Що зміниться після легалізації криптовалют в Україні
Україна входить до числа країн із найактивнішим використанням криптовалют, але регульованого ринку всередині країни досі немає. Велика кількість гаманців ще не створює ринок. Він з'являється тоді, коли постачальника можна перевірити в реєстрі, банк розуміє його статус, податок розраховується з реального прибутку, а право власності можна захистити в суді.
За індексом Chainalysis за 2025 рік Україна посіла восьме місце у світі за впровадженням криптоактивів. В оглядах також називали близько 11% громадян, які користуються криптовалютою. Це оцінки, а не державний реєстр, але масштаб не можна вважати нішевим.
Українські команди створили WhiteBIT, Everstake, Trustee Plus, Hacken, Global Ledger, AMLBot та інші міжнародні проєкти. Однак значна частина ліцензій і банківських відносин перебуває за межами України.
Що означає регулювати криптоактиви
Криптовалюту не потрібно "легалізовувати" як заборонений предмет. Люди вже володіють нею та здійснюють операції. Державі потрібно встановити правила для послуг, прав і ризиків.
Робоча модель має визначити статус активу, види діяльності, що підлягають ліцензуванню, правила зберігання клієнтських коштів, порядок розрахунку податку, вимоги до капіталу та керівників, перевірку клієнтів, банківське супроводження і захист користувача.
Регулювання не означає визнання Bitcoin платіжним засобом замість гривні. Воно означає, що цифровий актив стає об'єктом зрозумілого права, а біржі, обмінні сервіси, зберігачі та брокери працюють у контрольованому периметрі.
Чому закон досі не працює
У 2022 році Україна ухвалила Закон "Про віртуальні активи". Ідея була правильною: визначити віртуальний актив як об'єкт права та описати постачальників послуг. Але закон мав запрацювати після внесення змін до Податкового кодексу. Податкової моделі, порядку авторизації, зв'язку з банками та системи нагляду не з'явилося. Тому закон так і не набрав чинності.
Законопроєкт №10225-д пропонує визначати результат фізичної особи як різницю між доходом від продажу та підтвердженими витратами на придбання, дозволяє переносити збитки і передбачає реєстрацію постачальників послуг. Це краще, ніж податок з усього обороту.
Але залишаються питання. Навантаження у 23% може зберегти тіньовий ринок. Для старих активів складно відновити вартість придбання. Розрахунок у гривні здатен створити паперовий прибуток через курсову різницю. Повноваження регуляторів не до кінця зрозумілі. Надмірна дискреція може перетворити регулювання на дорогий вхідний квиток для кількох компаній.
Що втрачає Україна
По-перше, бізнес. Компанії з українськими засновниками отримують ліцензії та відкривають рахунки в Європейському союзі, Швейцарії, Великій Британії та інших юрисдикціях.
По-друге, податки та банківську інтеграцію. Держава майже не бере участі в обслуговуванні легального обороту, а український банк часто сприймає слово "криптовалюта" як загальний сигнал ризику. Клієнту складно підтвердити походження коштів, а компанії - побудувати прозорий розрахунковий контур.
По-третє, захист користувачів. На тлі правової невизначеності діють фіктивні інвестиційні платформи, псевдоброкери та кол-центри. Міжнародні розслідування пов'язують такі мережі з офісами в Україні та збитками у мільйони євро. Без реєстру і нагляду межа між професійним сервісом і злочинною схемою менш помітна.
Що показує міжнародна практика
Європейський союз створив режим MiCA: авторизація постачальників, вимоги до капіталу, захист клієнтських активів і публічні реєстри. Швейцарія інтегрувала цифрові активи у фінансове право. Велика Британія, Канада та Казахстан також розвивають ліцензовані режими.
Працюючі моделі не забороняють технологію і не залишають її без контролю. Вони розділяють види діяльності, встановлюють вимоги відповідно до рівня ризику та пов'язують крипторинок із банками, податками і захистом клієнта.
Поганий закон може виявитися гіршим за відсутність закону. Якщо ліцензія надто дорога, звітність непосильна, а податок не враховує витрати і збитки, бізнес піде у P2P, готівкові розрахунки або на іноземні платформи. Існує також ризик регуляторного захоплення, коли дозволи видаються непрозоро.
Потрібна програма добровільного розкриття старих активів
Найскладніше питання пов'язане з криптовалютою, придбаною до появи спеціальних правил. В одних власників збереглися виписки та звіти бірж, в інших - лише адреси гаманців і транзакції у блокчейні.
Україні потрібна обмежена в часі програма добровільного розкриття історичних криптоактивів. Власник міг би заявити гаманці, кількість активів, період придбання, податкове резидентство і доступні докази. Після цього проводилася б перевірка походження коштів, санкційних ризиків і зв'язку з високоризиковими адресами.
Програма має передбачати помірний платіж або зрозумілий спосіб визначення первісної вартості та звільнення від санкцій за минуле недекларування у разі добровільного звернення. Вона не повинна поширюватися на корупцію, крадіжки, шахрайство, тероризм, наркотики, обхід санкцій та інші злочинні доходи.
Це не індульгенція. Такий механізм відокремить законно сформований, але погано документований капітал від кримінального і надасть йому офіційну точку відліку. Багато власників готові розкрити активи та сплатити розумний податок, якщо після цього зможуть підтверджувати походження коштів і користуватися капіталом в Україні та за кордоном.
Раніше я розбирав в "Економічній правді", як українцю законно купити USDT, USDC або Bitcoin і зберегти докази придбання. Саме документальна історія купівлі має стати основою майбутньої системи, а не спроба оподаткувати будь-яку суму на гаманці.
До чого може призвести регулювання
За розумної моделі власник отримає документальну історію активу. Банки отримають правила роботи з криптовалютою. Держава - звітність і податкову базу. Користувач - можливість перевірити постачальника та захистити свої права. Частина компаній зможе залишати в Україні не лише розробку, а й комплаєнс, аудит, юридичні функції та інтелектуальну власність.
Деякі обмінники і сервіси підуть з ринку, оскільки не зможуть працювати без обліку, капіталу та відповідальності. Це нормальний результат, якщо вимоги співмірні з ризиком і не обмежують конкуренцію.
Україні потрібна працююча система: зрозумілий правовий статус, сумісна з MiCA авторизація, податок з прибутку, публічний реєстр, відокремлення клієнтських активів, банківський маршрут і перехідна програма для старих портфелів.
Мій висновок: криптоактиви необхідно регулювати не заради гучного статусу "криптохабу" і не заради обіцянок швидко наповнити бюджет. Ігнорування вже стало дорогою і сірою формою регулювання.
Капітал повинен мати маршрут, а не легенду. Державна політика у цій сфері також.
Ярослав Мерецький