Українська правда

Фінансовий моніторинг без міфів

Чому фінмоніторинг перестав бути формальністю і став частиною зрілого бізнесу.

Ще кілька років тому фінмоніторинг для більшості бізнесів був чимось далеким: "Ну, є "фінмон" і є". Приблизно як кореспондентські відносини в банках: усі знають, що вони існують, але мало хто замислюється, як саме працюють і навіщо.

Зараз ситуація інша. Розвиток фінтеху, цифрові платежі, зростання e-commerce, нові вимоги до прозорості, дропи, численні меморандуми та посилена державна політика у сфері фінансової безпеки зробили фінмоніторинг популярною темою.

Утім, попри увагу, "фінмон" залишається сірою зоною з домислами, страхами й міфами. Спробую розвінчати найпоширеніші з них з позиції практики фінансової компанії, яка щодня працює з клієнтами, бізнесом і регуляторними вимогами.

Міф 1. Фінмоніторинг – це "цербер", який шукає, за що покарати.

Одна з асоціацій: "фінмон" – це каральний орган, який чекає помилки клієнта, щоб заблокувати його. Реальність інша. Фінмоніторинг не шукає порушення заради покарання. Його завдання – виявляти ризики на ранньому етапі і не допускати ситуацій, які можуть нашкодити клієнту, бізнесу або фінансовій системі загалом.

Ефективний AML (протидія відмиванню коштів – ЕП) насправді як превенція. Він працює на випередження, допомагаючи уникнути блокувань, штрафів, репутаційних втрат і зупинки операцій у майбутньому. У цьому сенсі "фінмон" – це система безпеки, жовтий сигнал світлофора, а не "кайданки".

Міф 2. Фінмоніторинг – це закритий підрозділ, який живе у своєму світі.

Ще один стереотип: AML – ізольована функція, яка спілкується лише із собою. У сучасних фінансових компаніях це не працює. Бути закритим – це вирок собі. Фінмоніторинг ефективний, коли він вмонтований у всі процеси: першу лінію захисту, ризик-менеджмент, продуктові та клієнтські команди, IT та аналітику.

Там, де AML "живе окремо", неминуче виникають затримки, конфлікти й рішення, відірвані від реальності бізнесу. Там, де фінансовий моніторинг – частина екосистеми, процеси стають швидшими й зрозумілішими для всіх сторін.

Міф 3. Фінмоніторинг працює винятково в інтересах регулятора.

Так, виконання вимог регулятора – обов'язкова частина роботи, але зводити "фінмон" лише до цього – велике спрощення. Фінмоніторинг працює в інтересах фінустанови, її клієнтів, стабільності бізнесу й довгострокового розвитку.

Сильний AML захищає репутацію, знижує фінансові та операційні ризики, підвищує довіру з боку партнерів та міжнародних платіжних систем. Довіра – це фундамент будь-якого фінансового сервісу, особливо в цифровому середовищі.

Міф 4. Фінмоніторинг існує, щоб блокувати роботу бізнесу.

Це мені дуже болить, адже я зустрічаю такі упередження з боку клієнтів різних фінансових установ. Однак це суперечить цілі бізнесу: постійно блокуючи рахунки клієнтів, багато не заробиш, тож блокування – не мета, а крайній захід.

Мета фінмоніторингу – забезпечити безпечний рух коштів і створити умови, за яких добросовісний бізнес може працювати швидко і стабільно. Парадоксально, але саме якісний "фінмон" у довгостроковій перспективі зменшує кількість блокувань, бо дозволяє налаштовувати процеси, розуміти профіль клієнта і виявляти ризики.

Міф 5. Людяність у фінмоніторингу знижує рівень безпеки.

Найчутливіший міф: безпека і людяність несумісні. Реальність протилежна: людяний підхід підвищує ефективність фінансового моніторингу, особливо в країні, яка живе в умовах війни, релокацій, втрати бізнесів і постійних змін.

Зрозумілі пояснення, коректна комунікація, готовність слухати і розбиратися в контексті зменшують напругу, прискорюють процеси і допомагають ухвалювати точніші рішення. "Фінмон" – не лише алгоритми, а й відповідальність людей.

* * *

Фінансовий моніторинг давно перестав бути формальною функцією. Це один з ключових елементів стійкості фінансового бізнесу разом з технологіями, кібербезпекою та довірою клієнтів. Чим швидше ми перестанемо сприймати його як загрозу, тим швидше фінансова система стане сильнішою, прозорішою та зрілішою, бо "фінмон" – це система попередження небезпеки, а не гальма.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Держфінмоніторинг