Українська правда

Чому підприємцям складно поїхати за кордон або Як бюрократія закриває шлях до ЄС

Як обмеження бізнес-відряджень впливає на експорт і навіщо компанії офіс на Мальті?

І для ВПК, і для запуску бізнес-проєктів важливі зовнішньоекономічні операції, а в умовах падіння купівельної спроможності українців, руйнування інфраструктури та девальвації гривні бізнес потребує можливості виїздити за кордон.

Цілі виїзду – переговори, організація логістичних ланцюгів, навчання й обмін досвідом, презентації на ділових форумах, пошук ринків та інвесторів для виробництва, укладання контрактів, надходження валюти в країну.

Бізнесу необхідні живі зустрічі. Досвід двох років пандемії та 2,5 року дії режиму воєнного стану свідчить, що не всі комунікації варто проводити в онлайн-форматі і не всі угоди слід візувати електронними підписами.

Їхати в Україну партнери відмовляються через безпекові ризики, а анонсована система "єВідрядження" досі не запущена. Хоча й до неї є багато запитань.

Чому у фірмі мають працювати мінімум десять осіб? Звідки позиція випускати підприємця на сім днів, збільшуючи ризик неповернення? Цього недостатньо, коли відбувається взаємодія з компаніями на різних континентах.

Бути ближче до клієнтів

Я не вірю в бізнес-девелопмент лише з України. Цифровий формат не покриває потребу в представленості за кордоном. Треба якщо не жити там, то хоча б їздити.

Для розширення в Євросоюзі та створення мережі клієнтів я виграв грант Єврокомісії за програмою для молодих підприємців. Серед можливостей проєкту – бізнес-обмін на шість місяців з Ardevur Commodities Holding Ltd і відкриття нашого офісу в Connecticlub на Мальті, у місті Моста.

ЄС дає доступ до host entrepreneur, аби дослідити Лондонську біржу металів, Інкотермс. Перемовини про це вів з головним операційним директором і співзасновником холдингу Мілко Массіміліані. Ми обоє спеціалізуємося на експорті виливків чавуну й нержавіючої сталі, коліс для насосів, автомобільного литва.

Серед моїх з Ardevur пріоритетів – діяльність їх словацького офісу (вони також представлені в Італії, Марокко та Гонконзі). Протягом війни Україна завдяки географічній близькості наростила імпорт-експорт із Словаччиною (84% – продукція металургії). Вона також важлива як переправа вантажів до Австрії і Чехії.

Зменшити воєнні ризики

Говорив про це своєму давньому знайомому, першому заступникові голови обласної адміністрації. Молодий, розумний, правильно мислить. Вислухав. Жодних натяків на корупцію. Погодився, що це потужна допомога ініціативі "Зроблено в Україні". Проте є нюанс: у них "немає таких повноважень".

Ок. За мовчазної згоди ОВА систему "Шлях" регулярно використовують не лише в бізнес-поїздках, відрядженнях посадовців та депутатів, а й для ганебної втечі псевдоволонтерів від призову. Чому такий дозвіл подекуди не можуть мати реальні волонтери, натомість ухилянти за хабарі отримують його безперешкодно?

Як би дико це не звучало, але нормативно-правовими актами робота військових адміністрацій у системі "Шлях" не врегульована. Зокрема – щодо принципу територіальності. Ти можеш бути зареєстрований у Києві, але податися через Сумську ОВА. Як наслідок – різні тактики.

Кожен знає, що для виїзду по "гуманітарку" в іншу країну чоловіка призовного віку має подати благодійна організація. Кожен чув, що можна не бути волонтером, а виїзд "купити". Моя колега, head of legal групи, яка інвестує в ГМК, сказала мені: "Виріши проблему через один з фондів. Питання – скільки це буде тобі коштувати".

Такі речі підривають моральний дух і довіру до інституцій. Особливо з огляду на те, що я будую сімейний бізнес з нуля, а мій батько – ветеран, який виконував бойові завдання на Куп’янсько-Лиманському, Харківському напрямках та біля Соледару.

Але я підприємець і я впертий, тому вирішу цей кейс. Чи через умови бронювання, чи через процедури GR однієї з бізнес-спільнот. Від того, що я зупинюся, не виграє ніхто. Краще поїхати відкривати філію в ЄС, заробляти, набиратися досвіду, повернутися, з новими оборотами завойовувати ринок і створювати робочі місця.

Мінімізувати корупційні фактори

Україна програє від заборон, які штовхають на пошук нестандартних схем. Коли людина у відділі розгляду та реєстрації документів МЗС каже, що вона 25 років працює в міністерстві і наперед знає, що в мене нічого не вийде, це "треш".

До слова: додзвонитися в департамент консульських служб неможливо. Перевірте. Я не дивуюся, чому листування голови Офісу президента і неформальні комунікації з радниками світових лідерів мають більший ефект, ніж робота МЗС.

Коли в приймальні першого заступника міністра обіцяють допомогти і просять надати документи, після чого колеги з Мальти надсилають офіційного листа і не отримують відповіді, то я розумію природу заяв, що "МЗС не вистачить сил не втратити 7,5 млн українців за кордоном, тому маємо створити Міністерство єдності".

Радниця одного з міністрів віч-на-віч сказала, що МЗС сприяє відрядженням тільки "друзів". Є чиновники, які можуть заручитися додатковою підтримкою для країни, привезти допомогу, мають унікальні контакти, але не МЗС – там говорити ні з ким.

Чи зможемо так вивести платників податків з тіні і дати роботу громадянам, які вирішать повернутися? Чому з процедури отримання дозволів роблять таємницю? Тоді як витрачений на відрядження недешевий робочий час заброньованих державних службовців оплачується з бюджету.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
МЗС бізнес корупція ЄС