Торгівля викидами. Як Україні організувати процес

Шлях України до перемоги - це «мільйон» маленьких кроків. Але дуже конкретних. Наведення порядку з викидами парникових газів – це один з них. У вас виникає справедливе питання: які там викиди, коли на голову летять ракети? Але дочитайте до кінця.

В Україні законодавчі ініціативи щодо моніторингу, звітності та верифікації викидів прийняли ще в грудні 2019 року. Однак через затримки з ухваленням підзаконних актів, ця система почала діяти лише в кінці 2021 року.

Приблизно в той же час почала діяти вимога подавати звітність про викиди для установок потужністю понад 20 МВт, а також для таких потужних галузей як нафтопереробка, металургія, цементне виробництво.

Початок великої війни вніс у цю стратегію «корективи». Вже третій рік поспіль система звітності працює м'яко кажучи не повністю. Адже зібрати точні дані про викиди сьогодні неможливо. Але Україна не переможе в цій війні, якщо не збереже свою економіку.

А однією з найважливіших її складових є доходи від імпорту вітчизняної продукції. І ось якраз тут наша увага до питання викидів парникових газів стає значущою.

Захищаючи свої ринки, Європа запровадила так званий СВАМ (Carbon Border Adjustment Mechanism) – це механізм регулювання викидів вуглецю на кордоні з Європейським союзом. Його задача запобігти забрудненню навколишнього середовища вуглецем, шляхом збору з імпортерів ЄС за ввезення товарів з вуглецевим слідом.

Повною мірою СВАМ запрацює з 1 січня 2026 року. Здавалось би, часу ще багато. Але як тільки наступить сакральна дата, кількість безкоштовних дозволів на викиди, якими сьогодні користується багато українських виробників, скінчиться.

І це не питання якогось адресного покарання. Це саме проблема конкурентоспроможності української продукції в Європі. Адже сертифікати СВАМ має купувати імпортер ЄС, а не українські компанії.

Допомогти усвідомити важливість запровадження системи торгівлі квотами дає той факт, що європейський закон про СВАМ не передбачає жодних поступок для України.

Простіше кажучи, нікого не цікавить, що наша промислова база постраждала від війни. Тому нам саме час працювати над проєктами для зменшення вуглецевого сліду і забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку.

Звинувачувати партнерів в холодному ставленні до України ми не можемо. Запровадження у нас системи торгівлі квотами на викиди парникових газів є одним з основних зобов'язань, яке країна мала виконати ще «сто років» тому - після підписання угоди про асоціацію з ЄС у 2017-му.

Отже, що робити, коли задач набагато більше, ніж часу на їх виконання? Один з найефективніших кроків – перехід до аукціонного продажу квот. Учасниками ринку можуть стати підприємства в таких галузях, як енергетика, металургія, хімічна промисловість, цементне виробництво та інші. Так, саме та «цільова аудиторія», на яку розповсюджується дія правил вищезгаданого механізму СВАМ.

Викиди вуглекислого газу, пов’язані з енергетикою та промисловим виробництвом, можуть походити від різних видів палива. Найбільшим за обсягом викидів є енергетика.

Вплив CO2 в ціні електроенергії може бути значним, наприклад, за умов комерційних перетоків між країнами. Комерційний експорт та імпорт електричної енергії в Україні є ключовим елементом енергетичної стратегії, що дозволяє оптимізувати використання внутрішніх потужностей, забезпечити стабільність енергетичної системи та зменшити енергетичну залежність. На сьогодні більшість контрактів постачається з формульним ціноутворенням від РДН країни (ціна формується на добу наперед), з якої імпортується електрична енергія.

Ціна на викиди CO2 має суттєвий вплив на формування оптової ціни на електричну енергію на короткострокових ринках в ЄС. Ціна на викиди CO2 стає важливим чинником для генеруючих компаній, які використовують викопне паливо.

Кожна тонна CO2, яку ці компанії викидають в атмосферу, повинна бути покрита покупкою відповідної квоти. Чим вища ціна на квоти, тим більшими стають витрати цих компаній.

Зокрема, коли ціна на СО2 підвищується, виробники на викопному паливі змушені враховувати додаткові витрати на квоти в своїх пропозиціях на РДН. У моменти, коли попит на електричну енергію є високим і для забезпечення потреб необхідно запускати генерацію на вугіллі/газі, ціна СО2 стає одним із основних факторів, що визначає ціну електроенергії на РДН.

Українська енергетична біржа готова розпочати підготовчі роботи та розробляє оцінку можливості запровадження торгівлі квотами на викиди, в тому числі орієнтуючись на досвід торгівлі за використання найпопулярнішої в Європі системи ETS. У 2023 році система торгівлі викидами ЄС (EU ETS) становила 87% від загальної вартості вуглецевого ринку.

Ця система базується на директиві 2003/87/ЄС, згідно з якою квоти на викиди можуть розподілятися безкоштовно або продаватися на аукціонах (первинний ринок). У ЄС понад 50% нових квот надходять на ринок через аукціони, а 5% залишається в резерві для нових учасників. Вторинний ринок включає спотову торгівлю квотами та інші торгові інструменти, такі як ф'ючерсні контракти та опціони.

Ця система передбачає два етапи. Перший — налаштування моніторингу, звітності та верифікації викидів. Другий — створення ринку торгівлі квотами. Кожна компанія отримує квоти, і якщо вона перевищує ліміт викидів, повинна купити додаткові дозволи на аукціонах чи на вторинному ринку, або сплатити штраф за надлишкові викиди.

Кошти від аукціонів надходять у Інноваційний фонд та Фонд модернізації, з яких фінансуються проєкти щодо зменшення викидів.

Ціни на європейському вуглецевому ринку продовжують зростати, оскільки кліматичні цілі Європи та її політика стають амбітнішими. Щодо вартості квот в ЄС, то на III квартал 2024 року вони оцінювалися в трохи більше, ніж 65 євро за метричну тонну CO2. Різниця між спотовими та ф’ючерсними цінами на квоти на викиди ЄС невелика.

Найвища ціна на викиди вуглецю поки була зафіксована 21 лютого 2023 року на рівні 100,34 євро. Штрафи за перевищення викидів – 100 євро за тонну. За оцінками експертів ринок вуглецю буде рухатися у сторону приблизно €110/т у 2025-му, а згодом відбудеться «вибух у ціні» – вона досягне €150/т до 2030-го.

ЄС проводить аукціони через біржу European Energy Exchange (EEX), де квоти продаються спільно для всіх 25 країн-членів. Польща і Німеччина проводять аукціони окремо, але на тій самій біржі.

Окрім ЄС, схожі системи функціонують у Китаї, США, Великій Британії, Швейцарії, Південній Кореї, Мексиці, Новій Зеландії та інших країнах. В Україні система торгівлі квотами на викиди могла б охопити до 30% викидів, що є порівнянним з 38% викидів в ЄС.