Професія - рейдер
Якщо в Україні рейдерство дотепер було справою великих ФПГ, що з'ясовували стосунки у вузькому колі, то, скажімо, у сусідній Росії цей бізнес вже став справжньою індустрією.
Доказом цьому можуть бути "спеціалізовані" сайти, що свідчать про наявність попиту та пропозиції рейдерських послуг. Там можна знайти оголошення про вакансії і резюме з текстом на зразок "рейдер за покликанням" тощо.
Причому знайти там можна найрізноманітніших фахівців, від звичайних "охоронців" до висококваліфікованих юристів.
В Україні ж пошук "працівників" у таких випадках відбувається через особисті зв'язки та професійних вербувальників. Так, безпосередньо для штурму підприємства винаймають охоронні фірми.
Крім цього, трапляється, вербувальники залучають для проведення всіляких акцій протесту студентів або ж просто шукають бажаючих через знайомих.
Послугами такого роду "робітників" рейдери користуються, наприклад, для створення негативного іміджу жертви. Приміром, під час захоплення броварського кранобудівного заводу "Стріла" (ці події продовжувалися кілька місяців. – Ред.), перед його територією декілька раз проводилися акції протесту, у яких нібито брали участь працівники підприємства.
Вимоги були стандартними: платіть вчасно зарплату, дайте нормальні умови праці тощо. Взагалі-то нічого незвичайного. Цікавою виявилася лише та обставина, що середній вік "демонстрантів" складав 18-20 років, а середній вік робітників заводу "Стріла" – 35-40 років.
Найбільш високооплачуваними в переліку осіб, що надають послуги рейдерам, є, звичайно ж, юристи і менеджери-організатори, які звичайно планують всю кампанію із захоплення підприємства.
Це можуть бути як окремі люди, так і цілі контори, що, крім всього іншого, спеціалізуються на корпоративних війнах.
Найкращі друзі рейдера
Як вже зазначалося, рейдерам безглуздо починати силове захоплення підприємства без підтримки влади.
По-перше, для цього треба мати "свій" суд, що без зайвих проблем забезпечить потрібне рішення або ухвалу. Причому, у бувалих рейдерів зазвичай є один-два "своїх" суди, що обслуговують їх постійно.
При цьому рейдерам зовсім не обов'язково шукати суд за місцем перебування підприємства. В Україні рішення по інциденту, що відбувся у Львові, може винести суд, що знаходиться, скажімо, у Чернігові.
Робиться це в такий спосіб. Позивач або відповідач формально переселяється в інше місто і подає позов нібито за місцем проживання. Суди, в свою чергу, не перевіряють, чи дійсно ця особа проживає саме там, і беруть справи до розгляду.
"Рейдеру досить мати одного корумпованого суддю, щоб вирішувати питання по всій території країни", - говорить Михайло Ілляшев, старший партнер ЮФ "Ілляшев і партнери".
Так, у випадку з конфліктом навколо Кременчуцького сталеливарного заводу частина судових рішень ухвалювалася в Кіровському районному суді Дніпропетровська, хоча сам предмет суперечки, власне завод, знаходиться в Кременчузі.
Також важливими для успіху підприємства є і "дружні" стосунки з МВС. Саме цей момент багато в чому забезпечує рейдерам успішність збройного штурму.
Міліція залучається до справи в той момент, коли рейдери приходять на підприємство з готовим судовим рішенням. Її завдання - захистити судового виконавця, що прийшов виконати рішення суду, а також нових "хазяїв", що прийшли разом з ним.
"Але в дійсності функція працівників МВС інша, - говорить генеральний директор компанії "ТЕКТ" Юрій Ткаченко. – Коли судовий виконавець і працівники охоронної фірми (яку винаймають рейдери для силового захоплення підприємства – "УП") опиняються на території підприємства, міліція виставляє живий щит.
Таким чином, вони не дозволяють будь-кому іншому зайти туди (в тому числі і справжнім власникам та керівникам підприємства. – "УП").
І, нарешті, як для попередньої "обробки" власників, так і під час самого захоплення рейдерам потрібна "підтримка" також податкової, прокуратури та будь-яких інших силових та контролюючих установ. Все залежить від впливовості агресорів, але чим більше, тим краще.
Податкова запросто "організує" ухиляння від сплати податків; прокуратура "потурбується" про відкриття кримінальної справи на нинішнє керівництво або власників акцій. Причому, охоронці порядку подбають і про те, щоб цей процес був, так би мовити, безперервним.
Тобто, якщо першу кримінальну справу доведеться закрити за браком доказів, в той же день заведуть нову. Саме так сталося у випадку з директором ЗАТ "УТО "Кіровоград" Миколою Губарєвим.
Законодавчі лазівки для рейдерів
Вада законодавства | Результат |
Корпоративне законодавство | |
Відсутність законодавчих норм, що зобов'язують державні реєструючі органи повідомляти законних власників підприємства про планові реєстраційні дії. | Існує можливість переходу прав на володіння підприємством від однієї до іншої особи без відома законних власників. |
Відсутність норм, що вимагають наявність спеціального захисту (водяні знаки, спеціальний папір тощо) на установчих документах, протоколах загальних зборів акціонерів. | Надає рейдерам широкі можливості для підробки документів у своїх інтересах. |
Процесуальне законодавство | |
Цивільно-процесуальний кодекс України дозволяє суддям задля забезпечення позову одноосібно ухвалювати рішення про арешт майна (зокрема, акцій), про зобов'язання окремих осіб вчинити певні дії, про заборону особам вчиняти певні дії. Законодавство не містить чітких підстав для вжиття заходів забезпечення покликаю, не передбачає персональної відповідальності суддів за завдання шкоди, спричиненої ухвалою про забезпечення покликаю. | Існує можливість через єдину ухвалу судді усунути діюче керівництво підприємства ще до початку розгляду справи в суді, а натомість призначити підконтрольну рейдерам особу. |
Немає чітко визначених строків розгляду судової справи та не передбачено конкретної відповідальності за їх порушення. | Є можливість затягувати розгляд справи та утримувати в дії необхідну рейдерам ухвалу. |
Цивільно-процесуальний кодекс України не містить чітких вимог щодо розгляду спорів з відчуження майна підприємств тощо за місцем держреєстрації підприємства. | Для отримання "потрібного" рішення рейдери можуть звернутися до єдиного, "свого" суду, який знаходиться, наприклад, у якомусь далекому районному центрі. Причому в такий спосіб можна отримати ухвалу стосовно будь-якого підприємства країни. |
Процесуальне законодавство не вимагає, щоб судова документація надсилалася сторонам справи з описом. Таким чином, можна відправити стороні чисті листи паперу замість повідомлення, копії рішення і т.д. | Оскільки відповідач, тобто законний власник підприємства, що потерпає від рейдерів, не отримав повідомлення про розгляд справи, судове засідання проводитися без нього. Це позбавляє власника підприємства права спростовувати претензії рейдерів. До того ж про існування рішень таких судових процесів підприємство може не знати дуже довго, що позбавляє його права на оскарження, оскільки законодавством не встановлено чіткий порядок для подання скарг на судові рішення. |
Кримінальне законодавство | |
Норми Кримінального кодексу, що встановлюють відповідальність суддів, виписані не чітко. | Відповідальність суддів за ухвалені ними незаконні рішення майже відсутня. |
Карний кодекс не містить норм щодо кримінальної відповідальності за здійснення рейдерства. | Відповідальність рейдерів за вчинені ними незаконні дії майже відсутня. |
За матеріалами ЮК "Лекснавігатор".
Російські "рецепти"
На думку експертів, сприятливі умови для розвитку рейдерства в Україні створені, насамперед, завдяки вадам судової системи.
Перше, на що вказують фахівці, – це порушення і недоліки норм процесуального законодавства. Зокрема, це стосується інстанційної підсудності.
Іншими словами, наш закон, по суті, не забороняє судам загальної юрисдикції розглядати господарські спори.
"Те, що рейдери звертаються переважно до судів загальної юрисдикції, пояснюється тим, що останні йдуть на "співпрацю" частіше за господарські суди, - говорить гендиректор ЮК "Лекснавігатор" Ігор Скічко. – Адже у судів загальної юрисдикції дуже погане матеріально-технічне забезпечення, а рівень зарплат суддів дуже низький порівняно із наданими їм повноваженнями. Тобто там створені якнайкращі умови для процвітання корупції".
Природньо, що якість судового розгляду в таких випадках дуже низька, а імовірність судової помилки дуже висока.
Адже судді, що працюють у судах загальної юрисдикції, спеціалізуються на розлученнях, справах про спадщину тощо. І аж ніяк не на корпоративному та господарському праві.
"Для вирішення цієї проблеми в Цивільний та Господарський процесуальні кодекси слід внести норму про виключну підсудність корпоративних спорів, і віднести її на розгляд господарських судів, – говорить старший юрист ЮФ "Лінія права" Денис Кузнєцов. - Тобто щоб такі справи розглядали судді, що спеціалізуються саме на корпоративному праві".
Ще одним важливим моментом юристи вважають те, що вітчизняні суди можуть винести будь-яке рішення, не залучаючи до процесу людей, на права й обов'язки яких воно впливає.
Простіше кажучи, суд цілком може вирішити спір, наприклад, без залучення відповідача. В результаті складається ситуація, коли відповідачеві пред'являють рішення суду за позовом, про який він ніколи в житті не чув. Тому виходить, що він фактично був позбавлений права на захист.
Але обвинуватити когось у порушенні закону тут досить складно. "В подібних випадках рішення суду, на перший погляд, виглядає цілком законним, - говорить Михайло Ілляшев. – Просто є непомітна "маленька" помилка, що має критичне значення. Бо суддя не бачить аргументи опонентів позивача".
І, нарешті, на думку експертів, судді занадто вільно трактують законодавство України.
"Раніше, коли декілька суддів по одному питанню ухвалювали різні рішення, арбітром між ними виступав Верховний Суд, який роз'яснював, як саме треба трактувати ту чи іншу норму закону, і далі всі мали виконувати його вказівки, – розповідає Денис Кузнєцов. - Сьогодні ж ця норма вже не є обов'язковою.
Тому кожен суддя може трактувати будь-який закон так, як вважає за потрібне. Іншими словами, ми втрачаємо принцип однорідного тлумачення законодавства".
Експерти говорять, що для боротьби з рейдерством нам конче необхідна нова редакція існуючого закону про господарські товариства, адже його було прийнято ще в середині 90-х років.
"Цей закон має визначати систему взаємин між акціонерами, менеджерами та акціонерами, між дрібними і великими інвесторами, - говорить Вадим Гриб. - Сьогодні у нас ці правила ніде чітко не прописані.
Тому будь-який директор цілком може "зробити" ухвалу суду яка, наприклад, забороняє знімати його з посади. Якщо йому це вдається – він може залишатися на своїй посаді ледве не все життя. При цьому закон він формально не порушить".
Як вважає більшість експертів, щоб протистояти рейдерству, Україні необхідно не тільки удосконалене законодавство, але і реформа судової системи. Зокрема, підвищення відповідальності суддів.
"Окрім проблеми законодавчого врегулювання корпоративних відносин, у нас існує проблема суддівського корпусу, - розповідає Денис Кузнєцов. – А саме, його пряма заангажованість у вирішенні корпоративних питань".
На думу фахівців, боротися з цим явищем можна тільки через публічне покарання суддів за ухвалені ними неправосудні рішення. Адже традиційні для України дисциплінарні стягнення, як правило, не дають позитивного результату.
На думку Михайла Ілляшева, це можна зробити через зміни у Кримінальному кодексі.
"У КК є стаття про винесення свідомо неправосудного рішення, - розповідає Ілляшев. – На мою думку, в ній слід видалити слово "свідомо", адже довести, що суддя ухвалив неправосудне рішення свідомо, а не, наприклад, помилково, майже неможливо".
Слід сказати, що в боротьбі з рейдерством останнім часом було досягнуто успіху у наших найближчих сусідів – в Російській Федерації. Там прийняли кілька законів, що перешкоджають протизаконним захопленням підприємств.
Зокрема, за новими правилам компанія або людина, які бажають купити пакет акцій якогось підприємства зобов'язані зробити публічну пропозицію його господарям.
А потім правління компанії в короткий термін має донести цю інформацію до всіх акціонерів. Якщо ці умови порушуються, угоду можуть визнати недійсною.