СОТ: Україну врятує Коста-Ріка?

За найбільш оптимістичними коментарями російських офіційних осіб, процедура засідань групи може тривати близько півроку. Після цього до кінця 2007 року можна буде говорили про початок входження РФ у зазначену організацію.

При такому ході розвитку подій, Росії уже за місяць вдастся випередити на шляху до СОТ свого найближчого сусіда – Україну, якій, окрім досягнення відповідних договорів із Киргизстаном та Молдовою, необхідно прийняти з десяток законів про лібералізацію торгівлі.

Більшість фракцій українського парламенту замість прийняття цих законів висувають українській владі завищені політичні вимоги – від схвалення президентом державного бюджету до відставки деяких міністрів – що, на думку вітчизняної преси, на найближчий час робить прогрес у просуванні нашої країни на шляху до СОТ неможливим.

В зв’язку з цим, донедавна майже єдиною надією Києва на випередження Москви були жорсткі позиції, які займали стосовно прийняття до СОТ Росії США та політично залежні від них Коста-Ріка та Грузія.

Жорсткість своєї позиції Вашингтон демонстрував ще влітку цього року, коли відділ представника з торгових переговорів Держдепартаменту США оприлюднив звіт про стан переговорів з Росією. У цьому звіті було вказано 13 дискримінаційних чи суперечливих позицій, які Росія допускає по відношенню до своїх партнерів з торгівлі та у визначенні правил гри на внутрішньому ринку.

Якщо робити висновки, основуючись на цьому звіті, у першу чергу США були схильні захищати інтереси американських корпорацій, які, як це не дивно, дуже вдало співпали з інтересами українських.

М’ясо та уран

Серед основних американських звинувачень, що донедавна висувалися Москві, фігурували повна закритість російського внутрішнього ринку ядерного палива для компаній США, а також дискримінаційна цінова політика на ринку природного газу.

Обидва ці сектори зовнішньої торгівлі України до сьогоднішнього дня повністю монополізовані Росією, яка відкрито ізолює їх від західного капіталу і, користуючись підтримкою компрадорських політичних кіл України, офіційно відносить їх до особливої, "ексклюзивно російської" сфери впливу.

Чиновників державного департаменту США особливо обурювала ситуація, за якої Росія довгі роки встановлювала невиправдано високі ціни за транзит через свою територію природного газу, який закуповувався американською корпорацією ITERA Group для України в Туркменістані та Казахстані.

При цьому Кремль впадав у відверту істерику, коли інші країни-транзитери намагалися симетрично підвищувати вартість транзиту в Європу газу російських компаній.

Не меншу занепокоєність Держдепу викликав нерівний рівень проникнення російських та американських компаній на ринки ядерного палива. Представники Міністерства енергетики США неодноразово заявляли, що завдяки ряду контрактів, як от проект трансмутації бойового урану (так званий "контракт ВЗУ-НЗУ" вартістю більше $12 млрд), російські компанії присутні на ринку США уже більше 15 років.

В той же час, через "загороджувальні заходи" з боку Кремля, проникнення американських корпорацій на російський ядерно-сировинний ринок ще і не починалось. Одним із провідних проектів такого роду є програма уніфікації ядерного палива, яка дозволяє спільне використання американського та російського палива у реакторах радянського типу.

Це, до речі, також зачіпає інтереси України – проект явно націлений на російські зовнішні ринки збуту ядерного палива та реалізується американською Westinghouse на Південно-Українській АЕС.

Не менш прив’язаними до перекосів в україно-російській торгівлі були спірні позиції Вашингтона та Москви навколо встановлення останньою квот на імпорт свинини чи яловичини.

Ця суперечка, звичайно, відображає інтереси американських виробників "курячих стегенець", але потрібно врахувати, що з більш ніж 850 тис. т м’яса та м’ясопродуктів, імпортованих Росією у 2005 році, більше 500 тис. т було поставлено не з США, а з України.

Янкі в глибині сибірських руд

Вочевидь, в ході нинішнього урегулювання цих суперечок про принципи вільної торгівлі США все-таки вдалося домогтися від Росії твердої обіцянки лібералізації.

Зокрема, наприкінці літа Кремль продемонстрував Вашингтону формальне послаблення торгових обмежень на "м’ясному фронті". Аналогічних послаблень США вдалося домогтися від Росії і на "ядерно-сировинному фронті". Майже одразу після липневого саміту G8 Росія парафувала меморандум про створення Міжнародного ядерного центру для збагачення ядерних матеріалів (МЯЦ).

Вашингтон вважає плани створення на території Росії міжнародного ядерного центру своєю фантастичною перемогою. До цього російський ядерний сектор був повністю закритий для західних інвестицій.

Зараз же, паралельно "зеленому світлу", яке США дали на вступ Росії до СОТ, Росія дала добро на розміщення МЯЦ на базі розташованого на Байкалі Ангарського Гірсько-хімічного комбінату (АГХК).

З усіх 4-х російських центрів збагачення урану цей розташований найближче до єдиного в Росії центру видобутку урану, літію та берилію – Забайкальського гірськозбагачувального комбінату, що працює під містом Шилка Читинської області.

І АГХК, і Забайкальський ГЗК розташовані у критичній близькості до кордону Росії з Китаєм, що вселяло у країни Заходу упевнену підозру, що обидва комбінати мають відношення до передачі російських ядерних матеріалів Китаю та Північній Кореї.

У кращому для Росії випадку прихід американських компаній на АГХК допоможе розвіяти цю підозру. У гіршому – створення МЯЦ дозволить ліквідувати канал передачі ядерних матеріалів у країни, які США вважають своїми найбільш вірогідними військовими супротивниками.

Газова весна?

Аналогічно "урановому компромісу", Росії в ході заключного раунду переговорів про входження до СОТ вдалося домогтися послаблення від США по щорічному спірному питанню – газовому.

Відповідно раніше висунутим США "газових" вимог, Владімір Путін в середині цього року наважився на безпрецедентну лібералізацію російського газового ринку.

Спочатку, у 2004-2005 роки, він номінально дистанціював російську монополію "Газпром" від газотранзитних перипетій, що так обурювали США, доручивши вести міжнародний транзит газу формально відокремленому від "Газпрома" оффшору RosUkrEnergo.

Далі, минулого літа, доручив с 1 січня 2007 року відкрити першу в історії Росії газову біржу.

Початок роботи цієї біржі дасть деяким американським газовим компаніям (як "Нортгаз" чи "Ітера"), що працюють у Росії, чисто теоретичну можливість вільно торгувати газом.

Хоча, для справді вільної торгівлі їм ще доведеться "вичавити" з "Газпрома" необхідні експортні квоти.

Дискримінуюча США політика російських газових квот, до речі, також безпосередньо стосується інтересів України – в окремі роки минулого століття компанія "Ітера", наприклад, усіма можливими засобами добивалась цих квот, забезпечуючи 40% потреби України в газі.

Як уже було зазначено, донедавна це дуже непокоїло Вашингтон. Природньо, що мова йшла не стільки про інтереси Києва, скільки про місцевий бюджет "федерального" міста Джексонвіль, у якому базується "Ітера".

Це місто, поблизу якого розташований космодром Кейп Канавералл, гранично залежне від оборотів НАСА і шукає будь-які способи отримання буквально будь-яких стабільних доходів.

Однак, після появи в американській пресі публікацій про щедрі пожертви вищезазначеної RosUkrEnergo у передвиборчий фонд керуючої Республіканської партії США, колишній жорсткий натиск Держдепа на російську газоторгову політику якось раптово згас.

При цьому, слід зазначити, що Джексовіль вважається традиційним оплотом Демократичної партії, що надає раптовому "охолодженню" цікавості Держдепу США до російсько-українських операцій "Ітери" вельми красномовного політичного підтексту.

Як би не виглядали причини появи американо-російського компромісу у сфері лібералізації газової торгівлі, наразі цей колись гострий момент повністю зник із переліку проблем, що фігурують у переговорах щодо вступу Росії до СОТ. До цього було знайдено рішення у дуже важких "ядерно-сировинних" суперечках.

В цілому, важко визначити, яка із суперечок стала головною у "торгах за СОТ". Москві та Вашингтону вдалося досягти компромісу і у набагато більш заплутаних проблемах, ніж "газова" чи "уранова".

Приміром, таких, як лібералізація російських обмежень на відкриття філіалів іноземних банків чи посилення боротьби з порушенням права інтелектуальної власності.

Стосовно останньої, вочевидь, Владімір Путін зміг надати Вашингтону переконливі зобов’язання того, що Росія заради прийняття у СОТ виправить вкрай складне становище у цих сферах у найближчому майбутньому.

А як насправді складеться після вступу до СОТ робота обіцяної російської газової біржі чи як піде боротьба росіян з інтелектуальним піратством – це уже зовсім інше питання.