Рік без Криворіжсталі, але з Мітталом

"Двадцять чотири мільярди двісті мільйонів гривень – три. Продано!".

Фінальний удар ліцитатора молотком, неприхована радість переможців і поздоровлення сяючої Юлії Тимошенко – ці кадри рік тому облетіли весь світ. Безпрецедентний за своєю відкритістю продаж "Криворіжсталі" викликав загальне захоплення на Заході та демонстративне мовчання в Росії.

Віктор Ющенко почував себе на коні. Його мало не головний передвиборчий козир зіграв на всі сто. Він довів і показав, що слова про те, "як вкрали за одну ніч Криворіжсталь", не були порожнім звуком.

Сторонній предмет

А підсумок аукціону взагалі вразив багатьох. За один об'єкт було отримано суму, яка на 20% перевищує загальний дохід від приватизації за всю історію незалежної України. От уже воістину, якщо нашому народу не сказати, скільки у нього вкрали, він би так і не здогадався, в якій багатій країні живе.

Однак реакція на продаж "Криворіжсталі" в українському суспільстві була далеко не однозначною.

Песимісти стверджували, що нічого хорошого від приходу в Україну транснаціональної корпорації чекати не слід. Лакшмі Мітталу, мовляв, потрібна не стільки "Криворіжсталь" (хоча й потужна, але технічно й технологічно відстала та потребуюча мільярдних інвестицій), скільки її залізорудний актив в особі ГЗК та можливість і надалі захоплювати інші вітчизняні рудники.

На самому ж меткомбінаті, запевняли песимісти, можна ставити хрест. У кращому разі, буде виробляти напівфабрикати для інших металургійних підприємств, які входять до імперії Міттала. А на трудовий колектив чекає глобальне скорочення, урізання соціальних програм і нещадна експлуатація.

Оптимісти ж називали день торгів по "Криворіжсталі" (24 жовтня 2005 р.) початком економічної революції в Україні. Багато говорилося про те, що в країні з'явився перший легальний мільярдер, який покаже доморощеним олігархам, як треба грати за правилами цивілізованого ринку.

На додачу, Міттал подав сигнал усьому світу капіталу: бачите, України не слід боятися, у цю країну можна сміливо інвестувати. Саме ж підприємство дуже швидко буде модернізовано, технічно й технологічно оновлено, а у його працівників з'явиться світле майбутнє.

Найманий соціаліст

Через рік можна стверджувати, що кожен був у чомусь правий і в чомусь помилявся. Але водночас всі сходяться на тому, що Мітталу страшенно пощастило. За нинішніх владних "розкладів" навряд чи би він став хазяїном "Криворіжсталі" та взагалі  будь-чого в Україні.

Не люблять його антикризові коаліціянти, як, власне, і нікого з іноземних інвесторів. Та й відкриті та прозорі приватизаційні конкурси і аукціони нині не в моді. Усе повернулося назад.

Для повного щастя "регіоналам" і компанії не вистачає тільки повернути під свій контроль "Криворіжсталь". Справа за малим. Досить виявити невиконання одного з 53 пунктів інвестзобов'язань, зафіксованих у договорі купівлі-продажу 93% акцій підприємства, і звернутися з відповідним позовом до суду. Яким буде рішення, здогадатися не важко.

Не треба бути пророком, щоб передбачати, до яких наслідків може призвести рішення щодо повернення криворізького меткомбінату у держвласність. Міттал далеко не остання людина у світовій сталеливарній промисловості, щоб не сказати більше.

І навряд чи таке рішення суду він сприйме спокійно. Його впливу та авторитету вистачить на те, щоб створити українським металовиробникам проблеми на зовнішніх ринках (з усіма наслідками). І про інвестиційну привабливість України доведеться забути на багато років.

Зрозуміло, що Валентину Семенюк це хвилює менше, ніж посада голови Фонду держмайна. (Злі язики толочать, що гарантією збереження за нею цієї посади є саме повернення Криворіжсталі у держвласність. Цим, мовляв, і пояснюється її гіперактивність у цьому напрямку).

Та й прем'єр-міністр воліє приділяти увагу захисту інтересів вітчизняного виробника (чомусь, із характерним біло-блакитним забарвленням), ніж створенню сприятливого інвестклімату в країні.

Загальновідомо, що на Криворіжсталі у домітталівську епоху не заробляв тільки ледачий, особливо, коли комбінат перебував у "нічийній" державній власності.

Гендиректор комбінату, як держслужбовець, змушений був виконувати директиви вищіх державних мужів: у кого й за якою ціною купувати газ, вугілля, руду, електрику; кому й за скільки (а часто – майже задарма) відвантажити енне число вагонів арматури або катанки. Про глобальні інвестиції у модернізацію підприємства взагалі не йшлося.

Більш-менш самостійну, незалежну від численних фірм-прокладок, політику проводили Олег Дубина й, до певного часу, Анатолій Сокуренко. Однак лише доти, доки Леонід Кучма не здався на милість "донецьким".

Купивши комбінат, Міттал спершу почав наводити лад у комерційній сфері. На передній план вийшла економічна доцільність. І будь ти хоч тричі Звягільським, але якщо індійському магнату вигідно возити своє ж вугілля з Казахстану, він буде це робити. І нема чого тут ображатися.

Продавай, але перевіряй

Але все ж таки образилися. Не встиг Міттал посадити на Криворіжсталі нове керівництво, як йому вже дали зрозуміти, що Україна – це не Казахстан. Це там можна домовитися з одним Назарбаєвим і все буде "чікі-пікі". Тут же потрібно "базарити" не з президентом (хто він тепер, з урізаними повноваженнями?), а з "конкретними пацанами".

Не "добазаришся" – отримєш таке імпортне мито на вугілля, що твоє "чорне золото" стане дорожче справжнього. Не злякає мито – підключимо профспілки (вони у нас у кишені) з усім, що треба: мітинги, страйки. Преса ж (і вона у нас в кишені) всю цю справу висвітить у таких чорних фарбах – не відмиєшся до кінця життя.

Хто б сумнівався? Нашу "цивілізованість" топ-менеджмент комбінату зміг оцінити на початку року, коли пережив навалу контролюючих органів. За словами самого Н. Чодері, лише за I квартал 2006 р. ВАТ "Mittal Steel Кривій Ріг" відвідало більше 140 фінінспекцій, у складі яких було в середньому по 3 провіряючих.

При цьому кожна група працювала близько 3 днів. Як підрахував гендиректор, підприємство за три місяці "мало 1500 днів перевірок". І хоча ніякого негативу не знайшли, така пильна увага з боку держави, на його думку, призвела до безцільного використання трудових ресурсів.

Як заявив сам Н.Чодері, він так і не зрозумів, у зв'язку з чим діяльність підприємства так жорстко контролюється. Причому, в жодній країні, де йому доводилося працювати, нічого подібного він не бачив.

Причому, ці повальні перевірки велися ще за тієї, "помаранчевої" влади. Цікаво, чи розуміють менеджери комбінату та сам Міттал, що їх чекає за влади антикризових коаліціянтів?

Про що брешуть

І якщо зимові антиміталлівські виступи тих же регіоналів і підгодованих профспілок можна було списати на передвиборні політтехнології, то весняно-літні та осінні масштабні та скоординовані атаки вже мали характер психологічного тиску. Тому інакше, як відвертим видавлюванням групи із країни, їх назвати не можна.

Звичайно, все це прикривається інтересами держави, турботою про трудовий колектив і долю підприємства. Але при цьому всі брешуть і оком не моргнуть.

Бреше колишній національний профлідер, а нині нардеп-регіонал, коли з трибуни парламенту заявляє про те, що новий власник Криворіжсталі не виплачує зарплату робітникам.

Кривив душею й нинішній прем'єр-міністр Віктор Янукович, ще до того, як вступив на цю посаду, заявляючи у телеефірі про масовий відтік фахівців з комбінату.

Бреше лідер комуністів, який звинувачує нинішнє керівництво комбінату в неефективному, "помилковому" менеджменті. Бреше кишенькова преса, видаючи перекручені, неперевірені факти.

А що відбувається насправді?

У дійсності ми бачимо зростання середньомісячної заробітної плати за цей рік більш, ніж на 25%; створення нових робочих місць для сотень інвалідів, запрошення на роботу більше 400 молодих фахівців; збережено практично весь менеджмент із домітталівської команди.

Зросли виробничі показники.

За 9 місяців 2006 року виробництво прокату на ВАТ "Міттал Стіл Кривій Ріг" склало 6,1 млн. тонн, що на 13,6% більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Видобуток руди за січень-вересень 2006 року склав 14 млн. 700 тис. тонн (+12,7%). Виробництво концентрату за цей період склало більше 5,7 млн. тонн (+8,7%), агломерату – 8,5 млн. тонн (+14,1%).

Виробництво чавуну за 9 місяців з початку року склало 5, 015 млн. тонн, що на 10,1% більше, ніж за аналогічний період минулого року, сталі виробили 5,6 млн. тонн (+8,4%).

При цьому ВАТ "Mittal Steel Кривій Ріг" не має рівних за прибутком, який у першому півріччі склав 1,142 млрд. грн. До того ж, всі соціальні програми у 2006 році виконуються відповідно до укладеного колективного договору.

Навесні цього року впроваджено систему медичного страхування працівників підприємства. Здійснюється спонсорська та благодійна допомога.

На модернізацію та капітальний ремонт із початку року вже виділено понад 85 млн. грн.

За рахунок власних коштів і залученого кредиту ЄБРР у 2007 році планується почати будівництво установки з безперервного розливання сталі та установки "піч-ківш".

Опрацьовується питання випуску на базі комбінату листового прокату, збільшення видобутку залізорудної сировини на ГЗКи та інше...

Міттал заявляє, що прийшов в Україну не на один рік. Він пропонує державі взаємовигідне партнерство та співробітництво і чекає від влади взаєморозуміння.

Він вважає, що коли тема меткомбінату перейде з політичної площини в економічну, багато надуманих проблем вирішаться самі собою.

УП готова публікувати альтернативні точки зору на підсумки роботи ВАТ "Mittal Steel Кривій Ріг".