Відлуння торгівельної війни
3 лютого 2003, 18:38
"Прагматизм" України й Росії привів до ускладнення торговельних відносин між країнами
Україно-російська "торговельна війна" триває вже більш року. Її початок був покладений у 2001-му – із уведенням державами податку на додану вартість на імпортовані товари. Уже тоді експерти говорили про зародження негативних тенденцій у торгово-економічних відносинах Києва й Москви. І хоча і Банкова, і Кремль воліють уникати визначення торговельних відносин як "війни", 2002 рік показав, що звучні визначення були не даремні. Введені одне за іншим взаємні обмеження на імпорт спричинили помітне скорочення двостороннього товарообігу. Експерти не виключають проведення в поточному році нових антидемпінгових розслідувань і введення чергових санкцій, однак відзначають, що підписання угоди про створення зони вільної торгівлі допоможе сторонам частково зняти напругу у відносинах.
Початок усіх початків
За підсумками 2002 року вперше за останні роки зафіксоване зниження товарообігу між Україною й Росією. Причин, що пояснюють негативну динаміку, існує чимало. Але все-таки головної з них, на думку експертів, є введення сторонами твердих заходів для захисту власних ринків. Аналізуючи обставини кожного конкретного антидемпінгового розслідування, варто визнати, що багато з них проводилися без належної аргументації, упереджено, часом "під замовлення" того чи іншого національного виробника. Сказане в однаковій мірі стосується й України, і Росії.
Нагадаємо, загострення україно-російських торговельних відносин почалося з липня 2001 року після введення Росією податку на додану вартість на імпортовані українські товари (цей режим діє дотепер). Українська сторона діяла адекватно й також увела ПДВ на всі російські товари. При цьому, незважаючи на явні проблеми, президент України заявив, що він виключає можливість розгортання між країнами торговельної війни. Утім, Леонід Кучма змушений був визнати, що при існуючому в 2001 році негативному сальдо торговельного балансу України з Росією стягування ПДВ не піде на користь, у першу чергу, нашій країні.
2002 рік почався з загострення "трубної проблеми". Хоча спеціальні захисні мита на українські труби в розмірі 20-40% від їхньої вартості Росія ввела ще в квітні 2001-го, насправді вони не стягувалися. Москва обмежувала імпорт українських труб у РФ шляхом квотування постачань: українська квота складала 620 тис. тонн у рік. І хоча в 2001 році українські виробники труб з чорних металів використовували квоту на експорт продукції в РФ лише на 84,71%, експортувавши 350 тис. тонн труб, на 2002 рік було вирішено зберегти режим обмеження постачань.
Слідом за такими діями Москви Україна вжила аналогічних заходів щодо російської залізорудної сировини й цементу. У березні 2002 року Кабмін вирішив квотувати постачання залізорудної сировини з Росії, а в квітні за результатами антидемпінгового розслідування постачань у нашу країну цементу з РФ була встановлена чотиримісячна 41%-на попереднє антидемпінгове мито на його імпорт (потім її продовжили до жовтня). "Бойові дії" розпалювалися.
Нотатки з бойовища
Врегулювати ситуацію, що вийшла з-під контролю, спробували міністерства економіки двох країн, у квітні 2002 року підписавши мораторій на введення нових торговельних санкцій. Підписання документа повинне було привести до "протверезіння" сторін. Але цього не сталося. З настанням літа "бойові дії" розгорнулися з новою силою.
Черговий виток "гонки обмежень" торкнувся українських металургів: під тиском внутрішніх виробників Росія ввела попереднє 4-місячне антидемпінгове мито на імпорт оцинкованого прокату з України в розмірі 31,8%. Таким чином уряд РФ намагалося допомогти російським металургам, що стрімко втрачали доходи як через зниження світових цін на сталь, так і через захисні заходи, вжиті на своїх ринках великими споживачами металопродукції – США і Китаєм. Відчутний удар припав на Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, - єдиного українського постачальника цієї продукції в Росію.
Слідом за обмеженням імпорту українського "оцинкування" глава уряду РФ Михайло Касьянов 10 липня минулого року підписав постанову про введення на три роки компенсаційного мита в розмірі 21% на ввіз у Росію прутків для армування залізобетонних конструкцій з України. Українські експерти в цьому зв'язку відзначали, що введення даного антисубсидного мита було обґрунтоване фактично не діючим на той момент законом "Про економічний експеримент у гірничо-металургійному комплексі України". Нагадаємо, цей закон був прийнятий у січні-2002, а список "пільговиків" по ньому затвердили в травні. Майже півроку підприємства не використовували нібито надані їм пільги і платили податки в повному обсязі. Обмеження ввозу в РФ прутків зачепило інтереси Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" і Єнакіївського металургійного заводу.
Як стверджують експерти, відразу після введення обмежень на ці два види металопродукції в червні-липні в Росії позначився дефіцит арматури й оцинкування. Підвищений попит на арматуру й оцинкований прокат російські експерти пояснювали тим, що в розпалі був будівельний сезон. Ситуацію прокоментував "Контекстові" заступник начальника відділу з питань металургійного комплексу "Держзовнішінформу" Микола Метюк. Він відзначив, що через уведення збору багато російських трейдерів відчули труднощі із закупівлями українського прокату, внутрішні ціни на який у РФ у виробників були вищі, ніж в українських металургів.
Незважаючи на неоднозначні оцінки експертів, у Москві готувалися наступні подібні кроки. Урядова комісія з захисних заходів у зовнішній торгівлі уряду РФ рекомендувала почати антидемпінгове розслідування щодо української карамелі. Існували плани підвищення імпортного мита на вершкове масло і маргарин на 5%: половина виробленого в Україні масла експортувалася в Росію.
Не дрімала й Україна. У липні 2002 року у зв'язку з уведенням чотирирічної квоти в 2,5 тис. тонн виявився закритим доступ на українські прилавки для російської харчової соди. Квотуванню передувало введення 26%-ого мита на імпорт російської соди. Паралельно Київ визначився з імпортом із РФ стрілочних переводів, увівши на 5 років антидемпінгове мито в розмірі 59,4%.
Протистояння на колесах
Однак найбільший резонанс у російсько-українській торговельній війні викликало введення Україною мита на російські автомобілі. Як відзначало російське інтернет-видання "Газета.ру", "Україні в сформованій ситуації складно було дати відповідь, адекватну по силі російським діям по сталевій лінії, і зрештою в Києві вирішили зупинитися на автомобілях". У підсумку з 1 серпня чотири місяці діяло спеціальне ввізне мито на російські ВАЗи.
У російських ЗМІ можна зустріти інформацію про те, що українське розслідування по автомобілях проводилося з порушенням юридичних норм. Лобістами обмеження імпорту готових автомобілів російські експерти називали, у першу чергу, "Автозаз-Daewoo" - основного українського виробника автомобілів, аналогічних за ціною ВАЗам, а також підприємства, що займаються крупновузловою зборкою ВАЗів: херсонський "Авторус" і Луцький автомобільний завод (належить концернові "Укрпромінвест").
Незважаючи на спроби Москви врегулювати "автомобільне питання", мито діяло із серпня по грудень. У цей період ціни на російські авто в Україні виросли, їхній імпорт став неконкурентоспроможним, що сприяло росту обсягу реалізації продукції вітчизняних автовиробників, зокрема автомобілів зроблених "Автозаз-Daewoo". За період дії спецзбору частка російського ВАЗу на українському ринку знизилася з 54% у липні до 37% у листопаді.
З осені минулого року залпи торговельної війни затихли. Україна й Росія не вводили нових обмежень по стратегічних товарних групах. Лише з ініціативи Союзу хімічних підприємств України в жовтні було почато антидемпінгове розслідування по імпорту мінеральних добрив з Росії, а в січні вже 2003 року – оголошене розслідування щодо імпорту в Україну російської трубної заготівлі з легованої сталі. Останні розслідування сприйняті експертами як спроба нагадати Росії про існування українських економічних інтересів. І Москва не забарилася з відповіддю: на нинішній рік відновлена дія обмежувальних заходів для ряду товарних груп, зокрема – труб, оцинкованого прокату тощо.
Сокира торговельної війни ще не зарита
З настанням 2003 року представники бізнес-кіл обох країн зв'язували ймовірний прихід "відлиги" у торговельних відносинах. Однак "тепліше" поки не стало. Так, металурги вступили в новий рік зі зборами на оцинкований прокат і арматуру, хоча метпідприємства України чекали заміни збору квотами. Як відзначив начальник відділу зовнішньоекономічних відносин ММК ім. Ілліча Сергій Савчук, це дозволило б комбінатові нормально планувати виробництво по даному виду прокату. Такої ж думки вітчизняні експерти, що вважають заміну збору квотами оптимальним рішенням для обох сторін. Певно, металургам і їхньому лобі не вистачило твердості у відстоюванні своїх інтересів у переговорах з росіянами.
Однак у цілому назвати критичною ситуацію з експортом української металопродукції все-таки не можна. Після введення 31,8%-го мита українські експерти стверджували, що в зв'язку з негативною кон'юнктурою світового ринку вітчизняним підприємствам буде складно переорієнтуватися на інші ринки збуту. Таку думку висловив "Контекстові", зокрема, експерт консалтингової компанії "Укрпромзовнішекспертиза" Сергій Поважнюк. Але, усупереч прогнозам, металурги України практично безболісно перебороли обмежувальний бар'єр. Зокрема, ММК ім. Ілліча освоїв виробництво нових видів прокату, серед яких прокат зі вмістом бору. Це дозволило підприємству безмитно постачати на російський ринок оцинковану сталь, леговану феробором.
Прагнучи "у приватному порядку" врегулювати відносини з Росією і зняти обвинувачення в субсидуванні виробництва металопродукції, частина вітчизняних підприємств воліла відмовитися від пільг, наданих їм законом "Про подальший розвиток ГМК України". Росія відреагувала відразу ж. За словами генерального директора "Криворіжсталі" Анатолія Сокуренка, досягнута попередня домовленість із РФ про те, що з українських меткомбінатів, що не мають податкових пільг, не буде стягуватися мито при експорті арматури в Росію.
Більш песимістичний прогноз розвитку ситуації на трубному ринку. На тлі такого, що втратив, на думку гендиректора об'єднання "Укртрубопром" Леоніда Ксаверчука, актуальність режиму квотування постачань трубної продукції, імпорт в Росію українських труб скорочується. На цей рік прогнози постачань продукції трубників невтішні. Експерт "Держзовнішінформу" Віталій Гнатуш думає, що в 2003 році присутність українських труб на російському ринку істотно скоротиться. Основною причиною скорочення постачань труб у Росію, на думку спостерігачів, буде зниження їхнього споживання нафто- і газодобувною галузями.
Що стосується обмежень постачань в Україну російських авто, то, як відомо, незабаром в Україні набере сили рішення про квотування цього виду продукції. Російська квота на безмитні постачання ВАЗів складе 15777 машин. Однак, як відзначив "Контекстові", заступник голови правління "Укргазбанку" Дмитро Чорнобай (банк виступив фінансовим консультантом по реалізації проекту "Єврокар"), уведення кількісних обмежень зовсім не впливає на неекономічні фактори формування попиту на російські автомобілі в нашій країні. "Десятиліттями ВАЗ був одним з найбільш масових і популярних автомобілів, і введенням збору або квот змінити ситуацію неможливо. Покупці, що споконвічно орієнтувалися на покупку російських авто середньої вартості, залишаться прихильниками ВАЗу до появи конкурентного й адекватного за ціною закордонного або вітчизняного автомобіля", - вважає пан Чорнобай.
На питання "Контексту" про долю антидемпінгового мита на імпорт української карамелі в Росію генеральний директор корпорації "Рошен" В'ячеслав Москалевський відповів, що, швидше за все, обмеження постачань збережуться. "Якщо ми не можемо домовитися з Росією в питанні торгівлі такими стратегічними товарами, як труби й автомобілі, то до рішення "карамельного питання", імовірно, дійде не швидко", - вважає г-н Москалевський.
Цікаво, що на тлі численних взаємних обмежень у торгівлі сторони ретельно уникають визначення ситуації як "торговельної війни".
2003: пошук компромісів
Велика кількість введених Україною й Росією обмежень взаємного імпорту спричинила переорієнтацію виробників обох країн на нові ринки збуту. Розрив колишніх зв'язків привів до ослаблення взаємозалежності держав. І хоча політичні лідери країн не втрачають, судячи з їх заяв, надій на підписання угоди про створення зони вільної торгівлі, навряд чи навіть поява ЗВТ зможе докорінно змінити ситуацію.
Утім, на думку президента Центру антикризових досліджень Ярослава Жаліло, цього року наступить значене поліпшення торговельних відносин і умов взаємної торгівлі. Хоча при цьому пан Жаліло не виключає нових антидемпінгових розслідувань і уведення відповідних обмежень. "В умовах ринкової економіки не можна зарікатися від можливого обмеження нечесної конкуренції на внутрішньому ринку. Однак є серйозні підстави думати, що в поточному році все-таки наступить поліпшення україно-російських торговельних відносин", - переконаний експерт.
Такий оптимізм, на думку експерта, обґрунтований як мінімум двома причинами. Це, по-перше, значні переміщення в питанні підписання угоди про зону вільної торгівлі. "Швидше за все, сторони прийдуть до взаємного компромісу. Можливо, Росія не буде настільки наполегливо вимагати вступу України в ЄврАзЕС. Хоча не можна виключати, що Україна піде на компроміс, що дозволить РФ досягти цілей, що вона переслідувала, утягуючи Україну в ЄврАзЕс", - відзначив пан Жаліло.
По-друге, мова про підписання "пакту про ненапад", укладеного міністрами економіки двох країн під час останнього економічного форуму у швейцарському Давосі. Угода стосується незастосування країнами взаємних претензій після вступу однієї з них у СОТ. "Підписання цього документа – декларація про політичні наміри, що не спричиняють ніяких зобов'язань. Але це й ознака того, що між Україною й Росією установлюється взаєморозуміння", - думає експерт.
Утім, такий оптимізм розділяють не всі аналітики. На думку завідувача відділом Національного інституту проблем міжнародної безпеки Бориса Парахонського, помітного прориву в економічних відносинах України й Росії цього року не варто очікувати. Не зняті численні економічні бар'єри, що може стати каменем спотикання, що заважають державам вільно торгувати. Тому торговельні суперечки між країнами в поточному році продовжаться. Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський думає: "Антидемпінгові розслідування залишаться інструментом, що і Росія, і Україна будуть застосовувати для захисту своїх національних інтересів".
Україно-російська "торговельна війна" триває вже більш року. Її початок був покладений у 2001-му – із уведенням державами податку на додану вартість на імпортовані товари. Уже тоді експерти говорили про зародження негативних тенденцій у торгово-економічних відносинах Києва й Москви. І хоча і Банкова, і Кремль воліють уникати визначення торговельних відносин як "війни", 2002 рік показав, що звучні визначення були не даремні. Введені одне за іншим взаємні обмеження на імпорт спричинили помітне скорочення двостороннього товарообігу. Експерти не виключають проведення в поточному році нових антидемпінгових розслідувань і введення чергових санкцій, однак відзначають, що підписання угоди про створення зони вільної торгівлі допоможе сторонам частково зняти напругу у відносинах.
Початок усіх початків
За підсумками 2002 року вперше за останні роки зафіксоване зниження товарообігу між Україною й Росією. Причин, що пояснюють негативну динаміку, існує чимало. Але все-таки головної з них, на думку експертів, є введення сторонами твердих заходів для захисту власних ринків. Аналізуючи обставини кожного конкретного антидемпінгового розслідування, варто визнати, що багато з них проводилися без належної аргументації, упереджено, часом "під замовлення" того чи іншого національного виробника. Сказане в однаковій мірі стосується й України, і Росії.
Нагадаємо, загострення україно-російських торговельних відносин почалося з липня 2001 року після введення Росією податку на додану вартість на імпортовані українські товари (цей режим діє дотепер). Українська сторона діяла адекватно й також увела ПДВ на всі російські товари. При цьому, незважаючи на явні проблеми, президент України заявив, що він виключає можливість розгортання між країнами торговельної війни. Утім, Леонід Кучма змушений був визнати, що при існуючому в 2001 році негативному сальдо торговельного балансу України з Росією стягування ПДВ не піде на користь, у першу чергу, нашій країні.
2002 рік почався з загострення "трубної проблеми". Хоча спеціальні захисні мита на українські труби в розмірі 20-40% від їхньої вартості Росія ввела ще в квітні 2001-го, насправді вони не стягувалися. Москва обмежувала імпорт українських труб у РФ шляхом квотування постачань: українська квота складала 620 тис. тонн у рік. І хоча в 2001 році українські виробники труб з чорних металів використовували квоту на експорт продукції в РФ лише на 84,71%, експортувавши 350 тис. тонн труб, на 2002 рік було вирішено зберегти режим обмеження постачань.
Слідом за такими діями Москви Україна вжила аналогічних заходів щодо російської залізорудної сировини й цементу. У березні 2002 року Кабмін вирішив квотувати постачання залізорудної сировини з Росії, а в квітні за результатами антидемпінгового розслідування постачань у нашу країну цементу з РФ була встановлена чотиримісячна 41%-на попереднє антидемпінгове мито на його імпорт (потім її продовжили до жовтня). "Бойові дії" розпалювалися.
Нотатки з бойовища
Врегулювати ситуацію, що вийшла з-під контролю, спробували міністерства економіки двох країн, у квітні 2002 року підписавши мораторій на введення нових торговельних санкцій. Підписання документа повинне було привести до "протверезіння" сторін. Але цього не сталося. З настанням літа "бойові дії" розгорнулися з новою силою.
Черговий виток "гонки обмежень" торкнувся українських металургів: під тиском внутрішніх виробників Росія ввела попереднє 4-місячне антидемпінгове мито на імпорт оцинкованого прокату з України в розмірі 31,8%. Таким чином уряд РФ намагалося допомогти російським металургам, що стрімко втрачали доходи як через зниження світових цін на сталь, так і через захисні заходи, вжиті на своїх ринках великими споживачами металопродукції – США і Китаєм. Відчутний удар припав на Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, - єдиного українського постачальника цієї продукції в Росію.
Слідом за обмеженням імпорту українського "оцинкування" глава уряду РФ Михайло Касьянов 10 липня минулого року підписав постанову про введення на три роки компенсаційного мита в розмірі 21% на ввіз у Росію прутків для армування залізобетонних конструкцій з України. Українські експерти в цьому зв'язку відзначали, що введення даного антисубсидного мита було обґрунтоване фактично не діючим на той момент законом "Про економічний експеримент у гірничо-металургійному комплексі України". Нагадаємо, цей закон був прийнятий у січні-2002, а список "пільговиків" по ньому затвердили в травні. Майже півроку підприємства не використовували нібито надані їм пільги і платили податки в повному обсязі. Обмеження ввозу в РФ прутків зачепило інтереси Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" і Єнакіївського металургійного заводу.
Як стверджують експерти, відразу після введення обмежень на ці два види металопродукції в червні-липні в Росії позначився дефіцит арматури й оцинкування. Підвищений попит на арматуру й оцинкований прокат російські експерти пояснювали тим, що в розпалі був будівельний сезон. Ситуацію прокоментував "Контекстові" заступник начальника відділу з питань металургійного комплексу "Держзовнішінформу" Микола Метюк. Він відзначив, що через уведення збору багато російських трейдерів відчули труднощі із закупівлями українського прокату, внутрішні ціни на який у РФ у виробників були вищі, ніж в українських металургів.
Незважаючи на неоднозначні оцінки експертів, у Москві готувалися наступні подібні кроки. Урядова комісія з захисних заходів у зовнішній торгівлі уряду РФ рекомендувала почати антидемпінгове розслідування щодо української карамелі. Існували плани підвищення імпортного мита на вершкове масло і маргарин на 5%: половина виробленого в Україні масла експортувалася в Росію.
Не дрімала й Україна. У липні 2002 року у зв'язку з уведенням чотирирічної квоти в 2,5 тис. тонн виявився закритим доступ на українські прилавки для російської харчової соди. Квотуванню передувало введення 26%-ого мита на імпорт російської соди. Паралельно Київ визначився з імпортом із РФ стрілочних переводів, увівши на 5 років антидемпінгове мито в розмірі 59,4%.
Протистояння на колесах
Однак найбільший резонанс у російсько-українській торговельній війні викликало введення Україною мита на російські автомобілі. Як відзначало російське інтернет-видання "Газета.ру", "Україні в сформованій ситуації складно було дати відповідь, адекватну по силі російським діям по сталевій лінії, і зрештою в Києві вирішили зупинитися на автомобілях". У підсумку з 1 серпня чотири місяці діяло спеціальне ввізне мито на російські ВАЗи.
У російських ЗМІ можна зустріти інформацію про те, що українське розслідування по автомобілях проводилося з порушенням юридичних норм. Лобістами обмеження імпорту готових автомобілів російські експерти називали, у першу чергу, "Автозаз-Daewoo" - основного українського виробника автомобілів, аналогічних за ціною ВАЗам, а також підприємства, що займаються крупновузловою зборкою ВАЗів: херсонський "Авторус" і Луцький автомобільний завод (належить концернові "Укрпромінвест").
Незважаючи на спроби Москви врегулювати "автомобільне питання", мито діяло із серпня по грудень. У цей період ціни на російські авто в Україні виросли, їхній імпорт став неконкурентоспроможним, що сприяло росту обсягу реалізації продукції вітчизняних автовиробників, зокрема автомобілів зроблених "Автозаз-Daewoo". За період дії спецзбору частка російського ВАЗу на українському ринку знизилася з 54% у липні до 37% у листопаді.
З осені минулого року залпи торговельної війни затихли. Україна й Росія не вводили нових обмежень по стратегічних товарних групах. Лише з ініціативи Союзу хімічних підприємств України в жовтні було почато антидемпінгове розслідування по імпорту мінеральних добрив з Росії, а в січні вже 2003 року – оголошене розслідування щодо імпорту в Україну російської трубної заготівлі з легованої сталі. Останні розслідування сприйняті експертами як спроба нагадати Росії про існування українських економічних інтересів. І Москва не забарилася з відповіддю: на нинішній рік відновлена дія обмежувальних заходів для ряду товарних груп, зокрема – труб, оцинкованого прокату тощо.
Сокира торговельної війни ще не зарита
З настанням 2003 року представники бізнес-кіл обох країн зв'язували ймовірний прихід "відлиги" у торговельних відносинах. Однак "тепліше" поки не стало. Так, металурги вступили в новий рік зі зборами на оцинкований прокат і арматуру, хоча метпідприємства України чекали заміни збору квотами. Як відзначив начальник відділу зовнішньоекономічних відносин ММК ім. Ілліча Сергій Савчук, це дозволило б комбінатові нормально планувати виробництво по даному виду прокату. Такої ж думки вітчизняні експерти, що вважають заміну збору квотами оптимальним рішенням для обох сторін. Певно, металургам і їхньому лобі не вистачило твердості у відстоюванні своїх інтересів у переговорах з росіянами.
Однак у цілому назвати критичною ситуацію з експортом української металопродукції все-таки не можна. Після введення 31,8%-го мита українські експерти стверджували, що в зв'язку з негативною кон'юнктурою світового ринку вітчизняним підприємствам буде складно переорієнтуватися на інші ринки збуту. Таку думку висловив "Контекстові", зокрема, експерт консалтингової компанії "Укрпромзовнішекспертиза" Сергій Поважнюк. Але, усупереч прогнозам, металурги України практично безболісно перебороли обмежувальний бар'єр. Зокрема, ММК ім. Ілліча освоїв виробництво нових видів прокату, серед яких прокат зі вмістом бору. Це дозволило підприємству безмитно постачати на російський ринок оцинковану сталь, леговану феробором.
Прагнучи "у приватному порядку" врегулювати відносини з Росією і зняти обвинувачення в субсидуванні виробництва металопродукції, частина вітчизняних підприємств воліла відмовитися від пільг, наданих їм законом "Про подальший розвиток ГМК України". Росія відреагувала відразу ж. За словами генерального директора "Криворіжсталі" Анатолія Сокуренка, досягнута попередня домовленість із РФ про те, що з українських меткомбінатів, що не мають податкових пільг, не буде стягуватися мито при експорті арматури в Росію.
Більш песимістичний прогноз розвитку ситуації на трубному ринку. На тлі такого, що втратив, на думку гендиректора об'єднання "Укртрубопром" Леоніда Ксаверчука, актуальність режиму квотування постачань трубної продукції, імпорт в Росію українських труб скорочується. На цей рік прогнози постачань продукції трубників невтішні. Експерт "Держзовнішінформу" Віталій Гнатуш думає, що в 2003 році присутність українських труб на російському ринку істотно скоротиться. Основною причиною скорочення постачань труб у Росію, на думку спостерігачів, буде зниження їхнього споживання нафто- і газодобувною галузями.
Що стосується обмежень постачань в Україну російських авто, то, як відомо, незабаром в Україні набере сили рішення про квотування цього виду продукції. Російська квота на безмитні постачання ВАЗів складе 15777 машин. Однак, як відзначив "Контекстові", заступник голови правління "Укргазбанку" Дмитро Чорнобай (банк виступив фінансовим консультантом по реалізації проекту "Єврокар"), уведення кількісних обмежень зовсім не впливає на неекономічні фактори формування попиту на російські автомобілі в нашій країні. "Десятиліттями ВАЗ був одним з найбільш масових і популярних автомобілів, і введенням збору або квот змінити ситуацію неможливо. Покупці, що споконвічно орієнтувалися на покупку російських авто середньої вартості, залишаться прихильниками ВАЗу до появи конкурентного й адекватного за ціною закордонного або вітчизняного автомобіля", - вважає пан Чорнобай.
На питання "Контексту" про долю антидемпінгового мита на імпорт української карамелі в Росію генеральний директор корпорації "Рошен" В'ячеслав Москалевський відповів, що, швидше за все, обмеження постачань збережуться. "Якщо ми не можемо домовитися з Росією в питанні торгівлі такими стратегічними товарами, як труби й автомобілі, то до рішення "карамельного питання", імовірно, дійде не швидко", - вважає г-н Москалевський.
Цікаво, що на тлі численних взаємних обмежень у торгівлі сторони ретельно уникають визначення ситуації як "торговельної війни".
2003: пошук компромісів
Велика кількість введених Україною й Росією обмежень взаємного імпорту спричинила переорієнтацію виробників обох країн на нові ринки збуту. Розрив колишніх зв'язків привів до ослаблення взаємозалежності держав. І хоча політичні лідери країн не втрачають, судячи з їх заяв, надій на підписання угоди про створення зони вільної торгівлі, навряд чи навіть поява ЗВТ зможе докорінно змінити ситуацію.
Утім, на думку президента Центру антикризових досліджень Ярослава Жаліло, цього року наступить значене поліпшення торговельних відносин і умов взаємної торгівлі. Хоча при цьому пан Жаліло не виключає нових антидемпінгових розслідувань і уведення відповідних обмежень. "В умовах ринкової економіки не можна зарікатися від можливого обмеження нечесної конкуренції на внутрішньому ринку. Однак є серйозні підстави думати, що в поточному році все-таки наступить поліпшення україно-російських торговельних відносин", - переконаний експерт.
Такий оптимізм, на думку експерта, обґрунтований як мінімум двома причинами. Це, по-перше, значні переміщення в питанні підписання угоди про зону вільної торгівлі. "Швидше за все, сторони прийдуть до взаємного компромісу. Можливо, Росія не буде настільки наполегливо вимагати вступу України в ЄврАзЕС. Хоча не можна виключати, що Україна піде на компроміс, що дозволить РФ досягти цілей, що вона переслідувала, утягуючи Україну в ЄврАзЕс", - відзначив пан Жаліло.
По-друге, мова про підписання "пакту про ненапад", укладеного міністрами економіки двох країн під час останнього економічного форуму у швейцарському Давосі. Угода стосується незастосування країнами взаємних претензій після вступу однієї з них у СОТ. "Підписання цього документа – декларація про політичні наміри, що не спричиняють ніяких зобов'язань. Але це й ознака того, що між Україною й Росією установлюється взаєморозуміння", - думає експерт.
Утім, такий оптимізм розділяють не всі аналітики. На думку завідувача відділом Національного інституту проблем міжнародної безпеки Бориса Парахонського, помітного прориву в економічних відносинах України й Росії цього року не варто очікувати. Не зняті численні економічні бар'єри, що може стати каменем спотикання, що заважають державам вільно торгувати. Тому торговельні суперечки між країнами в поточному році продовжаться. Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський думає: "Антидемпінгові розслідування залишаться інструментом, що і Росія, і Україна будуть застосовувати для захисту своїх національних інтересів".