Найменше зло: ПДВ чи "військовий збір"?

На жаль, фінансова ситуація в Україні складається не краще, ніж військова, тому деякого підвищення податків нам не уникнути. 

Питання тільки в тому, які саме податки доведеться підвищувати і, відповідно, хто від цього найбільше програє, а хто, можливо, і виграє. Ну і, звісно, найголовніше: як мінімізувати шкоду економіці та соціальну напругу. 

Наразі Мінфін майже продавив свій підхід, який полягає в підвищенні "військового збору" з нинішніх 1.5% до 5%. 

Фактично це означає підвищення податків на доходи громадян, тобто зниження їхніх доходів - того, що працівники отримують на руки "чистими", а у підприємців залишається "на себе". Зниження, прямо скажемо, не супер критичне, але все ж... 

Альтернативний підхід, який обстоюють незалежні експерти та низка депутатів, - замість цього запровадити тимчасову надбавку до ПДВ у розмірі кількох відсотків. ПДВ - це фактично надбавка до ціни тих товарів і послуг, які ним оподатковуються (у відповідних чеках і рахунках можна знайти рядок "у тому числі ПДВ"). 

Відповідно, якщо його підняти, то ціни можуть зрости. Однак у ринковій економіці ціна визначається попитом і пропозицією, а не "хотєлками" продавця. Тому насправді додаткове податкове навантаження розкладається між покупцями і продавцями обернено пропорційно "ринковій владі" перших і других. 

Відповідно, якщо продавець - монополіст або член картелю (до чого відчайдушно прагне наша велика роздрібна торгівля) - то він може диктувати ціни, і перекласти все навантаження на покупців. 

А якщо продавці між собою жорстко конкурують (як це має місце в малому і мікро-бізнесі), то їм доведеться частково поступатися своїми доходами для того, щоб не втратити ринок. 

Отже, якщо підняти ПДВ, скажімо, на 3%, щоб забезпечити приблизно такий самий обсяг додаткових надходжень, то ціни зростуть, напевно, менше, хоча для точного розрахунку потрібно проводити дослідження. 

На жаль, Мінфін економічні чинники, подібні до описаних вище, враховувати не вміє, тому побоюється, що підвищення ПДВ призведе до зростання інфляції (точніше, індексу споживчих цін) на всі 3%. І це вже, мовляв, не можна, бо є небезпека вийти за межі "магічної" цифри в 10% ("двозначна інфляція"), а це не комільфо. 

Насправді ж, найімовірніше, ні, якщо, звісно, при цьому перестати душити мікробізнес на догоду великому роздрібу. Але навіть якщо так, то для реального добробуту працівника-покупця байдуже, чи впаде він через скорочення доходу, чи через зростання цін. 

І жодної принципової різниці між "однозначною" інфляцією в, скажімо, 8%, і "двозначною" в 10-11% теж немає: і те, й інше, звісно, погано, але неминуче у воєнний час - хоча в нас і в мирний бувало побільше. 

Сильніший аргумент Мінфіну в тому, що одержувачі фіксованих доходів (пенсіонери і ті, хто живе на допомогу) від зростання цін постраждають нарівні з усіма, а від зростання податків на доходи - ні. 

Але пенсії якраз нещодавно вельми щедро проіндексували за рахунок ЄСВ, який нараховують на зарплати військових (тобто фактично це прихована бюджетна дотація Пенсійному фонду). І за такої інфляції і вони, і соціальна допомога, підлягають індексації, до якої увійдуть і додаткові відсотки зростання цін від підвищення ПДВ, тільки не номінальні, а за фактом. 

При цьому, гроші на їх виплату партнери, все ж, дають, на відміну від фінансування наших військових витрат. У крайньому випадку надбавка до ПДВ може скласти не 3%, а 4%, що має повністю компенсувати витрати з індексації.

При цьому ПДВ - менше зло, порівняно з податком на доходи, і на це є кілька вагомих причин. 

По-перше, непрямі податки (до яких належить ПДВ) менше шкодять економічному зростанню. Багаторічні дослідження ОЕСР з цього питання дають однозначну відповідь: найгірше для зростання - податок на прибуток підприємств, але це перше-друге місця практично поділяє з ним податок на доходи і зарплати. А далі з великим відривом іде ПДВ. Замикає рейтинг податок на землю/нерухомість. 

Треба, втім, зазначити, що податки на транзакції (на кшталт "зборів" під час купівлі-продажу майна, податку з обігу тощо) узагалі не розглядали, тому що вони ринок просто вбивають, і економічно грамотні уряди від них усіляко позбавляються. 

По-друге, очікувати надходження і реально отримати їх - це дві великі різниці, тому що від податків більш-менш успішно ухиляються. У цьому відношенні ПДВ останніми роками має дуже пристойний вигляд: відсоток його недоплати, оцінений непрямими методами (так званий vat compliance gap) становить лише близько 8%, на рівні розвинених країн. 

А від податку на доходи у нас до повномасштабного вторгнення у 2021 р. (свіжіших даних, на жаль, немає) повністю ухилялися приблизно 3 млн осіб, і частково (через "зарплати в конвертах") - ще 1,5-2 млн, що в сумі співставно з усією легальною зайнятістю у приватному секторі, не враховуючи ФОП і самозайнятих. Якщо підвищується податок на зарплати, то ті, хто працює "в тіні", отримують додаткову перевагу в конкуренції як за кадри, так і за ринки (це до питання про справедливість). 

Звісно, добавка в 3.5% поверх загального податку на номінальну зарплату в розмірі 41.5% - це зростання навантаження приблизно на 7%, навряд чи воно призведе до тектонічних зрушень. Але деяка (можливо - чимала) частина підприємств і працівників, які коливаються між "білим", "сірим" і "чорним" ринками, зробить свій вибір у бік тіні. 

І, на відміну від ПДВ, у держави дуже мало можливостей цьому завадити. Тому надходження від додаткового податку на доходи будуть напевно істотно меншими за очікувані. Виняток становитиме хіба що бюджетний сектор, який займає близько третини всіх зарплат, але там податок - це тільки перекладання грошей з однієї державної кишені в іншу, тому що сплачують його, зрештою, за рахунок бюджету, як і саму зарплату. 

По-третє, якщо вже говорити про тіньову економіку, то одна з переваг непрямих податків у тому, що за належного адміністрування їх платять усі: і ті, хто працює "в білу" і сплачує всі податки, і ті, хто має пільги, і псевдо-ФОПи, і повні "тіньовики", і, прости Господи, корупціонери... Усі, хто споживає в Україні, а не лише одержувачі "білих" зарплат. Чим не справедливість?

Нарешті, теорією і практикою доведено, що підвищення цін через ПДВ викликає значно менший протест споживачів, ніж еквівалентне зростання прямих податків. "Прості люди" не замислюються над тим, що вони платять податок при кожній покупці, тож відносно легко припускають його підвищення - а державі тільки це й потрібно. Саме з цієї причини винахід ПДВ на початку 50-х років минулого століття призвів до вибухового зростання перерозподілу через публічні фінанси, і уможливив "соціальну державу". За це, до речі, цей податок особливо не люблять крайні лібертаріанці. У мирний час наш проєкт "Ціна держави" якраз займався насамперед просвітою платників податків, роз'яснюючи їм, скільки податків вони платять насправді - для абсолютної більшості це ставало відкриттям.

Але в умовах війни на виснаження, нав'язаної нам ворогом (і партнерами), терпіння народу - це один із найкритичніших ресурсів, який можна порівняти з фінансовим. Тому, в даному випадку, чим менше середньостатистичний громадянин, працівник і покупець, відчуватиме, що він платить більше податків і замислюватиметься над тим, що падіння або недостатнє зростання добробуту пов'язане саме з війною, тим краще. І ось цій меті "військова" надбавка до ПДВ відповідає набагато краще, ніж безграмотно вигаданий ще у 2015 р. "військовий збір" у відсотках від зарплати. 

Насамкінець наголосимо ще раз, що будь-яка подібна надбавка має бути суто тимчасовою, і не до закінчення воєнного стану, а до отримання результату від реформ БЕБ, митниці та податкової. Ці реформи можуть істотно посунути "тіньовий" ринок і принести в бюджет сотні мільярдів, ніяк не зачіпаючи законослухняних громадян і навіть навпаки - усуваючи нечесну конкуренцію "білому" бізнесу. Коли це станеться, потрібно не забути домогтися скасування будь-яких надбавок, а, можливо, і зниження ставок податків, насамперед - на зарплату. Утім, до цього ще потрібно дожити... 

P.S. Якщо Вам викладені вище аргументи видаються переконливими - надішліть, будь ласка, це посилання Вашому знайомому депутату, або просто депутату від Вашого округу. Цього тижня законопроєкт виноситься на голосування.

Ця публікація підготовлена ГО "Кейс Україна" за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту "Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства"