Бюджет "залізної" коаліції. Репортаж

У день прийняття бюджету єдиним світлим моментом для опозиції було лише те, що депутат Дмитро Видрін із запізненням привітав Юлію Тимошенко із днем народження.

"Якось ішов містом і побачив джип, на задньому колесі якого була величезна фотографія Юлії Володимирівни. Я сфотографував це і от тепер подарував їй", – розповів політолог.

На цьому всі приємності для опонентів "антикризової" коаліції закінчилися. Далі події розвивалися так, ніби опозиції взагалі не існує.

Не звертаючи жодної уваги на викривні виступи депутатів від "Нашої України" та БЮТ, віце-спікер Адам Мартинюк вів засідання парламенту за заздалегідь наміченим планом.

Голосувала "антикризова" коаліція за державний бюджет на 2007 р. практично одноголосно. Тим, хто спостерігав за цією подією, могло здатися, що вони перенеслись у далеке радянське минуле: всі статті бюджету голосувалися швидко, тихо, практично без зауважень і одноголосно. Коаліцією, ясна річ.

Розуміючи, що шансів на успіх у сесійній залі практично немає, опозиція розгорнула агітаційну діяльність серед журналістів. Практично всі шановні опозиціонери заявили, що будуть рекомендувати Віктору Ющенко накласти вето на закон про державний бюджет на 2007 рік.

Про свою солідарність з опозицією у цьому питанні заявив і керівник служби соціально-економічного розвитку секретаріату президента Олександр Шлапак, що представляв голову держави у бюджетному комітеті під час обговорення бюджету.

Аргументом для такої заяви стало те, що бюджетний комітет і парламент проігнорували низку пропозицій президента стосовно соціального забезпечення військовослужбовців, співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, і ще деякі інші.

Загалом, всі противники "антикризової" коаліції висловили впевненість у тому, що голова держави має покласти край такому "бєспрєдєлу". При цьому жоден з них не зміг спрогнозувати вірогідність того, що президент погодиться із такою пропозицією.

Єдиним, хто більш-менш конкретно висловився з приводу позиції Віктора Ющенка з цього питання, виявився перший віце-прем’єр Микола Азаров. За його словами, президент уже пообіцяв йому підписати бюджет, якщо уряд у першому кварталі наступного року розгляне зауваження, про які мова ішла вище, а потім внесе у бюджет зміни.

Таким чином, з його слів виходить, що президент вирішив "співпрацювати" з урядом "методом універсалів", який полягає у наступному: я іду вам назустріч в обмін на те, що ви обіцяєте мені піти на поступки у майбутньому.

Природньо, що за такої системи не може бути мови про будь-який вплив голови держави на те, що у цій державі відбувається.

Маючи більшість у парламенті, коаліція навряд чи піде на будь-які компроміси, на зразок повернення Бориса Тарасюка у крісло голови МЗС. Тим паче, як вважає більшість експертів, у президента просто не вистачить духу і політичної волі, щоб накласти вето на бюджет.

Крім того, більш вірогідно, що у випадку, якщо президент скористається правом вето і воно таки не буде подолане, коаліція просто додасть негативу у його імідж, називаючи його головним винуватцем того, що бюджет не прийнято.

Таким чином, у президента, секретаріату та опозиції сьогодні, насправді, украй мало економічних та політичних важелів впливу на коаліцію та уряд. Тому єдине, що їм залишається – піарити себе за рахунок недоліків нового бюджету та інших помилок провладних сил.

Однак все це наразі не заважає коаліційним депутатам, а також близьким до них бізнесменам та олігархам у повній відповідності з українськими законами порядкувати державним майном, грошима та "рулити" економікою країни на свій розсуд.

В Україні, напевно, немає жодного політика, який боявся би ЗМІ або чорного піару. Хто би і що би не казав, але "адресна" приватизація поліграфічних підприємств, про долю яких так пристрасно допитувались у Валентини Семенюк в парламенті, пройде за графіком, як і було передбачено прийнятим одночасно з бюджетом законом про приватизацію у 2007 р.

Наприклад, у цьому документі написано, що у 2007 році продаж підприємств буде проходити за "принципом аукціону відповідно до законодавства". Тільки у законодавстві ніде не написано, як слід проводити аукціони. Існує тільки механізм так званих конкурсів з кваліфікаційними умовами, які ставить Кабмін.

Не слід нагадувати, що теперишній уряд не слід вчити тому, як складати ці умови "під своїх". Адже у нього є приватизаційний досвід ще з його першого терміну правління.

Не лякає "антикризову" коаліцію, що складається з "народних" депутатів, і той факт, що новим бюджетом вони знижують прожитковий мінімум для непрацездатних громадян, на основі якого розраховується мінімальна пенсія, і водночас знімають обмеження з граничного розміру пенсії народного депутата.

Можна сказати, що народні обранці "піклуються" про тих, хто їх обрав, буквально розуміючи біблійний принцип "хто має, тому дано буде й збільшиться, а хто не має, у того заберуть і те, що має".