Ринок, з якого важко вийти
Як залучити заощадження українців на ринок капіталу? У Верховній Раді зареєстровані два альтернативні підходи до податкових стимулів для приватних інвесторів: законопроєкт №15314 про особові інвестиційні рахунки та №15314-1, який пропонує знизити ПДФО для окремих доходів від публічних корпоративних облігацій та цінних паперів інвестиційних фондів з 18% до 5%.
Обидві моделі здебільшого відповідають на запитання, як привести приватного інвестора на ринок. Значно менше уваги отримує інше: що робити інвесторові, який купив корпоративну облігацію і захотів продати її до погашення.
Це одне з ключових обмежень ринку. Формально корпоративні облігації торгуються, але ліквідність окремих випусків низька. Інвестор часто розраховує тримати папір до оферти або погашення, а не на його продаж іншому учасникові.
Одна з причин – економіка самого інструменту. Після сплати податків корпоративна облігація може давати приватному інвесторові менший чистий дохід, ніж облігації внутрішньої державної позики, попри вищий кредитний ризик.
Первинний ринок оживає
За останній рік на ринок вийшла низка нових емітентів.
У квітні львівський девелопер Viking Development через ТОВ "Вікінг парк" почав публічне розміщення дебютного випуску облігацій серії А на 100 млн грн.
У червні CreditKasa через ТОВ "Укр кредит фінанс" вийшла з дебютним випуском на 100 млн грн. Номінальна купонна ставка на перший рік становить 23% річних, весь випуск розмістили за шість робочих днів.
NovaPay розвиває програму корпоративних облігацій з 2023 року і до жовтня здійснила 16 випусків. Власниками її облігацій стали понад 8,5 тис. клієнтів, а загальний обсяг продажів перевищив 5,1 млрд грн.
З'являються фонди, які відкривають приватним інвесторам доступ до корпоративного боргу. У серпні стартував Inzhur MilTech, а в жовтні ICU запустила Дивідендний фонд корпоративних облігацій з портфелем паперів українських компаній. У жовтні на публічний ринок вийшла Activitis із корпоративними облігаціями серії C на 2 млрд грн. Тобто первинний ринок справді оживає.
За даними НКЦПФР, лише в другому кварталі 2026 року комісія зареєструвала корпоративних облігацій на 12,5 млрд грн – 41% усіх емісійних цінних паперів, зареєстрованих за квартал. Однак з торгівлею ситуація зовсім інша.
Та ж довідка НКЦПФР свідчить, що в другому кварталі обсяг торгів на ринках капіталу становив 608,61 млрд грн. На корпоративні облігації припало лише 5,9 млрд грн або 0,97%. Для порівняння: торги ОВДП становили 483,37 млрд грн або 79,42% ринку. Ці цифри показують головний дисбаланс: нові корпоративні папери з'являються, але активний вторинний обіг за ними не формується.
Тим часом зростає ринок, з яким корпоративний борг конкурує за гроші громадян. 1 жовтня 2026 року фізособи тримали ОВДП на рекордні 167,5 млрд грн. Громадяни готові інвестувати, але державний папір має дві переваги: дохід фізособи від ОВДП не оподатковується, а ліквідність цього ринку значно вища.
Премія за ризик, яку з'їдає податок
Дохід фізособи від ОВДП не оподатковується ні ПДФО, ні військовим збором. Купон корпоративної облігації для фізособи оподатковується: 18% ПДФО і 5% військового збору, тож порівнювати лише номінальні ставки некоректно.
Візьмімо близькі за строком інструменти. Жовтневе розміщення трирічних гривневих ОВДП відбулося із середньозваженою дохідністю 16,38% річних. Корпоративна облігація зі ставкою 18,5% після сплати 23% податків залишає фізособі 14,25%. Тобто інвестор бере на себе кредитний ризик приватної компанії, а чиста дохідність може бути нижчою, ніж за схожим за строком держпапером.
Законопроєкт №15314-1 пропонує знизити ПДФО для визначених доходів від публічних корпоративних облігацій до 5%. Якщо військовий збір залишиться на рівні 5%, сумарне навантаження становитиме 10%. За чинних ставок оподаткування, щоб лише зрівняти чисту дохідність з трирічною ОВДП під 16,38%, корпоративний емітент мав би запропонувати 21,3% річних до оподаткування. Таку вартість боргу можуть собі дозволити далеко не всі компанії реального сектору.
CreditKasa на перший рік встановила купон 23%. Після 23% податків це 17,7% чистого доходу, тобто помітна премія до державного паперу. Однак для бізнесу з нижчою операційною маржею борг під 21-23% може бути занадто дорогим.
Виникає замкнене коло. Щоб конкурувати з ОВДП, корпоративному емітенту доводиться суттєво підвищувати ставку. Висока ставка звужує коло компаній, які можуть дозволити собі такий борг. Невелика кількість великих ліквідних випусків не створює достатньої бази для активного маркет-мейкінгу і вторинної торгівлі.
Ринок шукає інші конструкції
Показовий приклад – Дивідендний фонд корпоративних облігацій ICU. Фонд зазначає, що дивіденди фізособи оподатковуються за ставкою 9% ПДФО і 5% військового збору, разом – 14%. Це менше, ніж 23% податкового навантаження на купон, який фізособа отримує безпосередньо за корпоративною облігацією.
Отже, той самий клас корпоративного боргу може мати різну податкову економіку залежно від того, купує громадянин облігацію напряму чи отримує дохід через інвестфонд. Для ринку це важливий сигнал: податкова конструкція впливає на те, через які інструменти приватний капітал заходить у корпоративний борг.
Як емітенти компенсують брак ліквідності
За відсутності глибокого вторинного ринку емітенти та організатори випусків фактично створюють власні механізми виходу інвестора: періодичні оферти, договори репо або постійний викуп паперів емітентом.
Наприклад, Activitis у серії C запровадив постійну оферту: власник пакета від 100 облігацій може пред'явити їх до викупу з розрахунком у строк до трьох днів. Для інвестора це суттєво зменшує ризик ліквідності конкретного випуску, але структурно це все одно не те саме, що ліквідний вторинний ринок.
Коли вихід забезпечує переважно сам емітент, ризик ліквідності концентрується на його балансі, а без значної кількості угод між незалежними покупцями і продавцями не формується повноцінна ринкова ціна, яка показувала б, як інвестори зараз оцінюють кредитний ризик конкретної компанії.
Що може запустити вторинний ринок
1. Податкові стимули для публічного ринку. Яку б модель не обрав парламент – особові інвестрахунки, знижену ставку оподаткування чи їх комбінацію, – важливо, щоб вона стимулювала масові, прозорі публічні випуски. Податкова перевага має давати емітентові причину виходити на організований ринок, розкривати інформацію і формувати широке коло власників. Водночас правила не повинні робити продаж облігацій до погашення економічно невигідним для інвестора.
2. Маркет-мейкінг для публічних випусків. Наступний крок – двосторонні котирування. Якщо маркет-мейкер щодня готовий і купити, і продати папір у визначеному обсязі та з обмеженим спредом, інвестор уже не залежить лише від дати оферти чи бажання випадкового покупця. Для найякісніших публічних випусків така практика могла б поступово стати ринковим стандартом. Біржі, своєю чергою, можуть стимулювати її тарифами та окремими режимами торгів.
3. Ширше використання корпоративних паперів у репо. Корпоративна облігація стає значно привабливішою для професійного учасника, якщо її можна не лише тримати до погашення, а й використовувати як забезпечення для короткострокової ліквідності. Для якісних лістингових облігацій з достатнім кредитним рейтингом можна розвивати репо з дисконтами залежно від ризику паперу. Це дає банкам та інвестиційним компаніям додаткову економічну причину тримати корпоративні облігації на балансі, а отже – активно їх купувати і продавати.
4. Єдиний стандарт розкриття інформації. Інвестор має легко порівнювати емітентів. Для публічних випусків варто рухатися до стандартизованого щоквартального пакета: виручка, EBITDA чи інший релевантний показник операційного результату, чистий борг, власний капітал, покриття процентів, графік погашення боргу, кредитний рейтинг і ключові корпоративні події. Якщо ці дані разом із цінами та обсягами останніх угод будуть доступні в одному місці, корпоративну облігацію не доведеться щоразу аналізувати "з нуля".
Ліквідність як умова входу
За підсумками другого кварталу 2026 року, на корпоративні облігації припало менше 1% всіх торгів на ринках капіталу, а на ОВДП – майже 80%. Водночас лише за цей квартал зареєстрували нових корпоративних облігацій на 12,5 млрд грн. Цей розрив важливіший, ніж просте запитання, чи є в Україні корпоративні емітенти. Вони є. З'являються нові випуски, компанії, фонди і приватні інвестори.
Наступний етап – зробити так, щоб корпоративну облігацію можна було не лише купити, а й продати за зрозумілою ринковою ціною тоді, коли інвесторові потрібні гроші. Зміни в оподаткуванні та ринковій інфраструктурі варто оцінювати не лише через поточні бюджетні надходження. Значно важливіше – чи допоможуть вони збільшити ринок і відкрити компаніям доступ до довшого гривневого капіталу.
Без ліквідного вторинного ринку корпоративні облігації залишатимуться переважно інструментом "купив і тримай". Лише коли інвестор буде впевнений, що з позиції можна нормально вийти, ринок зможе стати справді масовим.