ЖКГ: Прокляття "недокапіталізму". Частина перша

Зараз, коли тарифи на послуги ЖКГ стрімко зростають, варто замислитися над тим, чи допоможуть такі болючі для багатьох громадян кроки вирішити глибинні проблеми галузі.

Історія реформування ЖКГ в Україні сягає корінням перших років незалежності. В нашій країні, мабуть, не було жодного уряду, який би хоч раз не переймався цією проблемою.

І жоден з них навіть не наблизився до структурних реформ у цій галузі, обмежуючись лише корегуванням цін та тарифів.

Не підштовхнула українських можновладців до комунальної реформи навіть минулорічна катастрофа в Алчевську. Затвердити наприкінці вересня концепцію реформування ЖКГ обіцяв віце-прем’єр Володимир Рибак.

Але, мабуть через відсутність навіть розуміння справжніх причин кризи в галузі, Кабмін, зрештою, як і місцева влада (наприлад, Київська держадміністрація) ще й досі веде полеміку з ВР про тарифи на газ для населення та інші житкомпослуги. Зокрема Киівська держадміністрація (КДМА) збирається збільшити їх в 3,4 рази.

То чому б не зробити таке пояснення на прикладі ЖЕКів – улюбленців майже кожного українця?

Чому тепло рахується в квадратних метрах?

З оплатою за воду, електроенергію, газ все більш-менш зрозуміло – став лічильник і плати лише за те, що споживаєш. Проте, з опаленням та платою за утримання будинку ситуація складніша - мешканці платять ЖЕКам за встановленими КДМА тарифами в розрахунку на 1 м.кв. житла.

Перша нісенітниця, яку можна помітити в цій системі, - прив’язка плати за опалення до площі квартири. Ця система стала звичною ще за радянських часів.

Але чомусь навіть зараз нікого не дивує, що це така ж сама дурниця, як вимірювання довжини в гекалітрах. Бо тепло вимірюють не в квадратних метрах, а в калоріях.

Друге, що викликає подив, це майже однакові витрати на обігрів нових і старих будинків. Зокрема, тариф на опалення та експлуатаційні витрати однаковий як для нових, так і для старих будинків та визначається місцевою владою.

Але ж у нових будинків є нові, надійні комунікаціі та теплоізоляція, тому обігрівати їх та доглядати коштує значно дешевше, ніж старі, ледь живі будинки, де комунікації часто знаходяться в аварійному стані, а про теплоізоляцію навіть ніколи не чули. Таким чином, мешканці нових будинків суттєво переплачують ЖЕКам, а мешканці старих будинків - недоплачують.

Не дивно, що приватні ЖЕКи не виявляють бажання взяти собі на обслуговування старі "хрущоби", бо в такому випадку вони б збанкрутіли майже миттєво. Замість цього такі ЖЕКи насмерть б'ються за "опіку" над новими будинками, завдяки яким можуть отримувати значні прибутки.

Як приватні жеки наживаються на новобудовах (на прикладі моєї багатоповерхівки)

Мешканці нашого будинку ведуть дуже цікаву судову війну із приватним ЖЕКом - ТОВ "Рада-2". Причиною для цього стала наведена вище ситуація з оплатою комунальних послуг.

В типовому договорі з ЖЕКом зазначено, що власники квартир зобов'язані сплачувати свою долю витрат на утримання будинку, пропорційну їх частці власності в будинку.

Як неважко здогадатись, для визначення цієї магічної цифри треба знати, по-перше - скільки ЖЕК витратив на утримання всього нашого будинку (тобто на вивезення сміття, прибирання коридорів, двору, обслуговування ліфтів тощо), по-друге – яка саме частка власності припадає на конкретну квартиру.

Замість того, щоб зробити розрахунок за схемою, що міститься в договорі, ЖЕК вимагає від мешканців нашого будинку платити за рахунками, намальованими "зі стелі", а саме за тарифами, встановленими КМДА.

На наші слушні зауваження стосовно того, що ані з КМДА, ані з Урядом ми договорів не укладали, ЖЕК ніяк не реагує. Коли ж ми намагаємося отримати від нього простий перелік послуг, які вони нам нібито надають, дізнатися, скільки кожна з них коштує, та чим це підтверджується, то наштовхуємося на глуху стіну, в тому числі і у відповідь на наші судові запити.

Сутність бізнесу таких установ проста, як господарське мило, та базується на кількох засадах:

- нові будинки потребують зовсім небагато коштів на утримання, бо мають надійні комунікації та добру теплоізоляцію;

- тарифи на комунальні послуги встановлюються владою, і, у випадку з новими будинками є значно більшими, ніж могли бути, якщо б правильно оцінити вартість цих послуг;

- приватні ЖЕКи намагаються якомога менше розповідати про те, які саме і скільки послуг вони насправді надають своїм клієнтам, бо "раптом" може з’ясуватися, що надається послуг значно менше, ніж оплачується;

- більшості людей навіть на думку не спадає замислитися над першими трьома пунктами, а ті, хто нарешті зрозумів, що його ошукують, занадто ледачі та заклопотані, аби перейматися виведенням на чисту воду ЖЕКів та брати в свої руки керування своєю ж власністю.

Ось і "обслуговує" один такий ЖЕК величезну кількість новесеньких багатоквартирних будинків, і має з цього неабиякі прибутки.

Скільки насправді "заробляють" приватні ЖЕКи - визначити практично неможливо через "цілковиту таємність" інформації. Але, за інсайдерськими даними, якщо в новому будинку цілком сплачують за комунальні послуги хоча б 30% квартир, ЖЕК вже є прибутковим. Тож, виходячи з цього, мешканці переплачують щонайменше втричі.

До цього можна додати й те, що деякі ЖЕКи, так би мовити, "заощаджують" на наданні послуг. У вартість "обслуговування" 1 кв.м. входять 26 видів послуг, серед яких є такі "екзотичні", як "чищення дворових туалетів та приярків", "ремонт устаткування спортмайданчиків чи "поливання клумб". Запитайте себе, шановні мешканці нових будинків – чи часто ваш ЖЕК чистить туалети у вас у дворі?

"Нічия" власність

Існує, щонайменше, одне важливе рішення Конституційного Суду України, де чорним по білому написано, що допоміжні приміщення багатоквартирних будинків, тобто горищ, підвалів, підсобних приміщень, тощо - належать на праві спільної власності власникам квартир в цих будинках.

В дійсності, як неважко пересвідчитися, вони використовуються ЖЕКами, наприклад, здаються в оренду. Зазвичай офіційно такі приміщенні орендуються за копійки, а неофіційно великі гроші йдуть "відкатами" до кишені керівництва ЖЕКів.

При цьому, якщо обурені власники намагаються "відбити" свою власність та розпоряджатись нею самостійно, повз ЖЕКи, то здебільшого зазнають в судах ганебної поразки.

Особливо такими рішеннями грішать "центрові" суди – в Києві це Печерський, Шевченківський, Подільський тощо. Суди вищого рівня також не вважають за потрібне керуватись Конституцією України та рішеннями Конституційного суду.

Так, Пленум Верховного Суду ухвалює безліч найрізноманітніших постанов, але й досі не спромігся розв’язати ці найактуальніші для суспільства питання. З чого б це?

Продовження статті читайте тут

Тeтяна Монтян, "Альянс Майдан"