Бойко розпочав "здачу" української ГТС "Газпрому"?
Поки в найвищих коридорах влади вирішують, хто найсильніший і найвпливовіший, дехто з тих міністрів, котрі відповідають за паливно-енергетичний комплекс, вирішує свої комерційні потреби, і реалізує стратегічні інтереси "Газпрому" в Україні.
Призначення Юрія Бойка на посаду міністра палива та енергетики України, який, зазначимо, ніколи не цурався "допомогти" Газпрому та російським компаніям наступити на українські інтереси (чого вартий тільки реверс "Одеса-Броди"), матиме для нашої держави катастрофічні наслідки.
Ми не будемо зачіпати документи й схеми, які оприлюднила Юлія Тимошенко, а просто звернемо увагу на те, що насправді зараз відбувається в енергетичному секторі.
Розглядаючи ситуацію, що склалася в українському ПЕК з приходом "кращого менеджера Кучми" на посаду міністра, бачимо вельми невтішну картину. "РосУкрЕнерго" поступово, крок за кроком, встановлює контроль над ласими шматками нафтогазового комплексу України: встановлення монополії на газовому ринку, скуповування більшості облгазів та підприємств комунальної теплоенергетики, "прихід" на "Укртатнафту", спроба перебрати контроль над "Укрнафтою".
А міністр палива та енергетики Юрій Бойко, сидячи на засіданнях уряду, із серйозним обличчям "вдає", що піклується про інтереси державних підприємств, і ніяк не реагує на питання прем’єра Януковича, чому ж держава не управляє своїми підприємствами.
Хоча держава втратила контроль над нафтогазовими підприємствами саме за його керівництва, і приклади тому – "Укрнафта" (саме коли він очолював "Нафтогаз", група "Приват" отримала контроль над компанією) і "УкрТатНафта".
"РосУкрЕнерго" через свою "дочку" "УкрГазЕнерго" (НАК не враховується, оскільки і пан Бойко, і пан Воронін, за словами Тимошенко, брали участь у створенні "РосУкрЕнерго") стало монопольним постачальником газу для української промисловості й комунальної теплоенергетики.
Першою ластівкою – демонстрацією методів перерозподілу власності, якою будуть користуватися росіяни – став конфлікт "Укргаз-Енерго" з групою "Приват", підприємствам якої відмовили в постачанні газу.
Більшість експертів однозначно вважає, що цей конфлікт – спроба відібрати у групи "Приват" управління над "Укрнафтою". І порядок денний на зборах акціонерів "Укрнафти", в якому зазначено питання переобрання Наглядової ради та правління, які заплановані на 17 листопада цього року, це тільки підтверджує.
Як відомо, більше половини акцій "Укрнафти" належить державі в особі НАК "Нафтогаз" України". Але держава навряд чи щось отримає, з того, що групу "Приват" буде усунуто від управління "Укрнафтою" , оскільки контроль перейде до "РосУкрЕнерго", а, відповідно, і до "Газпрому".
Таким чином, тримаючи в руках зовнішні джерела постачання газу в Україну, "РосУкрЕнерго" буде ще й контролювати найбільшу нафтодовибувну компанію України, яка також видобуває й газ.
Не викликає сумніву те, що згодом подібні "маневри" з припинення газопостачання будуть застосовуватися й стосовно інших підприємств і ФПГ, в яких будуть зацікавлені "скромні" власники "РосУкрЕнерго" і, без сумніву, "Газпром".
А тим часом "УкрГазЕнерго" (читай "РосУкрЕнерго") вже засвітилася в нафтопереробці, отримавши можливість постачати нафту на "УкрТатНафту" і реалізовувати нафтопродукти. Вартість подібної схеми для України – втрата контролю над "УкрТатНафтою" зі сторони держави на користь татарстанських акціонерів і додаткові прибутки в кишені "скромних" засновників "РосУкрЕнерго".
Цілком очевидно, що без протекції в міністерських і НАКівських кабінетах, "РосУкрЕнерго" не вдалося б посісти такі позиції в нафтогазовому комплексі України.
Проте, і це ще не все. Як уже йшлося в статті Дмитра Бублика для "УП" , люди, причетні до "РосУкрЕнерго", розпочали активний процес скупівлі підприємств комунальної теплоенергетики України.
За інформацією джерела в НАКу, зараз активно проводиться робота по ліквідації дочірньої компанії НАК "Нафтогаз України" – "Газ-тепло". Де можуть опинитися підприємства теплоенергетики, що входять до її складу, спрогнозувати не важко.
Залишилася газотранспортна система України. Але й тут заповзятливі міністри і керівники НАКу вже встигли попрацювати.
За інформацією джерел в нафтогазовому секторі, люди, близькі до власників "РосУкрЕнерго", активно скуповують обласні газопостачальні підприємства (облгази) і "тиснуть" на тих власників облгазів, які не хочуть розпрощатися зі своїми акціями.
Перехід внутрішньої газорозподільної мережі України до рук "РосУкренерго" остаточно поставить хрест на енергетичній безпеці держави.
Для повної картини не вистачає приватизації чи купівлі "РосУкрЕнерго" магістральної газотранспортної системи України, проте, схоже, що "високопосадовці" в Мінпаливенерго і НАКу разом із "Газпромом", подбали вже й про це.
Штучне створення боргової залежності ДК "Укртрансгаз" перед "УкрГазЕнерго" – перший крок до прихованої приватизації української газотранспортної системи.
ДК "Укртрансгаз" – дочірня компанія "Нафтогазу", на балансі якої знаходиться українська газотранспортна система.
Джерелами доходів підприємства, за словами експертів нафтогазового комплексу, є транспортування газу для споживачів України (основна частка), реалізація стисненого газу, підземне зберігання газу і транзит газу (надходження від НАК "Нафтогаз" України", що має контракт на транзит з ВАТ "Газпром").
Джерелом покриття поточних витрат (заробітної плати, електроенергії, податків і зборів, поточних ремонтів та виробничих послуг) є надходження від споживачів України (за транспортування газу, зберігання газу та від роботи мережі АГНКС).
Для будь-яких інших цілей вказаних коштів не вистачає. Для того, щоб ГТС працювала стабільно, необхідні капітальні вкладення і реконструкції мереж.
Кошти за транзит газу "Нафтогаз України" перераховує за залишковим принципом – у сумі, рівній витратам на газ для технологічних потреб. Через недоотримання коштів від транзиту (НАКом виділяються суми лише на оплату паливного газу), ДК "Укртрансгаз" не має джерел фінансових ресурсів для виконання реконструкції і модернізації.
При такому дефіциті коштів, суми, призначені для оплати за газ, спрямовуються на фінансування капітальних вкладень. Внаслідок цього постійно нарощується заборгованість за газ перед НАК "Нафтогаз" України" – заборгованість на 01.10.2006 року складає вже більше 6 млрд. грн.
17 жовтня 2006 року вийшло розпорядження Міністра палива та енергетики, згідно з яким ДК "Укртрансгаз" зобов'язаний купувати газ для технологічних потреб у "Укргаз-Енерго".
Як стверджують джерела в "Нафтогазі", зважаючи на те, що джерело фінансування витрат на газ (кошти від транзиту газу) знаходяться в НАКу, уклавши договір на придбання газу з "Укргаз-Енерго", "Укртрансгаз" втратить зв'язок "доходи від транзиту –– оплата вартості газу" і буде неспроможний самостійно оплачувати вартість технологічного газу.
Середній місячний обсяг споживання газу на технологічні та інші потреби "Укртрансгазу" – 300 млн. грн. (за нинішніми цінами). Внаслідок цього за деякий час "Укртрансгаз", на балансі якого перебуває українське газотранспортна система, опиниться в борговій залежності від "УкрГазЕнерго".
Таким чином може статися приховане захоплення усієї системи українських магістральних газопроводів компанією "Укргаз-Енерго" (за якою стоять "РосУкрЕнерго" та "Газпром").
"УП" звернулася за коментарем з приводу питаннь, висвітлених в цій статті, до виконавчого директора консалтінгової компанії UPECO Сергія Куюна:
 |
Та й взаглі не зовсім зрозумілою є стурбованість скупкою підприємств росіянами, якщо це дійсно має місце. Чим ці інвестори гірші або кращі за інших? У них що, гроші фальшиві? Чому не скуповують їх європейські або американські компанії? Або ми повинні їх почекати ще років 10-20, поки ця вся інфраструктура зовсім розвалиться?
Хотілося б нагадати деяким аналітикам, що той же "Газпром" є власником газорозподільних систем в країнах Євросоюзу, зокрема в Литві.
Досить дивними є натяки на причетність нинішнього міністра до приходу групи "Приват" в ОАО "Укрнафта" і втрати держконтролю над цією компанією.
Слід звернути увагу на таке: Приватбанк майже одночасно прийшов до "Укрнафти", "Укрсиббанку" та "УкрТатНафти". Це сталося взимку 2003 р., за 1-2 місяці після призначення Віктора Януковича прем'єр-міністром.
До цього за діяльність цих підприємств відповідав Олег Дубина, креатурою якого тоді вважався і Юрій Бойко, що в 2001 р. працював на "Укрнафті", а на початку 2002 р. прийшов до "Нафтогазу".
Саме тоді концепція створення державної вертикально інтегрованої нафтової компанії була найближчою до реалізації, однак зазначені кадрові перестановки по суті звели нанівець ці плани.
Також, притягнутою за вуха є заява про те, що у випадку відсторонення групи "Приват" від керівництва "Укрнафтою" його місце неминуче посяде "РосУкрЕнерго" або "Газпром".
Робота з "РосУкрУнерго" та його структурами обумовлена наявністю контрактів на постачання газу. Тобто Україна змушена з ними працювати. У випадку ж з "Укрнафтою" такої необхідності немає, і держава сама може справитися з цим об'єктом.
Крім того, як відомо, перспектива зміни менеджменту "Укрнафти", по суті, заблокована Президентом через вето на закон, що знижує кворум зборів акціонерів.
Що стосується участі "РосУкрЕнерго" у постачаннях нафти на Кременчуцький НПЗ, то, на мій погляд, немає нічого поганого в збільшенні завантаження нафтою напівдержавного заводу напівдержавним постачальником.
І переробник, і постачальник збільшують свій прибуток, а відповідно, ростуть шанси й на збагачення держави як великого акціонера обох структур. Крім цього, на ринку стає більше палива, і це знижує залежність від імпорту нафтопродуктів.