Українська правда

Ринок землі в часи блокування портів

-

Українському ринку землі вже п'ять років. Російські удари по портовій інфраструктурі і загрози судноплавству ускладнюють агроекспорт і стримують інвестиції в землю. За даними нового огляду KSE Агроцентру, обсяги продажів скорочуються, але середня ціна гектара продовжує зростати.

Менше угод, дрібніші ділянки

У березні ринок встановив один із рекордів за всю історію — за місяць продали 20,6 тис. га землі. Далі почався спад. У квітні продали 18,7 тис. га, а в серпні вже 12,7 тис. га. Це найнижчий показник із грудня 2024 року, якщо не враховувати традиційних січневих спадів.

Ринок вийшов із коридору 15–20 тис. га на місяць, у якому тримався з 2024 року. У вересні активність частково відновилася — до 14,9 тис. га (+17%), але все одно залишилася нижчою, ніж рік тому.

У третьому кварталі кількість угод скоротилася на 14% порівняно з другим, а площа проданої землі — на 18%. Порівняно з третім кварталом 2025 року падіння становило 7% і 15% відповідно. Площа скорочується швидше за кількість угод, тобто на ринку переважають дедалі дрібніші ділянки.

До чого тут порти

Ми пов'язуємо спад з ускладненням морського експорту. Обстріли портової інфраструктури і загрози судноплавству знижують доходи аграріїв і додають невизначеності щодо збуту. Це стримує інвестиції, зокрема в землю.

Логіка зрозуміла. Земля — довгострокова інвестиція. І купівлю першим відкладе той, хто не знає, як і за яку ціну продасть наступний урожай.

Але вплив блокування портів важко відокремити від інших чинників. Наприклад, у Миколаївській і Херсонській областях у третьому кварталі середня ціна землі становила 48 тис. грн/га, значно нижче за середню по країні.

У південних областях також знизилося співвідношення ринкової ціни до нормативної грошової оцінки (НГО): в Одеській області — з 1,28 до 1,17, у Миколаївській — з 1,42 до 1,29, у Херсонській — з 1,15 до 1,08. Таку динаміку ми пояснюємо насамперед безпековими і кліматичними ризиками, а проблеми з портами тут лише один із чинників.

Прифронтові області теж відстають. У Запорізькій, Донецькій, Сумській, Харківській і Дніпропетровській областях приріст угод у третьому кварталі був нижчим за середній по країні. Дніпропетровщина, яка посідає друге місце за площею проданих земель за весь час роботи ринку, у 2026 році опустилася на дев'яте місце.

Натомість швидше за середнє ринок розвивався в Закарпатській, Черкаській, Івано-Франківській і Львівській областях — далі від портів і лінії фронту.

Парадокс ціни

Попри скорочення продажів, земля не дешевшає. Навпаки, середня ціна у вересні досягла 126 тис. грн/га проти 105 тис. грн/га у травні.

За два роки розрив між середньою і середньозваженою ціною зріс із 17 до 43,6 тис. грн/га, і блокування портів лише посилило цей розрив. На практиці це означає, що невеликі ділянки дорожчають швидше за великі.

Можливо, ми бачимо ранню стадію консолідації земель, коли покупці поступово об'єднують дрібні паї в суцільні масиви. Поки це лише гіпотеза, яку можна буде перевірити пізніше на більшій вибірці даних.

Водночас ринкова ціна дедалі більше віддаляється від НГО. Їхнє співвідношення зросло з 1,57 у четвертому кварталі 2025 року до 1,74 у третьому кварталі 2026-го. Понад половина зростання за всі п'ять років роботи ринку припала на перші три квартали 2026 року.

Це вказує на недоліки методики розрахунку НГО, яка не враховує змін на ринку сільськогосподарської землі. До того ж використання НГО як бази оподаткування штучно занижує податки на користування землею.

Два полюси ринку землі

Ринок дедалі більше поляризується.

За площею продажів у 2026 році лідирують традиційно аграрні області — Полтавська, Вінницька, Житомирська і Чернігівська. Разом на них припадає 35% угод, хоча ціни тут зростають відносно помірно.

Найдорожча земля — на заході. В Івано-Франківській області середня ціна становить 297 тис. грн/га, у Львівській — 292 тис. грн/га. В обох регіонах вона у 1,6–2 рази перевищує середньозважену через дрібні дорогі ділянки.

Змінюється і структура продажів. У третьому кварталі частка земель для товарного сільськогосподарського виробництва зросла до 75% проданої площі проти 71,7% за весь час роботи ринку. Частка земель для особистого селянського господарства, навпаки, скоротилася до 19,4%.

Ще одна зміна — поступово меншає частка угод за ціною на рівні НГО. Це мінімальна допустима ціна продажу, яку іноді використовують, щоб занизити податок з доходу від продажу землі. У 2021 році частка таких угод становила 36–40%, а у 2026-му знизилася до 11–13%. Це свідчить про зростання прозорості ринку.

Песимізм на ринку оренди

Ринок оренди державних і комунальних земель через "Прозорро.Продажі" теж охолов.

У третьому кварталі в оренду передали 13,4 тис. га проти понад 31 тис. га на піку в третьому кварталі 2025 року. Понад чверть цієї площі припала на Одеську область — 3,7 тис. га.

Середня ціна оренди у вересні становила 10,7 тис. грн/га (близько $239/га). Це менше за січневий пік у 15,2 тис. грн/га, але все ще вище за показники 2023–2024 років.

Ціни продажу й оренди землі зараз рухаються по-різному. Ринок оренди гнучкіший і швидше реагує на зміну фінансових можливостей аграріїв. А рослинництво через блокування портів стає збитковим, і це обмежує подальше зростання орендних ставок.

Що далі

Якщо порти й далі залишатимуться під ударами, обсяги продажів землі, найімовірніше, продовжать скорочуватися, а ціни поступово стабілізуються. Ринок купівлі-продажу землі досить інертний, тому цей процес може тривати кілька місяців.

Розрив між відносно безпечними західними і центральними областями та ризикованішими півднем і сходом збільшуватиметься. Близькість до кордонів ЄС і сприятливий клімат для вирощування рентабельних культур, зокрема сої, ріпаку і соняшнику, поступово зміщуватимуть аграрне виробництво на захід.

Вирішальним чинником для цін на землю залишається фінансування аграріїв. Брак коштів може зірвати весняні польові роботи, призвести до банкрутств і змусити частину виробників продавати землю. У такому разі в окремих регіонах ціни можуть почати знижуватися, а земля поступово переходитиме до фінансово стійкіших гравців.