Стривай, тепловозе...
Приватизація "Луганськтепловоза", вже вдруге затягується.
8 вересня віце-прем'єр Андрій Клюєв, який очолює урядовий комітет з питань розвитку галузей економіки, підписав доручення Фонду держмайна "призупинити до 1 грудня 2006 року проведення конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз".
Мінтрансзв'язку, Мінфіну, Мінпромполітики, Мін'юсту і тому ж Фонду було доручено провести роботу з уточнення умов продажу ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" "з урахуванням потреб Укрзалізниці та українських підприємств у продукції цього товариства".
Соціалісти – за приватизацію?
Голова фонду держмайна Валентина Семенюк того ж дня заявила, що ФДМ не одержував доручення від уряду про припинення конкурсу.
Зате передала слова того ж Клюєва, який, мовляв, знаходячись у Росії з візитом, заявив, що приватизація підприємства не відбудеться, а на його базі буде створено спільне підприємство.
Довідково |
Перша спроба держави продати підприємство закінчилася судовою тяганиною, яка і дотепер жевріє по деяких судах. У 2001 підконтрольна Костянтину Жеваго компанія "АвтоКрАЗ" стала єдиним претендентом, що подав заявку на 76% акцій заводу. Однак Фонд держмайна визнав тоді конкурс таким, що не відбувся, оскільки державі на момент його проведення належало 36,37% акцій самого "АвтоКрАЗу". Така компанія, згідно, приватизаційному законодавству не може брати участь у конкурсі. Проте, "АвтоКрАЗ" більше п'яти років судиться для того, щоб довести, що він і є переможцем конкурсу. Зараз юристи пана Жеваго затихли. Говорять навіть, що Кременчуцький автозавод подав заявку на новий конкурс, що пройде на початку жовтня. |
Семенюк підкреслила, що такий варіант розвитку подій є неприпустимим, оскільки вже оголошено конкурс на продаж держпакету підприємства і вже надійшли конкурсні заявки від потенційних покупців, а скасування конкурсу може призвести до того, що ці потенційні покупці будуть вимагати штрафних санкцій від України.
Вимагати штрафних санкцій або домагатися все-таки проведення аукціону – це вже з розряду фантастики, і малоймовірно, що хтось з потенційних інвесторів на це піде.
Але те, що в обох політиків різні погляди на те, що діється навколо конкурсу - очевидно.
Принаймні, у Фонді продовжують стверджувати, що рішення комітету не призупинило підготовчі роботи по конкурсу. Для цього необхідно відповідне рішення Кабміну.
Шеренга претендентів
Як раніше заявляла Семенюк, у списку претендентів значаться німецький Siemens, польська Kolej, і російський "Трансмашхолдінг".
Певна плутанина виникла навколо ще одного можливого претендента – російської "Сєвєрсталі". Як говорять неофіційні джерела у Фонді, ця компанія стала новим фаворитом приватизаційної гонки.
Однак ні в "Сєвєрсталь-групп", ні в "Сєвєрсталь-трансі" наявність такого інтересу не тільки не підтверджують, а навпаки спростовують.
"Залізничне машинобудування вже не входить у сферу інтересів нашої компанії", - пояснюють у прес-службі "Сєвєрсталь-трансу", відзначаючи, що вона зараз займається наданням винятково транспортних послуг.
Трохи пізніше прес-служба Фонду поширила заяву про те, що ФДМ уклав 8 договорів про конфіденційність і не збирається розкривати імена потенційних претендентів.
Крім перерахованих компаній, у чергу за "Луганськтепловозом" (уклали договори про конфіденційність) стали також три "приватовських" структури: "Славутич-Капітал", "Марганецький ГОК" і "Приват-Інтертрейдинг".
Остання з них навіть подала в Господарський суд м. Києва позов з вимогою скасувати конкурс.
Паралельно в Печерський суд м. Києва подав аналогічний позов Сергій Леонов, у минулому член наглядової ради Марганецького ГОКу, глава ревізійної комісії Стаханівського заводу феросплавів.
Питання, навіщо "Привату" "Луганськтепловоз", мучить зараз не одного фондового аналітика. Хтось вбачає, у його діях тиск на інші українські ФПГ, щоб ті переуступили якісь інші об'єкти в обмін на припинення позову.
Однак назвати скільки-небудь життєздатну версію, що пояснює це припущення, їм важко.
Хтось вважає, що "Приват" разом із групою ТАС збирає залізничні активи - Дніпровагонмаш, Кременчуцький сталеливарний, який блокує пакет Крюковського вагонобудівного, щоб згодом перепродати стратегічному інвестору.
А подачу позову пояснюють бажанням пригальмувати приватизаційний процес з метою встигнути подати повноцінну заявку.
Однак ризикнемо припустити, що "Привату" потрібний не стільки сам "Луганськтепловоз", скільки припинення конкурсу – раз його проведення так важливе для Семенюк.
Завод у будь-якому випадку, рано чи пізно, буде перепродаватись. Дніпропетровські бізнесмени мають давні "добрі" відносини з главою Фонду, яка минулого літа люто противилася заходу групи на Нікопольський завод феросплавів.
Поки що "УП" не вдалося довідатися, який саме варіант створення СП пропонує Клюєв, і яка компанія повинна стати, за його задумом, співзасновником цього підприємства.
Довідка |
Холдингова компанія "Луганськтепловоз" випускає магістральні і маневрові тепловози, дизель- і електропоїзди, трамваї, поворотні кола, запчастини для залізничного транспорту, гірничошахтне обладнання, сільгосптехніку. За часів СРСР завод випускав 96% усіх магістральних тепловозів країни. Щорічно підприємство випускає близько 50 тепловозів, до початку 90-х − більше 1300, кількість співробітників 8,3 тис. чоловік - до початку 90-х - близько 30 тис. 2005 рік "Луганськтепловоз" завершив зі збитками в розмірі 478 тис. грн., у 2004 році прибуток становив 207 тис. грн. |
Прес-секретар Клюєва в четвер відзначив, що в цей час Андрія Петровича немає на місці, і що він буде тільки в понеділок.
Існує кілька версій, чому "донецькі" вирішили раптом пригальмувати приватизацію "Луганськтепловозу".
Перша з них - вони самі хочуть взяти участь у конкурсі, однак не встигають оформити необхідні документи.
Друга - з ними не "погодив" можливість перемоги російський "Трансмашхолдінг". І третя, протилежна, і тільки на перший погляд абсурдна - створення СП лобіюють самі росіяни, оскільки побоюються програти в конкурсі.
Однак одержати офіційне підтвердження останньої версії не вдалося.
P.S. Особливої уваги заслуговує той факт, що пані Семенюк, будучи противницею приватизації, сама веде боротьбу з представниками великого капіталу за можливість продати державне підприємство в приватні руки.
Що ще раз показує, що соціалізм соціалістів – фікція, і що вітчизняний бізнес сідає в чиновницьке крісло для того, щоб потіснити закордонних і домашніх конкурентів.