Культура боргу в Україні і світі

Термін "борг" часто асоціюється з фінансовими проблемами та ризиками для репутації, але на рівні економіки борг – це передусім інструмент. Він допомагає фінансувати розвиток, підтримувати стабільність і навіть стимулювати зростання.

Культура боргу – це не лише про обсяги запозичень. Це про те, як країна, бізнес і люди беруть на себе фінансові зобов'язання і як ними управляють.

За даними "Опендатаботу", у вітчизняному Єдиному реєстрі боржників перебувають понад 9,5 млн проваджень. Нові справи з'являються швидше, ніж закриваються: лише за рік їх стало більше на 514 тис. Найчастіше це штрафи за порушення ПДР, адміністративні правопорушення та борги перед державою.

Ці цифри показують не лише масштаб проблеми, а й те, що Україні потрібен системний підхід до управління боргами на рівні держави та громадян. У цьому ключову роль відіграє НБУ, який встановлює правила для банків, контролює кредитування і стежить, щоб позичальники та кредитори були захищені.

Завдяки таким інструментам легше реструктуризувати борги, уникати конфліктів і повертати людей у фінансову систему. Разом з розвитком професійного ринку управління боргами це робить борги керованими, а економіку – стабільнішою.

Зміна парадигми: борг як контракт

Борги виникають з різних причин. Частина – через свідоме ухилення від їх повернення або через порушення закону. Однак значна частина – через складні життєві обставини: втрату роботи, війну, інфляцію, зростання витрат.

У розвинених фінансових системах для таких випадків є рішення: реструктуризація, врегулювання боргів, програми фінансового відновлення. Це дозволяє повернути гроші кредиторам, а людину – в економіку, щоб вона знову могла споживати, користуватися кредитами, бути фінансово активною.

У світі борг сприймають насамперед як контракт, а не як конфлікт. У США, Канаді та країнах Євросоюзу компанії, що працюють з боргами, виконують роль посередника між кредитором та позичальником. Їх ефективність не в тиску, а в тому, щоб домовитися: швидко, без судів, із збереженням відносин.

У 2025-2026 роках у країнах OECD сформувався чіткий тренд: перехід від жорсткого стягнення до врегулювання боргів. Фокус – на стабільності ринку та ефективному управлінні. Там, де цей підхід працює, менше дефолтів, стабільніший кредитний ринок і більше людей повертається до фінансової активності. Це дозволяє "повернути в обіг" заморожені гроші і зменшити ризики для економіки.

Колекторський бізнес у світі спирається на аналітику, дані і моделі ризиків. У США ринок цих послуг оцінюється 13,6 млрд дол., у ЄС – близько 24,2 млрд євро.

В Україні цей ринок значно менший, але має потенціал завдяки високому рівню банківської інклюзії. За даними НБУ, 80% дорослих мають активні банківські рахунки. Це створює базу для кредитування і якісного управління боргами.

Водночас в Україні борг часто сприймається як поразка, а не як нормальне фінансове зобов'язання. Маємо парадокс: кредити є, але механізми цивілізованого "виходу" з боргу працюють слабко. Наслідки – високі ставки, обережність банків, слабкий попит і люди, які надовго випадають з фінансової системи. Борг стає не інструментом розвитку, а інструментом стримування економіки.

Саме тому розвиток професійного регульованого ринку управління боргом критично важливий. Він допомагає структурувати борги, знаходити графіки погашення, зменшувати втрати, повертати людей до економічної активності.

У розвинених системах такі компанії виконують роль фінансових модераторів: допомагають відновити платоспроможність і зберегти відносини між сторонами. Це дає кілька важливих ефектів: для бізнесу – менші ризики та стабільніші грошові потоки; для людей – зрозуміле й безпечне управління боргами; для економіки – більше ліквідності, довіри інвесторів і стабільний кредитний ринок.

Запровадження таких підходів в Україні – це крок до того, щоб борг став інструментом розвитку, а не проблемою. У перспективі це відкриває можливості для зростання кредитування, розвитку фінансових сервісів і більш стабільної взаємодії між державою, бізнесом та громадянами.

Системні бар'єри

Один з бар'єрів – судова система. В Україні борги часто тягнуться з часів фінансової кризи 2008 року через повільні суди і складнощі з виконанням рішень.

У країнах Балтії, Німеччині чи Нідерландах ці процеси значно простіші: працюють онлайн-суди, електронна подача позовів та автоматизовані рішення для простих справ. Іноді такі питання вирішуються за кілька тижнів.

Наприклад, у ЄС діє інструмент European Payment Order для швидкого врегулювання безспірних боргів, а в Нідерландах – e-Court для онлайн-арбітражу. В Україні електронний суд розвивається, але потребує посилення.

Висновок

Культура боргу в Україні лише формується. Війна і потреба швидкого економічного відновлення можуть прискорити цей процес, але для цього потрібні системні зміни: від цифровізації судів до розвитку інституцій, що працюють з боргами.

Потенціал цього ринку в Україні поки що реалізований не повністю, особливо порівняно із США та ЄС. У виграші будуть ті гравці, які будуватимуть довгострокову довіру: прозоро пояснюватимуть умови, знижуватимуть ризики та допомагатимуть клієнтам відповідально користуватися фінансовими інструментами.

Модель, де борг керований, зрозумілий і вбудований у фінансову систему, може стати однією з основ економічного зростання України після війни.