iOS 26: Дизайн крізь скло – перші враження після 14 днів з Liquid Glass
Минуло рівно чотирнадцять днів з моменту офіційного релізу iOS 26 – і я вже встиг провести з нею достатньо часу не лише як користувач, а й як дизайнер продуктів та застосунків для мобільних та десктоп платформ. Як досвідчений дизайнер, мені добре відомо, що перші бета-версії рідко бувають повністю готовими. Тому, коли Apple на своїй конференції для розробників – WWDC 25 анонсувала новий великий редизайн операційної системи, моя перша реакція була не змішаною, як у багатьох моїх коллег, а скоріше захопленням та професійною цікавістю. З першого бета-білду, я був не просто користувачем, що спостерігає за новим інтерфейсом, а автором, який намагався зрозуміти його філософію. Повністю підтримую новий підхід, хоча і ставлюся до нього з обережністю. Можливо, на відміну від читача, що тільки встановив, чи планує встановити оновлення, я вже відчув усі сильні й слабкі сторони нового інтерфейсу – і готовий поділитися особистим, але системним враженням.
Це не просто чергове оновлення, це новий розділ у книзі історії UI-дизайну. І хоча багато хто критикує його за надмірну грайливість і потенційні проблеми, я переконаний, що Liquid Glass UI – це не просто сміливий редизайн, а стратегічний крок Apple, що сигналізує про новий напрямок у взаємодії, який виходить за межі екрана. Це ризикована, але, на мій погляд, абсолютно захоплююча ставка на майбутнє.
Фізика та філософія нового інтерфейсу. Що насправді означає "Liquid Glass"?
На перший погляд, "Liquid Glass" може здатися просто естетичним трюком – красивими, напівпрозорими ефектами, що грають зі світлом і кольором. Однак, якщо заглибитися, стає зрозуміло, що це щось значно більше. Apple створила щось значно глибше, ніж просто нову стилістику. Це концепція візуальної глибини, де інтерфейс не просто виглядає, а взаємодіє з простором, фоном, світлом. Це прозорість не як ефект, а як інструмент контексту.
- Екран більше не статичний – він ніби живий. Новий дизайн поєднує оптичні властивості скла з гідродинамікою. Це означає, що елементи інтерфейсу не просто статично прозорі, вони заломлюють і розмивають контент в реальному часі, а також реагують на рух пристрою через дані гіроскопа та акселерометра.
- Це не просто "eye-candy", а справжній інженерний подвиг. На мій погляд, Apple, по суті, створила імпліцитний фізичний рушій для елементів інтерфейсу, який працює постійно без шкоди для продуктивності чи заряду батареї.
- У руках – об'єкт, що пульсує разом з твоїм днем: глибина панелей, згладжування меж, реакція на колір та освітлення. І це не про ефекти – це про настрій системи.
Щоб повністю оцінити цей крок, необхідно поставити його в історичний контекст. Це перше всеосяжне переосмислення філософії інтерфейсу з часів революції iOS 7. Той редизайн був про відмову від скеуморфізму, про мінімалізм і аскетизм. Він був про "площину". Liquid Glass, навпаки, є спробою повернути відчуття "фізичності" та "тактильного реалізму" на цифрові поверхні. Мені, як дизайнеру, завжди хотілося, щоб інтерфейс відповідав "красивим матеріальним властивостям" самих пристроїв – і скло, матеріал екранів, стало логічною відправною точкою. Ідея полягала в тому, щоб створити інтерфейс із відповідного матеріалу, що змушує скло самого пристрою нібито оживати.
Наступна таблиця допомагає зрозуміти, наскільки фундаментальною є ця філософська зміна:
| Критерій | iOS 7 (Flat Design) | iOS 26 (Liquid Glass) |
| Філософія дизайну | Плоскість, мінімалізм, аскетизм. Відмова від скеуморфізму. | Глибина, динаміка, багатошаровість. Відмова від "пласкості". |
| Ключові матеріали | Папір, чисті форми. | Скло, рідина, світло. |
| Мета | Спрощення та очищення інтерфейсу від "зайвих" візуальних ефектів. | Створення "живого", чуйного та емоційного інтерфейсу. |
| Реакція на рух | Немає. Інтерфейс статичний. | Реагує на рух пристрою (гіроскоп), імітуючи фізичну поведінку. |
| Стратегічна мета | Уніфікація та масштабування інтерфейсу для різних пристроїв. | Підготовка до майбутнього, де "рух, світло і глибина стануть основними патернами взаємодії", та інтеграція з Vision Pro. |
Радість очей і виклик для розуму
Перші хвилини – це вау. Візуальне задоволення, якого не вистачало давно. Я особисто "закоханий" у "свіжий" вигляд, і мене "схвильовує, що Apple знову впроваджує відчуття на свої цифрові поверхні, створюючи інтерфейси, які мерехтять, згинаються і дихають". Але через декілька годин починаєш помічати речі, які хвилюють уже як професіонала.
✔️ Сильні сторони
- Тематичні іконки: не лише естетика, а й перший крок до візуальної адаптивності. Хоч і існує критика, що монохромні іконки "передають менше інформації", ніж кольорові, до них швидко звикаєш.
- Контекстна прозорість: елементи вміють зникати й з’являтись із сенсом, не випадково.
- Візуальна єдність: візуальна єдність між iOS, macOS і iPadOS – Apple штовхає нас до мислення не "екраном", а екосистемою досвіду. Вважаю, що ця зміна готує користувачів до "більш імерсійного, просторового інтерфейсу" та "глибшої інтеграції з Vision Pro і наступними поколіннями імерсійних девайсів".
⚠️ Слабкі сторони
- Читабельність: у деяких сценаріях (особливо в яскравому середовищі або на динамічному фоні) текст відверто тоне. І це не про смак – це про доступність. Навіть мені, як прихильнику нового дизайну, здається, що "деякі рівні контрасту є сумнівними", а певні елементи "важко читати".
- Втома від візуального шуму: прозорі панелі з ефектом "фросту", світлові переливи, анімації – не завжди доречні. Помітив, що надмірна анімація та постійні зміни елементів можуть відволікати. Інколи хочеться просто спокою.
- Функціональні регресії: помітив, що в деяких додатках, як-от Safari, спрощення призвело до збільшення кількості кліків, щоб дістатися до потрібних функцій. Цей надмірний акцент на естетиці може змусити користувачів покладатися на інші інструменти, як-от Spotlight, для запуску програм, роблячи іконки лише візуальним тлом, а не ефективним інструментом навігації, як всі звикли зараз.
- Складність для розробників: тепер не вистачить просто дотримуватись HIG – треба розуміти філософію змін, інакше ваш застосунок виглядатиме чужорідно.
Для кого це все?
У мене відчуття, що Apple звертається не до масового користувача, а до нас – творців інтерфейсів, лідерів досвіду, авторів щоденних звичок. "Liquid Glass" – це запрошення. Питання: чи зможемо ми, дизайнери інтерфейсів, відповісти не копіюванням, а переосмисленням?
Висновок
Apple не просто змінила інтерфейс. Вона дала нам дзеркало, в якому видно наші дизайнерські рішення. Чи зможемо ми адаптуватися до нового стилю так, щоб не втратити зручність, швидкість, логіку? Чи зможемо ми пояснити звичайному користувачу, чому інтерфейс тепер не просто картинка, а відчуття?
Після 14 днів з iOS 26 я бачу потенціал, але ще більше – відповідальність. Це не просто "нова візуалка". Це нова мова. І ми – її перші перекладачі.
P.S. Вважаю, що Apple з часом "відкотить" деякі найбільш агресивні ефекти, покращить читабельність та надасть більше опцій для кастомізації, щоб задовольнити користувачів, які цінують практичність над естетикою.У наступних нотатках я поділюся, як ми в Readdle адаптуємо Calendars до цієї парадигми. Але вже зараз – це найбільший виклик для mobile UI з часів iOS 7 (2013 рік).