Передвиборний розпродаж
19 серпня 2003, 18:53
Найбільший український металургійний комбінат хочуть продати до кінця 2004 року
"Укртелеком", "Укрнафта", Кременчуцький НПЗ, а тепер ще й "Криворіжсталь"... На відміну від інших незавершених продажів державних підприємств "Криворіжсталь" має шанс потрапити у приватні руки через надмірну зацікавленість кола впливових осіб з українських фінансово-промислових груп в одержанні контролю над цим надприбутковим підприємством. Водночас активність покупців може перешкодити приватизації, як це трапилось під час продажу держпакету акцій компанії "Укрнафта" та низки інших підприємств.
Про найголовніше
Досить несподіваний старт приватизаційного процесу був даний 6 серпня розпорядженням уряду № 490-р, яким був затверджений графік передприватизаційної підготовки комбінату. До жовтня, як випливає з документа, Міністерство промислової політики разом із Фондом державного майна повинні розробити план передпродажної підготовки підприємства, а в листопаді цей план має бути виконаний. Сама приватизація, за інформацією ФДМ, відбудеться наступного року. Дивує поспішність ухвалення рішень щодо продажу комбінату - хоча "Криворіжсталь" і з'являвся періодично в річних планах ФДМ, на цей рік серед списку планованих до приватизації підприємств криворізького гіганта не було.
Взагалі історія приватизації "Криворіжсталі" має досить довгу як для України історію - продати завод приватному капіталу планували ще в 2001 році. Тоді ФДМ, стурбований необхідністю зібрати в бюджет 5,9 млрд. гривень, включив у план приватизації майже всі більш-менш вартісні залишки державної власності. Так, крім "Криворіжсталі", у список був включений і "Укртелеком".
Тоді, за словами президента Кучми, він особисто викреслив "Криворіжсталь" із списку приватизованих підприємств. Офіційною причиною такого кроку президента стало те, що підприємство працює з прибутком і тому видимих причин для роздержавлення немає.
Насправді ж приватизації, на думку експертів, перешкодила позиція близького оточення глави держави, а саме тодішнього гендиректора "Криворіжсталі" Олега Дубини, який ще в перші дні свого перебування на підприємстві заявив: поки він керує комбінатом, приватизації "Криворіжсталі" не відбудеться. Про близькість президента і Дубини в той час свідчить те, що в одній з телепрограм Кучма заявив, що досить часто допомагає вирішувати проблеми заводу, зокрема, з постачаннями коксівного вугілля й електроенергії.
Окрім того, очищення "Криворіжсталі" від металотрейдерів, проведене Дубиною в 1999-2000р.р., навряд чи змогло б відбутися спокійно без "патронату" президента. До речі Дубина продовжує зберігати контроль над підприємством - його колишній інститутський однокурсник Анатолій Сокуренко обіймає посаду генерального директора підприємства.
Невідомо, що викликало зміну ставлення президента до приватизації "Криворіжсталі". Можна будувати гіпотези з тією чи іншою часткою імовірності. Найбільш популярна версія з політичним ухилом - продаж комбінату відбудеться до президентських виборів-2004, причому власником стане одна з ФПГ близьких до найвищих коридорів влади.
Можна звичайно припустити, що постанова Кабміну є ініціативою самого уряду чи когось з Міністерства промполітики, але останнє малоймовірне: за відсутності зеленого світла з боку президента приватизація "Криворіжсталі" практично неможлива. Утім, факт залишається фактом: звістка про продаж комбінату була оприлюднена за мовчазної згоди глави держави, який до останнього часу був різким опонентом передачі підприємства в приватні руки.
На шляху до АТ
Що ж являє собою програма передприватизаційної підготовки? У першу чергу, підприємство "Криворіжсталь" буде перетворене у відкрите акціонерне товариство, буде визначений розмір його статутного капіталу і проведена емісія акцій. Як не дивно, до останнього часу "Криворіжсталь" було державним унітарним підприємством - тобто не була проведена навіть корпоратизація. Під час передприватизаційної підготовки ФДМ зобов'язаний також опублікувати фінансові звіти підприємства і визначитися з методом продажу акцій.
Утім, сам процес підготовки підприємства до продажу може включати і низку цікавих із точки зору потенційних власників кроків. Звичайна процедура передприватизаційної підготовки передбачає виділення в разі потреби структурних підрозділів в окремі підприємства з оформленням цих підприємств як окремих юридичних осіб.
Тому не виключене роздрібнення цілісного нині металургійного комплексу на низку підприємств - меткомбінат, гірничо-збагачувальний комбінат і коксохімічний комплекс. На користь цього варіанту свідчить і те, що комбінат відносно недавно став єдиним підприємством - тобто прецедент був. Інша справа, що всі підприємства будувалися як єдиний комплекс, і використовувати їх роздрібнюючи на окремі, м'яко кажучи, нераціонально, а в деяких випадках просто неможливо.
Черговий віртуальний мільярд
Інтрига навколо продажу найбільшого металургійного підприємства концентрується навколо відповідей на два запитання: хто стане його новим власником і скільки ж може коштувати "Криворіжсталь". Природно, що ці питання прямо пов'язані між собою.
Оцінка такого підприємства, як "Криворіжсталь", - справа невдячна. По-перше, підприємство унікальне, по-друге, швидше за все, ніхто крім його топ-менеджерів і уряду не знає про реальний стан фінансових справ на комбінаті. По-третє, поправки на політичні і бізнес-ризики в українських умовах можуть помітно відкоригувати цю оцінку убік зниження. Рівнем, від якого варто відштовхуватися, є 3 млрд. грн. ($550 млн.): саме стільки хотів отримати за "Криворіжсталь" ФДМУ в 2001 році.
Утім, як випливає з низки побічних фактів, ціна в півмільярда доларів - мінімум для підприємства подібного штибу. Нещодавня хвиля поглинань у металургійній галузі Центральної й Східної Європи демонструє, що середня ціна, що пропонували інвестори (головним чином, американська компанія US Steel і британська LNM Group), починалася від $400 млн. – при тому , що потужності купованих ними компаній були в 1,5-2 рази менше, ніж у "Криворіжсталі".
Загальна ціна продажу польської корпорації Polski Huty Stali, більш-менш співрозмірної з українським підприємством, за неофіційними даними, досягла $1 млрд. (щоправда у польський концерн входять чотири окремих метзаводи). Окрім того, "Криворіжсталь" - вертикальноінтегроване металургійне підприємство з власними джерелами коксу й руди, тоді як східноєвропейські металурги значну частину сировини імпортують.
До плюсів "Криворіжсталі" варто віднести і непогане фінансове становище комбінату: він прибутковий з 1999 року і не обтяжений багатомільйонними боргами. Хоча "Криворіжсталь" не надає офіційних фінансових звітів і на підприємстві не проводиться аудит, деякі оцінки можна зробити на основі інформації про прибутки й доходи. За останні три роки прибуток комбінату коливалася від $100 до $200 млн., доходи наближалися до $1 млрд. у 2002 році.
З огляду на те, що вартість бізнесу дорівнює середньому прибутку за останні п'ять років, вартість криворізького підприємства складає від $500 до $1 млрд. Якщо включити в ці розрахунки борги держави перед комбінатом за неповернений ПДВ (кілька сотень мільйонів гривень), цифри можуть збільшитися. Скажімо, капіталізація більш великого металургійного комбінату з Росії - ВАТ "Сєвєрсталь" складає $1,6 млрд. при тому, що, на думку російських металургів, капіталізація всієї російської металургії занижена як мінімум у два рази.
Поки що в українському списку потенційних об'єктів приватизації "Криворіжсталь" посідає почесне друге місце після "Укртелекому". Вартість останнього, нагадаємо, коливається за різними оцінками від $1 до $3 млрд.
Останній переділ
Ціна питання і політичний аспект приватизації "Криворіжсталі" різко обмежують коло потенційних учасників процесу. Так, у ході приватизації польського лідера металургії PHS уряд запросив до конкурсу лише 12 компаній-лідерів світової металургійної промисловості. Правда, у випадку з "Криворіжсталлю" таких кроків від українського Кабміну чекати не варто. Недарма ж досвідчений екс-глава ФДМ Олександр Бондар у свій час попереджав: коли почнеться продаж "Криворіжсталі", інші українські приватизаційні скандали можуть виглядати "дитячими забавками"...
Умови конкурсу і навіть дата невідомі, але більшість коментарів вже зараз твердять про те, що продаж "Криворіжсталі" зведеться до "внутрішніх розбирань" українських учасників, де іноземцям буде відведена роль статистів.
І якщо LNM Group чи US Steel у принципі можуть викласти мільярд доларів, то українським ФПГ зробити це буде не під силу. Відтак найбільш імовірним видається продаж не 100% комбінату, а, скажімо, його контрольного пакета в 51% на спеціальному конкурсі. Імовірно, у такий спосіб можна збити ціну пакета як мінімум у два рази: наприклад, до $250 млн.
Окрім того, в української влади буде шанс апробувати на практиці оголошений на початку року новий метод приватизації, коли головним критерієм добору стають інвестиційні зобов'язання потенційного покупця і його досвід роботи на ринку, а не ціна, пропонована за держвласність. "Вузьке місце" такого методу - відсутність чітких критеріїв оцінки пропозицій. Та й правила проведення конкурсів нерідко розроблюються під конкретних учасників.
Що стосується конкретики, то найбільш реальні серед українців шанси купити підприємство мають дві структури: дніпропетровський "Інтерпайп", за яким стоїть впливовий народний депутат Віктор Пінчук, та донецький бізнес (Індустріальний союз Донбасу і "Сістем Кепітал Менеджмент" в особі Leman Commodities).
На користь "Інтерпайпу" грає низка факторів, головний серед яких - близькість його власника до президента і фактичного "керівника" криворізького комбінату Олега Дубини. У всякому разі до останнього часу багатьом здавалося, що "Криворіжсталь" "мирно" перейде в руки нинішніх фактичних власників комбінату. До "плюсів" "Інтерпайпу" варто віднести і професійну команду керівників, істотно посилену цього року російськими фахівцями, і досить розумний підхід до стратегічного розвитку компанії. "Інтерпайп" найбільшою мірою наблизився до західного зразку публічної компанії - багато в чому завдяки "варягам" у топ-менеджменті.
Купівля "Криворіжсталі", по-перше, істотно посилить позиції корпорації у металургійному бізнесі, і, по-друге, дозволить забезпечити трубні заводи компанії сировиною. Компанія зможе диверсифікувати свій бізнес, зменшивши ризики трубного підрозділу. Залишається, щоправда, відкритим питання: де "Інтерпайп" знайде декілька сотень мільйонів доларів на купівлю держпідприємства. На Заході таких грошей українським олігархам не дадуть: тут може йтися лише про десятки мільйонів. Отже надія залишається тільки на "власні" резерви чи неформальні домовленості з російським бізнесом.
Якби хтось ще рік тому обмовився, що "Криворіжсталь" може стати власністю донецьких ФПГ, його співрозмовники як мінімум чемно здивувалися б. Однак часи міняються, і зараз такий варіант уже не здається чимось з області фантастики, особливо з приходом на завод Leman Commodities, що стала продавцем продукції "Криворіжсталі". Відсутність виразних аргументів на користь повернення до трейдерських схем середини 90-х стало джерелом чуток про те, що "Криворіжсталь" відданий "донецьким".
Буквально місяць потому оголошено про початок приватизації підприємства, причому рішення приймається з ініціативи того ж органа, що "поставив" на "Криворіжсталь" швейцарських торговців. Утім, донецьких, без сумніву, чекає запекла боротьба. Проти них будуть діяти і "Інтерпайп", і "Приватбанк", і Дубина з директором комбінату Сокуренком, і потенційні закордонні покупці. Можливі будь-які варіанти, у тому числі союзи між потенційними покупцями. Тим часом, ФДМ уже заявив, що комбінат буде проданий у 2004 році, після завершення передприватизаційної підготовки. Так що якщо нічого не зміниться, Україну крім президентських виборів, у майбутньому році чекає, можливо, не менш захоплююче шоу - приватизаційне. Головне, щоб "дитяче белькотіння" не перейшло у посткарнавальный "салют".
"Укртелеком", "Укрнафта", Кременчуцький НПЗ, а тепер ще й "Криворіжсталь"... На відміну від інших незавершених продажів державних підприємств "Криворіжсталь" має шанс потрапити у приватні руки через надмірну зацікавленість кола впливових осіб з українських фінансово-промислових груп в одержанні контролю над цим надприбутковим підприємством. Водночас активність покупців може перешкодити приватизації, як це трапилось під час продажу держпакету акцій компанії "Укрнафта" та низки інших підприємств.
Про найголовніше
Сировинний комплекс Агломераційне виробництво (колишній Новокриворізький ГЗК) - 8,1 млн. тонн агломерату на рік Коксохімічне виробництво - 2,854 млн. тонн коксу на рік Основне виробництво 6 доменних печей загальною продуктивністю 10,6 млн. тонн чавуну на рік Сталеплавильне виробництво - 5,035 млн. тонн на рік Прокатне виробництво Основна продукція - арматура, катанка, профільний прокат, чавун Загальна кількість робітників - 54 тис. чоловік Унікальність підприємства полягає не тільки в його розмірах, хоча комбінат є 26 компанією у світі за обсягами виробництва сталі (6,9 млн. тонн у 2002 році). Головна конкурентна перевага комбінату - наявність власних виробничих потужностей по виробництву залізорудної сировини й коксу. Вертикальна інтеграція робить "Криворіжсталь" мало залежною від зовнішніх постачальників. А це неабищо в українських реаліях: в умовах високої концентрації в коксохімічній галузі, контрольованої головним чином, донецькими компаніями і "Приватбанком", і гірничо-збагачувальної промисловості, почасти монополізованої "Приватбанком". Слід відзначити, що коксохімічне виробництво "Криворіжсталі" є єдиним неприватизованим підприємством цього профілю, тобто незалежним від основних груп впливу. |
Досить несподіваний старт приватизаційного процесу був даний 6 серпня розпорядженням уряду № 490-р, яким був затверджений графік передприватизаційної підготовки комбінату. До жовтня, як випливає з документа, Міністерство промислової політики разом із Фондом державного майна повинні розробити план передпродажної підготовки підприємства, а в листопаді цей план має бути виконаний. Сама приватизація, за інформацією ФДМ, відбудеться наступного року. Дивує поспішність ухвалення рішень щодо продажу комбінату - хоча "Криворіжсталь" і з'являвся періодично в річних планах ФДМ, на цей рік серед списку планованих до приватизації підприємств криворізького гіганта не було.
Взагалі історія приватизації "Криворіжсталі" має досить довгу як для України історію - продати завод приватному капіталу планували ще в 2001 році. Тоді ФДМ, стурбований необхідністю зібрати в бюджет 5,9 млрд. гривень, включив у план приватизації майже всі більш-менш вартісні залишки державної власності. Так, крім "Криворіжсталі", у список був включений і "Укртелеком".
Тоді, за словами президента Кучми, він особисто викреслив "Криворіжсталь" із списку приватизованих підприємств. Офіційною причиною такого кроку президента стало те, що підприємство працює з прибутком і тому видимих причин для роздержавлення немає.
Насправді ж приватизації, на думку експертів, перешкодила позиція близького оточення глави держави, а саме тодішнього гендиректора "Криворіжсталі" Олега Дубини, який ще в перші дні свого перебування на підприємстві заявив: поки він керує комбінатом, приватизації "Криворіжсталі" не відбудеться. Про близькість президента і Дубини в той час свідчить те, що в одній з телепрограм Кучма заявив, що досить часто допомагає вирішувати проблеми заводу, зокрема, з постачаннями коксівного вугілля й електроенергії.
Окрім того, очищення "Криворіжсталі" від металотрейдерів, проведене Дубиною в 1999-2000р.р., навряд чи змогло б відбутися спокійно без "патронату" президента. До речі Дубина продовжує зберігати контроль над підприємством - його колишній інститутський однокурсник Анатолій Сокуренко обіймає посаду генерального директора підприємства.
Невідомо, що викликало зміну ставлення президента до приватизації "Криворіжсталі". Можна будувати гіпотези з тією чи іншою часткою імовірності. Найбільш популярна версія з політичним ухилом - продаж комбінату відбудеться до президентських виборів-2004, причому власником стане одна з ФПГ близьких до найвищих коридорів влади.
Можна звичайно припустити, що постанова Кабміну є ініціативою самого уряду чи когось з Міністерства промполітики, але останнє малоймовірне: за відсутності зеленого світла з боку президента приватизація "Криворіжсталі" практично неможлива. Утім, факт залишається фактом: звістка про продаж комбінату була оприлюднена за мовчазної згоди глави держави, який до останнього часу був різким опонентом передачі підприємства в приватні руки.
На шляху до АТ
Що ж являє собою програма передприватизаційної підготовки? У першу чергу, підприємство "Криворіжсталь" буде перетворене у відкрите акціонерне товариство, буде визначений розмір його статутного капіталу і проведена емісія акцій. Як не дивно, до останнього часу "Криворіжсталь" було державним унітарним підприємством - тобто не була проведена навіть корпоратизація. Під час передприватизаційної підготовки ФДМ зобов'язаний також опублікувати фінансові звіти підприємства і визначитися з методом продажу акцій.
Утім, сам процес підготовки підприємства до продажу може включати і низку цікавих із точки зору потенційних власників кроків. Звичайна процедура передприватизаційної підготовки передбачає виділення в разі потреби структурних підрозділів в окремі підприємства з оформленням цих підприємств як окремих юридичних осіб.
Тому не виключене роздрібнення цілісного нині металургійного комплексу на низку підприємств - меткомбінат, гірничо-збагачувальний комбінат і коксохімічний комплекс. На користь цього варіанту свідчить і те, що комбінат відносно недавно став єдиним підприємством - тобто прецедент був. Інша справа, що всі підприємства будувалися як єдиний комплекс, і використовувати їх роздрібнюючи на окремі, м'яко кажучи, нераціонально, а в деяких випадках просто неможливо.
Черговий віртуальний мільярд
Інтрига навколо продажу найбільшого металургійного підприємства концентрується навколо відповідей на два запитання: хто стане його новим власником і скільки ж може коштувати "Криворіжсталь". Природно, що ці питання прямо пов'язані між собою.
Оцінка такого підприємства, як "Криворіжсталь", - справа невдячна. По-перше, підприємство унікальне, по-друге, швидше за все, ніхто крім його топ-менеджерів і уряду не знає про реальний стан фінансових справ на комбінаті. По-третє, поправки на політичні і бізнес-ризики в українських умовах можуть помітно відкоригувати цю оцінку убік зниження. Рівнем, від якого варто відштовхуватися, є 3 млрд. грн. ($550 млн.): саме стільки хотів отримати за "Криворіжсталь" ФДМУ в 2001 році.
Утім, як випливає з низки побічних фактів, ціна в півмільярда доларів - мінімум для підприємства подібного штибу. Нещодавня хвиля поглинань у металургійній галузі Центральної й Східної Європи демонструє, що середня ціна, що пропонували інвестори (головним чином, американська компанія US Steel і британська LNM Group), починалася від $400 млн. – при тому , що потужності купованих ними компаній були в 1,5-2 рази менше, ніж у "Криворіжсталі".
Загальна ціна продажу польської корпорації Polski Huty Stali, більш-менш співрозмірної з українським підприємством, за неофіційними даними, досягла $1 млрд. (щоправда у польський концерн входять чотири окремих метзаводи). Окрім того, "Криворіжсталь" - вертикальноінтегроване металургійне підприємство з власними джерелами коксу й руди, тоді як східноєвропейські металурги значну частину сировини імпортують.
 |
З огляду на те, що вартість бізнесу дорівнює середньому прибутку за останні п'ять років, вартість криворізького підприємства складає від $500 до $1 млрд. Якщо включити в ці розрахунки борги держави перед комбінатом за неповернений ПДВ (кілька сотень мільйонів гривень), цифри можуть збільшитися. Скажімо, капіталізація більш великого металургійного комбінату з Росії - ВАТ "Сєвєрсталь" складає $1,6 млрд. при тому, що, на думку російських металургів, капіталізація всієї російської металургії занижена як мінімум у два рази.
Поки що в українському списку потенційних об'єктів приватизації "Криворіжсталь" посідає почесне друге місце після "Укртелекому". Вартість останнього, нагадаємо, коливається за різними оцінками від $1 до $3 млрд.
 |
Ціна питання і політичний аспект приватизації "Криворіжсталі" різко обмежують коло потенційних учасників процесу. Так, у ході приватизації польського лідера металургії PHS уряд запросив до конкурсу лише 12 компаній-лідерів світової металургійної промисловості. Правда, у випадку з "Криворіжсталлю" таких кроків від українського Кабміну чекати не варто. Недарма ж досвідчений екс-глава ФДМ Олександр Бондар у свій час попереджав: коли почнеться продаж "Криворіжсталі", інші українські приватизаційні скандали можуть виглядати "дитячими забавками"...
Умови конкурсу і навіть дата невідомі, але більшість коментарів вже зараз твердять про те, що продаж "Криворіжсталі" зведеться до "внутрішніх розбирань" українських учасників, де іноземцям буде відведена роль статистів.
І якщо LNM Group чи US Steel у принципі можуть викласти мільярд доларів, то українським ФПГ зробити це буде не під силу. Відтак найбільш імовірним видається продаж не 100% комбінату, а, скажімо, його контрольного пакета в 51% на спеціальному конкурсі. Імовірно, у такий спосіб можна збити ціну пакета як мінімум у два рази: наприклад, до $250 млн.
Окрім того, в української влади буде шанс апробувати на практиці оголошений на початку року новий метод приватизації, коли головним критерієм добору стають інвестиційні зобов'язання потенційного покупця і його досвід роботи на ринку, а не ціна, пропонована за держвласність. "Вузьке місце" такого методу - відсутність чітких критеріїв оцінки пропозицій. Та й правила проведення конкурсів нерідко розроблюються під конкретних учасників.
Що стосується конкретики, то найбільш реальні серед українців шанси купити підприємство мають дві структури: дніпропетровський "Інтерпайп", за яким стоїть впливовий народний депутат Віктор Пінчук, та донецький бізнес (Індустріальний союз Донбасу і "Сістем Кепітал Менеджмент" в особі Leman Commodities).
На користь "Інтерпайпу" грає низка факторів, головний серед яких - близькість його власника до президента і фактичного "керівника" криворізького комбінату Олега Дубини. У всякому разі до останнього часу багатьом здавалося, що "Криворіжсталь" "мирно" перейде в руки нинішніх фактичних власників комбінату. До "плюсів" "Інтерпайпу" варто віднести і професійну команду керівників, істотно посилену цього року російськими фахівцями, і досить розумний підхід до стратегічного розвитку компанії. "Інтерпайп" найбільшою мірою наблизився до західного зразку публічної компанії - багато в чому завдяки "варягам" у топ-менеджменті.
Купівля "Криворіжсталі", по-перше, істотно посилить позиції корпорації у металургійному бізнесі, і, по-друге, дозволить забезпечити трубні заводи компанії сировиною. Компанія зможе диверсифікувати свій бізнес, зменшивши ризики трубного підрозділу. Залишається, щоправда, відкритим питання: де "Інтерпайп" знайде декілька сотень мільйонів доларів на купівлю держпідприємства. На Заході таких грошей українським олігархам не дадуть: тут може йтися лише про десятки мільйонів. Отже надія залишається тільки на "власні" резерви чи неформальні домовленості з російським бізнесом.
Якби хтось ще рік тому обмовився, що "Криворіжсталь" може стати власністю донецьких ФПГ, його співрозмовники як мінімум чемно здивувалися б. Однак часи міняються, і зараз такий варіант уже не здається чимось з області фантастики, особливо з приходом на завод Leman Commodities, що стала продавцем продукції "Криворіжсталі". Відсутність виразних аргументів на користь повернення до трейдерських схем середини 90-х стало джерелом чуток про те, що "Криворіжсталь" відданий "донецьким".
Буквально місяць потому оголошено про початок приватизації підприємства, причому рішення приймається з ініціативи того ж органа, що "поставив" на "Криворіжсталь" швейцарських торговців. Утім, донецьких, без сумніву, чекає запекла боротьба. Проти них будуть діяти і "Інтерпайп", і "Приватбанк", і Дубина з директором комбінату Сокуренком, і потенційні закордонні покупці. Можливі будь-які варіанти, у тому числі союзи між потенційними покупцями. Тим часом, ФДМ уже заявив, що комбінат буде проданий у 2004 році, після завершення передприватизаційної підготовки. Так що якщо нічого не зміниться, Україну крім президентських виборів, у майбутньому році чекає, можливо, не менш захоплююче шоу - приватизаційне. Головне, щоб "дитяче белькотіння" не перейшло у посткарнавальный "салют".