Новий "рецепт" ПДВ від БЮТ

Сьогодні точиться багато суперечок навколо системи аміністрування податку на додану вартість.

Основні проблеми, які намагається вирішити влада, - зниження рівня корумпованості навколо ПДВ, та створення прозорих механізмів його адміністрування.

Але приміряючи на податкову систему України ту чи іншу модель, слід враховувати, що з огляду на євроінтеграцію нашої країни, вітчизняне законодавство має бути адаптованим до правових норм Європи. Тому, під час вирішення проблеми ПДВ ми маємо враховувати досвід наших європейських сусідів, зокрема Європейського союзу.

Так, згідно статей 9.2(e) і 21.1(а) Шостої Директиви Європейської комісії (Директиви про ПДВ) в ЄС діє "Зворотній механізм нарахування зобов’язань щодо ПДВ", який також називають "переміщенням податку".

Особливість цього механізму в тому, що зобов’язання зі сплати ПДВ переміщуються від продавця товарів і послуг до їх користувача.

Це дозволяє зняти проблему відшкодування ПДВ, боротися зі схемою "зникнення продавця", разом з яким "губиться" і ПДВ, що він мав заплатити тощо.

Сьогодні зворотний механізм діє в ЄС для широкого кола послуг: консультаційні, рекламні, ліцензійні, фінансові, кадрові, агентські тощо. В цих сферах здебільшого працюють численні дрібні фірми, які обслуговують великі компанії. В результаті сплата ПДВ концентрується у великих команіях, тож число платників ПДВ значно зменшується.

Великобританія запропонувала розповсюдити цей механізм і на товари, при операціях з якими найчастіше зустрічається шахрайство зі сплатою ПДВ (телефони, комп’ютерні комплектуючі, цифрові камери, ноутбуки, ігрові автомати, апаратура супутникової навігації тощо).

Німеччина та Австрія, які потерпають від шахрайств з ПДВ найбільше, пішли далі і запропонували розповсюдити механізм зворотного переміщення зобов’язань щодо ПДВ на всю економіку цих країн.

Як це роблять в Європі

Розглянемо спрощений приклад, коли фірма 1 робить поставку фірмі 2 на EUR100 млн., а фірма 2 далі перепродає цей товар за EUR150 млн. Тепер проаналізуємо як буде нараховуватись ПДВ.

За традиційною системою (мал.1) покупець заплатить постачальнику EUR120 млн. (EUR 100 млн. + EUR20 млн. ПДВ). При цьому у продавця (у фірми 1) виникне зобов’язання по вхідному ПДВ на EUR20 млн., а у покупця (у фірми 2) виникне право на компенсацію вихідного ПДВ теж на EUR20 млн. Після того як фірма 2 здійснить подальшу реалізацію товару на EUR180 млн (EUR150 млн + EUR30 млн. ПДВ) вона заплатить до бюджету EUR10 млн. (EUR30 млн. вихідного ПДВ мінус EUR20 млн вхідного ПДВ).

За Механізмом зворотної передачі зобов’язань (мал. 2) продавець отримує тільки EUR100 млн. без ПДВ, а ПДВ у EUR20 млн. залишиться у покупця і відповідно на покупця перейде зобов’язання заплатити цей ПДВ продавця у бюджет.

В результаті покупець буде зобов’язаний заплатити до бюджету свою різницю ПДВ у EUR10 млн. і переміщене на нього зобов’язання у EUR20 млн. (ці гроші йому з самого початку залишили, оскільки він перераховував продавцю суму без ПДВ у EUR100 млн.).

Механізм зворотної передачі має три головні переваги.

1. Зникає потреба у відшкодуванні ПДВ взагалі. Якщо фірма 2 далі перепродає товар на експорт, то за чинною системою вона матиме право на відшкодування 20 млн. Тоді, в рамках нашого прикладу виходить, що 20 млн які будуть зібрані до бюджету з першої фірми (з продавця) підуть на відшкодування експортеру (другій фірмі).

А за механізмом зворотної передачі (мал. 3) експортер одразу залишить у себе ті EUR20 млн., що підлягають відшкодуванню (він же коли купував товар платив не EUR120 млн., а EUR100 млн.). І відповідно додаткової операції відшкодування як такої вже не потрібно.

2. Концентрується процес збирання ПДВ (у прикладі замість двох подрібнених перерахувань до бюджету у EUR20 млн. і EUR10 млн. робиться одне повне перерахування у 30 млн).

3. Усувається можливість ухилення від податку при протиправному зникненні фірми-продавця.

За традиційною системою, якщо фірма-продавець 1 зненацька зникає, то з нею "випаровується" і ПДВ, який вона має сплатити. За новим механізмом сума ПДВ на рахунки продавця взагалі не потраплятиме, а залишатиметься у покупця. Тому зникнення продавця ніяк не вплине на збирання ПДВ.

Порівняльний аналіз механізму "ПДВ односторонньої дії" і "зворотного механізму нарахування зобов’язань щодо ПДВ"

Згідно Зворотного механізму, діючого в ЄС, навіть та фірма, яка залишила всі свої зобов’язання з ПДВ іншим, і сама нічого до бюджету не перераховує, має ретельно задокументувати весь процес передачі цих зобов’язань.

А компанія, що перераховує ПДВ, має показати і свої традиційні зобов’язання, і ті що їй нараховано (передано) за зворотним механізмом (гроші на нові зобов’язання вона утримала в себе при купівлях, не сплачуючи вихідний ПДВ).

Для малюнку 2 це означає, що фірма 1 звітує фінансовим органам про те, що передала свої податкові зобов’язання фірмі 2 (тобто вхідного ПДВ не отримувала і він залишився у фірми-покупця) і відповідно переказувати грошей до казначейства не повинна.

Фірма 2 звітує про EUR10 млн. традиційної різниці ПДВ, яку вона повинна сплатити "за себе", і про EUR20 млн. зворотно-нарахованого вихідного ПДВ, який вона тепер повинна сплатити за фірму 1.

Ці EUR20 млн. їй було залишено з того часу, коли фірма 2, оплачуючи поставку, не платила вихідний ПДВ. При цьому вказані EUR20 млн. вихідного ПДВ одночасно і додаються (за зворотнім механізмом нарахування ПДВ) і віднімаються (за традиційним механізмом нарахування ПДВ) від зобов’язань щодо ПДВ.

Тобто при розрахунку різниці ПДВ зобов’язання зменшать на EUR20 млн., а потім – на цю ж суму збільшать згідно зворотнього механізму.

В результаті фірма 2 перераховує до казначейства 30 млн, які формуються наступним чином: 30 = (30-20) + 20.

Така складна звітність пояснюється тим, що зворотний механізм нарахування запроваджено в ЄС лише частково і він діє одночасно з традиційною системою. Отже такі половинчаті заходи, без порушення фундаментальних основ традиційної системи ПДВ призвели, крім очевидних переваг, до суттєвого ускладнення документообігу.

Та чи варто ускладнювати звітність мільйонам сумлінних платників ПДВ заради відсікання десятків тисяч несумлінних платників. Над цим питанням замислюються чиновники Євросоюзу.

Саме тому розширення кола товарів і послуг, що обкладаються зворотним механізмом, відбувається зі значними труднощами.

Конструктивне розв’язання проблеми полягає у всеохоплюючому запровадженні нової системи (тобто застосування зворотного нарахування ПДВ) з одночасним суттєвим спрощенням і механізму, і звітності для всіх.

Зокрема EUR30 млн. вхідного ПДВ фірми 2 в розглянутому прикладі можна просто одразу брати цілком, а не ділити на складові. При цьому важливо, що податкові зобов’язання тепер можна визначати щодо кожної операції, а не за результатами місяця.

Проте в проектах Німеччини та Австрії внесених до Європейської Комісії йдеться тільки про механічне розширення існуючих рамок застосування зворотного механізму на економіки цих держав в цілому. Тобто лише збільшується перелік посуг та товрів, на опирацї з якими розповсюджується цей механізм.

В Україні народні депутати фракції БЮТ пішли ще далі, запропонувавши механізм "ПДВ односторонньої дії", що має суттєві переваги над системою ЄС.

Проект Закону України "Про податок на додану вартість односторонньої дії" в цей час готується до подання у Верховну Раду України

Законопроект пропонує еквівалентний, і в той же час значно простіший і ефективніший механізм функціювання нової системи.

Цей механізм є наступним:

ПДВ і нараховується, і стягується в повному обсязі тільки при поставках від осіб зареєстрованих як платники ПДВ особам, які не є зареєстрованими платниками ПДВ.

(Зареєстровані платники ПДВ - цепідприємства, а особи, що не є не зареєстрованими платниками ПДВ – це населення та дрібні фірми, які не є зареєстрованими платниками ПДВ.)

При всіх операціях поміж зареєстрованими платниками ПДВ, він не нараховується, не сплачується і не обліковується.

Для малюнку 2 це означає, що при операціях між фірмами 1 і 2 ніяких стосунків щодо ПДВ не виникає. А якщо фірма 2 реалізує свою продукцію населенню, то весь вхідний ПДВ цілком іде до бюджету у сумі EUR30 млн., без розписування подробиць яка частка цієї суми відноситься до фірми 2, а яка до фірми 1.

Фірма 2 просто звітує, що продала, скажімо, населенню (яке не є зареєстрованим платником ПДВ) товарів чи послуг на EUR180 млн., куди входит в тому числі і EUR30 млн. ПДВ. І весь цей ПДВ одразу передається до казначейства.

Крім спрощення звітності головна перевага механізму запропонованого Україною – у забезпеченні безперервних щоденних надходжень ПДВ, замість чинних щомісячних надходжень.

Це досягається завдяки тому, що податкове зобов’язання тепер однозначно визначається відносно кожної операції (або воно є, або – немає), а не за результатами за період. Це зокрема є додатковим фактором проти зловживань, оскільки звужується період часу між операцією і сплатою за неї до бюджету. Саме в цей інтервал є вразливим для тіньових схем, коли зникає фірма, або чиняться інші протиправні дії.

Якщо порівняти зі зворотнім механізмом, чинним в ЄС, то він зараз перебуває у проміжному стані до логічного завершення запропонованого вище.

З одного боку, зворотнім механізмом скасовується фінансове подрібнення ПДВ вздовж економічного ланцюга, з іншого боку – зберігається пережиток обліку і звітування внеску кожної з фірм у сплачений ПДВ, незважаючи на те, був цей внесок явним, чи неявним; або чи повинна фірма в дійсності перераховувати якісь кошти, чи ні. За такого обліку збереглася і щомісячна сплата ПДВ.

Отже, ПДВ односторонньої дії дозволяє позбавитись подрібнення не тільки грошових, а і паперових потоків щодо ПДВ і обмежити звітність тільки тими операціями, де ПДВ дійсно стягується.

Таким чином, довгий процес вдосконалення ПДВ увінчався простим і конструктивним висновком: ПДВ стягується тільки при продажах від платників неплатникам. Звітність щодо ПДВ стосується тільки таких операцій.

В результаті ПДВ стає дуже, але не повністю, схожим на податок на споживання. Нюанс у тому, що країни з "класичним" податком на споживання мають "головний біль" щодо визначення кінцевої мети покупки (на особисте споживання, чи ні?).

А в механізмі ПДВ односторонньої дії використовується однозначна юридична категорія "особа, яка не є зареєстрованим платником ПДВ", що дозволяє уникнути невизначеностей при справлянні податку.

Отже ПДВ набуває переваг податку на споживання, в частині безперервності його надходжень, і в той же час уникає проблем щодо визначення призначення покупок, оскільки підлягає визначенню тільки юридичний статус покупця.

Враховуючи масштаби корупції навколо ПДВ, а також те, що Верховна Рада прийняла рішення про відокремлення у окремий закон податкових статей проекту Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", є доцільним прийняти новий закон про ПДВ в пакеті з вказаним окремим законом і з законом про бюджет на 2007 рік.

Це дозволить Україні користуватися перевагами ПДВ односторонньої дії вже з початку 2007 року.

У противному випадку ми матимемо ще один приклад коли розробки виконані в Україні запроваджуються на Заході і повертаються на батьківщину з великими затримками, і вже під іноземними "лейблами".

Володимир Рябошлик, заступник міністра економіки у відставці

Коментарі незалежних експертів до статті "Новий "рецепт" ПДВ від БЮТ"

Микола Орлов, адвокат, партнер ЮФ "Саєнко Харенко", керівник податкової практики:

- Запропонована в статті схема адміністрування ПДВ, безумовно, має право на існування. Але, на мій погляд, описані автором механізми мають дуже мало відношення до податку на додану вартість. Податок, про який йдеться в статті, має назву "податку на продаж".

Він розповсюджений, наприклад, в США. Механізм, що застосовується для його стягування, схожий з тим, що користуються у випадку з ПДВ. Так, купуючи товар в магазині, вам надають чек, на якому написано, скільки саме ви сплачуєте за сам товар, і скільки відсотків складає податок на продаж.

Думаю, якщо буде введено запропонований у статті "ПДВ односторонньої дії", сам ПДВ фактично буде замінено податком на продаж. Це призведе до того, що ПДВ будуть оподатковуватися тільки операції з продажу споживчих товарів безпосередньо населенню.

А при операціях з купівлі-продажу товарів між підприємствами (тобто коли підприємства придбавають товари для переробки, внутрішнього вжитку тощо) ПДВ стягуватися не буде. Інакше кажучи, база оподаткування ПДВ обмежиться операціями з продажу споживчих товарів.

Сергій Ілляшенко, директор з консалтингу компанії " ВЕГА консалтинг", професійний податковий консультант:

Коли говорити про те, що мета запропонованого законопроекту - вирішити проблему бюджетного відшкодування ПДВ, то безумовно позитивний ефект в цьому питанні буде досягнуто. По суті, при такому підході бюджетне відшкодування взагалі зникне як процедура.

Однак, виникає низка інших проблем, які цілком можуть нівелювати зпозитивний ефект від рішення цієї проблеми.

По-перше, це перенос податкового навантаження в частині ПДВ на споживача і суб'єктів господарювання - не платників ПДВ. Не треба бути провидцем, щоб припустити, що кожному платникові ПДВ буде вигідно укладати угоди з продажу товарів (робіт, послуг) винятково з платником ПДВ.

Тому в одного продавця вартість одного товару для платника і не платника ПДВ може відрізнятися не в кращу сторону для останнього.

По-друге, з'явиться проблема відволікання оборотних коштів підприємств протягом податкового періоду. Задекларований у законопроекті безперервний щоденний потік надходжень ПДВ до бюджету може негативно позначитися на фінансовому стані тих платників податків, що мають справу з кінцевими споживачами та іншими не платниками.

Якщо зараз до кінця звітного періоду (місяця або кварталу) кожне підприємство має право вільне розпоряджатися всією сумою виторгу (включаючи ПДВ) і тільки після настання термінів погашення податкових зобов'язань виникає необхідність перелічити належне до бюджету, то з прийняттям законопроекту ці перерахування повинні будуть мати щоденний характер.

Цей механізм чимось нагадує горезвісні спецрахунки! З іншого боку, такі щоденні надходження потребують і відповідних мір контролю. Уявіть собі, що податковому інспекторові при перевірці за 3 роки доведеться звіряти щоденні суми платежів до бюджету, наприклад, із щоденними звітами РРО.

І, нарешті, останній нюанс. Переклавши податкове навантаження на підприємства, що працюють зі споживачами, навряд чи можна стверджувати, що тим самим збільшаться надходження по ПДВ до бюджету.

Адже виникнення податкових зобов'язань перенесено на завершальний етап – на роздріб. Іншими словами, ріст надходжень ПДВ до бюджету буде прямо залежати від рівня купівельної спроможності населення.

З іншого боку, навіть при наявності визначених сумнівних моментів у даному законопроекті, не можна не відзначити його прогресивну спрямованість на спрощення механізму вирахування і сплати ПДВ і ліквідації проблеми бюджетного відшкодування.