Хто і навіщо блокує видобуток українського газу під час війни
Бюджет України може недоотримати близько 70 млрд гривень податків через російські атаки на український бізнес. Про це нещодавно розповів прем'єр-міністр України Сергій Корецький під час публічного інтерв'ю на YES–2026. Атаки тривають щодня, цифра наших втрат зростатиме.
Я переконаний: якщо росіяни намагаються завдавати ударів по українському бізнесу, щоб послабити нашу стійкість, то справою всіх відповідальних суспільних сил має бути захист інвесторів і платників податків. Адже не так і багато у нас залишилося людей, які готові вкладати в українську промисловість, ризикуючи отримати російську ракету відразу після запуску об'єкта. Коли ж мова йде про області, що межують з окупантами, то охочих інвесторів стає ще менше.
Виявилося, однак, що так думають не всі. Вже більше тижня проти мене, моєї сім'ї та моїх партнерів ведеться скоординована інформаційна атака.
Мета цієї кампанії – за допомогою неправдивих, маніпулятивних звинувачень зірвати цілком законний видобуток газу в Полтавській області. Наголошую: мова йде про законний видобуток українського газу, який забезпечить чималі податкові надходження до бюджету.
Учасниками атаки виявилися різноманітні сили і середовища. Авантюристи та "активісти" з Полтави, народний депутат України, авторитетні видання й анонімні телеграм-канали. Сумарно – близько 80 (дез)інформаційних публікацій. Всі координовано передрукували низку неправдивих і маніпулятивних звинувачень. Ніхто не звернувся по коментар чи пояснення.
У цьому тексті я хочу зафіксувати власну позицію і спростувати набір звинувачень, які не мають жодного стосунку до правди. Почнемо з передісторії.
"Шлагбаум" у Полтаві
У 2021 році чесько-українська компанія ТОВ "Горизонти" під час відкритого аукціону Держгеонадр на Prozorro придбала спеціальний дозвіл на користування надрами Жуківської площі на Полтавщині. Згодом для якісного і ефективного управління було створено "МНД Жуківське". Це спільний проєкт української групи "Західнадрасервіс" і чеської енергетичної групи "MND".
Наголошую, що в аукціоні могли брати участь усі бажаючі. Дозвіл коштував нам 90 мільйонів гривень, які були успішно сплачені в бюджет України. Ще 177 мільйонів гривень ми інвестували в геологічну розвідку і 3D сейсмічні дослідження згаданої площі. Наступним етапом мало стати буріння розвідувальної свердловини. Буріння, однак, досі не почалося.
Ми неодноразово зверталися до користувача земельної ділянки – ПрАТ "Полтавське" – для погодження робіт. Саме на його території знаходиться Жуківська площа. Про які масштаби йдеться? Майданчик для будівництва свердловини має розміри 60 на 120 метрів. Це всього 0,72 гектара. У разі успішного буріння для подальшої експлуатації свердловини залишається ділянка розміром 13 на 6 метрів, тобто 78 квадратних метрів. Також залишається під'їзна дорога завдовжки 480 метрів, яку ПрАТ "Полтавське" може використовувати у своїх цілях.
Завдані збитки, зокрема недоотриманий дохід, ми відшкодовуємо відповідно до законодавства. Однак компенсація збитків, недоотриманого доходу, дорога чи інші передбачені законом відшкодування користувача ділянки не зацікавили. Фінансові апетити ПрАТ "Полтавське" були непомірними, і домовитися не вдалося.
Відтак ми отримали категоричну відмову, а згодом зіткнулися з жорсткою протидією місцевих сил, які почали проти мене і моїх партнерів – інвесторів з Чехії – справжню інформаційну війну, паралельно закидаючи правоохоронців заявами про вигадані порушення, щоб заблокувати будь-які роботи.
ПрАТ "Полтавське" звернулося до поліції із заявою про те, що ми нібито самовільно зайняли їхні землі, бо не отримали від них дозвіл на роботи.
Тут важливо зазначити, що в Україні з 2023 року діє урядова постанова №1320, яка спрощує порядок видобутку під час воєнного стану. Тобто ми, як інвестори, маємо повне право проводити роботи без штучних бюрократичних бар'єрів і "шлагбаумів", адже енергетика сьогодні – це питання обороноздатності. Логіка постанови № 1320 проста. Триває війна, а енергонезалежність є запорукою стійкості всієї держави. Україна не може собі дозволити бути в заручниках у недоброчесного бюрократа, орендаря чи землекористувача, який хоче, щоб ренту сплачували персонально йому, а не в бюджет держави.
До речі, про бюджет. Групи компаній Західнадрасервіс (Україна) та MND (Чехія) за час повномасштабної війни інвестували в економіку України близько 17,3 мільярда гривень. 16,7 мільярда ми сплатили державі у вигляді податків і зборів. 500 мільйонів гривень – це благодійні пожертви, більша частина з яких пішла на підтримку ЗСУ. Зараз наша спільна діяльність приносить Україні два мільйони кубічних метрів газу на добу.
Та повернемося до Полтави. Родина, у чиїй власності ПрАТ "Полтавське" і ще низка місцевих підприємств та організацій, після невдалих спроб "домовитися" з нами почала "бомбардувати" місцевих правоохоронців заявами і всіляко блокувати роботу. Їхні інформаційні ресурси розгорнули справжню інформаційну війну проти нас.
Останній бастіон Кремля
"Спусковим гачком" і найбільш шумним виконавцем цієї координованої кампанії є скандальний активіст і блогер із кримінальним минулим. Його ім'я – Геннадій Сікалов, а його біографія могла би лягти в основу сюжету фільму "Бандитська Полтава".
Чоловік стількох "талантів", що важко вибрати найцікавіший. Місцеві та національні ЗМІ переповнені неймовірними історіями про судимості, шахрайство, вбивство під час перестрілки кримінального авторитета, втечу до росії і переховування там, міжнародний розшук, махінації зі страхуванням, рейдерство, медіакілерство, підробку документів, фіктивне розлучення і багато-багато іншого.
Тут не вистачить місця описати всі звершення цього персонажа, тому я дозволю собі дати посилання на публікації інших людей, які вони підготували про нього. Зокрема найсвіжіші на "Українській правді": "Останній Бастіон Кремля у Полтаві" або "Безкарні? Судді та їхні мажорні клієнти-ухилянти". Це публікації лише за 2026 рік.
Отож сьогодні Геннадій Сікалов позиціонує себе, серед інших ролей, журналістом у власному виданні "Останній Бастіон", а також "речником" такої собі партії "Дія", назву якої вони спільно з (екс)дружиною "зарезервували", тобто зареєстрували.
"Останній Бастіон" був не дуже популярним виданням у Полтаві, натомість дуже популярним в росії. Величезну кількість його антидержавних, антисемітських, проросійських публікацій передруковували ворожі ресурси. У згаданій статті "Останній Бастіон Кремля у Полтаві", що вийшла на УП, все це буквально порахували і довели. Ось тут докази.
А ось, до речі, ще одна цікава публікація з полтавських ЗМІ. У 2020 році на стінах офісу його дружини в центрі Полтави з'являється чітка, добре видима нацистська свастика (!). Фото і новина ось тут: https://poltava.to/news/56526/. Як ви думаєте, яка країна і чиї ЗМІ з ентузіазмом і фотографіями крупним планом поширили цю новину різними мовами світу?
Виглядає, що "Бастіон Сікалова" легалізовував пропаганду в Україні, щоб потім з посиланням на "український ресурс" можна було передруковувати її за кордоном. Це стара пропагандистська технологія КГБ. Все це закінчилося у 2024 році, коли відповідальні органи заблокували цей ресурс. Сайт заблокований, проте сторінки у соціальних мережах живуть і далі продукують дезінформацію.
Отож цей "Бастіон" і його "журналіст" регулярно підробляють медіакілерством. Останні "розслідування" присвячені мені, моїй родині та партнерам. Нібито "Західнадрасервіс" з чеською компанією, яка колись "співпрацювала з газпромом", прийшли у Полтаву, щоб "забрати корисні копалини громади". Слово "громада" вони використовують суто для провокування емоцій. Річ у тім, що і ПрАТ "Полтавське", і "Бастіон", і багато інших юридичних структур, які виринають то тут, то там у цьому конфлікті й представляються "громадою", мають чіткий стосунок до цілком конкретних людей – Геннадія Сікалова і його недавньої дружини Світлани Манжос. Вони нещодавно (нібито) розлучилися, і добродій Сікалов, раптово ставши батьком-одинаком, не зміг продовжувати військову службу.
Великий комбінатор
Отже, що у нас виходить? Підприємство, що має зв'язок з родиною Сікалова, звертається до місцевих правоохоронців, а ті блокують нашу роботу. Інша їхня структура, яка "прикидається ЗМІ" і є також власністю родини, робить псевдорозслідування про те, "як потерпає громада". Ну і вишенька на торті – сам Геннадій Сікалов, вже в іпостасі голови громадської спілки "Останній Бастіон", тобто як "чесний активіст", публікує "розслідування" на сторінках поважного видання "Дзеркало тижня" про те, "як великий бізнес у змові з владою намагається пограбувати громаду Полтавщини". Посилання на публікацію можна знайти ось тут.
Жодної згадки про власний конфлікт інтересів. Немає там і про те, що він є стороною бізнес-конфлікту з нами, а фактичним заявником є його (екс)дружина, на яку переписане майно. Жодних згадок про все це немає. Редакція видання робить вигляд, що їх не існує або ці "нюанси" неважливі. Хоча в цьому і лежить вся суть конфлікту і "розслідування". Чоловік, який звик "збивати" гроші з бізнесу просто за те, щоб не створювати штучних проблем, спокійно собі використовує сторінки авторитетного видання для "шкурних" інтересів.
Я не дивуюся Сікалову. Люди його штибу завжди мають десятки посвідчень на кожен випадок життя. Сьогодні ти журналіст, завтра активіст, потім каратист, підприємець, нафтовик, лідер політичної партії "Дія" і так далі, і тому подібне. Якщо для заробітку треба стати журналістом – без проблем, якщо ж зібрати мітинг – то дістаємо посвідчення активіста. Геннадій Сікалов, до речі, є засновником багатьох громадських організацій поза межами журналістики. Наприклад, він заснував ГО "Полтавська обласна федерація фігурного катання" або ГО "Українська асоціація пінг понгу", ну і десяток інших організацій. Хтозна, коли доведеться дістати посвідчення "Голови асоціації пінг понгу", щоб вимагати у гравців настільного тенісу сплати членських внесків.
Отже, я не дивуюся Сікалову і не дивуюся легіону анонімних медіа, які, щоб заробити, поширюють подібну писанину. Я би навіть не відповідав і не коментував всі ці закиди, адже сперечатися з подібними персонажами – це, на мою думку, недостойно. Нехай ним займаються правоохоронці.
Однак мене відверто подивувала його співпраця з "Дзеркалом тижня". І тут вже мовчати не можна. У 2024 році він вже публікував у них на сторінках "скандальні викриття" про нас. Тоді ми писали спростування і "Дзеркало" його опублікувало. Ми чорним по білому, з доказами і документами показували, де брехня і маніпуляція. Пройшло два роки, і чергова маніпулятивна стаття, написана "редактором заблокованого за антидержавну діяльність сайту", опиняється на їхніх сторінках. Я не знаходжу цьому логічного пояснення.
Політика проти правди
Окрім авторитетних видань, мене також здивувала позиція народного депутата від патріотичної партії "Європейська Солідарність" – Володимира Ар'єва. Ні з того ні з сього народний депутат на своїй сторінці у Facebook публікує пост про мене і конфлікт у Полтаві, який переповнений фактологічними помилками, що схожі на маніпуляції. Ось тут посилання на пост.
Ситуацію він описує приблизно так: під Полтавою великий українсько-чеський бізнес за допомогою влади і місцевих правоохоронців, і тут цитата: "прокладає дорогу до газових свердловин через ділянку, право постійного користування якою посвідчене державним актом за іншим підприємством. Власник заявив про самозахоплення".
Цікаво, що у його тексті взагалі не згадується, хто такий "власник", чому він заявляє про "самозахоплення", які є докази цього і як Володимир Ар'єв взагалі про це дізнався.
Народного депутата можна зрозуміти. Нікому не хочеться публічно виглядати інструментом "власника", тобто авантюриста з кримінальним флером. Тому краще делікатно оминути сторону обвинувачення й використати ситуацію для власних політичних цілей. Є, правда, невелика проблема. Більшість претензій і звинувачень не мають жодного стосунку до правди.
Негативним фактом, на думку Володимира Ар'єва, є те, що наші підприємства отримували кредити від державних і міжнародних банків. Це нібито наслідок того, що Максим Козицький є головою Львівської ОВА. Я маю кардинально інше бачення. Кредитування – це питання ділової репутації і кредитної історії, яка у нас бездоганна.
Короткий екскурс. Ще у 2012 році наша компанія "Еко-Оптіма" залучила проєктне фінансування Європейського банку реконструкції та розвитку. Це був перший в Україні проєкт, профінансований у межах програми ЄБРР з підтримки відновлюваної енергетики. Надалі наші проєкти продовжували отримувати фінансування від ЄБРР, Північної екологічної фінансової корпорації (NEFCO), Інвестиційний фонд уряду Данії (IFU (нині – Impact Fund Denmark)), Австрійського банку розвитку (OeEB). За цією співпрацею йдуть роки роботи, реалізовані проєкти та виконані зобов'язання. Кредити, про які йдеться, ми достроково погасили вже після повномасштабного вторгнення.
Народний депутат мав би радіти, що в час великої війни українські банки кредитують український бізнес. Так, взагалі-то, працює і розвивається здорова економіка. Можу здивувати пана Володимира ще більше. Бувало, що наша компанія проводила тендер: українські банки, приватні та державні, змагалися між собою за можливість надати нам кредит. Переміг приватний банк.
Інший факт, який щоразу подається як "розслідування" і "викриття", – це колишня співпраця наших партнерів – чеської енергетичної групи "MND" – з росіянами. Це не секрет, що до 2022 року європейці мали інфраструктурні проєкти з росіянами, особливо в енергетиці. Так працювали не лише підприємці з ЄС, але й з України. Енергетична співпраця з росіянами була як на рівні держав, так і на рівні різноманітних бізнесів. Після початку повномасштабної війни наші чеські партнери вийшли з усіх спільних проєктів з росіянами і зосередилися на українському ринку, в який успішно інвестують мільярди. Все це вже багато разів перевірялося відповідальними органами. Та для "розслідувачів" це нічого не значить, адже є можливість робити "скріни" з реєстрів, які виглядають таємниче, і подавати "секрет Полішинеля" як велике викриття.
Третій блок звинувачень стосується доріг у Львівській області. Нібито обласна адміністрація будує дороги там, де група "Західнадрасервіс" має вітрові станції. Володимир Ар'єв згадує про дорогу, яка будувалася в районі, де географічно знаходиться Орівська ВЕС. На жаль, знову "помилка". Згадана депутатом дорога не має ніякого відношення до Орівської ВЕС. Натомість для будівництва цієї ВЕС наше підприємство побудувало іншу дорогу завдовжки 7,5 кілометра, вклавши в це 74,8 мільйона гривень. Цьому є документальне підтвердження.
За каденції голови ОВА Максима Козицького було побудовано і відремонтовано сотні кілометрів доріг на Львівщині. Прозорість процесу, а також якість самих доріг може оцінити кожен. До речі, ціна кілометра є однією з найнижчих по Україні, й це також відкрита інформація. Я горджуся і пишаюся роботою свого сина, який самовіддано, жертвуючи особистим, продовжує служити громаді та державі.
Є ще четвертий аргумент пана Володимира, але тут важко щось навіть сказати. Мова йде про підписаний меморандум між Львівською ОВА і чеською "MND", яка розвиває низку соціальних, зокрема ветеранських, проєктів у Львівській області. Тут навіть пояснювати якось незручно. Львівська ОВА підписує меморандум з міжнародним бізнесом про те, що інвестор буде вкладати гроші в соціальні проєкти на Львівщині, й це умудряються подавати як щось недостойне.
До речі, про меморандуми. Буквально нещодавно MND Group, що входить до міжнародної інвестиційної групи KKCG, підписала з НАК "Нафтогаз України" меморандум про співпрацю. Він передбачає участь MND Group у трьох угодах про розподіл продукції, укладених між урядом України та "Укргазвидобуванням". Детальніше про цей меморандум можна прочитати тут.
Бачимо, що у інвестиціях і співпраці з відповідальними партнерами з "MND" зацікавлена не лише Львівська область, але і "Нафтогаз". Загадкою залишається лише позиція народного депутата, який вважає, що це погано.
Що ми маємо в сухому залишку
1) Чесько-українське підприємство виграє дозвіл на видобуток вітчизняного газу й сплачує за це близько 90 мільйонів гривень в український бюджет. Ще 177 мільйонів інвестує у дослідження площі.
2) Видобуток планується у Полтавській області, де є український газ, але інфраструктура видобутку постійно знищується росіянами. Не дивлячись на форс-мажори, ми йдемо в цей регіон, бо усвідомлюємо відповідальність перед суспільством і державою.
3) Через російські атаки по бізнесу бюджет України вже несе величезні втрати. Цифри ростуть. Наша держава як ніколи потребує спроможного власного бізнесу та інвестицій.
4) Водночас знаходяться сили, які починають атакувати відповідальний бізнес. Виходить так: якщо до вас не долетить ракета, то будемо знищувати вас інформаційно й блокувати роботу.
5) Бізнесу ставлять "шлагбаум" і недвозначно натякають, що ренту має отримувати не лише держав та громади, але і місцеві "ділки" , які через різні схеми віджали полтавські підприємства і землі.
6) Ми апелюємо до спеціальної постанови уряду про спрощений видобуток під час воєнного стану. Спецдозвіл отриманий у 2021 році. Наближається 2027 рік, а жодного кубометра газу з Жуківської площі ні держава, ні громадяни досі так і не отримали.
7) Проти нас запускають масштабну інформаційну атаку. Проросійські сайти і сторінки, які веде псевдопатріот з Полтави, чия дружина (за збігом обставин, мабуть) є стороною конфлікту, видають серію маніпулятивних текстів і фальсифікованих звинувачень.
8) Паралельно "бомбардують" заявами і скаргами всіх можливих правоохоронців, щоб заблокувати нашу законну роботу. Тиснуть і погрожують.
9) Одночасно, схоже, за гроші розповсюджують свої тексти по десятках анонімних телеграм-каналів, серед яких є і мільйонники. Тиражують усе це на сумнівних сайтах.
10) Випадково, (а може, і ні) залучають до цієї кампанії поважне видання і народного депутата, які дивним чином не помічають комерційну зацікавленість автора і джерела конфлікту.
Зараз ми у цьому місці.
Я багато років веду бізнес в Україні. Мене важко здивувати чи зачепити. Проте мова не лише про мене. Важливою стороною у цьому конфлікті є європейські інвестори, чию репутацію намагаються очорнити. Нагадаю, що Чехія – це країна, яка приймала наших людей і допомагала зброєю у найскладніші моменти. Ми вдячні й будемо пам'ятати про підтримку друзів.
Сподіваюся, що нам вистачить мудрості не вестися на голослівні звинувачення тих, хто за псевдопатріотичною риторикою ховає комерційні амбіції. Сподіваюся, що органи державної влади виконають власні обов'язки, забезпечать верховенство права, захистять добропорядний бізнес.
Я завжди вірив, що інвестиції в українську енергетику – це інвестиції в майбутнє держави і нашого народу. Наша група компаній і надалі буде зміцнювати енергетичну незалежність України попри все, адже захист і збереження держави – це наш обов'язок перед майбутніми поколіннями.