньо місцева влада. Очевидно, що способи боротьби з опонентами з допомогою силового захоплення бізнес-активів стали настільки довершеним, що рейдерським досвідом зацікавилися політичні сили, які не дуже переймаються своїм іміджем.

Територія справедливості

Нагадаємо, що 16 грудня мітинг проти будівництва торгово-розважального комлексу, який мали будувати в центрі Харкова на вул. Клочківській, закінчився організованим побиттям охоронців компанії "Таргет" та руйнуванням паркану навколо земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у цієї компанії. Троє людей отримали важкі травми.

Ця людина отримала травму черепа. На землі видно кров.

Мер Харкова Михайло Добкін і секретар міської ради Геннадій Кернес були безпосередньо присутні на мітингу, і насилля відбувалося на їх очах. При цьому вони відверто підтримували позицію нападників. Більше того - Добкін посприяв тому, щоб міліція зайняла пасивну позицію в цьому конфлікті, і дала можливість криміналітету здійснити те, за що йому заплатили.

Передісторія конфлікту сягає 2003 року, коли одна з найвідоміших харківських компаній "Таргет" рішенням міської ради отримала в оренду на 49 років ділянку по вул. Клочківській.

Там "Таргет" мав намір побудувати торгівельно-розважальий центр. Планований обсяг інвестицій у будівництво - $60 млн, площа будівлі – 50-60 тис кв м.

В травні цього року Харківська міська рада відмінила і призупинила низку дозволів на будівництво в місті, які було видано депутатами попереднього скликання. Зокрема рішення міськради торкнулися трьох великих ділянок, які були в орендовано "Таргетом". Компанія опротестовувала ці дії у судах.

Свої дії представники харківської влади мотивують численними скаргами з боку жителів навколишніх будинків щодо будівництва. Також можновладці другої столиці України вважають, що "Таргет" отримала у користування землю незаконно.

Втім, на думку Владислава Протаса, одного із співзасновників групи компаній "Таргет", має місце політична складова конфлікту. Протас є одним із представників опозиції до нинішньої влади. З виборів 2004 року він виступав на боці "помаранчевих" сил, що, за його словами, і стало основною причиною попадання його бізнесу у немилість зі сторони міської влади – зокрема, "біло-блакитного" Добкіна.

На думку керівника харківського обласного відділення Комітету виборців України Михайла Камчатного, даний конфлікт мав економічний аспект на початку, а зараз став політичним. "Група "Таргет" створила громадську організацію "Городской дозор", котра здійснює політичний тиск на органи влади", - вважає Камчатний.

Наразі кожна зі сторін має судові рішення, які вважає легітимними. Наприклад, представники "Таргету" апелюють до рішень трьох судів у Харкові та Києві, які забороняють міськраді вносити на розгляд питання про земельну ділянку.

В той же час мер Добкін та його політичні союзники апелюють до рішення Господарського суду Харківської області щодо відміни будівництва, яке "Таргет" оскаржує у апеляційних судах.

Отже, за умов певної правової невизначеності перемагає той, хто фізично сильніший. Сильнішим з точки зору тактики виявились Добкін та Кернес.

Рейдерство в білих рукавичках

Схема нападу на майно "Таргету" була дуже схожа на типову рейдерську атаку. В ній було використано 3 компоненти.

Перший –так звана масовка. Її складали люди з прапорами Партії зелених та пенсіонери. Партія зелених, тут, вочевидь була потрібна аби підкреслити виключно природоохоронні цілі мітингу.

Другий – це власне "бойовики". Їх звезли з усього міста на автобусах і одягнули у білі рукавчики, щоб вони впізнавали один одного. На допомогу хлопцям пригнали будівельний кран, який згодився щоб ламати паркан. Бойовиків спочатку стримувала присутність спецпідрозділу "Беркут".

Але після того, як Добкіну та Кернесу якимось дивом вдалося переконати "Беркут" залишити мітинг, бойовики пішли на штурм паркану, і завдяки численній перевазі з легкістю подолали опір двох десятків охоронців.

Міліціонери, які у великій кількості були присутні на мітингу, у бійку не втручалися. Тому їх, як це водиться у рейдерському бізнесі, цілком можна вважати третьою групою, яка брала участь у штурмі земельної ділянки.

Втім, Добкін з друзями - все ж не справжні рейдери. Ті діють набагато витонченіше. Не вистачало дуже важливого компоненту – судово-процесуального. Справа в тому, що у "бойовиків" не було судового рішення про знесення паркану. Не кажучи вже про те, що навіть за наявності такого рішення це мають робити уповноважені судові виконавці міністерства юстиції, а не анонімні молодики у рукавичках.

Отже, три стандартні для рейдерства інструменти було використано для того, щоб нанести матеріальну шкоду політичним конкурентам і познущатися над їх майном. На території самої земельної ділянки – там, де тільки-но лежали побиті охоронці "Таргету" – Добкін та Кернес з притаманним їм гумором висадили дерева.

Тепер зелені насадження стануть видимою політичною перепоною для будівництва "Таргету", а кадри з напівживими охоронцями – політичним компроматом проти добкінців.

До речі, вплив Добкіна на міліцію викликає занепокоєння у спостерігачів. "Невідомо, що далі буде робити пан Добкін з міліцією? Де йому іще заманеться саджати дерева?", - іронізує Михайло Камчатний, стверджуючи, що керівництво "Беркуту" заслуговує на покарання, оскільки воно допустило кровопролиття.

"Я ні в якому разі не захищаю групу "Таргет", оскільки починали вони захищати в першу чергу свої економічні інтереси, - додає керівник харківського відділення КВУ, - Все це вже перейшло на рівень політичний. А може, навіть не на політичний, а на "ти пацан чи не пацан", тобто питання тут вирішують "по понятіям".

Політичний постскриптум. Спостерігаючи за тим, як відбуваються політично-майнові конфлікти у Києві, Харкові, Кіровограді, можна відмітити і позитивні, і негативні сторони. Звичайно, незаконні та брутальні дії влади – це дуже, дуже погано. В той же час, сама кричуща протизаконність цих дій є свідченням маргіналізації старого покоління корупціонерів. Творити свої справи так, як це відбувалось ще рік-два тому, означає виглядати клоуном.

Характерно, що центральна влада в таких конфліктах грає пасивну роль. І річ не у тім, що політичні баталії місцевого рівня – не її справа. В цьому напевно є політичний розрахунок.

Не виключено, що ті сили, які виступають за дострокові парламентські вибори, зацікавлені у максимальній кількості таких "шоу з клоунами" у всіх регіонах України, щоб продемонструвати необхідність радикальних змін.