Альтернативні інвестиції: переваги та ризики

"Цей актив приносить 11% річних і не залежить від коливань фондового ринку". Звучить як інвестиція, про яку мріє кожен. Саме так часто продають альтернативні активи – через красиві цифри та історії про незалежність від біржових коливань.

Наприклад, сучасне мистецтво. За даними Benzinga та CAIA, у 1995-2023 роках воно забезпечувало в середньому 11,5% річних – майже на 2 п.п. більше, ніж індекс S&P500. Проте, варто піти трохи далі заголовків, і картина стає менш оптимістичною: чотирирічний локап, складна оцінка активів і неочевидний механізм виходу з інвестиції.

Саме так працює більшість альтернативних інвестицій. Їх часто купують через історію про високу дохідність, хоча насправді головне питання – не скільки можна заробити, а які ризики інвестор готовий взяти на себе.

Що взагалі є альтернативними інвестиціями

Насправді єдиної класифікації не існує. До цієї категорії зазвичай відносять нерухомість, private equity, венчурний капітал, дорогоцінні метали, інфраструктурні проєкти, предмети мистецтва, землю, колекційні активи та окремі цифрові інструменти.

Їх об'єднує не форма. Їх об'єднує те, що вони існують поза класичним набором "акції – облігації – депозити".

Але, незважаючи на нетрадиційний формат, інвестори їх люблять, і це доводять цифри. Глобальний ринок альтернативних інвестицій у 2025 році оцінюється приблизно в 26,4 трлн дол. Для порівняння: ще у 2023 році він становив 12,8 трлн дол. – тобто ринок фактично подвоївся менш ніж за два роки.

Приватний капітал лідирує з 11,7 трлн дол. під управлінням, хедж-фонди управляють 5,3 трлн дол. А частка альтернативних активів у портфелях інституційних інвесторів зросла до 38% у 2025 році, і це дуже красномовна цифра.

Це означає, що великі інвестори вже давно розглядають альтернативи не як модний тренд, а як окремий клас активів.

Три аргументи "за"

Диверсифікація, яка справді працює. Альтернативні активи мають низьку кореляцію з публічним фондовим ринком. Коли акції падають, нерухомість чи витвори мистецтва поводяться інакше. Саме тому великі інституційні інвестори тримають в альтернативах 20-30% портфеля: не заради моди, а заради зниження загального ризику.

Вища потенційна дохідність. Венчурні інвестиції, private equity, нерухомість на ранніх стадіях девелопменту – всі ці класи активів здатні давати результат, якого від депозиту або держоблігацій не отримати. Приватний капітал зростає у середньому на 9,5% на рік.

Сучасне мистецтво на 28-річному горизонті дає 11,5% річних. Але ключове при обговоренні прибутковості – слово "потенційна". Реалізується вона лише за умови, що інвестор або розуміє ринок, або має доступ до якісних угод.

Матеріальний актив із зрозумілою логікою створення вартості. Квартиру можна побачити, оцінити, здати. Земельну ділянку – перевести в інше цільове призначення. Бізнес – масштабувати. Картину можна продати лише тоді, коли є ринок, покупець, правильна експертиза, підтверджене походження і прийнятний момент для виходу.

Це принципово інший досвід, ніж спостерігати за рухом котирувань на екрані. До того ж, для частини інвесторів це не просто фінансова перевага, а ще й соціальний капітал: участь у певних колах, доступ до ексклюзивних угод, статус.

Три аргументи "проти"

Низька ліквідність. Продати частку у приватному бізнесі або картину так само швидко, як ETF на біржі – неможливо. Це не просто незручність. Якщо потрібні гроші у кризовий момент, виходити з альтернативного активу під тиском означає майже гарантований дисконт до справедливої вартості.

Складна і маніпульована оцінка. На відміну від публічних акцій, де ціна формується на біржі щосекунди, вартість картини, земельної ділянки чи частки у стартапі – суб'єктивна. Нею легко маніпулювати. У першій половині 2025 року глобальний аукціонний ринок мистецтва скоротився на 6,2% в обсязі, хоча ще рік тому продавці говорили лише про зростання.

"Красива історія" замість економіки. Альтернативні активи часто продаються через наратив, а не через цифри. "Унікальна можливість", "обмежена пропозиція", "зростаючий ринок" – і людина купує, не розуміючи, звідки формується прибуток, як відбудеться вихід, і хто буде наступним покупцем.

Перед будь-якою угодою варто поставити прості запитання: яка реальна дохідність після всіх витрат і податків? Коли і як можна повернути капітал? Чи існує ринок для цього активу, чи це лише ілюзія?

Правило, яке не змінюється

Альтернативні інвестиції – не заміна класичного портфеля. Це його доповнення. І воно має сенс лише за трьох умов: є фінансова подушка, є базовий ліквідний портфель і є готовність вкластися на довгий горизонт.

Вкладати в альтернативні активи лише тому, що це звучить цікаво, або рекомендують знайомі – це не стратегія. Стратегія – це коли інструмент відповідає конкретним цілям, строку, валюті та допустимому рівню ризику.

Глобальний тренд очевидний: за десять років частка альтернативних активів у портфелях інституційних інвесторів може зрости до 25% від усього глобального AUM, що наближатиметься до 30 трлн дол. Приватний інвестор не повинен ігнорувати ці можливості. Але мусить розуміти їх умови.