Інвестиційна привабливість Верховної Ради

29 листопада тепер вже міністр МВС Василь Цушко та ще двоє його колег по Соціалістичній партії зареєстрували законопроект "Про підтримку хімічної промисловості".

Можливо хтось подумає, що в ньому йдеться про податкову підтримку модернізації заводів з метою підвищення їх ефективності. Але реальність набагато простіша.

Йдеться лише про те, щоб для окремо визначених Кабміном підприємств встановити ціну газу у 548 грн. за тис. кубів без врахування транспортування та ПДВ, на відміну від 656,5 грн., які будуть сплачувати всі інші підприємства в економіці. Газ хімікам пропонується продавати у обсягах, достатніх для досягнення 5% рентабельності.

Автори законопроекту потурбувалися про те, щоб було легше вирахувати хабароємність цього документу. У Додатку до законопроекту міститься таблиця, яка порівнює прибутки шести хімічних підприємств за умови конкурентної та заниженої ціни на газ.

Як видно з таблиці, доходи підприємств зростуть за умови введення пільгової ціни на 1,4 млрд. грн., перетворюючи збитки в 659 млн. грн. на сукупний прибуток в 764 млн. грн.

Припустимо, що лобіювання подібного законопроекту коштує 10% від доходу, який з’явиться у хіміків через встановленої пільгової ціни.

Доход зріс на 1,4 млрд. грн. Отже, хабароємність законопроекту, якщо спиратися на цифри у Додатку, складе 140 млн. грн. або 28 млн. дол. США.

Звернемо увагу на те, що за існуючими тарифами, за те, щоб даний законопроект пройшов, достатньо буде заплатити депутатам значно меншу суму. Верховна Рада – надприбутковий бізнес. На вкладені в народних обранців декілька мільйонів доларів можна очікувати сотні мільйонів прибутку.

Не забули автори законопроекту і про Кабмін. Спеціально для нього у законопроекті міститься ще дві можливості підвищити хабароємність. По перше, законопроект передбачає, що перелік підприємств, що отримають дешевий газ буде визначатися Кабміном, а отже потрапити до нього зможуть не всі. А по друге, обсяги дешевого газу будуть також визначатися Кабміном.

Але повернемося до таблиці із даними про рентабельність. Ці цифри викликають подив. Не вказано, хто надав цю інформацію. Скоріше за все, довірливі пан Цушко і Ко. скористалися даними самих виробників, які зацікавлені у завищенні собівартості.

Або, можливо, це дані з Міністерства промислової політики, голова якого, до речі, перший підняв тему зниження ціни газу для окремо взятих підприємств. Тоді чому не вказати джерело? Адже країна має знати своїх професіоналів!

Фінансово-економічне обґрунтування закону містить лише одну сакральну фразу про те, що цей законопроект не потребує додаткових видатків з бюджету. Але хто ж покриє "Укргаз-Енерго" (або "Нафтогазу") різницю між собівартістю газу та його ринковою ціною?!

Але - хіба соціалісти можуть опускатися до таких приземлених запитань?

Насправді, рішення про введення пільгової ціни призведе до виникнення так званого квазі-фіскального дефіциту. Тобто дефіциту, що виникає у суб’єктів господарювання внаслідок дій держави.

Теоретично, якщо держава хоче знизити для когось ціну на газ, вона має компенсувати продавцю газу різницю між пільговою ціною та собівартістю. Тобто відповісти за своє рішення фінансово.

Очевидно, що єдиним шляхом фінансування цього квазі-фіскального дефіциту, при відсутності прямих видатків з бюджету, є введення більш високих тарифів для інших більш успішних підприємств, що можуть конкурувати на ринках за умов подорожчання газу.

Тобто замість того, щоб інвестувати в енергозбереження і подальше посилення своєї позиції на ринках, ці підприємства будуть витягати на собі безнадійні види виробництва.

А що, як підприємства хімпрому збанкрутіють? Це ж означає безробіття і втрати для економіки. Так, але для того, щоб цього не сталося необхідно вже зараз розробити програму або зниження собівартості продукції за рахунок інвестицій, або закриття збиткових ліній виробництва.

Саме такі програми і можна було підтримати тимчасовими (!) податковими пільгами на час доведення підприємств до рівня конкурентоспроможності. В іншому випадку на додаток до вугільної галузі, яку платники податків підтримуємо із своїх кишень, можна отримати ще одного вічного споживача державної підтримки – хіміків.

Але пани соціалісти пропонують просто ігнорувати тенденцію газу до подорожчання, занурюючи свою голову в пісок легких методів.

Пропозиції на кшталт введення пільгових цін на газ для окремих підприємств спотворюють економічні стимули, що призводить до підтримки збиткових підприємств, а отже і до втрат добробуту для всієї України.

Але що там економіка… Законопроект не вписується навіть в існуюче українське законодавство та створює вкрай небезпечний прецедент втручання законодавчої гілки влади в ціноутворення.

Закон "Про ціни і ціноутворення", на який, до речі, і спирається законопроект Цушка, говорить зокрема і про те, що політика ціноутворення спрямована на розширення сфери застосування вільних цін і орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового.

До того ж, Верховна Рада не має права напряму втручатися у ціноутворення. У цьому випадку це може зробити лише Кабінет Міністрів та й то, підстави для такого кроку йому буде важко знайти.

Нарешті, законопроект порушує Конституцію. Стаття 13 говорить, що усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Але законопроект про підтримку підприємств хімпрому пропонує кабінету міністрів визначити, які саме підприємства виявляться, так би мовити, рівніші за інших.

І на останок. Державний бюджет України на 2007 рік, як зауважив президент, передбачає встановлення пенсій на 2007 рік нижче рівня розрахованого прожиткового мінімуму. Тобто держава встановлює від’ємну "рентабельність" життя пенсіонерів: за задумом Азарова і Янковича, видатки людей пенсійного віку, необхідні для підтримання життєдіяльності перевищуватимуть доходи.

Можливо п. Цушку і Ко. треба повчитися в самих себе, і просто наказати підприємствам хімпрому зменшити собівартість до рівня, що забезпечить бажану рентабельність у 5%?

Як хіміки це зроблять? А хай запитають у пенсіонерів, що вже звикли виживати в ринкових умовах.