Як автономність підвищує стійкість енергосистеми

Енергосистема України – одна з головних цілей для ударів росії. З початку 2025 року було понад 4,5 тис. атак на енергетичну інфраструктуру. Кожен такий удар – це черговий іспит на витривалість, чергові витрати на ремонт та години без світла.

Наразі є усвідомлення, що надмірна централізація енергосистеми – наша головна вразливість. Концентрація генерації на великих об'єктах робить їх ідеальними мішенями. Недавня енергетична криза в Одеській області стала наочним підтвердженням: залежність від "вузлів" несе ризики, але їх можна зменшити.

Як подолати вразливість

У грудні 2025 року уряд переглянув списки обʼєктів критичної інфраструктури і завдяки цьому вивільнив не менше 800 МВт електричної потужності. Це допоможе скоротити графіки відключень, але не дозволить їх скасувати.

Як людина цивільна та дотична до розподіленої генерації я можу говорити про вихід, який полягає в децентралізації енергосистеми. Коли ми говоримо про розподілену генерацію, ми маємо на увазі не "генератори біля під'їзду", а високотехнологічні рішення, серед яких ключове місце посідає когенерація.

Когенераційна установка має газопоршневий або газотурбінний двигун. Для когенераційних установок характерний високий коефіцієнт корисної дії (85-92%) завдяки одночасному виробництву електрики і тепла.

Ще одна їх перевага – маневреність. Після розгортання вони можуть виробляти енергію майже одразу. Це дозволяє швидко відновити енергопостачання і допомагає балансувати систему в моменти пікових навантажень.

Найважливіша функція цих установок в умовах війни – "острівний режим", який полягає в автономній роботі навіть за умови знеструмлення основної лінії. У такому режимі можуть живитися школа, лікарня, водоканал, житлові будинки.

Поширена думка, що таких установок достатньо для критичної інфраструктури, а далі якось можна підлаштуватися під графіки відключень. Насправді ж чим більше таких автономних точок буде в населених пунктах, тим менш ефективними стануть атаки ворога на енергетику. Можна легко вивести з ладу одну велику ТЕС, натомість нейтралізувати сотні розосереджених малих об'єктів значно складніше.

Децентралізація енергетичної системи потребує фінансових вкладень та залучення держави. Створення Асоціації суб'єктів розподіленої та маневрової генерації – це сигнал для держави, фінансових інституцій та виробників обладнання, що в Україні з'явився об'єднаний голос для координації зусиль.

Чотири компанії-засновниці асоціації пропонують доступ до близько 200 МВт потужностей (більша частина працює, інша перебуває на стадії запуску чи будівництва). Це наші реальні проєкти, причому 70 МВт з цих потужностей розташовані в прифронтових регіонах. З очевидних безпекових причин я не можу говорити про реалізовані проєкти більш детально.

Що може бути далі

Ми не розглядаємо розподілену генерацію як тимчасовий захід, має бути стратегічна трансформація. Успішні, але поодинокі кейси не приведуть до системного ефекту. Наразі Україна має унікальний шанс побудувати найсучаснішу енергосистему в Європі. Більш стійку, більш екологічну та повністю незалежну.

Серед наших найближчих кроків – діалог з профільним міністерством щодо нормативного врегулювання та спрощення процедур, допомога місцевій владі з впровадження автономних енергетичних рішень. Звісно, трансформація енергетичної системи потребує часу, але діяти потрібно швидко і точно.