Реформування системи зелених фінансів України – погляд UGB (Укргазбанк)

Відбудова України не може бути простим відтворенням довоєнної економіки. За RDNA5 – п'ятою швидкою оцінкою завданої шкоди та потреб на відновлення, потреби у відновленні та реконструкції на наступне десятиліття становлять близько 588 млрд дол. США. Важливий не лише обсяг ресурсів, а й механізм їх мобілізації: як поєднати бюджет, міжнародну підтримку та приватний капітал, щоб публічні кошти зменшували ризики й стимулювали приватні інвестиції.

Відновлення має відбуватися за принципом Build Back Better & Greener – відбудовувати краще та екологічніше. Замість відтворення зруйнованих активів "один в один" їх потрібно модернізувати через енергоефективність, відновлювані джерела енергії (ВДЕ), ресурсоефективність і циркулярну економіку. Це підтримує євроінтеграцію, підвищує стійкість економіки та зменшує залежність від імпорту енергоресурсів. У цій логіці зелені фінанси мають стати частиною економічної моделі відновлення, а банківський сектор – її ключовим інструментом.

Фіскальна політика: основа для залучення інвестицій

Перший елемент цієї моделі – фіскальна політика. Її роль полягає у формуванні якісного портфеля проєктів, забезпеченні прозорого відбору та покритті ризиків, які ринок не здатен ефективно брати на себе.

Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій держави на 2026–2028 роки охоплює 12 секторів, 51 напрям і 581,3 млрд грн публічних інвестицій. Їхні джерела – державний бюджет, ресурси під державні гарантії, кошти міжнародних фінансових організацій (МФО), іноземних урядів та спеціальних фондів.

Бюджетні інструменти та міжнародне кліматичне фінансування мають працювати синхронно. Гранти, гарантії й пільгові ресурси повинні знижувати ризики проєктів і створювати умови для залучення банківського та приватного капіталу. Наступний крок – зелене бюджетування (green budgeting): кліматичне маркування видатків, застосування принципу DNSH – "не завдавати значної шкоди" екологічним цілям, оцінка фізичних і перехідних ризиків та аналіз життєвого циклу активів.

Кліматичні інвестиції: фінансування через зниження ризиків

Другий елемент – кліматичні інвестиції. Для України це не лише ВДЕ, а й енергетична інфраструктура, системи накопичення, енергоефективність промисловості та будівель, адаптація громад, кліматично стійке сільське господарство й декарбонізація експорту.

Ukraine Investment Framework має 9,6 млрд євро бюджетної спроможності у формі гарантій і грантів для змішаного фінансування (blending). Щонайменше 20% відповідного фінансування Ukraine Facility має підтримувати кліматичні та інші екологічні цілі.

Ключовий підхід – зниження ризиків (de-risking). Грант чи гарантія не підміняють банківський кредит, а підвищують спроможність проєкту отримати фінансування (bankability) та знижують воєнний, технологічний або кредитний ризик. Банк оцінює позичальника, структурує угоду, визначає ковенанти – договірні зобов'язання та обмеження для позичальника, поєднує кредит із гарантійним чи грантовим компонентом і контролює результат.

Перспективний інструмент – кредити, пов'язані з показниками сталого розвитку (sustainability-linked loans), умови яких залежать від вимірюваних ESG-показників – екологічних, соціальних та управлінських.

Водночас вуглецеве ціноутворення, CBAM – механізм вуглецевого коригування імпорту ЄС і майбутня система торгівлі викидами поступово робитимуть вуглецеву інтенсивність фінансовим чинником конкурентоспроможності та кредитоспроможності бізнесу.

Спільні стандарти для держави, інвестора та банку

Третій елемент – єдина мова для всіх учасників фінансування. У ЄС цю функцію виконує Таксономія - система класифікації екологічно сталих видів економічної діяльності. Вона встановлює вимоги до суттєвого внеску в екологічні цілі, дотримання принципу DNSH, мінімальних гарантій і технічних критеріїв.

Для України сумісність із цією логікою є умовою доступу до європейського капіталу. Однак класифікація сама по собі не створює фінансування. Її цінність виникає тоді, коли критерії застосовуються під час відбору проєктів, кредитного аналізу, ціноутворення та моніторингу.

Досвід ЄС також показує необхідність адаптації вимог: у 2025–2026 роках Єврокомісія спрощувала частину положень Таксономії та ESRS – Європейських стандартів звітності зі сталого розвитку. Українська модель має бути узгодженою з європейською, але враховувати структуру економіки, дефіцит даних, потреби малого й середнього бізнесу (МСБ) і специфіку відбудови.

ESG-ризики як частина фінансового управління

Четвертий елемент – ESG-ризики. Їх дедалі частіше розглядають як чинники кредитного, ринкового, операційного, концентраційного та репутаційного ризиків, а також ризику ліквідності, а не лише як нефінансову чи репутаційну тему.

НБУ інтегрує ESG у корпоративне управління та систему управління ризиками. Це передбачає оцінку суттєвості, врахування ESG-факторів у ризик-апетиті, кредитному процесі, ICAAP/ILAAP – внутрішніх процесах оцінки достатності капіталу та ліквідності, портфельному моніторингу й сценарному аналізі.

Такий підхід відповідає траєкторії ЄС: із січня 2026 року застосовуються настанови Європейського банківського органу (EBA) щодо управління ESG-ризиками, а з 2027 року – вимоги до екологічного сценарного аналізу. Для українських банків це означає перехід від оцінки окремого проєкту до аналізу портфельних концентрацій, фізичних і перехідних ризиків та адаптивності бізнес-моделей клієнтів. Фізичні ризики пов'язані з наслідками зміни клімату, а перехідні – зі змінами під час переходу до низьковуглецевої економіки.

Роль банків: від стандартів до практичних рішень

Саме банки забезпечують практичний зв'язок між системою сталого фінансування ЄС та українською реальною економікою. Вони масштабують гранти, гарантії й пільгові ресурси через кредитування, професійно оцінюють і відбирають ризики, застосовують вимоги до ESG-даних, енергоефективності, Таксономії та екологічних і соціальних ризиків (E&S) на рівні конкретного підприємства й забезпечують моніторинг після надання фінансування.

Отримуючи капітал, методології та стандарти від європейських і міжнародних фінансових інституцій, банки перетворюють їх на кредитні рішення. Узгодження підходів із вимогами НБУ, EBA, CSRD – Директиви ЄС про корпоративну звітність зі сталого розвитку, стандартів ESRS і Таксономії визначає не лише дотримання цих вимог, а й здатність економіки залучати та ефективно використовувати європейський інвестиційний капітал.

Практика UGB (Укргазбанк)

Для UGB (Укргазбанк) ця модель уже є практикою. Із 2016 року банк розвиває зелене фінансування, технічну експертизу та систему управління екологічними й соціальними ризиками, інтегровану в кредитний процес.

Станом на 1 жовтня 2026 року портфель проєктів, що відповідають технічним критеріям відбору Таксономії ЄС, становив близько 10,3 млрд грн, або 230 млн дол. США в еквіваленті. За результатами розрахунку викидів парникових газів (GHG) за 2025 рік вуглецева інтенсивність банку становила близько 1,6 млн т CO₂-екв. Розрахунок охоплює Scope 1–3: прямі викиди, непрямі викиди від придбаної енергії та інші непрямі викиди, зокрема пов'язані з фінансуванням.

У 2026 році банк затвердив Стратегію сталого розвитку на 2026–2029 роки, яка переводить фокус від окремих зелених продуктів і проєктної оцінки екологічних та соціальних ризиків до комплексної ESG-трансформації. Вона передбачає інтеграцію ESG- і кліматичних ризиків у систему управління ризиками, кредитний процес, ризик-апетит, портфельний аналіз і сценарне моделювання, а також розвиток системи управління ESG-ризиками (ESG Risk Governance), ESG-рейтингування позичальників та моніторингу ESG-факторів.

Окремий напрям – рамкова основа сталого фінансування (Sustainable Finance Framework) як методологічна база для його класифікації, розвитку продуктів і наближення до Таксономії ЄС та міжнародних стандартів.

Від окремих програм до ринку сталого капіталу

Реформа зелених фінансів має створити цілісний ринок сталого капіталу, а не лише набір пільгових продуктів. Фіскальна політика має формувати інвестиційний сигнал і покривати ризики, які ринок самостійно не бере на себе; таксономія та ESG-звітність – створювати спільну інформаційну основу; регулятори – інтегрувати кліматичні чинники у забезпечення фінансової стабільності; міжнародні партнери – надавати довгостроковий капітал та інструменти зниження ризиків.

Саме банки мають перетворити цю систему на реальні інвестиції у підприємства, громади та інфраструктуру. Без них зелене фінансування ризикує залишитися сукупністю бюджетних і донорських програм. За участі банків воно стає ринковим механізмом масштабування приватного капіталу, управління ризиками й вимірювання результатів.

Саме так зелене відновлення перетворюється на механізм модернізації країни, зміцнення її економічної стійкості та фінансової інтеграції до ЄС.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК". Ліцензія НБУ №123 від 21.07.1993. Реєстраційний номер у Державному реєстрі банків №183.