Як швидко і дешево зігріти українців

Ця зима показала: звична формула підготовки до опалювального сезону – тут відновили, там підлатали, сподіваємось на тепло – більше не працює.

Масовані обстріли відкрили жорстку реальність: Україна здатна покрити лише 50-60% потреб в електроенергії. Ukraine Facility Platform завжди обстоювала стратегічне планування в енергетиці, але цього разу ми поставили собі інше запитання: чи можна підготуватися стратегічно і встигнути до наступної зими?

Рішення вже існує: треба взяти те, що добре працює в бізнесу, і об'єднати це з можливостями громад. Причому ресурси для цього є: сотні мегават обладнання від донорів, яке досі не підключене до мережі, законодавство, яке це дозволяє, і бізнес, який готовий інвестувати. Чого бракує? Уміння домовитися.

Формула "вимкнень не буде, якщо не буде сильних обстрілів" спрацювала проти українців. Через морози до -20С попит на електрику сягав 18 ГВт, а генерація могла забезпечити 11,1 ГВт, ідеться у звіті Міжнародного енергетичного агентства.

За даними оператора енергосистеми НЕК "Укренерго", до 2030 року Україні знадобляться орієнтовно 9,5 ГВт нових генеруючих потужностей. Приблизний обсяг інвестицій для будівництва цього міксу становить 8 млрд євро. Це величезний виклик, а наступна зима почнеться вже через десять місяців.

Цей дедлайн варто сприймати як стимул діяти, бо ціна бездіяльності оцінюється понад 900 МВт, яких досі нема в енергосистемі. Саме така потужність електроустановок, переданих міжнародними партнерами та донорами українським містам, але це обладнання досі не встановлене і не підключене до мережі.

Причини бездіяльності різні: десь – невміння підключити установку до мережі, десь – брак бажання та відповідальності. Є випадки, коли місцева влада не встановлює подароване обладнання через побоювання, що росіяни його атакуватимуть.

Буває й так: обладнання встановили, але використовують не всю його потужність. Отже, необхідні реалістична оцінка потреб громади в енергії і розмова з донорами про те, як отримати обладнання, здатне забезпечити саме цей попит.

Враховуючи короткострокові (підготовка до наступної зими) і середньострокові (підготовка до майбутніх опалювальних сезонів) цілі, ми спробували описати кілька рішень, які можуть дати більше електрики і тепла вже наступної зими.

Швидкі проєкти: термін реалізації – до року

Коли бізнес будує генерацію та приєднує її до мереж оператора системи розподілу (ОСР, колишні обленерго) чи оператора системи передавання ("Укренерго"), багато часу забирає девелопмент проєкту. Час потрібен на отримання дозволів, ліцензій та земельних ділянок, укладання договорів про приєднання до мереж.

Разом з тим з 2024 року законодавство дозволяє швидко будувати генерацію та установки зберігання енергії з максимальним ефектом для бізнесу і громад.

Цю модель використовує бізнес при будівництві генерації та систем накопичення енергії потужністю до 5 МВт, але вона не поширена серед громад. Генерація малої потужності у великій кількості – це класична децентралізована генерація, яка забезпечує більшу ефективність та стійкість перед загрозою російських атак.

У більшості громад є водоканал і теплокомуненерго, частина громад має міськелектротранс, метрополітен та міськсвітло. Ці комунальні підприємства мають цінний актив для приватного інвестора: підключення до енергомережі, яке не використовується на 100%. Євросоюзівська модель енергоринку передбачає, що власник зарезервованої потужності має платити за неї щомісяця.

Перевагою є те, що в Україні поки немає такої плати, але вона обов'язково з'явиться в процесі повного об'єднання енергетичних ринків ЄС та України.

Тобто замість тривалого процесу пошуку вільних точок підключення до енергомережі підприємець може використати дозволену потужність водоканалу чи теплокомуненерго, наприклад, 1 МВт, і побудувати на комунальній землі генерацію потужністю 1 МВт і систему збереження енергії з такою ж потужністю.

Такий гравець без ліцензії на постачання електрики зможе віддавати в мережу до 50% виробленого ресурсу, а водоканал чи теплокомуненерго отримують статус "активного споживача". Аби ця модель працювала ефективно, потрібен аналіз споживання і графіку генерації. Технології – СЕС, міні-ВЕС, газові установки.

Плюси для приватного інвестора такі.

● Спрощена процедура приєднання до електромереж, виділення землі, не потрібна ліцензія на постачання електроенергії.

● Гарантований попит на електрику, яка виробляється згідно з графіком споживання комунального підприємства.

● Не використовуються мережі "Укренерго" чи ОСР, тому мережеві тарифи не сплачуються. Це збільшує економічну ефективність проєкту.

● Можна використовувати установки із зберігання енергії як резервне живлення та для здешевлення графіку спожитої електроенергії (внутрішній арбітраж).

● Не потрібна команда людей, яка продає електроенергію на оптовому ринку, це завдання постачальника електроенергії.

Проблема в тому, що не існує опрацьованих механізмів співпраці громад і бізнесу, хоча вони описані в законодавстві. Тут потрібна підтримка від центральної влади.

Підприємці за принципом "активного споживача" взаємодіють з іншими бізнесами. Деякі представники інших напрямків почали створювати такі колаборації. Для бізнесів така модель може бути привабливим сегментом. Ключове питання – у зрозумілості підходів і не схильності до змін при завершенні політичних циклів.

Можливості для таких проєктів вражають. По-перше, в Україні не використовуються понад 50% потужностей мережі. По-друге, комунальні підприємства є власниками значних обсягів дозволених (договірних) потужностей, які можуть бути використані для моделі "активний споживач".

Для громади такі проєкти – спосіб швидко покрити нестачу електрики для промисловості і населення. Критична інфраструктура, зокрема водоканали і теплокомуненерго, споживає до 30% електроенергії. Якщо забезпечити її електрикою, то більше ресурсу в системі залишиться для інших споживачів.

Триваліші проєкти: термін реалізації – понад рік

Як з огляду на середньострокову перспективу швидше та ефективніше побудувати електростанції потужністю 5-20 МВт? Ми пропонуємо рішення, в основі якого – співпраця місцевої влади та бізнесу. Передусім треба відповісти на такі питання.

Скільки електроенергії потрібно в межах конкретних локацій та сумарно за цими локаціями? Чи ефективні наявні в регіоні схеми теплопостачання? Чи є аграрні підприємства, відходи яких могли б стати паливом для виробництва електроенергії? Які ділянки можна виділити для встановлення електростанцій? Як найефективніше використати технологічний мікс для кожного регіону?

Ця інформація дасть уявлення про конкурентні переваги громади. Інші переваги – якісні дороги, позитивний досвід підприємців в інших сферах.

Громади можуть стимулювати підприємців зводити енергооб'єкти саме в них, проводячи аукціони на будівництво. Громади можуть пропонувати землю, сприяти підключенню до зовнішніх та внутрішніх мереж, брати обов'язок викуповувати всю згенеровану електроенергію з установок, приєднаних до мереж "активних споживачів", що має спростити отримання кредитного фінансування.

Сторони також повинні залучати міжнародних партнерів до покриття воєнних ризиків, що посилить енергетичну стійкість України навіть в умовах війни.

Децентралізована генерація – це не просто розкидані по країні дрібні електростанції, це генерація поряд із споживанням без надмірного використання мереж та підстанцій. Це не панацея і не спосіб вирішити всі проблеми. Проте ці підходи можуть суттєво пришвидшити процес і сприяти ефективному використанню наявних ресурсів, що повною мірою не використовуються.