Новий уряд: "багатство – шкодить"!

Український уряд проголосив інноваційний пріоритет для своєї діяльності. Уряд буде стримувати зростання… доходів своїх громадян (!).

Так, у своєму нещодавньому інтерв'ю міністр економіки Володимир Макуха зазначив, що уряд збирається наполягати на уповільненні темпів росту заробітної плати, обмеживши її зростання 8-ма відсотками у реальному вимірі, тобто з урахуванням інфляції.

Ті кошти, які мали б йти у зарплату, замість цього планують спрямувати на розвиток технологій.

Ця заява виглядає дуже дивною для уряду партії, яка пропонувала покращення життя вже сьогодні. Якщо глянути на статистику, то стає очевидним, що до сих пір зарплата зростала значно швидше.

Так, у 2005 році номінальна зарплата зросла на 36,7%, реальна (тобто із врахуванням інфляції) – на 24%. За січень-липень цього року її зростання становило 24,2% у реальному вимірі та 32,7% в номінальному.

Досить цікавим є той факт, що це зростання викликане не лише підвищенням мінімальної зарплати, (номінальне – 26% за 7 міс.), а й стрімким (до 50%) зростанням заробітної плати у сфері послуг та у державному управлінні.

Це може свідчити про формування саме середнього класу, який є основою більшості розвинених економік.

До речі, мінімальна заробітна плата все ще наближається до прожиткового мінімуму, тобто казати про те, що у нас і так вже високі зарплати, принаймні зарано.

Основним аргументом проти росту зарплат є те, що швидке зростання доходів призводить до прискорення інфляції. Це правда. Але якщо ціни зростають повільніше за доходи, то все одно люди залишаються у виграші.

Тепер поглянемо на ті можливості, що їх має уряд для обмеження росту зарплат.

В першу чергу, держава має безпосередній вплив на зарплати чиновників та інших "бюджетників". Тобто тих, у кого в переважній більшості і так зарплати менші за середні по країні. І зупиняти їх, в той час як зарплати у приватному секторі ростуть – означає збільшувати вже існуючу нерівність.

Також не треба забувати, що саме низькими доходами виправдовують "подарунки" і тіньові доплати медикам, педагогам та держслужбовцям. Тобто "заморозка" зарплат у бюджетній сфері – стимулювання корупції.

З приватним бізнесом ситуація інша. Бюджет не платить їм зарплати, тож і обмежувати за принципом "не хочу давати гроші - й не буду" не вийде. Єдиний вихід – впровадження явних чи неявних обмежень на зарплати.

Тобто можна, наприклад, встановити максимально дозволену зарплату чи принаймні чітку тарифну сітку.

За такого підходу знов розквітне виплата зарплати у конвертах (яка і без усіх цих мір є досить важливою проблемою і зараз), або введення додаткових пільг для утримання працівника.

Звичайно ж, можна піти і непрямим шляхом – ввести додаткові збори із зарплат, вищих за певний рівень, або ввести прогресивний податок. Це перекреслить стару стратегію щодо ідеології збору податків, яка зі стимулюючого показувати високу "білу" зарплату перейде до так званого прогресивного методу, який, цілком можливо, сприятиме тінізації.

Але, припустимо, уряд знайшов шляхи таки зупинити зростання зарплат. У бюджеті це означає зменшення витрат на зарплату. Скоротять відповідно й усі витрати? Навряд чи, особливо враховуючи розмови про створення стабілізаційного, інноваційного та інших фондів у бюджеті.

Незрозуміло, хто і як буде розподіляти ці "вивільнені" кошти. Невже майже той самий уряд, що зарив мільярди у проект автобану Київ-Одеса? Таке розмите формулювання як "спрямування на розвиток технологій" нічого не пояснює.

Яких саме технологій? І чи буде Янукович просити допомоги у Наталії Вітренко (у останньої була ідея диво-електростанції)? Хоча вона навряд чи віддасть цю технологію тим, хто співпрацює з НАТО…

Ще більш заплутаною виглядає ситуація з приватним підприємцем, на якого працюють наймані робітники. Забирати в нього те, що він мав би спрямувати на зарплати в бюджет, щоб потім дерибанити ці кошти (дивись вище)? Або залишати самому підприємцю, але не дозволяти їх відписувати на фонд оплати праці?

Схоже, уряд вважає кожного окремого підприємця дурним. Мовляв, бізнесмени роздають гроші направо і наліво, а тепер, коли держава їх спинить, почнуть вкладати у технології. Або, може, просто володарі великих заводів вирішили, що варто зменшити затрати на оплату праці, збільшивши власні прибутки? А після цього усю вину звалити на Камбін?

Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень