Стара мітла по-старому мете

З поверненням Віктора Януковича до влади поповзли чутки про кардинальну зміну зовнішньої економічної політики держави: відмову від європейської інтеграції, відверту протекціоністську політику та щедрі поступки Російській Федерації.

Як головний аргумент на користь своїх фантазій наводять цитати з Януковича або його найближчого оточення, інтерпретуючи сказане день-тиждень-місяць тому на свій, песимістичний лад.

Однак не все так погано. Можна очікувати, що Янукович і його команда з представників Партії регіонів та "Нашої України" залишаться вірними основним геополітичним пріоритетам Віктора Ющенка – вступу до СОТ, інтеграції до ЄС.

При цьому, можливо, активізується співробітництво в східному напрямі - по лінії Україна – ЄЕП. Що стосується СОТ, то тут, імовірно, лише відмовляться від авральних темпів вступу, і будуть ретельніше торгуватися за інтереси українських виробників.

Проте слід очікувати і негативу – це підвищення ставок на імпорт. Воно негативно вплине на добробут громадян, а також стимулюватиме інфляцію.

СОТ зрадити неможливо

Варта уваги заява пана Януковича від 8 серпня про процес приєднання України до Світової організації торгівлі. Як передає Інтерфакс, "Кабінет міністрів може перенести строки вступу України до Світової організації торгівлі у зв’язку з необхідністю перевірити дотримання інтересів українських товаровиробників в законопроектах щодо вступу в цю організацію, які подав до парламенту попередній уряд".

"Ці питання нам обов’язково треба буде вирішити у 2007 році, якщо не встигнемо в 2006-му", - сказав Янукович. Ці наміри дехто одразу "переклав": "Прем'єр не хоче вступати до СОТ".

Але чому ж не хоче? Переваги від членства у цій організації очевидні: кращий доступ на світові ринки, дисципліна у впровадженні внутрішніх реформ, міжнародний арбітраж у вирішенні спорів та можливість змінювати "правила гри" у світовій торгівлі. Особливо актуальні ці переваги для України з її високою експортною орієнтованістю.

Навряд чи це невідомо пану Януковичу. Він не буде переглядати законопроекти з єдиною метою – відстрочити вступ України до СОТ. Рішення виконати під час вступу програму мінімум замість "наздогнати і перегнати" – цілком в національних інтересах. При правильній організації та залученні професіоналів навряд чи вивчення законопроектів сильно затримає процес приєднання, що й без того триває вже тринадцять років. Все одно потрібен час для завершення двосторонніх переговорів з Киргизією та звіту Робочої групи.

Якщо ж переглянуті законопроекти ще й врахують інтереси українських зацікавлених сторін, представлених у парламенті (металургів, сільгоспвиробників, фінансового сектору), то приєднання до СОТ отримає більше прихильників, а голосування законопроектів у Верховній Раді не затягуватиметься, як минулого року.

ЄЕП – це не боляче. І не шкодить ЄС

Питання участі України в іншому міждержавному об'єднанні актуальне також не перший рік. За словами Миколи Азарова, "Наш ринок – це ринок ЄЕП. Цей ринок треба відвоювати. Ми втратили сьогоднішні півтора роки, ми можемо втратити і наступний рік, і в результаті втратимо ємкий потужний ринок, який сприймає нашу торгівлю".

Насправді, ринки Україна не втрачала: 2005 року експорт до Білорусі зріс на 60%, Казахстану – 7%, Російської Федерації – 27%.

Але, дійсно, українській продукції значно легше конкурувати на ринках наших східних сусідів. Тому ми й зацікавлені у створенні зони вільної торгівлі.

Про глибшу ж інтеграцію у формі митного союзу не кажуть навіть представники Партії регіонів. Всім очевидно, що дружба з Росією не варта узгодження з сусідами всіх митних тарифів, відстрочення вступу до СОТ на невизначений термін та втрати можливості створити зону вільної торгівлі з ЄС.

Уряд не збирається відмовлятись від євроінтеграції: "ЄС для нас – стратегічна мета, ми декларуємо її. Але на шляху до ЄС ми повинні пройти цілу низку серйозних етапів, і одним з цим етапів є створення регіонального спільного ринку. ЄЕП – це не що інше, як регіональний спільний ринок", - цитують Азарова в прес-релізі Партії регіонів.

Заклопотаність проблемами національного виробника – ще один з задекларованих пріоритетів нового уряду. Він складається з підтримки експортерів, перегляду митних тарифів на імпорт та відновлення податкових пільг в СЕЗах і ТПРах.

Якщо вірити Financial Times, то механізм підтримки експортерів за словами Азаров - девальвація гривні. Однак він же сказав в інтерв'ю газеті "Дело", що "експорт необхідно підтримувати валютною політикою тільки в тих випадках, коли він гостро потребує підтримки".

Видно, на той час ще не було статистичних даних зовнішньої торгівлі України у травні та червні цього року, коли експорт товарів збільшився на 11% та 17% відповідно. Звичайно, головним рушієм експорту було різке зростання світових цін на чорні метали. Тому, доки вони не зменшаться, девальвації можна не чекати.

Та й у випадку погіршення зовнішньої кон’юнктури зміна валютного курсу – не найкращий спосіб підтримки українських експортерів. Її мізерний стимулюючий ефект в кілька разів перекриють втрати від подорожчання імпортованих енергоресурсів та споживчих товарів, збільшення зовнішнього державного боргу та паніка на внутрішньому валютному ринку.

Через митницю – в кишеню українців

Перегляд Митного тарифу з метою захисту національного виробника від імпорту, про що заявляють нові урядовці – не така легка справа. Його метою ставлять скористатись перехідними періодами, виторгуваними Україною в СОТ, підтримати виробників та наповнити бюджет.

Однак, по-перше, у світі імпортне мито давно вже не розглядають як головний спосіб захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції та недоброякісної продукції. Замість цього використовують високі національні стандарти. В таких країнах захист національного виробника поєднується з турботою про здоров’я споживача.

По-друге, не зрозуміло, яких саме товарних груп стосуватиметься перегляд тарифів. Збільшення митних ставок на продукцію, яка споживається домогосподарствами (продукти харчування, одяг, побутова електротехніка) призведе до подорожчання цих товарів (а за ними – й аналогічних товарів місцевого виробництва), що зменшить реальні доходи населення.

Це також заважатиме меті утримувати інфляцію на низькому рівні. В свою чергу, збільшення імпортного мита на сировину та напівфабрикати негативно позначиться на національних виробниках, захист яких начебто проголошено. Підвищення ставок на продукцію інвестиційного попиту стримуватиме модернізацію українського виробництва.

По-третє, навіть в секторах з перехідним періодом необхідно встановити межу зростання митних тарифів. Інакше на ринку залишаться виключно українські виробники, яких більше не стимулюватиме конкуренція з боку іноземців.

Стимулюватиметься і контрабанда, з якою найкраще все ж таки боротись шляхом покращення процедур митного контролю, ніж підвищенням митних ставок. За відсутності контролю замість очікуваного наповнення бюджету обсяги сплати імпортного мита можуть зменшитись.

Не слід забувати й про торгових партнерів, які сприймуть підвищення митних тарифів як вкрай недружній крок України. У відповідь вони зможуть підвищити ввізні тарифи на українську продукцію без будь-яких санкцій –гарантія рівного доступу до ринків всіх імпортерів та внутрішніх виробників не поширюється на країни, що не є членами СОТ.

Нарешті, останнє. Те, чого від уряду Януковича очікують найпершим. Повернення в повному обсязі пільг в межах СЕЗ та ТПР: Не дуже блискуча ідея. Головне – це призведе до зменшення надходжень до бюджету (за підрахунками ДПА, додаткові надходження податків із СЕЗ та ТПР після скасування пільг 2005 року склали 820 млн. грн.).

Іншими наслідками стануть нерівномірний розподіл інвестицій, нелегальне проникнення товарів через спеціальні зони на решту території, нерівні умови ведення бізнесу в різних регіонах.

Політика, проголошена "захистом інтересів національного виробника", може втілитись у захисті економічних інтересів окремих соціальних чи регіональних груп. За рахунок, в першу чергу, споживачів. Однак урядовцям навряд чи варто жертвувати заради цього прихильністю виборців в умовах сьогоднішньої жорсткої політичної конкуренції.

Таким чином, в цілому нова задекларована зовнішньоекономічна лінія уряду регіоналів та нашоукраїнців може принести і позитиви, так і негативи для пересічних громадян та українських підприємств. В яких пропорціях змішають шкоду та користь – буде зрозуміло вже за кілька місяців.

Катерина Малюгіна - експерт Міжнародного центру перспективних досліджень