Лобіювання в Україні: нові правила гри

Тривалий час українська політика зазнавала відчутного неформального впливу різних політичних груп. За роки незалежності ми спостерігали практику неофіційних лобістських схем, часто пов’язаних з корупцією, непрозорими угодами і приватними інтересами олігархів.

Наявність таких схем і відсутність цивілізованої законодавчої бази доброчесного лобіювання породжували недовіру до політичних рішень та підривали ефективність державного управління. Великі фінансово-промислові групи й олігархи часто використовували власні політичні зв'язки, щоб впливати на ухвалення законів і формування державної політики на свою користь.

Процес лобіювання перебував у тіні і був оточений ореолом таємничості та корупційних ризиків. Однак з огляду на євроінтеграційні процеси ситуація почала змінюватися. Вимоги Єврокомісії стали каталізатором для легалізації процесу, а ухвалення відповідного закону – важливим кроком на шляху до прозорої політики.

Лобіювання – це явище з довгою історією. У США, наприклад, лобізм є невід'ємною частиною політичного процесу і підлягає жорсткому регулюванню. У цій країні лобізм розвивався з миті ухвалення Білля про права 1789 року, згодом перетворившись на важливий елемент політичного процесу.

Законодавство США в цій сфері є одним з найсуворіших у світі, з обов'язковою реєстрацією лобістів і жорсткими санкціями за порушення. Лобісти зобов’язані звітувати про свої витрати та клієнтів, що забезпечує прозорість діяльності. Витрати на лобізм у США зросли з 1,44 млрд дол. у 1998 році до 3,53 млрд дол. у 2020 році, що свідчить про ріст популярності цього явища в політичному житті.

У Євросоюзі лобістська діяльність регулюється низкою директив та норм, які забезпечують прозорість і підзвітність цієї сфери. Основою регулювання лобізму в ЄС є Європейський реєстр прозорості, створений на підставі Міжвідомчої угоди між Європейським парламентом, Радою ЄС та Європейською комісією.

Реєстр зобов’язує лобістів реєструвати свою діяльність і звітувати про контакти з державними службовцями та політиками, що дозволяє контролювати їхній вплив на ухвалення рішень. Осердям цієї системи є Європейський реєстр прозорості (EU Transparency Register), який вимагає від лобістів відкрито заявляти про свою діяльність. Це дозволяє контролювати їхній вплив на будь-які політичні рішення.

Рада Європи також розробила рекомендації щодо регулювання лобіювання. У рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи 1908 (2010) від 26 квітня 2010 року викладені основні принципи регулювання лобістської діяльності. Зокрема, професіоналізм лобіста полягає в тому, аби не змішувати свою діяльність з громадською. Це дозволяє уникнути конфлікту інтересів.

На початку 2024 року Україна зробила важливий крок на шляху до реформування політичної системи країни, ухваливши закон про лобіювання.

Це було частиною вимог Єврокомісії, відображених в Угоді про асоціацію між Україною та Євросоюзом і рекомендаціях Європейської Комісії врегулювати лобістську діяльність без перешкоджання діяльності організацій громадянського суспільства, у контексті процесу наближення до стандартів Європейського Союзу.

Впровадження закону є одним з ключових елементів модернізації політичного середовища, бо він спрямований на забезпечення відкритості, відповідальності та прозорості в процесі ухвалення рішень суб’єктами публічної адміністрації.

Закон про лобіювання: крок до прозорості

Закон про лобіювання покликаний вивести лобізм на більш цивілізований, західний рівень. Лобісти повинні реєструватися, а їх дії будуть публічними.

Закон "Про лобіювання" став результатом виконання рекомендацій робочого документа Єврокомісії "Звіт про Україну 2023" та однією з рекомендацій GRECO щодо регулювання відносин народних депутатів з лобістами. Чому це важливо?

Збільшення довіри: громадяни зможуть бачити, хто і як впливає на політичні рішення. Менше корупції: нові правила ускладнять корупційні схеми. Рівні умови для всіх: бізнеси матимуть однакові можливості для комунікації з владою.

Чому громадські організації були проти законопроєкту

Розробка закону "Про лобіювання" супроводжувалася жвавими дискусіями і запереченнями з боку громадських організацій (ГО). На їх думку, законопроєкт нечітко розмежовував легітимну громадську адвокацію та комерційне лобіювання і міг обмежити вплив громадянського суспільства на політичні рішення.

ГО побоювалися, що запропоновані норми обмежуватимуть діяльність доброчесних громадських організацій. Такі організації часто беруть активну участь у просуванні реформ, представляючи інтереси громадянського суспільства, і ризикують зіткнутися з надмірним регулюванням та бюрократією.

Це загрожувало тим, що будь-яка активність ГО, покликана впливати на політику, може кваліфікуватися як лобіювання та підпадати під жорстке регулювання.

Однак у процесі доопрацювання законодавці врахували частину зауважень громадськості та міжнародних експертів. Зокрема, з проєкту вилучили поняття "адвокація", що дозволило зберегти простір для діяльності ГО. Також були уточнені терміни й розширені права громадських об'єднань. Розгляньмо засади доброчесного лобіювання та можливості для їх упровадження в Україні.

Що таке доброчесне лобіювання та чому воно важливе

Доброчесне лобіювання – це легальний і прозорий спосіб впливу на ухвалення політичних рішень, завдяки якому різні групи чи індивіди відкрито висловлюють свої інтереси й намагаються переконати владу схилитися до рішень, які їм вигідні. Раніше в Україні лобіювання здебільшого відбувалося таємно, що призводило до корупції та нерівності. Новий закон має на меті змінити цю ситуацію.

Легалізація та регулювання лобізму в Україні ставить за мету вивести означений процес з тіньової сфери й забезпечити однакові умови для всіх учасників політичного процесу. Якщо корупція передбачає прихований, незаконний або неетичний вплив на ухвалення рішень, то доброчесне лобіювання працює на протилежних засадах: воно робить цей процес прозорим і підзвітним.

Часто лобізм плутають з корупцією, але це різні поняття. Хоча обидва стосуються впливу на ухвалення рішень, їхні методи, цілі й наслідки суттєво відрізняються.

Корупція – це незаконне використання владних повноважень для особистого зиску. Це злочин, що шкодить суспільству і підриває довіру до державних інституцій. Приклади корупції – хабарі, вимагання, зловживання службовим становищем. За корупцію передбачена кримінальна відповідальність. Закони чітко визначають корупційні дії і встановлюють покарання за їх вчинення.

Лобізм – це легальний процес впливу на політичні рішення. Він передбачає відкриту комунікацію з органами влади й дотримання встановлених правил. Головна відмінність між лобізмом і корупцією полягає в тому, що лобізм прозорий і законний, а корупція – прихована й незаконна. Лобіювання – це інструмент демократії, що дозволяє різним групам відстоювати свої інтереси.

Корупція завдає значної шкоди економічній і політичній системам. Вона формує паралельні системи впливу, підриває довіру до державних інституцій, шкодить вразливим верствам населення. Корупційні схеми порушують справедливий розподіл ресурсів, викликають відчуття несправедливості та створюють бар’єри для розвитку країни. Лобіювання, якщо воно здійснюється прозоро і в межах закону, може стати корисним інструментом для розвитку суспільства.

Як працює доброчесне лобіювання

Доброчесне лобіювання відбувається відкрито і за чіткими правилами. Лобісти повинні реєструватися та звітувати про свою діяльність. Це дозволяє суспільству стежити, хто та як намагається вплинути на політику. Основні поняття такі.

Лобіст – це людина або організація, які представляють інтереси клієнта перед владою. Клієнт – це компанія, організація або група людей, які наймають лобіста. Об'єкт лобіювання – це держоргани або чиновники, на яких впливає лобіст.

Як працює легальний ринок лобіювання

Спочатку укладається договір: компанія або організація наймають лобіста для представлення своїх інтересів. Далі лобіст реєструється в спеціальному реєстрі і починає впливати на рішення: взаємодіє з органами влади, надає їм інформацію та аргументи. При цьому лобіст регулярно звітує про свою діяльність.

Лобізм можуть використати для недоброчесних цілей, якщо не дотримуватися правил. Тому важливо мати ефективні механізми контролю. Щоб розрізнити лобізм і корупцію, варто звернути увагу на такі фактори: чи діяльність законна, яка її мета, якими методами вона провадиться та як впливає на суспільство.

Лобіювання є важливим інструментом демократії, але воно має бути прозорим і підзвітним. Лише за цієї умови воно сприятиме розвитку суспільства, а не підриватиме його основи. Хоча є ризик використання лобіювання для маніпуляцій, воно також може бути корисним для представлення інтересів різних груп населення та сприяння ухваленню більш збалансованих рішень.

Як відрізнити доброчесний лобізм від корупції

Ключові відмінності між лобізмом і корупцією такі.

Ключовим інструментом контролю діяльності лобістів в Україні є Реєстр прозорості, який адмініструє Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Реєстр містить детальну інформацію про зареєстрованих лобістів та їх діяльність. Така прозорість дає змогу громадськості та ЗМІ відстежувати, хто та як впливає на ухвалення рішень на державному рівні.

Критики лобіювання стверджують, що воно може стати "хабарництвом під прикриттям", однак для ефективного функціонування демократії необхідна можливість групуватися та висловлювати власні інтереси. Сильні демократії мають механізми контролю та балансування, що дозволяють відстежувати діяльність лобістів і забезпечувати прозорість в ухваленні рішень.

Як регулюватиметься лобізм

Закон "Про лобіювання" встановлює чіткі правила для всіх охочих займатися лобіюванням. Для отримання статусу лобіста необхідно пройти реєстрацію в Реєстрі прозорості. Цей реєстр містить інформацію про лобістів, їхніх клієнтів, проблеми, якими вони займаються, і фінансування їхньої діяльності.

Подібні реєстри прозорості успішно функціонують у багатьох країнах світу, зокрема в Євросоюзі. Європейський реєстр прозорості містить інформацію про тисячі організацій, які впливають на формування політики ЄС. Український реєстр створений за аналогічним принципом. Він має стати важливим інструментом для забезпечення прозорості й підзвітності лобістської діяльності в Україні.

Лобістом може стати будь-яка фізична або юридична особа, яка отримала відповідний статус шляхом реєстрації в Реєстрі прозорості. Це можуть бути громадяни, компанії, ГО. Головна умова – бажання впливати на ухвалення рішень на державному рівні й готовність дотримуватися встановлених законом правил.

Які методи лобіювання дозволені

Закон дозволяє лобістам використовувати широкий спектр методів роботи: пряма комунікація (особисті зустрічі, телефонні розмови, листування з чиновниками), публікації (підготовка й поширення аналітичних матеріалів, статей, доповідей), участь у громадських обговореннях (виступи на слуханнях, конференціях, семінарах), лобіювання в медіа, інші дозволені законодавством методи. Як запровадити ці механізми?

Щоб інститут доброчесного лобізму в Україні став ефективним, потрібні зміни. Необхідно вирішити проблему корупції, що гальмує розвиток позитивних ініціатив. Відсутність прозорості в державних справах і недовіра до правоохоронних органів створюють середовище, у якому нелегальні практики можуть процвітати. Доброчесний лобізм не матиме шансів, якщо в державі толерується корупція і домінують неформальні методи просування приватних інтересів.

Варто реформувати судову систему, щоб забезпечити справедливий розгляд спорів, пов’язаних з лобізмом. Неефективність судів, їх залежність від політичних та економічних інтересів ускладнюють захист інтересів лобістів та їхніх клієнтів.

Необхідно так гармонізувати законодавчу базу, щоб регулювання лобістської діяльності відбувалося справедливо, а інтереси сторін були захищені. Слід розробити чіткі правила лобіювання. Вони повинні передбачати механізми контролю за їх дотриманням і встановлення санкцій за порушення. Наявна редакція закону "Про лобіювання" не дає відповіді на низку практичних питань.

Крім того, важливо створити ефективний механізм контролю за лобістами через Реєстр прозорості і підвищити обізнаність суспільства про нюанси лобізму та його відмінності від корупційних схем. Для успішного впровадження закону необхідні спільні зусилля влади, бізнесу та громадськості. Держава має забезпечити чіткі правила гри і створити ефективну систему контролю за лобіюванням.

Бізнес повинен активно використовувати нові можливості для захисту своїх інтересів. Наприклад, лобізм дозволяє малому та середньому бізнесу впливати на ухвалення рішень, які полегшать його діяльність, зокрема зменшать податковий тягар, спростять адміністративні процедури й забезпечать доступ до фінансування. До того ж лобіювання може сприяти розвитку експорту, допомагаючи малому та середньому бізнесу виходити на міжнародні ринки.

Громадськість має контролювати діяльність лобістів і вимагати від влади прозорості та підзвітності. Усі дії повинні бути злагодженими й конструктивними, адже затримка з впровадженням закону про лобізм може призвести до негативних наслідків для економіки, політики та міжнародного іміджу України.

Етична поведінка лобістів є запорукою успіху інституту лобіювання. Лобістам слід дотримуватися високих стандартів прозорості, чесності й відповідальності. Вони мають уникати конфлікту інтересів, надавати точну інформацію та поважати права інших учасників процесу. Дотримання етичних норм є важливою умовою для побудови довіри між лобістами, державою та громадськістю.

Закон "Про лобіювання" є важливим кроком, однак його успіх залежить від зваженої реалізації. Важливо створити ефективний механізм контролю та забезпечити прозорість взаємодії. Громадянське суспільство має активно моніторити дотримання прописаних у документі норм. Важливо знайти баланс між прозорістю лобіювання і забезпеченням належних умов для діяльності ГО.